Підручник з Географії. 9 клас. Бойко - Нова програма

РОЗДІЛ IV

ТРЕТИННИЙ СЕКТОР ГОСПОДАРСТВА

Тема 1. ТРАНСПОРТ

Тема 2. ТОРГІВЛЯ

Тема 3. ТУРИЗМ

Тема 4. НАУКОВА ДІЯЛЬНІСТЬ. ОСВІТА. ОХОРОНА ЗДОРОВ'Я

Тема 5. ФІНАНСОВА ДІЯЛЬНІСТЬ. АУТСОРСИНГ

Вивчаючи розділ, ви:

• отримаєте уявлення про види транспорту, торгівлю, туризм, освітні, наукові, оздоровчі та фінансові центри, країни-офшори, аутсорсинг;

• дізнаєтесь про роль транспорту в перевезенні вантажів та пасажирів, залежність обсягів міжнародної торгівлі від рівня економічного розвитку країн, вплив природних і суспільних чинників на розвиток туризму, освіти й науки, які країни лідирують на ринку програмного забезпечення та аутсорсингових послуг;

• навчитесь оцінювати рівень розвитку освіти, науки, охорони здоров'я, туризму у світі та Україні;

• розвиватимете вміння аналізувати показники зовнішньої торгівлі, установлювати зв'язки між рівнем розвитку країни та обсягами фінансових послуг, читати економіко-географічні карти (транспорту, торгівлі, туризму, освіти і науки).

Тема 1. ТРАНСПОРТ

§ 34. ТРАНСПОРТ ЯК ВИД ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

• Пригадайте, які види господарської діяльності належать до третинного сектору економіки.

• Назвіть приклади впливу транспортного чинника на розміщення виробництва.

РОЛЬ ТРАНСПОРТУ В ЕКОНОМІЦІ. Транспорт належить до третинного сектору економіки. Він надає послуги з перевезення людей і вантажів. Транспорт є необхідною умовою функціонування господарства: забезпечує виробництва сировиною, матеріалами, обладнанням і перевозить готові вироби до споживачів. Без транспортного сполучення неможливо раціонально розмістити підприємства, освоїти нові території й природні багатства. Транспорт нерідко називають «кровоносною системою економіки». Він є також одним із важливих чинників обороноздатності країни. Транспорт забезпечує не лише побутові, робочі та туристичні поїздки людей, а й медичне обслуговування суспільства.

Розвиваючи зв’язки між підприємствами, виробництвами, населеними пунктами і регіонами, транспорт об’єднує територію в соціально-економічне ціле, а країни і національні господарства — в єдиний світовий простір. Без транспорту неможливі особисті контакти людей у світі, розвиток міжнародної торгівлі та економічної інтеграції країн.

Транспорт поділяють на пасажирський і вантажний залежно від того, що він перевозить. Пасажирський транспорт забезпечує перевезення населення, основними показниками ефективності його роботи є пасажироперевезення і пасажирообіг. Пасажироперевезення — кількість перевезених пасажирів за певний проміжок часу (наприклад, упродовж місяця чи року). Пасажирообіг — показник, що відображає кількість пасажирів, яких перевезли за певний проміжок часу на певну відстань; обчислюється як добуток кількості пасажирів на відстань перевезення і вимірюється у пасажирокілометрах.

Вантажний транспорт забезпечує виробничі зв’язки між підприємствами і доставку населенню продуктів споживання. Його основними показниками є вантажоперевезення і вантажообіг. Вантажоперевезення — це кількість перевезених за місяць чи рік вантажів у тоннах. Вантажообіг — кількість вантажу, що перевозиться за певний проміжок часу на певну відстань (обчислюється як добуток цих двох показників і вимірюється у тоннокілометрах — т•км).

За способом переміщення розрізняють такі види транспорту: залізничний, автомобільний, трубопровідний, морський, річковий, авіаційний, космічний. Залежно від середовища переміщення їх групують у сухопутний, водний і повітряний транспорт (мал. 152).

Мал. 152. Склад транспорту

Головні види транспорту, які виникли на початку промислової революції (залізничний, водний), успішно виконували свої функції до середини ХХ ст. Саме тоді протяжність залізничних і внутрішніх водних шляхів (судноплавних річок, каналів) досягла максимуму. У другій половині ХХ ст. частка цих видів транспорту у світовому вантажо- і пасажирообігу скоротилася, зменшилося значення морського транспорту в міжконтинентальному перевезенні пасажирів. Натомість швидко розвивалися нові види транспорту — автомобільний, трубопровідний (нафто- й газопровідний) і повітряний, які склали конкуренцію залізничному та водному транспорту.

У структурі світового пасажирообігу першість належить автомобільному транспорту — близько 80 %, друге місце ділять залізничний і повітряний транспорт — по 10 % (мал. 153). А у світовому вантажообігу провідні позиції зберігає морський транспорт — понад 60 %, який суттєво випереджає автомобільний, трубопровідний і залізничний (мал. 154).

Мал. 153. Структура світового пасажирообігу (2015 р.)

Мал. 154. Структура світового вантажообігу (2015 р.)

ОСОБЛИВОСТІ РОБОТИ РІЗНИХ ВИДІВ ТРАНСПОРТУ. Кожний вид транспорту має свої особливості функціонування, сфери застосування та переваги.

Автомобільний транспорт традиційно використовують для перевезень на короткі та середні відстані. Основна його перевага — це висока маневреність і велика швидкість. Автомобільним транспортом можна вчасно доставляти вантаж «від дверей до дверей». Людям він забезпечує свободу пересування. Цей вид транспорту передбачає доставляння негабаритних вантажів. Основними недоліками автомобільного транспорту є порівняно висока собівартість перевезень і мала вантажопідйомність транспортних засобів. Автомобільний транспорт здебільшого шкодить довкіллю, що також звужує сфери його застосування.

Подорож у слово

Автобан (з нім. — автомобільна траса) — це швидкісна автомагістраль, автострада. На автобанах Німеччини немає обмежень максимальної швидкості руху, а навпаки — заборонено повільний рух транспорту.

Залізничний транспорт добре пристосований для перевезення пасажирів та вантажів за будь-яких погодних умов на великі відстані. Істотною перевагою є відносно невисока собівартість перевезень, а недоліками — значні затрати на будівництво та експлуатацію залізничних шляхів, порівняно невисока швидкість переміщення вантажів, низька можливість доставки до кінцевого споживача.

Морський транспорт є найбільшим перевізником вантажів на міжнародних напрямках. Його основні переваги — низькі тарифи та висока вантажопідйомність, використання природних шляхів сполучення. Недоліком є низька швидкість, жорсткі вимоги до пакування і кріплення вантажів. Морський транспорт залежний від погодних і навігаційних умов, його обслуговування передбачає наявність складної портової інфраструктури.

Внутрішній водний транспорт характеризується низькою вартістю перевезення вантажів, оскільки використовує природні шляхи сполучення — річки, озера. За умови перевезення вантажів, у яких маса перевищує 100 тонн, на відстань понад 250 км, цей вид транспорту — найдешевший. До недоліків належать повільна доставка, низька географічна доступність унаслідок конфігурації водних шляхів, мінливі навігаційні умови та сезонність роботи, які залежать від погоди і кліматичних умов (замерзання, обміління річок).

Основними перевагами повітряного транспорту є найвища швидкість транспортування, можливість досягти віддалених районів. Водночас транспортні засоби мають незначну вантажопідйомність, вони забруднюють довкілля, їх функціонування залежить від погодних умов

Трубопровідний транспорт — найдешевший, не потребує великої кількості персоналу для обслуговування і не використовує рухомі транспорті засоби. Він здійснює переміщення нафти і нафтопродуктів, газу тощо на значні відстані. Водночас є трубопроводи місцевого значення для переміщення твердих сипучих речовин (змішуючи їх з рідинами) у районах видобутку і споживання мінеральної сировини (вугілля, залізної руди тощо). Трубопроводи за високої пропускної здатності забезпечують низьку собівартість транспортування та високий ступінь збереження вантажів. Проте трубопровідний транспорт може зашкодити довкіллю внаслідок масштабних аварій.

Рекорди світу

Масштаби світової транспортної системи вражають: загальна довжина транспортних магістралей, без морських трас, становить 72,5 млн км; щорічно всіма видами транспорту перевозиться понад 150 млрд т вантажів і більше 2 трлн пасажирів; у світі налічують понад 1 млрд автомобілів, 48 тис. морських кораблів, 25 тис. рейсових літаків.

ТРАНСПОРТНІ СИСТЕМИ. Для забезпечення соціально-економічної життєдіяльності країни транспорт на її території має працювати злагоджено. Усі види транспорту держави утворюють національні транспортні системи. Вони складаються із транспортних шляхів, підприємств (залізничних станцій і вокзалів, автовокзалів, морських портів і річкових пристаней, аеропортів, газокомпресорних станцій тощо), транспортних засобів і компаній, які їх експлуатують. Основними компонентами територіальної структури транспортних систем є транспортні та політранспортні вузли й магістралі. У транспортних вузлах відбувається обмін вантажами і пасажирами між різними видами транспорту, а політранспортні магістралі здатні доставляти на значні відстані пасажирів і вантажі взаємозамінними видами транспорту.

Подорож у слово

Полі... (з грец. — численний, багато) — це перша частина складних слів. Політранспортний — той, що складається з кількох видів транспорту. Магістраль (з лат. — головний) — головний напрям, основна лінія у шляхах сполучення.

Найбільші вузли склалися в економічно розвинених країнах, зокрема в США (Нью-Йорк, Вашингтон, Чикаго, Даллас-Форт-Верт, Сан-Франциско), країнах Західної Європи (Лондон, Париж, Франкфурт-на-Майні), а також східноазійських країнах: Китаї (Пекін, Шанхай), Японії (Токіо), Гонконзі, Сінгапурі.

Приклади найпотужніших політранспортних магістралей світу: 1) сукупність шляхів сполучення, що поєднують розташовані неподалік автомобільні, залізничні, повітряні та трубопровідні транспортні лінії і з’єднують Північний Схід США із Приозер’ям (напрям Нью-Йорк — Чикаго); 2) міждержавна політранспортна магістраль, що пролягає вздовж річки Рейн у Західній Європі, до складу якої входить також річковий транспорт.

Унаслідок взаємодії національних транспортних систем формуються регіональні та глобальна (світова) транспортні системи.

РЕГІОНАЛЬНІ ТРАНСПОРТНІ СИСТЕМИ. Між окремими регіонами і країнами світу наявні суттєві відмінності щодо рівня розвитку й ролі видів транспорту в перевезенні вантажів і пасажирів. Найбільш потужні й розвинені національні транспортні системи сформувалися в країнах Великої сімки (насамперед США), Китаї і Росії, а регіональні — у Європі, Північній Америці та Східній Азії.

Головними рисами Європейської регіональної транспортної системи є: високий рівень розвитку всіх видів транспорту, перевага автомобільного транспорту в перевезенні пасажирів і вантажів, будівництво автострад, високий рівень електрифікації залізничного транспорту і введення в експлуатацію швидкісних залізниць (середня швидкість руху потягів — понад 100 км/год), значна частка річкового транспорту в перевезенні вантажів. Система має найгустішу у світі мережу транспортних шляхів. Найбільш розвиненим є транспорт в економічно розвинених країнах Західної Європи, до нього долучається транспорт постсоціалістичних країн Центральної Європи. У Європейську регіональну транспортну систему поступово інтегруються національні системи пострадянських країн. Цьому сприяє створення транс’європейських залізнично-автомобільних і Дунайського річкового транспортних «коридорів».

Для Північноамериканської транспортної системи характерна найдовша мережа шляхів сполучення усіх видів транспорту загалом і кожного зокрема, переважання повітряного транспорту в перевезенні пасажирів, низький рівень електрифікації залізниць і зменшення їх протяжності через значну конкуренцію з боку автомобільного транспорту. У територіальній структурі транспортної мережі домінують автомобільні й залізничні «коридори» широтного і меридіонального простягання, які транспортують основну частку вантажів між економічними осередками у США та Канаді. До транспортної системи цих країн долучається транспортна мережа Мексики.

Східноазійська регіональна транспортна система представлена сформованими національними системами Японії, Республіки Корея і Тайваню, у яких добре розвинені усі види транспорту (крім внутрішнього водного), та найбільш динамічною на сьогодні транспортною системою Китаю. Кілька десятиліть тому транспорт Китаю був слабкою ланкою в економіці країни, тепер надзвичайно високими темпами розвиваються практично всі його види. Для Китаю та Японії характерна перевага залізничного транспорту в перевезенні пасажирів і вантажів, важливе значення морського транспорту — у вантажних перевезеннях, а повітряного — у пасажирських. Ці види транспорту об’єднують усі національні компоненти Східноазійської регіональної мережі.

В інших частинах світу ознаки регіональних транспортних систем виражені слабко. Особливостями транспорту Південної Азії є недостатній рівень розвитку автомобільного і трубопровідного транспорту, відсутність єдиної системи шляхів сполучення, перевага залізничного транспорту в перевезенні пасажирів і вантажів, виняткове значення річкового транспорту, який нерідко залишається єдиним видом зв’язку з віддаленими районами.

Особливістю транспорту Південної Америки є специфічна просторова конфігурація транспортної мережі: вона має віялоподібну або деревоподібну форму, що пояснюється наявністю головного транспортного вузла на узбережжі, до якого сходяться транспортні магістралі з внутрішніх районів.

Найбільш відстала й архаїчна транспортна мережа Африки, для якої характерна фрагментарність поширення: шляхи частково прокладені на прибережних територіях, тоді як внутрішні райони залишаються малодоступними або прохідними в певні сезони. Головні транспортні шляхи зв’язують райони видобутку мінеральної сировини і плантаційного сільського господарства з портами їх експорту.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

1. Яке значення має транспорт для економіки?

2. Якими показниками виражається робота транспорту?

3. Які чинники впливають на розвиток транспорту держави та регіону?

4. У чому полягають особливості роботи водних видів транспорту?

5. Як формується транспортна система? Назвіть її компоненти.

6. Які регіональні транспортні системи є найбільш розвиненими? Чому?

Порівняйте структури світового пасажиро- і вантажообігу (мал. 153, 154). Поміркуйте, чому вони суттєво відрізняються.

ПОПРАЦЮЙТЕ В ГРУПІ

Розкажіть, які переваги та недоліки мають окремі види транспорту:

група 1 — автомобільний;

група 2 — залізничний;

група 3 — водний;

група 4 — повітряний;

група 5 — трубопровідний.