Підручник з Географії. 9 клас. Бойко - Нова програма

Тема 3. ТУРИЗМ

§ 39. МІЖНАРОДНИЙ ТУРИЗМ

• Пригадайте, що таке рекреаційні ресурси.

• Які ви знаєте країни — відомі туристичні центри?

ТУРИЗМ ЯК СКЛАДНИК НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ. Сучасний світ неможливо уявити без туризму — переміщення людей з метою відпочинку, оздоровлення, культурного розвитку. Щорічно понад третина мешканців планети стають туристами — подорожують, відпочивають, пізнають природу й культурні надбання територій поза місцем свого проживання. Більшість з них здійснюють туристичні мандрівки в межах своєї країни, а понад мільярд осіб перетинає державні кордони, беручи участь у міжнародному туризмі (мал. 175). Сучасний етап розвитку людства іменують етапом туристичного освоєння простору. Цьому сприяє потужна галузь економіки, яка об’єднує різноманітну діяльність з надання туристичних послуг (індустрія туризму).

Подорож у слово

Туризм (від франц. — обхід, об'їзд) — подорожі, що їх здійснюють за певними маршрутами своєю країною або за кордоном, поєднуючи відпочинок, оздоровлення з пізнавальною метою.

Мал. 175. Зміни та прогнози міжнародного туристичного потоку (за кількістю прибулих туристів), млн осіб (1950-2030 рр.)

У світовому господарстві міжнародний туризм є чи не єдиною галуззю, яка з кожним роком розвивається все інтенсивніше. Міжнародні надходження від туризму (витрати мандрівників на транспорт, проживання, харчування, розваги, покупки тощо) становлять від 7 до 10 % сумарного світового експорту товарів і послуг за рік. Прибутки від обслуговування туристів продовжують зростати, а обіг коштів у туристичній індустрії становить трильйони доларів США.

Міжнародному туризму належить найбільша частка в третинному секторі економіки за прибутками і за кількістю зайнятих осіб. На обслуговуванні іноземних туристів інколи базується вся економіка країн. Це стосується невеликих острівних держав і залежних територій, розташованих у тропічних широтах. Таких «країн-готелів» найбільше в Центральній Америці (Багамські Острови, Віргінські Британські Острови, Мартініка, Домініка та ін.). Господарство європейських «країн-карликів» Андорри, Сан-Марино, Монако, Мальти, Ватикану, Ліхтенштейну також значною мірою залежить від фінансових ресурсів, що їх залишають туристи, кількість яких у десятки й сотні разів перевищує місцеве населення.

Міжнародний туризм сприяє розширенню й активізації міжнародного торгового обміну. Водночас його слід розглядати і як самостійний вид міжнародних зв’язків. Туризм відіграє значну роль у зміцненні миру в усьому світі, поліпшенні взаєморозуміння і дружби між народами, розширенні наукової та культурної співпраці.

ЧИННИКИ РОЗВИТКУ ТУРИЗМУ. На розвиток туризму впливають природні та суспільно-географічні чинники. До них, насамперед, належить наявність рекреаційних ресурсів. Рекреаційні ресурси — це природні й антропогенні об’єкти та явища, які можна використати для відпочинку, оздоровлення та мандрівок. Вони здатні відновлювати і розвивати духовні та фізичні сили людини.

Подорож у слово

Рекреація (з лат. — відновлення) — відновлення чи відтворення фізичних і духовних сил, витрачених людиною у процесі життєдіяльності.

До природних рекреаційних ресурсів належать рельєф, кліматичні, водні, лісові, бальнеологічні (мінеральні води та лікувальні грязі) ресурси. Найбільш цінним є поєднання природних компонентів, що формують ландшафтні ресурси. Так, м’який і теплий клімат, морське узбережжя з пологим, зручним для купання берегом-пляжем формують особливий рекреаційний ландшафтний ресурс — узбережжя теплого моря, який найбільш активно використовують у туристичній індустрії (міжнародне значення мають узбережжя Середземного, Карибського та Південнокитайського морів. У гірській місцевості з її цілющим повітрям та чудовими краєвидами розвиваються альпінізм, гірськолижний туризм та інші види активного відпочинку (Альпи, Карпати, Кордильєри).

Культурно-історичні рекреаційні ресурси охоплюють пам’ятки історії, архітектури, археології, культові споруди, музеї, картинні галереї, місця, що пов’язані з життям і діяльністю видатних осіб тощо. Унікальність і культурна значущість таких об’єктів — підґрунтя для розвитку пізнавального туризму. Ейфелева вежа в Парижі (Франція), Колізей у Римі (Італія), Тадж-Махал в Агрі (Індія), Велика китайська стіна (Китай), піраміди (Єгипет) щороку приваблюють мільйони туристів.

Найбільший зиск від туризму отримують країни, що володіють різноманітними рекреаційними ресурсами як природного, так і культурно-історичного походження.

Суспільно-географічні чинники — економіко-географічне положення, стан соціально-економічного розвитку території, наявність трудових ресурсів, розвиток інфраструктури та дотичних до туризму виробництв. Економіко-географічне положення визначає сприятливість розташування країни, регіону щодо транспортних шляхів та потоків відпочивальників. Соціально-економічний стан країни, зокрема рівень добробуту населення, впливає на потребу в туризмі та можливість збільшення витрат на організацію дозвілля. Про це свідчать туристичні потоки: основна частина міжнародних туристів — це громадяни високорозвинених країн (ЄС, США, Канади, Японії) і країн, які динамічно розвиваються (Китаю, Республіки Корея). Туристична сфера доволі трудомістка, тому кількість і якість трудових ресурсів також впливають на розвиток туризму.

Важливими є й геополітичні чинники. Ідеться про стабільність політичної ситуації, відсутність конфліктів, політичну культуру, ставлення до іноземців. Це впливає на прийняття рішень туристів щодо вибору країни чи регіону для подорожі.

ТУРИСТИЧНА ІНФРАСТРУКТУРА. Обслуговування туристичних потоків тісно пов’язане зі створенням відповідної інфраструктури. Вона охоплює туристичні фірми, різноманітні підприємства, що надають послуги з розміщення, харчування і перевезення туристів, інформаційні та рекламні служби, підприємства з виробництва товарів туристичного сервісу та роздрібної торгівлі.

Основними об’єктами розміщення туристів є готелі, мотелі, пансіонати, кемпінги, туристичні бази, будинки відпочинку. Заклади харчування — це ресторани, кафе, бари, їдальні, буфети. Від рівня їхнього розвитку та якості наданих послуг залежать туристичні потоки. Важливим для розвитку туризму є транспортне сполучення, тому доцільно будувати нові шляхи, ремонтувати наявні, розширювати мережу підприємств автосервісу. Туристи переважно користуються автомобілями й літаками, натомість водний транспорт обслуговує в основному круїзні маршрути.

До супутньої сфери належать розважальні та спортивні комплекси, заклади культури й охорони здоров’я, де туристи отримують додаткові послуги. Сувенірне виробництво часто популяризує національні особливості території, якою пролягають туристичні маршрути.

ВИДИ ТУРИЗМУ. Туризм поділяють на види за різними показниками: географічними (внутрішній — у межах країни і міжнародний), напрямами туристичного потоку (в’їзний і виїзний), засобами пересування (пішохідний, авіаційний, морський, річковий, залізничний, автомобільний, велосипедний, змішаний), термінами і тривалістю подорожі (постійний і сезонний — літній або зимовий, довго- і короткотривалий), кількістю учасників (індивідуальний, сімейний, груповий), засобами розміщення (у готелях, мотелях, туристичних базах, пансіонатах, кемпінгах, приватних помешканнях, наметах тощо). Проте вирішальне значення у класифікації видів туризму має мета мандрівок: екзотична дика природа (Кенія, Танзанія), мальовничі краєвиди і сходження на вершини (Непал, Аргентина, Перу), пляжі (Єгипет, Туреччина, Сейшельські острови), покупки (Гонконг, Сінгапур), культура (Франція, Італія, Іспанія, Китай, Індія), релігія (Ізраїль, Саудівська Аравія), розваги й азартні ігри (Монако, США), лікування й оздоровлення (Чехія, Швейцарія).

Залежно від мети поїздки розрізняють такі види туризму:

• пізнавальний, або екскурсійний (ознайомлення з визначними місцями та пам’ятками культури, історії, природи);

• курортно-лікувальний (поліпшення стану здоров’я);

• діловий (відвідання об’єктів за професійним інтересом);

• науковий (участь у наукових конгресах, з’їздах, конференціях тощо);

• спортивний, фестивальний (участь у спортивних заходах, фестивалях);

• релігійний або паломницький (відвідання релігійних святинь);

• шопінг-туризм (здійснення покупок);

• екологічний (відвідання природних заповідних територій);

• «зелений» (відпочинок у сільській місцевості) та інші.

ОСНОВНІ ТУРИСТИЧНІ РЕГІОНИ СВІТУ. У планетарному масштабі сформувалися великі туристичні регіони з характерними особливостями. Вони різняться географічним розташуванням, рекреаційними ресурсами, рівнем економічного розвитку країн і станом туристичної інфраструктури, спрямуванням туристичних потоків. Всесвітня туристична організація виокремлює п’ять туристичних регіонів (мал. 176).

Мал. 176. Основні туристичні регіони світу

Європейський регіон охоплює країни Європи, а також усі пострадянські та три країни Східного Середземномор’я — Ізраїль, Кіпр, Туреччину, які географічно належать до Азії. Регіон є безперечним світовим лідером за обсягами туристичних потоків (приймає 51 % туристів світу) і валютних надходжень від туризму (щоправда, його питома вага у цих показниках постійно зменшується). Цей регіон включає сім з десяти найбільших туристичних держав світу (табл. 12), зокрема абсолютного лідера за кількістю відвідувань — Францію.

Таблиця 12

Країни з найбільшою кількістю міжнародних туристичних відвідувань (2015 р.)

№ з/п

Країна

Кількість, млн осіб

1

Франція

85

2

США

78

3

Іспанія

68

4

Китай

57

5

Італія

51

6

Туреччина

39

7

Німеччина

35

8

Велика Британія

34

9

Мексика

32

10

Росія

31

Азійсько-Тихоокеанський регіон — країни Південної, Південно-Східної та Східної Азії, Океанії, Австралія та Нова Зеландія. Регіон вважають «туристичним напрямом майбутнього». Там стрімко розвивається туристична індустрія і відбувається швидке зростання кількості прибулих туристів, за якою згаданий регіон випередив Американський, а за обсягами надходжень майже зрівнявся з Європейським регіоном. Лідерами на регіональному ринку міжнародних туристичних послуг є Китай, Японія, Австралія, Нова Зеландія, Малайзія і Таїланд.

Світ у просторі й часі

Всесвітня туристична організація

ЮНВТО — міжнародна організація, основною метою якої є сприяння розвиткові туризму для внеску в економічний розвиток, міжнародне взаєморозуміння, мир, процвітання, загальну повагу і дотримання прав людини й основних свобод для всіх незалежно від раси, статі, мови і релігії. Разом з 160-ма державами світу Україна є її членом (з 1997 р.).

Американський регіон — держави Північної, Центральної, Південної Америки та острівні країни Карибського басейну. 40 % усіх туристів, які прямують у країни регіону, відвідують США. За кількістю туристів ця країна посідає друге місце у світі.

Африканський регіон (країни Африки, крім Єгипту та Лівії) з позицій розвитку туризму — найбільш відсталий (5 % туристів світу). Туристів особливо приваблюють країни тропічної Африки з екзотичними національними парками. Але низький рівень соціально-економічного розвитку, складні природні умови, міжетнічні конфлікти унеможливлюють розвиток туристичної індустрії у багатьох країнах. Водночас Південна Африка, Туніс, Марокко, Зімбабве, Кенія демонструють прикладивдалого виходу на світовий туристичний ринок.

До Близькосхідного регіону належать країни арабського світу, компактно розташовані в Північно-Східній Африці (Єгипет і Лівія) та Південно-Західній Азії. Він має найвищі у світі темпи приросту прибуттів. Регіон приваблює туристів передусім як світовий осередок паломництва (Саудівська Аравія — країна з мусульманськими святинями, Єрусалим, що розташований на території Ізраїлю, — священне місто юдеїв, християн і мусульман світу). Тут успішно розвивають діловий (Кувейт) і пізнавальний (Єгипет) туризм, відпочинок біля моря (Об’єднані Арабські Емірати).

Місцем пізнавального й екстремального туризму стає Антарктида.

СВІТОВА СПАДЩИНА ЮНЕСКО. Значний потенціал для формування туристичних потоків мають об’єкти Світової спадщини ЮНЕСКО — міжнародної організації, що передбачає співпрацю країн у галузі освіти, науки, культури, а також сприяє охороні пам’яток культури та природи. Світова спадщина охоплює видатні культурні та природні цінності, що вважаються надбанням усього людства.

Світ у просторі й часі

Сім чудес світу

За сучасною версією до семи чудес світу належать: 1) Велика китайська стіна (Китай); 2) статуя Христа-Спасителя (Бразилія); 3) храм Петра (Йорданія); 4) стародавнє місто інків Мачу-Пікчу (Перу); 5) піраміди майя Чичен-Іца (Мексика); 6) Колізей (Італія); 7) мавзолей Тадж-Махал (Індія).

У списку об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО є окремі архітектурні споруди й ансамблі (наприклад, Акрополь в Афінах (Греція), Кельнський собор у Німеччині, Херсонес у Севастополі (Україна)), історичні центри міст (Варшави, Ватикану, Львова) або й цілі міста — Бразиліа (Бразилія), Венеція (Італія) тощо. Є археологічні заповідники, природні заповідники й національні парки (наприклад, морський парк Великого бар’єрного рифу в Австралії, Єллоустонський у США), унікальні природні території — озеро Байкал і вулкани Камчатки (Росія), Галапагоські острови (Еквадор) тощо. Загалом у списку Світової спадщини ЮНЕСКО налічується 1052 об’єкти (814 культурних, 203 природних і 35 змішаних) із 165-ти країн світу. Держави, на території яких розташовані ці об’єкти, зобов’язані їх охороняти.

Мал. 177. Країни-лідери за кількістю об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО (2016 р.)

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

1. Доведіть, що туризм є важливим складником національної економіки.

2. Які чинники впливають на розвиток туризму в країні чи регіоні? Як вони пов'язані з рекреаційними ресурсами?

3. Що таке туристична інфраструктура? Які установи, підприємства вона охоплює?

4. Які розрізняють види туризму залежно від мети мандрівки?

5. Які категорії об'єктів охоплює Світова спадщина ЮНЕСКО?

Поміркуйте, чому саме Європа посідає провідні позиції в міжнародному туризмі.

Регіон Кавказьких гір має сприятливе поєднання природних і культурно-історичних рекреаційних ресурсів, однак не є привабливим для іноземних туристів. Які чинники, на вашу думку, визначають таку ситуацію?

ПОПРАЦЮЙТЕ В ГРУПІ

Користуючись картосхемою (мал. 176), охарактеризуйте туристичні регіони світу, зокрема назвіть їх особливості, кількість прибулих туристів та обсяг грошових надходжень:

група 1 — Європейський;

група 2 — Азійсько-Тихоокеанський;

група 3 — Американський;

група 4 — Африканський.