Історія України. 7 клас. Дрібниця

§ 4. Становлення Русі-України за Олега та Ігоря (кінець IX — перша половина X ст.)

  • Поміркуйте, чому походи руських князів були спрямовані саме на Константинополь. Які наслідки для Русі могли мати контакти з Візантією?

1. ВНУТРІШНЯ І ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА КНЯЗЯ ОЛЕГА (882-912 рр.)

У «Повісті минулих літ» автор розповідає про норманського конунга (князя) Рюрика, який у середині IX ст. захопив м. Новгород. Його начебто «призвали» на правління місцеві слов’яни. Найімовірніше, літописець помилився більш як на сотню років, оскільки, за даними археологів, Новгорода в IX ст. ще не було. Найвірогідніше, Рюрик захопив невелике селище Ладогу біля Ладозького озера, де жило східнослов’янське плем’я словенів.

На південь, за наказом Рюрика, річками в пошуках Константинополя рушив загін літописного Олега (це старошведське ім’я походить від Helgi — віщий; той, хто пророкує майбутнє). Більшість сучасних істориків вважає цю особу легендарною, такою, якої насправді не було. Найімовірніше, літописець, який писав на початку XII ст., мало що знав про події кінця IX ст. і об’єднав кількох князів під одним іменем — Олег. В усякому разі в джерелах сусідніх з Руссю держав Олега не згадують. Водночас із літописним Олегом до Києва прибув малолітній син Рюрика Ігор, який є історичною особою.

Свідчать документи

«Повість минулих літ» про похід князя Олега на Київ (882 р.)

У рік 6390 [882]. Вирушив у похід Олег, взявши з собою багато воїнів: варягів, чудь, слов’ян, мерю, весь, кривичів, [...]. І прийшли до гір київських, і довідався Олег, що княжать тут Аскольд і Дір. Сховав він одних воїнів у човнах, а інших позаду, а сам пішов до гір, несучи дитину Ігоря. [...], і послав до Аскольда і Діра, кажучи їм, що, мовляв, «Ми, купці, йдемо до греків від Олега і од Ігоря-княжича. Прийдіть до нас, до родичів своїх». Коли Аскольд і Дір прийшли, всі воїни, які поховалися, вискочили з човнів, і сказав Олег Аскольду й Діру: «Не князі ви і не княжого роду, але я княжого роду», а коли винесли Ігоря, додав: «Ось він син Рюрика». І вбили Аскольда і Діра, віднесли на гору і поховали: Аскольда — на горі, яка називається нині Угорське [...]; на тій могилі [стоїть церква] Святого Миколая; а Дірова могила — за церквою Святої Ірини. І сів Олег княжити в Києві, і мовив Олег: «Хай буде се мати городам руським». І були у нього варяги, і слов’яни, і інші, що прозвалися Руссю. [...]

  • 1. Яким чином Олегові, за літописом, вдалося захопити Київ?
  • 2. Якою була доля Аскольда і Діра?

Аскольдова могила (нині церква Святого Миколая; малюнок письменника і художника Тараса Шевченка, 1846 р.)

Найвірогідніше, у Києві відбувся переворот на користь князя-зайди язичника Олега. Під час перевороту місцеве населення, яке не було прихильне до князя-християнина Аскольда, підтримало князя-язичника.

Таким чином, за літописом, у 882 р. Київ захопив норман Олег. Він об’єднав північні землі східних слов’ян з південними, а центром свого перебування (столицею) обрав укріплений Київ, який розташовувався приблизно посередині торговельного шляху «із варягів у греки».

Свідчать документи

Літопис руський про княжіння Олега в Києві і приєднання деревлян, сіверян, уличів, радимичів і тиверців до Русі (80-ті роки IX ст.)

У рік 6391 [883]. Почав Олег воювати проти деревлян і, примучивши їх, став із них данину брати по чорній куниці.

У рік 6392 [884]. Пішов Олег на сіверян, і побідив сіверян, і наклав на них данину легку. І не велів він їм хозарам данину давати, сказавши: «Я їм противник, і вам нічого давати».

У рік 6393 [885]. Послав Олег [послів] до радимичів, питаючи: «Кому ви данину даєте?». Вони ж сказали: «Хозарам». І мовив їм Олег: «Не давайте хозарам, а мені давайте». І дали вони Олегові по шелягу (срібна чи золота монета), як ото й хозарам давали.

  • 1. Які племена підкорив Олег?
  • 2. Кому східнослов’янські племена платили данину?
  • 3. Уявіть себе дослідником/дослідницею історичних документів — дізнайтеся, чому роки в літописі мають подвійний запис.

Усі підкорені Києвом племена платили данину. Головною формою данини було полюддя. Розмір данини точно не було визначено, що призводило до постійних зловживань. Полюддя було головним засобом існування князя і дружини. Зібране майно князі через купців перепродували у Візантії та інших країнах. Це давало їм можливість придбати для себе дороге іноземне озброєння, гарних коней, одяг і обладунки.

Русь-Україна за перших князів

  • 1. Які дві частини східнослов’янських земель об’єднав Олег?
  • 2. Чому саме Київ став столицею держави?
  • 3. Покажіть торговельний шлях «із варягів у греки».
  • 4. Які факти з історії Русі-України «повідомляє» карта?

Варто запам'ятати!

Полюддя (від «ходіння по людях») — збирання натуральної данини з підлеглого населення Русі, яке провадив щозими київський князь або його намісник.

Великі прибутки Київ отримував не тільки з підкорених племен. Київський князь контролював обидва великі торговельні шляхи, що проходили через Київ, — шлях із півночі на південь «із варягів у греки» та зі сходу на захід (частина арабського срібного шляху). Це приносило величезні прибутки, оскільки всі купці, що доставляли товар водою або суходолом, платили мито.

З іменем Олега пов’язують легендарний похід 907 р. на Константинополь (Царгород). Найбільшу затоку біля Константинополя — Суд (сучасна назва Золотий Ріг) — на ніч перекривали від ворогів величезним ланцюгом. Щоб обійти перешкоду, Олег наказав поставити свої кораблі на колеса і так штурмувати столицю Візантії.

Свідчать документи

Літопис руський про похід Олега на Константинополь (907 р.)

У рік 6415 [907]. Пішов Олег на греків, Ігоря зоставивши в Києві. Узяв же він множество варягів, і словен, і чуді, і кривичів, і мері, і полян, і сіверян, і деревлян, і радимичів, і хорватів, і дулібів, і тиверців [...]

Штурм Олегом Царгорода (малюнок із Радзивіллівського літопису кінця XV ст.)

І прибув він до Цесарограда, а греки замкнули Суд і город заперли. І вийшов Олег на берег, і повелів воям виволокти кораблі на берег. І попустошив він довкола города [...].

І повелів Олег воям своїм колеса зробити і поставити кораблі на колеса. А коли настав попутний вітер, напнули вони паруси, [рушили] з поля, і пішов [Олег] до города.

  • 1. Які східнослов’янські племінні союзи брали участь у штурмі Константинополя?
  • 2. Чи були серед Олегового війська представники неслов’янських народів?

Поміркуймо!

Поміркуйте над запитаннями:

  • 1. Чи можливо здійснити сухопутну подорож під вітрилами?
  • 2. Які фізичні умови, на вашу думку, для цього необхідні?

Наслідком походу стала вигідна для русів торговельна угода 911 р., зміст якої зберігся лише в «Повісті минулих літ». Літописець зазначає, що руським купцям:

  • надавалося право безмитної торгівлі в Константинополі;
  • дозволялося жити поблизу столиці Візантії, а візантійці постачали їм все необхідне для морських переходів.

На знак перемоги Олег, за літописом, прибив до воріт Константинополя свій щит.

Ходив Олег з походами і на Каспійське море проти Арабського халіфату, де, можливо, й загинув. Хоча, за літописом, він загинув від укусу змії, що виповзла із черепа його улюбленого коня.

Легенда про смерть Олега

https://cutt.ly/vtmR0xr

2. ПРАВЛІННЯ КНЯЗЯ ІГОРЯ (912-945 рр.)

Після смерті Олега київським князем став Ігор (його ім’я походить від норманського імені Ingvarr), який залишився в пам’яті поколінь під прізвиськом «Старий». Це реальна історична особа, яка зафіксована не лише в руських джерелах. Із княжінням Ігоря на Русі було започатковано правлячу династію — Рюриковичів. Ігор був сином норманського конунга (князя) Рюрика.

Князь Ігор Старий (мозаїка зі станції метро «Золоті ворота», м. Київ)

До успіхів князя можна віднести вдале відбиття набігів азійських кочовиків — печенігів.

Варто запам'ятати!

Печеніги — середньовічні тюркомовні кочовики, що жили відгінним скотарством.

Печеніги, що жили в межиріччі Волги і Яїка, на межі ІХ—Х ст. відкочували у степи Північного Причорномор’я. У 915 р. з печенігами укладено мирну угоду. Цього ж року війська князя захопили на північному сході басейн річки Ока і підкорили владі Києва цей відрізок арабського Волзького торговельного шляху. Це забезпечило надходження на Русь арабського срібла. Однак уже в 40-х роках X ст. карбування арабських грошей (дирхемів) скоротилося, а якість срібла, з якого їх виготовляли, погіршилася. Можливо, нестача срібла викликала в 40-х роках X ст. загострення відносин Русі та Візантії і постійне збільшення полюддя.

У 941 р. похід на Візантію закінчився поразкою руського флоту біля містечка Ієрон. Греки перемогли «не числом, а умінням», і руський флот був спалений «грецьким вогнем» — легкозаймистою сумішшю на основі смоли, сірки, селітри та нафти. Вона горіла й на воді. Метали її з труб-сифонів, укріплених у позолоченій пащі лева, встановленій на носі візантійського корабля.

Спалення кораблів Ігоря (мініатюра мадридського списку «Хроніки» Іоанна Скилиці XII—XIII ст.)

У 944 р. Ігор домігся укладення нової угоди з Візантією. Щоправда, нова угода була не такою вигідною, як попередня — руси мали сплачувати мито. Візантійці обмежували кількість руських товарів на своєму ринку. Це не давало можливості князеві збагачуватися і посилювати свою могутність.

Успішним для Ігоря був похід 944 р. проти союзника Візантії в Південному Прикаспії — Кавказької Албанії.

Ігор намагався збільшити полюддя всередині держави. Він кілька разів поспіль зібрав його з деревлян. Наслідком стало повстання деревлян і загибель князя Ігоря 945 р.

Археологічні розкопки підтверджують і розширюють наші знання про повстання: саме в 940-950-х роках спалено велику кількість слов’янських городищ від Дніпра до Дністра. Отже, повстали не лише деревляни, а й уличі.

Свідчать документи

Літопис руський про убивство деревлянами київського князя Ігоря (945 р.)

У рік 6453 [945]. У той рік сказала дружина Ігореві: «[...] Підемо, княже, з нами по данину, та й ти здобудеш і ми». І послухав їх Ігор — пішов до деревлян за даниною, і додав до колишньої данини нову, і творили насильство над ними мужі його. [...] Коли ж ішов він назад, поразмислив, сказав своїй дружині: «Ідіте з даниною додому, я повернуся і позбираю ще». І відпустив він дружину свою додому, а сам з малою частиною дружини повернувся, бажаючи більшого багатства. Деревляни ж, почувши, що йде знову, радилися з князем своїм Малом: «Якщо внадиться вовк по вівці, то виносе все стадо, якщо не уб’ють його. Так і цей: якщо не вб’ємо його, то всіх нас погубить». [...]. І деревляни, вийшовши з міста Іскоростеня, [...] вбили Ігоря, і дружину його, оскільки було їх мало.

Вбивство деревлянами князя Ігоря (малюнок із Радзивіллівського літопису кінця XV ст.)

  • 1. Де відбуваються зазначені події?
  • 2. Хто очолив повстання деревлян? Чому деревляни вбили Ігоря?

ЗНАЮ МИНУЛЕ ОСМИСЛЮЮ СЬОГОДЕННЯ ПРОГНОЗУЮ МАЙБУТНЄ

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

Знаю нове

1. Упорядкуйте стрічку часу. Укладіть задачі на лічбу часу.

2. Покажіть на карті Русь-Україну за Олега, напрямки походів Олега й Ігоря.

3. Дайте визначення понять: «полюддя», «печеніги».

4. Продовжте у своєму робочому зошиті заповнювати таблицю «Політика перших руських князів (у другій половині IX — наприкінці X ст.)» (с. 20).

5. Виконайте тренувальну онлайн-вправу:

«Правління князя Олега»

https://cutt.ly/utmUBsn

Досліджую і аналізую

1. Визначте наслідки захоплення Києва Олегом.

2. Зіставте (знайдіть спільне й відмінне) походи Олега й Ігоря на Константинополь.

3. Проаналізуйте історичний мем:

  • а) визначте, які історичні події лягли в основу мему;
  • б) перевірте та поясніть, чи правильною є історична інформація мему.

Мислю творчо

  • 1. Виконайте ілюстрований творчий проект «Перші руські князі» (лепбук, сенкан, мультимедійна презентація — на вибір).
  • 2. Уявіть себе давньоруським літописцем. Напишіть текст для літопису про князя Олега або Ігоря (не більше ніж 10 речень).

Ці дати допоможуть вам зрозуміти історію. Запам’ятайте їх:

882-912 рр. правління літописного князя Олега

907 р. похід Олега на Константинополь

911 р. укладення торговельної угоди Русі та Візантії

912-945 рр. правління князя Ігоря Рюриковича

941, 944 рр. походи Ігоря проти Візантії

945 р. повстання деревлян, убивство князя Ігоря