Підручник з Географії (рівень стандарту). 10 клас. Довгань - Нова програма

§ 8. Вторинний та третинний сектори економіки

Пригадайте

• виробництва переробної промисловості та чинники їх розміщення

• види послуг

1. Обробна промисловість.

Електроенергетика Європи характеризується переважанням теплових електростанцій, хоча порівняно з іншими регіонами їхня частка в загальному виробництві електроенергії менша. Понад половина з них працюють на вугіллі. Значною є частка газових ТЕС, особливо в Росії (65%), і найменшою — тих, що працюють на мазуті (виробляється з нафти). Основна частина ТЕС розташована поблизу великих міст, у районах видобутку паливних корисних копалин, портових містах (вони працюють на імпортному паливі).

Європа є світовим лідером за значенням атомних електростанцій, на які припадає майже третина виробленої електроенергії. Серед окремих країн найбільше АЕС у Франції, Бельгії, Україні, Великій Британії.

Для забезпечення енергетичної незалежності у Франції впродовж кількох десятиліть діє програма розвитку атомної енергетики, яку наполегливо втілювали президент країни Шарль де Голль (1959—1969 рр.) та його послідовники.

Десята частина електроенергії виробляється на ГЕС, у трьох країнах із гірськими районами — Норвегії, Швеції, Швейцарії — це основний вид електростанцій.

Зростає значення вітрових, сонячних, геотермальних станцій. Саме в Європі розташовані світові лідери з використання енергії вітру (ВЕС). Так, у Данії ВЕС виробляється понад 40% усієї електроенергії, у Німеччині — 29%, у Португалії — 27%.

До десятки найбільших виробників електроенергії світу входять Росія, Німеччина та Франція. Росія і Франція є великими експортерами. Норвегія відома як країна, що виробляє найбільше електроенергії на одну особу (28400 кВттод).

Місцева чорна металургія пережила важкий період, коли обсяги виробництва не зростали, а іноді скорочувалися (наприклад у Великій Британії). Із метою подолання кризових явищ у багатьох країнах виробництво було модернізовано, відбулися зміни і в географії. Поєднання залежності від імпортної сировини та орієнтації на продаж частини високоякісної продукції за кордон зумовило будівництво великих підприємств у портових містах (нові заводи Франції, Німеччини та Великої Британії) або в районах вугільних басейнів, пов’язаних зручними шляхами з морем (Німеччина).

Країни, які не мали запасів сировини, одразу орієнтувалися на її імпорт. Так, металургія Італії розміщується в портах (Генуя, Неаполь і Таранто).

Орієнтація на сировинні ресурси залишається в Росії, Україні, Польщі, Чехії. У Польщі та Чехії підприємства орієнтуються на паливо (використовують імпортну залізну руду), є такі виробництва в Росії (Кузбас) та Україні (Донбас).

Кольорова металургія регіону в значних обсягах використовує руди та їхні концентрати, які переважно надходять з Африки та Америки. Головні виробники алюмінію — Росія, Норвегія, Франція, Німеччина, Греція, Румунія. Виробництво здебільшого орієнтоване на споживачів та джерела дешевої електроенергії (Норвегія, частково Франція, Росія). На власній руді алюмінієва промисловість працює в Греції, Хорватії, Чорногорії, Боснії і Герцеговині. Свою й імпортну сировину використовує Румунія. Мідь виробляють у Росії, Великій Британії, Франції, Німеччині, Бельгії, Польщі, Сербії, Болгарії, свинець і цинк — у Росії, Німеччині, Бельгії, Польщі, Франції, Сербії, Болгарії, Італії. Кольорова металургія Європи, особливо високорозвинених країн, широко використовує вторинну сировину (металобрухт), значення якої постійно зростає.

На країни Європи припадає понад третина продукції світового машинобудування. У регіоні розвинені всі основні виробництва, але деякі з них відіграють особливу роль. Так, тут зосереджено близько 40% світового виробництва верстатів і ковальсько-пресового устаткування, причому одноосібний регіональний лідер — Німеччина — у цьому виробництві у світі поступається лише Японії. Великі виробники верстатів, як і іншої продукції загального машинобудування, — Італія та Швейцарія (85% продукції цієї країни йде на експорт).

Високого рівня розвитку досягло сільськогосподарське машинобудування регіону. Тут виробляють високоякісну техніку, зокрема комбайни, трактори, обладнання для тваринницьких ферм. Серед основних виробників Німеччина, Франція, Нідерланди, Австрія, Росія, Польща, Білорусь.

Провідне місце в транспортному машинобудуванні посідає автомобілебудування. Найбільша кількість машин випускається на заводах провідних фірм: «Фольксваген» (Німеччина), «ФІАТ» (Італія), «СЕАТ» (Іспанія), «Брітіш Лейленд» (Велика Британія), «Пежо-Сітроєн» (Франція).

Серед країн лідерами є Німеччина, де щороку виробляється понад 6 млн автомобілів, Іспанія — близько 3 млн, Франція, Італія та Велика Британія — по 1,5—2,5 млн, Росія, Чехія та Словаччина — по 1—1,5 млн одиниць.

Одним із найстаріших виробництв є залізничне машинобудування. У сучасних умовах усе більшого значення набуває виробництво швидкісних поїздів, потужних електровозів та тепловозів (вони здатні перевозити багато вагонів із вантажем). Основними країнами-лідерами з виробництва рухомого складу для залізниць є Росія, Німеччина, Франція, Австрія, Швейцарія, Італія та Іспанія.

Мал. 1. Круїзний лайнер «Оазис морів». Корабель виявився не лише найбільшим, але й найдорожчим на планеті.

Мал. 2. Двопалубний реактивний пасажирський авіалайнер Аеробус А380 — найбільший серійний літак у світі.

За останні десятиліття Європа втратила колишні лідируючі позиції в суднобудуванні, поступившись першістю азіатським країнам (Південна Корея, Китай та Японія). Зараз у регіоні будуються переважно спеціальні, технічно складні судна та великі пасажирські лайнери.

Фінські корабели орієнтуються на будівництво круїзних лайнерів, поромів, криголамів, суден для арктичних платформ, які використовуються для видобутку нафти та природного газу на морському шельфі. Найбільшою і найсучаснішою в Європі є фінська верф у місті Турку (мал. 1). На випуску риболовецьких суден спеціалізуються Польща та Хорватія.

Авіакосмічне виробництво зосереджене в чотирьох країнах: Франції, Німеччині, Великій Британії, Іспанії. Остаточне складання авіалайнерів здійснюється в Тулузі (Франція) і Гамбурзі (Німеччина) (мал. 2).

Лідером у ракетно-космічній техніці є Франція. Її ракета «Аріан» використовується для запуску супутників ЄС та інших країн.

До точного машинобудування відносять електроніку, електротехніку й приладобудування. Невелика група високорозвинених держав — Німеччина, Велика Британія, Франція, Італія — є найбільшими виробниками дорогих електротехнічних виробів: це потужні генератори (у тому числі для парових, газових і гідравлічних турбін), трансформатори, електричні машини, електродвигуни різної потужності.

Окремі виробництва точного машинобудування працюють і в інших країнах. Серед них Росія, Нідерланди, Фінляндія, Чехія, Швеція, Польща, Словенія, Україна.

В останні роки країни регіону докладають зусиль, щоб наздогнати США і Японію у виготовленні сучасної електроніки. Найбільших успіхів досягли Німеччина, Велика Британія, Франція, Італія, Нідерланди. Серед провідних ТНК світової електронної промисловості — «Філіпс» (штаб-квартира розташована в Нідерландах).

Європа — один зі світових центрів хімічної промисловості. Серед найбільших ТНК світу широко представлені компанії високорозвинених країн регіону. Серед них «БАСФ» і «Байєр» (Німеччина), «Імперіел Кемікл Індастріз» (Велика Британія), «Монтедісон» (Італія).

На тлі загального зсуву хімічних виробництв до моря створені великі центри нафтохімії у низовинах Рейну—Шельди: це так званий «Техас-Європа» (Роттердам—Антверпен), який за своїми масштабами є одним із найбільших у світі.

Зростає значення промисловості органічного синтезу, фармацевтики, парфумерії, хімії побутового призначення. Високорозвинені країни все більше зосереджуються на високотехнологічній продукції: ліки, косметика, спеціальні сорти гуми, пластмаси з наперед заданими властивостями (композитні пластики).

Згідно з міжнародною статистикою, фармацевтична промисловість є найбільш наукоємним та інноваційним сектором світової економіки: тут найвищі показники продукції на одного зайнятого й співвідношення витрат на науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи до обсягів продажів.

Важливе значення основної хімії зберігається в Росії, Україні, Польщі, Білорусі.

Багато країн регіону спеціалізуються на окремих видах продукції хімічної промисловості: Німеччина — барвники та пластмаси, Франція — синтетичний каучук, Бельгія — хімічні добрива і виробництво соди, Швеція і Норвегія — лісохімія, Швейцарія — фармацевтика, Росія — азотні й калійні добрива, Білорусь — калійні добрива.

Виробництво паперу й іншої продукції з деревини зосереджене переважно в скандинавських країнах, Фінляндії, Росії та Німеччині. Значні обсяги паперу виробляють у Великій Британії, Франції, Італії. Італія також відома як виробник дорогих, високоякісних меблів.

Найдавнішим виробництвом у регіоні є легка промисловість. Зараз вона переживає не найкращі часи. Це пов’язане з тим, що виробництво трудомістких виробів масового попиту, особливо верхнього одягу, тканин і повсякденного взуття, перемістилося до країн Азії. У високорозвинених країнах регіону зберігаються виробництва, які спеціалізуються на синтетичних та дорогих (особливо вовняних) натуральних тканинах, престижному одязі та взутті, виробах із хутра, окремих видах ковдр.

У країнах із перехідною економікою значне місце посідає виробництво тканин, повсякденного одягу і шкіряного взуття. Головні райони текстильної промисловості історично склалися в центрі та на півдні Польщі, у центрі європейської частини Росії, на півночі Чехії.

Значення харчової промисловості регіону полягає в необхідності забезпечити населення різноманітними продуктами харчування.

Регіон є світовим лідером серед виробників ряду продуктів глибокої переробки, наприклад масла, сиру, йогурту, молочних жирів. Так, у країнах ЄС виробляється 47 % сиру від загального обсягу.

Європа — один зі світових лідерів і у виробництві м’ясної продукції. Рибна промисловість відіграє значну роль в економіці частини прибережних та острівних країн, у першу чергу Північної Європи, зокрема Ісландії, Норвегії, Швеції. Так, Ісландії вона дає до половини експортних надходжень.

Загальною особливістю сучасного розвитку переробної промисловості високорозвинених країн Європи є політика реіндустріалізації. Вона передбачає розвиток наукоємних, сучасних виробництв на основі досягнень науково-технічного прогресу. Реіндустріалізація є процесом, протилежним деіндустріалізації, який розпочався в середині XX ст. в Європі і був обумовлений бажанням потужних компаній розміщувати виробництво в країнах із меншими витратами. Основна увага приділяється фармацевтиці, виробництву медичного обладнання, комп’ютерної та телекомунікаційної техніки, оптичних приладів, авіабудуванню і космічній техніці, виробництву нових матеріалів.

2. Сфера послуг.

Європа — головний світовий центр фінансових операцій. За оцінками вчених, тут розміщена майже третина всіх фінансових ресурсів. Приблизно половина капіталів перетікає з одних високорозвинених європейських країн до інших. Ще третина капіталів іде за межі регіону (Китай, нові індустріальні країни).

Найбільш масштабні міжнародні фінансові операції здійснюються у Великій Британії, Німеччині та Нідерландах. До світових фінансових центрів належать Лондон, Париж, Цюрих, Амстердам, Франкфурт-на-Майні. Одночасно сама Західна Європа залучає багатомільярдні інвестиції зі США, Японії, багатих нафтодобувних країн Західної Азії.

Упровадження комп’ютерної техніки та Інтернету в усі сфери життя людства зумовило бурхливий розвиток особливого виду послуг — інформаційно-технологічних (IT). Ви вже знаєте, що IT-послуги поєднують різні види діяльності, спрямовані на задоволення інформаційних потреб користувачів. Серед провідних європейських виробників та експортерів продукції комп’ютерного програмування такі країни, як Німеччина, Велика Британія, Франція, Ірландія, Україна, Росія, Іспанія, Білорусь.

Завдяки досягненням IT-Індустрії товарам надаються нові споживчі властивості. Яскравий приклад — використання мобільних телефонів не тільки як засобу зв'язку, а й засобу доступу до інформаційних ресурсів, для здійснення банківських операцій, отримання великої кількості додаткових послуг.

Різко зростає значення послуг зв’язку, при цьому поряд із традиційними (радіо, телефон, телеграф) усе більше використовуються сучасні електронні засоби — телекомунікації, факсимільний і супутниковий зв’язок. Стрімко зростає використання як засобу зв’язку мережі Інтернет.

Європа залишається основним туристичним регіоном світу (51%).

Упродовж багатьох років лідерами як за кількістю міжнародних туристичних прибуттів, так і за доходами від туризму в Європі є Франція та Іспанія, далі йдуть Італія, Велика Британія, Німеччина, Греція. Напрямки основних туристичних потоків: Німеччина—Франція, Німеччина—Іспанія, Велика Британія—Франція, Німеччина—Італія, Велика Британія—Іспанія. Спрощення переїзду в країни Східної Європи сприяє формуванню потоку «захід—схід»; так, наприклад, німці часто відвідують Польщу і Чехію. Найпривабливішими містами для туристів залишаються Лондон та Париж (18 і 16 млн туристів на рік відповідно).

3. Найважливіші транспортні коридори та вузли.

У Європі розвинені всі види транспорту, а у структурі пасажирообігу і внутрішнього вантажообігу найбільша роль автомобільного.

До світових лідерів за протяжністю автомобільних доріг належать Росія, Франція, Німеччина, але в Росії їхня якість низька.

У Європі зосереджена значна частина залізниць світу. Більше третини з них електрифіковано (електровози перевозять половину пасажирів і вантажів). Хоча роль залізничного транспорту зменшується, а мережа скорочується, він характеризується значними обсягами перевезених вантажів і високою швидкістю руху, особливо пасажирських потягів.

У зовнішній торгівлі зберігає своє значення морський транспорт. Частина країн Європи мають великий торговельний флот, а на їхніх берегах розташовані великі порти, серед яких Роттердам, Антверпен, Лондон, Гамбург, Генуя, Марсель, Гавр, Барселона.

Мал. 3. Євротунель. Складовою одного з транспортних коридорів є тунель під Ла-Маншем, який поєднав Францію і Велику Британію. Його було урочисто відкрито 6 травня 1994 р. Хоча цей грандіозний проект поки що не виправдав себе з фінансового боку, він являє собою зразок сучасного інженерного мистецтва. Тут рівною мірою враховані безпека, надійність та ефективність.

Роттердам (Нідерланди) розташований у гирлі Рейну. Це найбільший та універсальний порт регіону, унікальний вузол транспортних операцій.

Найважливішими судноплавними річковими системами є Дунай, Волга та Рейн (усі із судноплавними притоками). Багато річок сполучені між собою каналами. Найбільшим річковим портом Європи та світу є Дуйсбург (Німеччина). Його річний вантажообіг (понад 40 млн т) можна порівняти з великими морськими портами.

В останні роки зростає частка трубопровідного транспорту у вантажообігу та авіаційного — у перевезенні пасажирів. Найбільші аеропорти розташовані в Лондоні (Хітроу), Парижі (Руассі—Шарль-де-Голль), Фракфурті-на-Майні (Франкфурт-на-Майні).

Транспортна система країн із перехідною економікою поступається сусідам за густотою транспортної мережі, пасажиро- і вантажообігом.

Країни регіону працюють над розвитком загальноєвропейської транспортної інфраструктури (мал. 3). Так, у ЄС прийнята транспортна стратегія до 2020 р. (обсяг її фінансування оцінюється у 250 млрд євро). Вона має на меті об'єднання національних транспортних систем у єдину Транс'європейську транспортну мережу.

4. Зв'язки України з країнами Європи.

Європа посідає перше місце серед регіонів світу за обсягами зовнішньої торгівлі України. Особлива увага приділяється співробітництву з країнами ЄС, на які припадає третина торговельного обігу. Розширення ЄС і набуття чинності Угоди про асоціацію відкрили перед Україною можливості збільшення експорту на європейський ринок. Поступово це стане одним із головних чинників прискореного зростання ВВП у нашій країні. Згодом можлива повна інтеграція у структури єдиного ринку ЄС із застосуванням режиму вільного пересування людей, товарів, послуг і капіталів та спільної політики в ключових сферах економіки.

Основними статтями українського експорту до ЄС є зернові культури, чорні метали та вироби з них, жири та олії тваринного та рослинного походження, руди, одяг. Основними статтями імпорту із ЄС є промислове обладнання, машини, транспортні засоби, фармацевтична продукція, полімерні матеріали, пластмаси, природний газ, нафта та продукти її перегонки, папір і картон. Із країн ЄС до України надходить 70% інвестицій.

Головне

• Європа є одним із центрів світової економіки.

• Країни регіону посідають провідні позиції у виробництві електроенергії та багатьох видів продукції переробної промисловості, у першу чергу машинобудування та хімічної індустрії.

• У сучасних умовах високорозвинені країни регіону почали проводити політику реіндустріалізації.

• Країни Європи є серед лідерів у наданні найрізноманітніших послуг, зокрема туристичних, фінансових, транспортних.

• Країни регіону працюють над розвитком загальноєвропейської транспортної інфраструктури.

Запитання та завдання для самоперевірки

1. Назвіть характерні риси електроенергетики регіону. 2. Які відмінності в географії та спеціалізації чорної металурги окремих країн Європи? 3. Охарактеризуйте загальне машинобудування регіону. 4. Наведіть приклади країн із різним рівнем розвитку машинобудування. 5. Якими є особливості хімічної промисловості країн Європи? 6. Охарактеризуйте транспорт регіону. 7. Чим пояснюються провідне становище й особливості географії міжнародного туризму?

Поміркуйте

Чим викликана спеціалізація високорозвинених країн Європи на наукоємній продукції?

Працюємо самостійно

Використовуючи сайт Державної служби статистики (активна вкладка «Статистична інформація»), з'ясуйте обсяги торгівлі України з найбільшими країнами Європи.

Практична робота 1

Порівняльна характеристика структури промислового виробництва двох економічно розвинених невеликих країн Європи (за вибором учня/учениці)

Географічні дослідження (за вибором учня/учениці)

1. Інтеграційні та дезінтеграційні процеси в Європі.

2. Відновна електроенергетика в країнах Європи: регіональні особливості та відмінності.

3. Структура й просторова організація виробництва чорних металів у країнах Європи.