Підручник з Географії (рівень стандарту). 10 клас. Довгань - Нова програма

ТЕМА 2. МІКРОНЕЗІЯ, МЕЛАНЕЗІЯ, ПОЛІНЕЗІЯ

§ 29. Острівні країни Океанії

Пригадайте

• яке походження мають острови в Тихому океані

• з іменами яких мореплавців пов'язані відкриття цих островів

1. Економіко-географічне положення Океанії. Склад регіону. Природні умови та ресурси.

Крім Австралії, до макрорегіону Океанія належать численні острови в центральній та південно-західній частинах Тихого океану. На площі, що перевищує 10 млн км2, розкидано понад 10 тис. островів. За своєю природою, географічним положенням та економічним устроєм острівні країни, що тут розташовані, досить не схожі на інші регіони планети.

Острівний світ Тихого океану зазвичай поділяють на три субрегіони: Мікронезію, Меланезію та Полінезію.

Мікронезія (із грец. — малі острови) — лежить між Північним тропіком та екватором у західній частині Тихого океану, майже примикаючи до острівних країн Азії. Тут розташовані дрібні острови та архіпелаги: Маріанські, Каролінські, Маршаллові, Гілберта, Банаба.

Меланезія (із грец. — чорні острови) — група відносно великих островів також у західній частині Тихого океану, але в Південній півкулі. Жителі Меланезії відрізняються темним кольором шкіри. Звідси й назва субрегіону. У Меланезії розташовані Нова Гвінея, Нова Каледонія, Соломонові Острови, архіпелаг Бісмарка, Нові Гебриди (Вануату), Фіджі.

Полінезія (із грец. — багато островів) — розташована в центрі Тихого океану. Це найбільш віддалена від усіх материків частина Океанії. Основні групи островів Полінезії: Гавайські, Туамоту, Тонга, Самоа, Товариства, Маркізькі, Лайн, острови Нової Зеландії (Північний і Південний).

Більшість острівних країн мають вигідне економіко-географічне та військово-стратегічне положення, оскільки лежать на перехресті міжнародних морських шляхів, що ведуть з Америки в Австралію, Східну та Південно-Східну Азію. Саме це й зумовило інтерес європейських держав та США до крихітних ділянок суходолу в акваторії Тихого океану. У XIX ст. практично всі острови Океанії стали колоніальними володіннями.

Нині на островах у Тихому океані розташовані 13 держав та 11 залежних територій (Американське Самоа, Гуам, Нова Каледонія, Острови Кука та ін.) (див. таблиці 1, 2). За формою державного устрою всі вони, крім Федеративних штатів Мікронезії, унітарні. За формою правління переважають республіки. Колишні колонії Великої Британії, що залишилися у складі Співдружності, формально є монархіями.

Таблиця 1

ДЕРЖАВИ ОКЕАНІЇ (2017 р.)

Держава

Площа, тис. км2

Населення, тис. осіб

ВВП (за ПКС) на одну особу, дол.

Нова Зеландія

268,7

4510,3

37300

Самоа

2,8

220,1

5500

Кірибаті

0,81

108,1

1800

Маршаллові Острови

0,18

74,5

3300

Науру

0,21

9,6

11 600

Палау

0,49

21,4

15 400

Папуа-Нова Гвінея

462,8

6909,7

3500

Соломонові Острови

28,4

647,6

2000

Тонга

0,75

106,4

5400

Тувалу

0,26

11,1

3500

Федеративні штати Мікронезії

0,7

104,2

3200

Фіджі

18,3

920,9

9300

Вануату

11,9

242,8

2600

Таблиця 2

ЗАЛЕЖНІ ТЕРИТОРІЇ ОКЕАНІЇ (2017 р.)

Територія

Належність

Площа, тис. км2

Населення, тис. осіб

ВВП (за ПКС) на одну особу, дол.

Американське Самоа

США

0,199

51,5

13 000

Вілліс і Футуна

Франція

0,142

15,7

8800

Гуам

США

0,544

167,4

35 500

Ніуе

Нова Зеландія

0,260

1,6

9800

Нова Каледонія

Франція

18,6

270,1

32 100

Норфолк

Австралія

0,04

1,7

Острови Кука

Нова Зеландія

0,236

9,3

12 300

Північні Маріанські острови

США

0,464

53,3

13 800

Піткерн

Велика Британія

0,047

0,054

Токелау

Нова Зеландія

0,012

1,3

5300

Французька Полінезія

Франція

4,2

287,9

17 500

Мал. 1. Статево-вікові піраміди деяких острівних країн: а) Федеративні штати Мікронезії; б) Вануату; в) Маршаллові Острови; г) Нова Зеландія.

За допомогою карт атласу та матеріалів електронного додатка до підручника визначте загальні риси острівних країн Океанії. Зверніть увагу на чинники, що створюють умови для розвитку туризму.

2. Населення.

Загальна кількість населення острівних країн Океанії складає близько 18 млн осіб, із яких понад 11 млн проживає в Папуа-Новій Гвінеї та Новій Зеландії. Кількість населення інших країн налічує від кількох тисяч до кількох десятків тисяч осіб.

Для острівних держав характерні висока народжуваність та високий природний приріст населення (15—20%), велика частка дітей та молоді, порівняно невисока середня тривалість життя (65—70 років), від’ємне сальдо міграції (мал. 1, а, б, в).

По-іншому виглядає демографічна ситуація в Новій Зеландії, яка має багато спільних рис з Австралією (мал. 1, г).

Расовий та етнічний склад населення островів досить складний. Меланезія населена переважно папуасами, які належать до екваторіальної раси. Корінні жителі Полінезії та Мікронезії належать до особливої полінезійської групи та мають ознаки монголоїдної раси. Вони відрізняються від папуасів більш світлою шкірою, хвилястим волоссям. Поряд із корінними жителями на островах проживають переселенці з Європи та Азії, які складають близько половини всього населення, а іноді й навіть більше. Зокрема, у Новій Зеландії понад 70% становлять новозеландці європейського походження, близько 11 % — вихідці з Азії, частка корінного населення (полінезійці — маорі) складає 14 %. Велика кількість європейців розселилася у Французькій Полінезії та Новій Каледонії, а також на островах, які використовуються як військові бази.

Острів Гуам у системі Маріанського архіпелагу має статус самоврядної території США. Острів є місцем базування американських військових баз. Ще одна військова база американського морського флоту США — Перл-Харбор — розташована на острові Оаху (архіпелаг Гаваї). На деяких островах у Тихому океані в повоєнні роки проводили ядерні випробування.

Майже в усіх країнах Океанії панівною релігією є християнство — католицизм і протестантство. На деяких островах збереглися традиційні релігії.

Великих міст в острівних державах немає, і навіть столиці — це незначні населені пункти. Більшість населення складають сільські жителі.

Високоурбанізованими є лише Нова Зеландія (86,4%), а також декілька країн, де сформувалися гірничодобувна промисловість та пов’язані з нею види промислової діяльності (Науру, Нова Каледонія).

3. Види діяльності, що визначають міжнародну спеціалізацію країн.

Усі острівні країни Океанії, крім Нової Зеландії, за рівнем економічного розвитку належать до групи країн, що розвиваються. Серед них можна виділити держави з розвиненою добувною промисловістю (мал. 2, а), що має експортне значення, та держави, де переважають сільське господарство та дрібнотоварне виробництво (мал. 2, б, в). Це найменш розвинені країни світу.

Нова Зеландія є другою (після Австралії) за економічним потенціалом державою в регіоні. Це розвинена країна, яка разом з Австралією входить до групи переселенських країн. Структура господарства Нової Зеландії схожа на структуру господарства Австралії (мал. 2, г).

Основа економіки багатьох острівних країн — сільське господарство й рибальство. На великих островах розвивається високотоварне плантаційне господарство. Значні площі займають плантації кокосової пальми. Також вирощують інші тропічні культури — каву, какао, цукрову тростину, батат. Товарне значення мають цитрусові, папая, манго, банани, спеції. Тваринництво відіграє другорядну роль. Розводять овець, кіз, буйволів. До традиційних занять населення також належать рибальство, збір молюсків і ракоподібних.

Мал. 2. Структура ВВП окремих країн Океанії (2017 р.). Джерело: CIA World Factbook.

У промисловості найбільше значення мають переробка риби й рослинної сировини (копра, кокосова олія, борошно), виробництво будівельних матеріалів. Зберігає своє значення кустарне виготовлення сувенірів із морських мушель і дерева.

У Новій Зеландії видобувають кам’яне вугілля, природний газ, титан, руди заліза, міді, свинцю, цинку, золота; у Папуа-Новій Гвінеї — мідь та золото, у Науру — фосфорити тощо.

У країнах, які мають значні лісові ресурси (Папуа-Нова Гвінея, Соломонові Острови, Фіджі), важливу роль в економіці відіграють лісова та деревообробна промисловість.

Перспективними напрямками сфери услуг, що динамічно розвиваються, є туризм та фінансова діяльність. Фіджі, Тонга, Нова Каледонія, Вануату, Західне Самоа, Острови Кука отримують до 20—30% національного доходу від надання туристичних послуг. Найбільшою популярністю користуються пляжний та екологічний туризм, рибальство, дайвінг, ознайомлення із життям аборигенів. Стримують приплив туристів віддаленість регіону та недостатньо розвинена інфраструктура транспорту.

На островах, які мають зручне географічне положення та розвинене авіасполучення, досить поширеною стала практика реєстрації офшорних компаній.

Економіка Нової Зеландії ґрунтується на високотоварному сільському господарстві та харчовій промисловості. За вивезенням на світовий ринок вершкового масла, сиру, м’яса, вовни країна посідає провідні позиції у світі.

4. Зовнішні економічні зв'язки.

Експорт більшості острівних країн складає продукція сільського господарства та харчової промисловості: копра (висушена м’якоть кокосового горіха), фрукти, кава, какао, спеції. Науру, Папуа-Нова Гвінея,

Нова Каледонія спеціалізуються на видобутку та експорті мінеральної сировини. В імпорті переважають машини та обладнання, паливо, хімікати, споживчі товари, медикаменти.

Економіки острівних країн значною мірою залежать від фінансової допомоги зі своїх колишніх або теперішніх метрополій. Іноземні інвестиції здебільшого спрямовані на розвиток туристичної інфраструктури та гірничодобувної промисловості.

Головне

• Загальна риса острівних держав та володінь Океанії — обмеженість ресурсів (трудових, земельних, мінеральних), що поряд зі складностями міжострівного спілкування стримує розвиток економіки.

• В економіці острівних територій переважають сільське господарство, рибальство, видобуток корисних копалин, туристична сфера. Єдиною розвиненою країною серед острівних держав Океанії є Нова Зеландія.

• Міжнародну спеціалізацію острівних країн визначають складові первинного сектору економіки (сільське господарство, лісова, добувна промисловість) та туризм.

Запитання та завдання для самоперевірки

1. Які субрегіони виділяють в акваторії Тихого океану? Оцініть ЕГП кожного з них. 2. Наведіть приклади держав та залежних територій у Тихому океані. 3. Які складові природно-ресурсного потенціалу мають найбільше значення для економічного розвитку острівних країн? 4. Охарактеризуйте основні загальні риси населення острівних країн Океанії. 5. Назвіть головні види економічної діяльності на островах Океанії. Які чинники визначають слабкість економіки більшості країн Океанії? 6. Які перспективи подальшого економічного розвитку мають острівні країни Океанії?

Поміркуйте

Чому Нова Зеландія змогла досягти високого рівня розвитку економіки?

Практичне завдання

Позначте на контурній карті: 1) кордони Меланезії, Мікронезії, Полінезії; 2) острівні держави, що входять до їхнього складу.

Працюємо самостійно

Використовуючи додаткові джерела інформації, охарактеризуйте основні проблеми розвитку малих острівних держав.

Географічні дослідження (за вибором учня/учениці)

1. Нова Зеландія — високорозвинена країна зі сприятливими умовами для ведення бізнесу.

2. Країни Океанії — регіон екзотичного туризму.

Корисні посилання

https://inflotcruises.com/rus/scms/view/436

http://intour.com.ua/n-70/p-46/atc-1716/