Підручник з Географії (рівень стандарту). 10 клас. Довгань - Нова програма

§ 40. Господарство країн Африки

Пригадайте

• типи країн Африки за рівнем економічного розвитку, їхні ознаки

• що характерне для дрібнотоварного (споживчого) господарства

1. Первинний сектор економіки.

У загальному обсязі виробництва сільськогосподарської продукції регіону явно переважає рослинництво. Саме воно в багатьох країнах Африки є мало не єдиною експортною сферою економіки. Сільськогосподарські культури можна поділити на дві групи: споживчі та експортні. До першої групи входять просо, сорго, ямс, маніок, таро, пшениця, ячмінь, батат, кукурудза, рис (мал. 1). До другої — какао, кава, чай, бавовник, цитрусові, цукрова тростина. Деякі культури мають як споживче, так і експортне значення, наприклад банани, арахіс, фініки.

Для низки країн характерний монокультурний характер їхнього виробництва, тобто спеціалізація на експорті однієї-двох культур.

У багатьох країнах вирощують олійні культури: арахіс, олійну пальму. У Західній Африці близько половини зборів арахісу припадає на Нігерію і Сенегал.

У країнах Північної Африки, а також у ПАР вирощується багато цитрусових — апельсинів, мандаринів, лимонів, грейпфрутів. Значна їх частина призначається для експорту.

У східній частині Африки (у тому числі Єгипті й Судані) значні площі зайняті під бавовник. Єгипетський бавовник вважається одним із найбільш високоякісних у світі.

Тваринництво майже скрізь має екстенсивний характер і використовує природні пасовища (виняток — ПАР, окремі господарства Зімбабве і Кенії). Провідну роль воно відіграє в тих районах Африки, де умови для розвитку землеробства є складними, наприклад у напівпустелях. Однак і там воно малопродуктивне. Провідне значення має вирощування кіз, подекуди великої рогатої худоби, у тому числі зебу, овець, верблюдів, свиней.

Низький рівень агротехніки посилює залежність сільського господарства Африки від стихійних лих, серед яких опустелювання й посухи. Інша причина періодичних неврожаїв — громадянські війни та загострення збройних конфліктів, які для Африки є дуже характерними.

Мал. 1. Батат (а), ямс (б), маніок (в).

Розвивається лісова промисловість. Країни Африки є значними постачальниками деревини на світовий ринок. Її промисловою заготівлею здебільшого займаються іноземні або мішані компанії. Найбільше продукції дають прибережні країни Західної та Центральної Африки — Кот-д’Івуар, Камерун, Габон, ДР Конго.

Провідне місце в господарстві Африки належить гірничодобувній промисловості. Для її географії характерні великі диспропорції. На частку тільки двох найбільших виробників мінеральної сировини (Нігерії і ПАР) припадає більше третини загальної вартості продукції.

Найбільшими нафтодобувними країнами регіону є Нігерія, Алжир, Єгипет, Лівія, Екваторіальна Гвінея. За видобутком природного газу виділяються Алжир, Нігерія і Єгипет. Алжир експортує природний газ до європейських держав.

Країни Африки виробляють значну частину урану. Майже 2/3 сировини видобувається в ПАР (частково з відвалів золотих копалень), і в Намібії. Лідерами з видобутку залізних руд є країни Західної Африки (Ліберія, Мавританія), а також ПАР (перше місце в регіоні) і Зімбабве. ПАР — лідер із видобутку марганцевої руди.

Африка відіграє велику роль у світовому видобутку руд кольорових металів. За вмістом металу в руді африканські родовища є одними з кращих у світі. їхня цінність викликана і поєднанням в одному родовищі декількох металів, наприклад міді та кобальту.

Родовища міді сконцентровані в районі «мідного поясу», а також у ПАР і Намібії. На базі видобутку мідних руд та їх переробки в Замбії і ДР Конго сформувалися гірничопромислові центри.

У Гвінеї розробляють великі родовища бокситів. На цю країну припадає до 10% світового видобутку. Боксити також видобувають у Гані, Сьєрра-Леоне та Камеруні. У Марокко, Тунісі, Сенегалі видобувають фосфорити, значна частина яких вивозиться. Особливе значення для окремих країн Африки має видобуток алмазів і золота.

Мал. 2. Металургійний завод в Ель-Хаджар (Алжир). Його було побудовано за допомогою іноземних фахівців. Зараз він виробляє понад 1 млн т сталі на рік, а країні потрібно значно більше. Тому уряд Алжиру підписав угоду з компанією Катару про будівництво металургійного заводу із сучасною технологією прямого відновлення заліза.

2. Вторинний сектор економіки.

Переважна частина обробних виробництв орієнтуються на внутрішній ринок. Більше третини зайнятих у них працює на підприємствах текстильної, швейної та харчової промисловості. У текстильній промисловості провідна роль належить бавовняній. У харчовій промисловості провідне значення має виробництво рослинних олій, найбільше промислових центрів у Тунісі, Судані, Єгипті, Сенегалі, Малі. Цукрова промисловість — Маврикій, Єгипет, Марокко, Кенія, переробка какао-бобів — Гана, Кот-д’Івуар, Камерун, Нігерія, борошномельне виробництво — країни Північної Африки.

Більшість електроенергії в регіоні виробляють ГЕС і ТЕС (країни Північної Африки та ПАР). Особливо велика частка ГЕС в Уганді, ДР Конго, Гані, Замбії. У регіоні є кілька великих ГЕС, у тому числі на річці Замбезі в Мозамбіку, на річці Конго в ДР Конго, на річці Вольта в Гані. ТЕС потужністю понад 1000 МВт є в ПАР і Зімбабве. У ПАР працює АЕС потужністю 1880 МВт.

Чорна металургія Африки переважно представлена передільними підприємствами. Центри із заводами повного циклу є в ПАР, Нігерії, Єгипті, Алжирі, Зімбабве (мал. 2).

Одним із найбільш розвинених виробництв є кольорова металургія, що базується на найбагатших сировинних ресурсах. У виробництві міді провідна роль належить Замбії, ДР Конго та ПАР. Якщо мідеплавильна промисловість ПАР працює на внутрішній ринок, то продукція інших країн майже повністю експортується.

В останні роки побудовані підприємства нафтопереробної і хімічної промисловості. На них переважно виробляють дизельне паливо, бензин, гас, у більшості країн відсутнє виробництво мастил. Найзначніші обсяги виготовлення мають ПАР, Нігерія, Єгипет, Марокко.

Виробництво мінеральних добрив розвивається майже в усіх країнах Північної Африки, а також ПАР, Сенегалі, Нігерії, Зімбабве, Замбії, Мадагаскарі. Промисловість органічного синтезу і гумотехнічна промисловість отримали розвиток у нафтодобувних країнах, особливо в Північній Африці та Нігерії.

Машинобудування в Африці розвинене в ПАР (переважно виробництво транспортного й гірського устаткування, військової техніки), окремі виробництва представлені в Єгипті. Нескладне обладнання, сільськогосподарську та побутову техніку, транспортні засоби випускають заводи в Алжирі, Тунісі, Марокко, Нігерії.

3. Третинний сектор економіки.

Формування ринку послуг в Африці пов’язують з останніми десятиліттями минулого століття. Із цього часу їхня частка у ВВП регіону зросла до 58 %. Водночас у регіоні зберігаються проблеми, пов’язані з нерозвиненою транспортною та фінансовою інфраструктурою, політичною нестабільністю, корупцією, складною демографічною ситуацією.

Серед субрегіонів за часткою сфери послуг у ВВП виділяються Південна і Північна Африка. Лідером серед окремих країн є ПАР. Характерна риса місцевої сфери послуг — наявність розвиненого фінансового ринку з чітким і надійним банківським та страховим обслуговуванням. У більшості інших країн сектор перебуває на початковому етапі розвитку.

Значно активніше розвивається туризм. Найуспішніша в Північній Африці за розвитком туризму країна — Єгипет. Серед інших країн субрегіону найбільш популярними є Марокко, Туніс.

На частку Південної та Східної Африки припадає понад 35% прибуттів туристів у регіон. Найбільше значення для економіки туризм має в острівних державах (Сейшельські та Коморські Острови, Маврикій), а також у Танзанії, Намібії, Кенії, Ботсвані та Замбії. Провідною «туристичною державою» є ПАР.

Транспортна система регіону є відсталою. Залізнична мережа зберегла спадщину колоніального періоду, коли основним її завданням було забезпечення вивезення сировини й напівфабрикатів із глибинних районів до узбережжя материка. Тому багато залізниць не мають взаємного сполучення. Вони є переважно одноколійними. Міждержавну роль відіграють залізниці Південної Африки, особливо трансконтинентальна з Танзанії в Анголу (Дар-ес-Салам—Лобіту).

Поступово розвивається автомобільний транспорт. Проте більшість автошляхів усе ще не мають твердого покриття.

Зростає мережа трубопроводів, особливо в Північній Африці. Уже працює підводний газопровід, який сполучив Африку з Південною Європою.

Значна частина країн регіону мають вихід до океану, і їхні зовнішні зв’язки здійснюються через морські порти. Найбільшими з них є Касабланка, Дакар, Кейптаун, Дурбан, Порт-Саїд та Александрія. Більшу частину вантажів перевозять іноземні судна.

У багатьох країнах важливу роль відіграє авіація. Найбільші аеропорти розташовані в містах Йоганнесбург, Каїр, Касабланка, Дакар, Лагос, Момбас, Дар-ес-Салам. Інші аеропорти здебільшого є технічно відсталими, а літаки — застарілими.

4. Нерівномірність економічного розвитку субрегіонів Африки. Зв'язки України з країнами Африки.

Хоча країни Африки здебільшого є відсталими, проте між ними спостерігається ряд відмінностей.

• Єдина країна Африки з високим рівнем розвитку господарства — ПАР. Лише тут належним чином розвинені обробні виробництва, а сільське господарство має інтенсивний характер.

• З усіх субрегіонів Африки краще розвинені Північна і Південна Африка.

• Обробні виробництва концентруються переважно в приморських районах материка (виняток — Південна Африка), а також у столицях країн.

• У деяких країнах, переважно приморських, рослинництво поступово набирає експортного спрямування. Експорт при цьому часто забезпечують плантації. У цьому відношенні виділяються Кот-д’Івуар і Гана (какао), Кенія (чай, кава), Ефіопія, Ангола, ДР Конго (кава).

• Низка країн, у першу чергу Північної, Західної та Південної Африки, відомі на світовому ринку як постачальники мінеральних ресурсів (нафта, природний газ, марганцеві й мідні руди, фосфорити, алмази, золото).

• Більшість країн із найнижчим рівнем розвитку не мають виходу до моря та розташовані в Центральній Африці; відстають у розвитку й деякі країни Східної Африки, до того ж тут відсутні значні поклади корисних копалин.

Для України країни Африки є дуже перспективним напрямком розвитку міждержавних зв’язків. Це зумовлюється значними запасами мінеральних ресурсів на континенті, зокрема нафти й природного газу, у постачанні яких зацікавлена Україна. Традиційними африканськими товарами є банани, кава, какао-боби, арахіс. У свою чергу, країни Африки є покупцями українських продуктів харчування, сільськогосподарської продукції, наприклад пшениці.

Головне

• Африка — найвідсталіший регіон світу. Більшість її країн є аграрними.

• У загальному обсязі виробництва сільськогосподарської продукції регіону явно переважає рослинництво.

• Провідне місце в промисловості Африки належить гірничодобувній промисловості.

• За видобутком низки найважливіших корисних копалин регіон посідає одне з перших місць у світі.

• В обробній промисловості найбільше значення мають текстильна, швейна та харчова.

• Серед субрегіонів за часткою сфери послуг у ВВП виділяються Південна і Північна Африка.

Запитання та завдання для самоперевірки

1. Назвіть загальні особливості структури господарства Африки. 2. Які особливості має рослинництво Африки? 3. Що гальмує розвиток тваринництва в ряді районів Африки? 4. Охарактеризуйте добувну промисловість регіону. 5. Які обробні виробництва найбільш поширені в Африці? Чому? 6. Які регіони Африки розвинені краще? Чому? 7. У чому проявляється монокультурний характер господарства багатьох африканських країн? 8. Чим вирізняється транспортна система Африки?

Поміркуйте

1. Які можливі шляхи вирішення проблем знеліснення та опустелювання в окремих регіонах та країнах Африки?

2. Яке значення має гуманітарна допомога міжнародних організацій і світової громадськості африканським країнам?

Набуваємо практичних навичок

Уявіть, що компанія хоче відкрити завод із виробництва велосипедів. Три африканські країни — Єгипет, Сьєрра-Леоне й Ботсвана — пропонують свою територію для будівництва підприємства. Яку із цих країн ви б порадили обрати для підприємницької діяльності? Чому?

Працюємо самостійно

З'ясуйте можливі причини перенесення столиць Нігерії (із Лагоса до Абуджі), Танзанії (із Дар-ес-Салама в Додому) та Кот-д'Івуару (з Абіджана до Ямусукро). Якими є позитивні й негативні наслідки таких змін?

Практична робота 7

Позначення на контурній карті Африки основних районів видобування нафти, залізних, мідних та алюмінієвих руд, центрів їх переробки (збагачення), основних транспортних магістралей та портів експортування

Географічні дослідження

Вплив колоніального минулого на сучасну міжнародну спеціалізацію та просторову структуру господарства країн Тропічної Африки