Підручник з Географії. 7 клас. Довгань - Нова програма

ТЕМА 2. МАТЕРИКИ ТА ОКЕАНИ — ВЕЛИКІ ПРИРОДНІ КОМПЛЕКСИ ГЕОГРАФІЧНОЇ ОБОЛОНКИ

§ 4. Походження материків та океанів

Ви дізнаєтесь:

• про походження материків та океанічних западин унаслідок руху літосферних плит

• про геологічні ери та епохи горотворення Пригадайте:

• із яких шарів складається материкова та океанічна земна кора

• як взаємодіють між собою літосферні плити

До того часу як на Землі з’явилися перші люди, вона існувала вже понад 4 млрд років. І за цю тривалу історію вигляд нашої планети неодноразово змінювався. Існування океанічних западин та виступів материків — планетарна особливість Землі. Походження планетарних форм пов’язане з формуванням земної кори під впливом сил, які виникали при взаємодії Землі з іншими небесними тілами, та процесів, що відбувалися всередині самої планети.

1. Материкова та океанічна земна кора.

Щоб відповісти на запитання про те, як утворилися материки й океани, потрібно пригадати особливості будови земної кори.

Земна кора — це верхня частина твердої оболонки Землі — літосфери. Вона являє собою ніби тонку ковдру, під якою приховані земні надра. Потужність земної кори у середньому складає лише 0,6 % від довжини радіуса Землі. Утворення земної кори нерозривно пов'язано з походженням планети. На думку вчених, близько 4 млрд років тому під час активних рухів мантії на поверхні Землі почали накопичуватися найбільш легкі речовини у вигляді своєрідних островів-масивів. За будовою та складом вони відрізнялися від глибоководних ділянок океанічного дна.

Унаслідок тривалого розвитку сформувалися два типи земної кори — материковий та океанічний (рис. 1). Материкова земна кора складається з трьох шарів — осадового, гранітного й базальтового. Її потужність становить 30—75 км. Океанічна земна кора утворена двома шарами — осадовим і базальтовим. Гранітний шар відсутній або дуже тонкий, і осадові породи залягають на базальтах. Потужність земної кори цього типу — 5—15 км.

Рис. 1. Будова земної кори.

2. Дрейф континентів.

Якщо уважно розглянути глобус або будь-яку карту світу, можна побачити цікаву особливість обрисів багатьох берегових ліній материків та островів. Так, материки Південна Америка та Африка, якщо їх щільно «зсунути», досить точно з’єднаються один з одним, як деталі мозаїки; довгий рукав Антарктичного півострова змикається з крайнім півднем Південної Америки; форма острова Мадагаскар свідчить про його можливу єдність з Африкою.

Такі спостереження навели на думку німецького вченого Альфреда Вегенера, що розташування, розміри та конфігурація материків і океанів у минулому були іншими (рис. 2).

Близько 250 млн років тому на Землі існував лише один материк-велетень — Пангея. Його площа становила приблизно стільки ж, скільки площа всіх сучасних материків та островів разом. Суперконтинент омивали води давнього океану — Панталасса.

Пізніше Пангея розкололася на дві гігантські частини — Лавразію та Гондвану. Між ними з’явився новий водний простір — море Тетіс. Із часом Лавразія та Гондвана розпалися на уламки, які поступово розійшлися в різні боки. Між ними утворилися нові океани — Атлантичний, Індійський, Північний Льодовитий. Тихий океан є залишком давнього водного простору Панталасси. Від давніх часів існування його площа скоротилася більше ніж удвічі.

Космічні спостереження доводять, що дрейф континентів триває й зараз. Гіпотеза Вегенера набула подальшого розвитку в теорії тектоніки плит, згідно з якою великі блоки літосфери, повільно рухаючись астеносферою, несуть на собі материки та морське дно.

Рис. 2. Дрейф континентів.

Вчені вважають, що причиною руху літосферних плит є переміщення у верхній мантії речовин, які накопичуються в глибинах Землі. Із часом плити розходяться в різні боки, занурюються одна під одну або зіштовхуються. На межах літосферних плит виникають серединно-океанічні хребти, глибоководні жолоби, тріщини, відбуваються процеси горотворення.

3. Геологічні ери та епохи горотворення.

Усю історію геологічного розвитку Землі вчені поділяють на ери: архейську (у перекладі з грецької — «ера найдавнішого життя»), протерозойську («ера первинного життя»), палеозойську («ера давнього життя»), мезозойську («ера середнього життя») і кайнозойську («ера нового життя») (рис. 3). Зараз триває кайнозойська ера, її четвертинний (антропогеновий) період, який розпочався майже 2 млн років тому. Цей період охоплює час виникнення людини та історію розвитку людського суспільства.

Підхід у виділенні певних часових відрізків пов’язаний із подіями, що відбувалися на Землі. Найдавніші ери — архейську та протерозойську — часто об’єднують в одну та називають докембрієм. У цей час на Землі утворилася земна кора, сформувалися ядра прадавніх материків, спостерігалася активна вулканічна діяльність. У подальшому відбувалися зміни в розвитку органічного світу, кліматичних умов, співвідношенні суходолу та океану.

Рис. 3. Геохронологічна таблиця.

Також відрізки часу відносно спокійного розвитку земної кори чергувалися з епохами горотворення — періодами посилення тектонічних рухів, що приводили до утворення гірських систем, вулканізму, землетрусів. У геологічній історії Землі вчені виділяють декілька таких епох: байкальську, каледонську, герцинську, мезозойську, альпійську (рис. 3). Остання з них — альпійська — ще не завершена й триває зараз. Активні горотворчі процеси відбуваються в районах зіткнення літосферних плит; там часто трапляються землетруси, утворюються вулкани.

Головне

• Розрізняють два основні типи земної кори: материковий та океанічний. Перший властивий материкам (у тому числі їхнім підводним окраїнам), другий — океанічним улоговинам.

• Розташування, розміри та конфігурація материків і океанів у далекому минулому були іншими та зазнаватимуть змін у майбутньому.

• Ери — відрізки геологічного часу, які виділяють в історії розвитку Землі.

• Епохи горотворення — періоди активізації рухів та взаємодії літосферних плит.

Запитання та завдання для самоперевірки

1. Назвіть дві ознаки, що відрізняють материкову земну кору від океанічної. 2. Які спостереження навели вченого А. Вегенера на думку про дрейф континентів? За рис 2. (с. 18) установіть, уламками яких давніх материків є сучасні континенти. 3. Чому літосферні плити рухаються? 4. Які види взаємодії літосферних плит вам відомі? 5. Які ери виділяють у геологічному розвитку Землі? Назвіть епохи горотворення, які відбувалися в різні ери. 6. Які ера та епоха горотворення тривають зараз?

Практичне завдання

Позначте межі та підпишіть на контурній карті назви семи найбільших літосферних плит, стрілками вкажіть напрямки їхнього руху.

Працюємо самостійно

Доведіть, що сучасні материки й океани виникли внаслідок розходження літосферних плит.

Порадник

1. Відкрийте карту світу в атласі.

2. Покладіть зверху кальку (прозорий папір), обведіть і виріжте контури материків.

3. Доберіть схожі берегові лінії, складіть «Пангею».

4. Відтворіть рух літосферних плит у давні геологічні часи.