Всесвітня історія: підручник для 7 класу "Д'ячков 2015" - Нова програма

Основні терміни і поняття

Абат — настоятель монастиря (абатства).

Анафема — відлучення від церкви, поєднане з прокляттям.

Аскетизм — придушення бажань, відмова від розкоші й навіть більшості зручностей, обмеження в їжі й сні, заподіяння собі фізичних страждань із метою співучасті в муках Христа для спокути гріхів; Аскет — людина аскетичної поведінки.

Булла — папський указ, що є обов’язковим для віруючих.

Бюргер — повноправний громадянин.

Бюрократія — система влади, що здійснюється через чиновників, які призначаються урядом.

Ваганти — мандрівні студенти й клірики; у їхньому середовищі виникла своєрідна латиномовна література.

Васал — особа, що одержала від сеньйора феод у володіння за несення служби.

Відлучення — виключення з релігійної общини або із церкви в цілому.

Вікінги — у Скандинавії учасники морських торговельних і завойовницьких походів.

Вітраж — орнаментальне або сюжетне зображення з кольорового скла, що зазвичай розміщується у вікнах.

Герцог — 1) у Ранньому Середньовіччі — військовий вождь племені; 2) пізніше — титул великого феодального власника.

Гільдія — об’єднання купців.

Готика, готичний стиль — архітектурний стиль XII—XVI ст., переважно церковний.

Граф — 1) у Ранньому Середньовіччі посадова особа, представник влади короля в окрузі; 2) пізніше — титул феодального власника.

Графство — 1) князівство на чолі з графом; 2) в Англії — адміністративний округ.

Десятина — податок у вигляді 1/10 доходів (урожаю, грошового прибутку та ін.) на користь церкви.

Джихад — боротьба мусульман за зміцнення віри.

Диспут — публічний спір на якусь тему.

Дож — глава Венеціанської (довічний) і Генуезької (обирався на певний строк) республік.

Домен — 1) усі земельні володіння феодала, на яких безпосередньо здійснюється його влада; 2) частина маєтку, на якій феодал господарював.

Домініканці, або «брати-проповідники» — члени чернечого ордену, які давали обітницю бідності й зобов’язання проповіді проти єретиків.

Донжон — центральна вежа замку.

Єпископ (грец. «наглядач») — духовний глава адміністративно-територіальної церковної одиниці.

Єресь — течія, що відхиляється від офіційного віровчення або ворожа йому.

Ієрархія — 1) у широкому розумінні — розташування частин й елементів цілого в порядку підпорядкування від вищих до нижчих; 2) драбина супідрядних церковних і світських посад.

Іконоборство — релігійний рух у VIII — першій половині IX ст., спрямований проти шанування ікон.

Інвеститура — 1) церемонія введення васала у володіння феодом (світська інвеститура); 2) церемонія введення єпископа на посаду духовного глави єпархії (церковна інвеститура).

Інквізиція — церковна судово-поліцейська установа для боротьби з єресями.

Іслам — одна з найпоширеніших у світі релігій, що виникла в Аравії в VII ст.; її засновник — Мухаммад.

Іудаїзм — релігія євреїв; Святе Письмо іудеїв — Старий Заповіт.

Кардинал — у католицькій церкві вища духовна особа (після папи); кардинали є найближчими радниками й помічниками папи й обирають його зі свого середовища.

Каста — замкнена група людей, спадково зайнятих у певній сфері діяльності.

Католицизм, або католицтво — один з основних напрямків християнства, що сформувався в Західній Європі; інша назва — латинська церква.

Клір — духівництво; клірик — член духівництва.

Конунг — вищий представник родової знаті, військовий ватажок.

Коран — священна книга мусульман.

Курія — вищий дорадчий орган при королях і папах (римська курія), що складався з найближчих радників і вищих посадових осіб.

Лорд — в Англії: 1) великий землевласник; 2) представник вищої титулованої аристократії.

Магнат — представник вищої аристократії.

Майордом — 1) управитель; 2) у VII — середині VIII ст. — вища посадова особа у Франкській державі, правитель королівства.

Майстер — повноправний ремісник, член цеху, власник майстерні.

Мініатюра — невелике живописне зображення в рукописній книзі.

Миропомазання — обряд помазання чола, рук, грудей, очей, вух і ніздрів особливою олією, що називалася миро; застосовувався при коронації монарха.

Мулла — глава мусульманської общини.

Орден — 1) централізована організація ченців, що прийняли однаковий статут; у часи Хрестових походів — також організація рицарів, що присягалися боротися з нехристиянами (духовно-рицарський орден).

Палітурник — майстер, який оправляє книги в обкладинки.

Паломництво — подорож віруючих до місць, що відзначені особливою святістю; назва походить від звичаю прочан привозити пальмові гілки з Палестини.

Папа — глава католицької церкви, водночас — римський єпископ.

Парламент — у Середні віки станово-представницький законодавчий орган.

Патриціат — привілейована верства найбільш багатих і знатних городян.

Пер — звання представників вищої аристократії у Франції й Англії, щодо яких монарх був «першим серед рівних».

Підмайстер — ремісник, який успішно витримав термін учнівства та працює у майстра за плату.

Раджпут — представник войовничої касти, що входила до варни кшатріїв в Індії.

Раджа — спадкоємний правитель індійського князівства.

Рейхстаг — у Середньовічній Німеччині збори представників імперських станів (курфюрстів, імперських князів) та імперських міст.

Реконкіста — зворотне відвоювання християнами іспанських і португальських земель у мусульман у VIII—XV ст.

Реліквія — збережені останки (мощі) святих і предмети, які їм належали, що наділені в очах віруючих особливою благодійною силою.

Романський стиль — архітектурний стиль X—XII ст.

Секта — релігійна група, що відділилася від панівної церкви.

Сеньйор — пан, земельний власник, що має залежних від нього селян і васалів.

Собор — 1) великий християнський храм; 2) збори вищого духівництва в межах держави (помісний собор) або всієї церкви (всесвітній собор).

Схизма — розкол у церкві.

Схоластика — тип релігійної філософії, що характеризується прагненням логічних доказів.

Теологія — богослов’я, наука про божественне.

Трубадури — ліричні поети-співаки в Південній Франції, що оспівували переважно рицарське кохання.

Узурпація — незаконне захоплення влади в країні; привласнення чужих прав на що-небудь.

Феод — спадкове володіння, передане сеньйором васалові на умовах несення служби.

Францисканці, або «менші брати» — члени чернечого ордену, які давали обітницю бідності.

Халіф — світський і духовний глава мусульман.

Хіджра — переїзд Мухаммада і його прихильників із Мекки в Медину; вважається початком мусульманського літочислення (16 червня 622 р.)

Цех — об’єднання міських ремісників однієї або декількох подібних спеціальностей.

Шедевр — виріб, який повинен виготовити підмайстер, щоб скласти іспит на право вважатися майстром.

Яничари — особливе військо в Туреччині від XIV ст., підпорядковане султану.

Попередня
Сторінка
Наступна
Сторінка