Підручник з Географії. 9 клас. Бойко - Нова програма

§ 7. ТИПИ ЕКОНОМІЧНИХ СИСТЕМ

• Пригадайте, які етапи розрізняють у розвитку світового господарства.

ТИПИ ЕКОНОМІЧНИХ СИСТЕМ. Сучасне суспільство, об’єднане в державу, функціонує в межах певної економічної системи. Від стану економіки значною мірою залежать умови життя населення в країні, рівень соціально-економічного розвитку, її авторитет на міжнародній арені. Економічна система — це спосіб організації економічного життя суспільства, який визначають відносини власності та господарський механізм. Головну роль у будь-якій економічній системі відіграє виробництво, а також розподіл, обмін і споживання. У наш час більшість країн світу має одну з чотирьох економічних систем: ринкову, командно-адміністративну, змішану і перехідну (мал. 23).

Мал. 23. Типи економічних систем у країнах сучасного світу

У давні часи і середньовіччі їм передувала традиційна економічна система з натурально-общинними формами господарювання. Деякі її риси властиві й сьогодні слаборозвиненим країнам Африки, Азії та Океанії. У них поряд з розвитком товарного господарства збереглися общинна власність і натуральне господарювання з відсталою технікою, широким застосуванням ручної праці, найпростішою організацією праці й виробництва. На соціально-економічні процеси значно впливають традиції та звичаї, релігійні й культові цінності, кастовий і соціальний поділ населення. Саме ці обставини визначали, що виробляти, як розподіляти та споживати. У сучасних умовах країни із залишками традиційної економіки є постачальниками сировини та матеріалів для світового господарства, слугують ринками збуту готової продукції економічно розвинених країн світу.

Подорож у слово

Конкуренція (з лат. — стикатися) — процес взаємодії і суперництва, боротьби товаровиробників за найвигідніші умови виробництва і збуту товарів, отримання найбільших прибутків.

Для ринкової економічної системи характерне переважання приватної власності на економічні ресурси та панування ринкового господарського механізму. Ця система передбачає існування великої кількості виробників і покупців товарів, можливість вільного вибору підприємницької діяльності, особисту свободу всіх виробників, однаковий доступ їх до ресурсів, науково-технічних досягнень, інформації. Усі економічні процеси (розподіл ресурсів, ціноутворення, формування доходів тощо) регулюються ринковим механізмом на основі вільної конкуренції. Конкуренція є основною рушійною силою розвитку ринкової економіки. Отже, ринкова економічна система — це такий тип організації господарства, за якого вироблений продукт стає товаром і продається на ринку. Ринок дає можливість здійснювати обмін виробленими товарами відповідно до їх вартості. Ринок виступає регулятором господарської діяльності. Ціни визначаються рівнем попиту на товари та їх кількістю. Втручання держави в економічні процеси за такої системи мінімальне й виважене. Її роль обмежується лише захистом приватної власності та встановленням сприятливого правового поля для вільного функціонування ринку. Ринкова економіка вільної конкуренції діяла приблизно до першої третини XX ст. Сьогодні в багатьох країнах ринковий господарський механізм поєднаний з державним регулюванням економіки в рамках змішаної економічної системи. Водночас існують країни, в економіці яких чітко виражені типові риси ринкової системи, наприклад Саудівська Аравія, Бахрейн, Кувейт.

Командно-адміністративну економічну систему називають також централізовано-плановою. У ній панує державна власність на ресурси. Вирішальну роль у розв’язанні економічних питань відіграє держава і здійснює це шляхом централізованого планування та адміністративного розподілу ресурсів. Втручання держави в усі економічні процеси на всіх рівнях та відсутність приватної ініціативи призводять до низької ефективності господарювання, неконкурентоспроможності виробленої продукції на міжнародних ринках, постійного дефіциту основних споживчих товарів. Таку економіку до початку 90-х років ХХ ст. мали СРСР (а в його складі й Україна), соціалістичні країни Східної Європи й Азії, а сьогодні мають Куба, Корейська Народно-Демократична Республіка (КНДР).

Подорож у слово

Дефіцит (з лат. — не вистачає) — нестача грошових чи матеріальних цінностей порівняно з потребою в них; брак певного ресурсу.

Перехідна економіка — це перетворення централізовано-планової моделі економічного розвитку на відкриту економіку, у якій поєднувалися б ринковий механізм функціонування і гнучкі методи державного регулювання. До країн з перехідною економікою належить більшість постсоціалістичних країн, що здійснюють перехід від командно-адміністративних методів господарювання до ринкових. Це країни колишнього СРСР (Україна, Білорусь, Литва, Молдова, Росія, Грузія, Вірменія, Казахстан та ін.), колишні соціалістичні країни Центральної та Східної Європи (Польща, Словаччина, Чехія, Угорщина, Румунія, Болгарія та ін.) і три азійські країни — Китай, Монголія, В’єтнам. Перехідна економіка передбачає докорінні зміни всіх економічних відносин. Реформування пов’язане насамперед із роздержавленням і приватизацією, появою ефективного власника, розвитком малого і середнього підприємництва, обмеженням прямого втручання держави в економічні процеси й одночасно вмілим управлінням цими процесами з її боку.

Подорож у слово

Роздержавлення — позбавлення держави прямого господарського управління, тобто відповідні повноваження передаються підприємствам. Здійснюється через приватизацію власності.

Подорож у слово

Приватизація — продаж або передача державної власності (особливо в промисловості) приватним інвесторам (особам чи комерційним установам, які вкладають кошти з метою їх примноження).

Змішана економічна система притаманна сучасним економічно розвиненим країнам. Вона поєднує ринкове саморегулювання економіки, що забезпечує високу економічну ефективність виробництва, можливість задоволення поточних особистих потреб та стійкість державного управління, необхідного для задоволення соціальних потреб суспільства. Основним регулятором економічних процесів виступає ринковий механізм, а державне регулювання економіки доповнює ринкові важелі. Змішана економічна система орієнтована на посилення соціальної спрямованості розвитку економіки через збільшення витрат на освіту, охорону здоров’я, поліпшення захисту членів суспільства від загальних ризиків. Поряд з ринковими і державними економічними регуляторами формується (насамперед у західноєвропейських країнах) ще один елемент управління — інститут соціального партнерства. Завдяки йому узгоджують загальнодержавні та групові інтереси в соціально-економічній сфері (доходи, зайнятість, умови праці тощо) шляхом переговорів, консультацій і досягнення домовленостей за участю представників цих груп.

НАЦІОНАЛЬНІ МОДЕЛІ ЕКОНОМІЧНОЇ СИСТЕМИ ЗМІШАНОГО ТИПУ. Попри подібність економічної системи змішаного типу в різних країнах формуються певні її національні моделі.

Американська (або англо-саксонська) модель — це доволі вільна система управління національною економікою, у якій основний акцент перенесено на ринкові регулятори економічних процесів. Державне регулювання зводиться до використання правових методів з метою створення «правил гри» і сприятливих умов для розвитку бізнесу. Таку модель мають США, Канада, Велика Британія, Австралія.

Японська модель передбачає активне регулювання соціально-економічного розвитку країни з боку держави на основі використання переважно економічних методів. У суспільстві поширена психологія колективізму, солідарності, підпорядкування особистих інтересів колективним і державним. Окрім Японії, така модель поширена в деяких країнах Східної Азії (Республіка Корея, Сінгапур), а тому її ще називають далекосхідною.

Шведська (або скандинавська) модель — управління соціально-економічним розвитком країни на основі активного втручання держави у процес розподілу й перерозподілу доходів, створення потужної системи соціального захисту населення, домінування ідей рівності й солідарності. Поширена у Швеції, Норвегії, Ісландії, Данії.

Німецька модель — система управління національною економікою з активним використанням ринкових регуляторів, насамперед конкуренції, і створенням на державному рівні ефективної системи соціального захисту громадян. Цю модель ще називають соціальною ринковою економікою. Крім Німеччини, вона характерна для багатьох західноєвропейських країн (Австрії, Швейцарії, Франції, Іспанії, Італії та ін.).

ЕКОНОМІЧНА СИСТЕМА УКРАЇНИ. Україна належить до постсоціалістичних країн, тому її економічній системі властивий перехід від командно-адміністративної до ринкової. На жаль, економічні перетворення проводяться надто повільно й непослідовно. Причини цього різні. Зокрема, у промисловості функціонувало багато великих підприємств із відсталими технологічними процесами і застарілим устаткуванням, що не приваблює ні вітчизняного, ні іноземного власника. Економіка України потребує великих капіталовкладень, яких немає в країні, а надходження їх із-за кордону гальмується недосконалим законодавством і нестабільністю суспільного розвитку. Із 2014 р. до цього додалися воєнні дії на сході країни.

Сучасна економічна система України поєднує старі й нові елементи, з яких не всі є прогресивними. Держава ще повністю не викорінила «тіньову» економіку, «чорний» ринок, хабарництво і корупцію чиновників, від яких залежать економічні перетворення.

Хоча за останнє десятиріччя частка державної власності в економіці різко скоротилася, а натомість зросла частка різних форм недержавної власності (приватних осіб, акціонерних товариств та ін.), виробництва все ще не є високоефективними. Часто роздержавлення і приватизацію підприємств проводили непрозоро і не на користь ефективного власника. У деяких важливих сферах економіки реальної зміни відносин власності не відбулося. Так, у сільському господарстві замість колишніх колективних і державних господарств (колгоспів і радгоспів) виникли колективні селянські підприємства, але селяни в них не стали реальними власниками землі.

У 2006 р. Україна отримала статус країни з ринковою економікою, що було необхідною умовою для прийняття її до Світової організації торгівлі (СОТ). Проте етап перехідної економіки в нашій країні, схоже, буде тривалим.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

1. Які існують основні типи економічних систем?

2. Чим відрізняються ринкова і командно-адміністративна економічні системи?

3. Які економічні системи переважають у сучасному світі?

4. Чому економічну систему України називають перехідною? Які її ознаки?

Поміркуйте, яких заходів потрібно вжити в Україні, щоб досягти успіхів у проведенні економічних і політичних реформ.

ПОПРАЦЮЙТЕ В ГРУПІ

Розкажіть про особливості національних моделей економічної системи змішаного типу, що сформувалися в різних країнах:

група 1 — американської;

група 2 — японської;

група 3 — шведської;

група 4 — німецької.

Наведіть приклади країн, у яких сформувалися ці моделі. Запропонуйте ті засади, принципи, підходи соціально-економічного розвитку цих моделей, які, на вашу думку, варто було б використати для України.