Підручник з Географії. 8 клас. Булава - Нова програма

§ 32. Природні зони широколистяних лісів та лісостепу

• Чому клімат вивчають першим серед інших природних компонентів природних зон?

• На яких материках виділяють зони широколистяних лісів та лісостепу помірного поясу?

• Які природні зони в інших географічних поясах Землі подібні до широколистяних лісів та лісостепу за умовами зволоження?

1. Географічне положення та межі зон

Раніше українські вчені-географи виділяли тільки природну зону лісостепу, а зону широколистяних лісів розглядали як її Західноукраїнський край. Через антропогенний вплив широколистяно-лісова зона зовні дуже схожа на лісостеп. Однак головна відмінність між зонами — у зволоженні (їхня межа проведена орієнтовно по ізолінії коефіцієнта зволоження =1). На захід від цієї межі зволоження надмірне, й у таких умовах зростали середньоєвропейські широколистяні ліси (за участю волого- й теплолюбних бука й клена-явора), а на схід — лісостеп, де ліси-діброви (мал. 32.1) утворювали більш посухо- й холодостійкі дуб, клен, липа, що поєднувалися з лучними степами на плоских вододільних рівнинах (мал. 32.2). Широколистяно-лісова і лісостепова природні зони займають центральну смугу України. Із навчальною метою ми будемо їх вивчати й порівнювати в межах одного параграфа.

За таблицею додатка 6 (с. 195) ознайомтеся з особливостями природи зони широколистяних лісів і лісостепу. Порівняйте їх із зоною мішаних лісів.

Південна межа лісостепу (зі степом) менш чітко виражена, оскільки вона зумовлена поступовою зміною клімату. Ця межа майже збігається з ізолінією коефіцієнта зволоження 0,6. На карті її проводять між ґрунтами: чорноземами типовими з півночі та чорноземами звичайними з півдня. На вододілах ця межа також відповідає поширенню на південь дубових лісів.

2. Чому в межах зони лісостепу поєднуються ліси та степи

Широколистяні ліси формувалися в умовах кращого зволоження — у межах однойменної природної зони в Західній Україні та північній частині лісостепової зони (де зволоження краще, а випаровування менше), а лучні степи — в умовах гіршого зволоження, у південній і східній частинах лісостепової зони. Проте досить часто ліси та степи в лісостеповій зоні розташовувалися поряд. Чому ж такі несхожі угруповання рослинності зростали в подібних кліматичних умовах? Ще в XIX ст. із цього приводу розгорнулася бурхлива наукова дискусія. Одні вчені доводили, що колись ліси повністю вкривали територію зони, а степи є вторинними угрупованнями, що виникли внаслідок вирубування лісів людиною. Другі переконували в споконвічності такого поєднання. Треті стверджували, що лісостеп утворився внаслідок наступу лісу на степ, четверті ж відстоювали думку про наступ степу на ліс.

Мал. 32.1. Діброва навесні (а), влітку (б), восени (в)

Мал. 32.2. Лучно-степове різнотрав'я і злак ковила волосиста

Мал. 32.3. Кременецький кряж. Зруйнована фортеця на вершині горба

Які аргументи ви навели б для доведення своєї гіпотези?

Проте кожна гіпотеза мала частку істини. За сучасними відомостями поширення лісів і степів у межах зони залежить не тільки від сучасних кліматичних умов, але й від їх зміни із часом, а також від рельєфу та складу гірських порід. Степова рослинність зростала на плоских вододільних рівнинах, де підземні води залягали відносно близько до земної поверхні, а ґрунти були глинистими, менш проникними для води, мали великий вміст солей-карбонатів. Дубові ліси формувалися на більш розчленованих ярами й балками ділянках (на височинах, біля крутих берегів річок), де підземні води залягають глибше, а ґрунти краще промиваються, мають менший вміст солей.

Проте межі між лісами та степами постійно змінювалися, оскільки змінювався клімат. У надто суворі (холодні або спекотні й сухі) кліматичні епохи ліси залишалися тільки в балках та річкових долинах, де клімат був більш м’яким. Степ у ці епохи наступав на ліс. У вологі кліматичні епохи ліс наступав на степ, поступово завойовуючи вододільні рівнини.

3. Фізико-географічні краї зони широколистяних лісів і лісостепу

У середній смузі України досить чітко виражений поділ на фізико-географічні краї.

Пригадайте критерії виділення фізико-географічних країв, знайдіть на карті атласу їх розташування в межах лісостепу.

Зона широколистяних лісів є не тільки найвологішою, але й найвищою серед інших природних зон України.

Унаслідок неотектонічних рухів шари міцних осадових гірських порід плит платформ (вапняки, пісковики тощо) були підняті на 300—400 м і зараз залягають у межах кряжів-«останців» із плоскими вершинами (Розточчя, Опілля, Гологоро-Кременецький кряж). Річки — притоки Дністра — прорізують ці шари, утворюючи глибокі каньйони. У нижніх частинах цих річкових долин, поблизу Дністра, у гіпсах та ангідритах — часто зустрічаються печери, серед яких одна з найдовших печер світу — Оптимістична (на 2016 р. картографована довжина ходів становить 240,5 км).

Мал. 32.4. Гіпсова печера Атлантида на півдні Подільської височини

Мал. 32.5. Каньйон річки Дністер на півдні Подільської височини

Мал. 32.6. Полтавська рівнина. Балки на крутосхилі долини Ворскли колись були зайняті дубовими лісами

Область Малого Полісся, яка розділяє Волинську й Подільську височини, розташована в межах неотектонічного прогину. Його природа є значно ближчою до зони мішаних лісів, ніж до лісостепу (але область розташована відокремлено від інших частин Полісся).

У межах Дністровсько-Дніпровського лісостепового краю цікавими є Канівські гори.

На схилах і біля русел річкових долин Придніпровської височини часто виступають граніти та гнейси фундаменту Українського щита. Особливу мальовничість мають ці долини на ділянках порогів річок Південного Бугу, Тясмину, Росі (мал. 32.7).

Лівобережно-Дніпровський лісостеповий край розташований у межах Дніпровсько-Донецької западини, якій у рельєфі відповідає Придніпровська низовина. Край поділяється на більш підняту Полтавську рівнину (давні тераси пра-Дніпра) та нижчу власне Придніпровську низовину (включає молоді тераси).

Біля крутих розчленованих балками берегів річок Полтавської рівнини тягнулися смуги дібров (мал. 32.1, 32.6). На плоских вододільних рівнинах колись панували лучні степи (мал. 32.2).

У межах Придніпровської низовини близько до поверхні залягають солонуваті підземні води, що й зумовлює засоленість ґрунтів, поширення рослинності солонців. Лісів тут майже немає.

Середньоруський лісостеповий край розташований у межах відрогів Середньоруської височини, геологічний фундамент якої складає Воронезький масив. На поверхню по берегах річок тут часто виходять крейдові відкладення.

Мал. 32.7. Порожиста течія річки Рось на Придніпровській височині

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Поясніть зумовленість проходження північної та південної меж зони лісостепу. 2. Чи обґрунтовано широколистяні ліси й лісостеп відносять до різних природних зон? 3. Які ґрунти найбільш поширені в межах зон? Які угруповання рослинності їм відповідають? 4. Поясніть закономірності розташування лісів і степів у межах зон. Як із часом змінювалося співвідношення між ними? 5. Як використовують ландшафти зони широколистяних лісів і лісостепу?

6. Порівняйте географічне положення лісостепу й зони широколистяних лісів. Чим зумовлена межа між ними? 7. Які ландшафти поєднуються в межах лісостепової зони? Охарактеризуйте особливості кожного природного компонента цих ландшафтів.

8. Складіть схему зв'язків природних компонентів у широколистяно-лісових і лучно-степових ландшафтах.