Підручник з Географії. 9 клас. Бойко - Нова програма

§ 24. КОЛЬОРОВА МЕТАЛУРГІЯ СВІТУ

• Пригадайте, які корисні копалини належать до руд кольорових металів.

• У чому полягає постадійна (технологічна) спеціалізація?

СКЛАД І ЗНАЧЕННЯ КОЛЬОРОВОЇ МЕТАЛУРГІЇ. До кольорової металургії належать видобуток і збагачення руд кольорових металів; їх металургійна обробка — одержання концентрату (збагаченої сировини), чорнового і рафінованого (очищеного від домішок) металу; виробництво сплавів і прокату кольорових металів; переробка вторинної сировини. Супутніми виробництвами кольорової металургії, що працюють на її відходах, є виробництва мінеральних добрив, будівельних матеріалів тощо.

За фізичними властивостями і призначенням кольорові метали умовно поділяють на кілька груп:

• основні: легкі (алюміній, титан, магній, натрій, калій, берилій); важкі (мідь, свинець, цинк, олово, нікель);

• легувальні (кобальт, молібден, ванадій, вольфрам, тантал, ніобій);

• благородні (золото, срібло, платина, іридій, паладій);

• рідкісні та розсіяні (цирконій, індій, германій, літій, талій, селен, вісмут, кадмій, сурма та ін.).

Відповідно до груп кольорових металів розрізняють і виробництва кольорової металургії (мал. 104).

Мал. 104. Склад кольорової металургії

Кольорова металургія, як і чорна, — один із давніх видів господарської діяльності, що виникли ще в епоху промислової революції. Для кольорової металургії були характерні три послідовні етапи розвитку. На першому, що охоплював першу половину XX ст., переважало виробництво важких кольорових металів — міді, свинцю, цинку, олова. На другому етапі (з 1950-х до 1970-х рр.) швидкими темпами розвивалося виплавлення легких кольорових металів — алюмінію, магнію, титану тощо. На той час за обсягами виробництва алюмінієва промисловість посіла чільне місце. На третьому етапі, що триває досі, особливу увагу приділяють продукуванню легувальних, розсіяних, рідкісних металів. Водночас зберігся попит на традиційні кольорові метали, зокрема на благородні (золото, срібло, платина, іридій). Сьогодні має місце набагато ширше використання вторинної сировини, оскільки запаси руд кольорових металів на планеті обмежені й розподілені дуже нерівномірно. Водночас посилюються заходи щодо охорони довкілля.

Рекорди світу

Кольорова металургія світу щороку виробляє понад 100 млн тонн різноманітних металів (близько 70 різновидів). Найбільше виробляють алюмінію, міді, цинку, свинцю, титану і нікелю.

Кольорова металургія — багатогранне промислове виробництво, що використовує різноманітну рудну сировину. Вона об’єднує складні технологічні процеси та має широкий асортимент продукції. Без неї неможливо уявити новітні виробництва, передусім машинобудівні — електронне, радіотехнічне, електротехнічне, авіаційно-космічне тощо.

ЧИННИКИ РОЗМІЩЕННЯ. Розміщення підприємств кольорової металургії залежить значною мірою від особливостей її сировинної бази. Алюмінієві руди мають доволі високий вміст корисного компонента (40-60 %), руди важких кольорових металів — низький: від 15 % (у деяких рудах цинку) до 3 % (свинець, мідь), а в рудах молібдену і кобальту вміст визначається сотими частками відсотка. Для одержання 1 тонни різних видів кольорових металів видобувають і переробляють від кількох тонн до кількох сотень, а то й десятків тисяч тонн сировини. Отже, виплавлення кольорових металів є матеріаломістким, тому розміщення підприємств з їх виробництва майже завжди орієнтується на сировину.

Водночас кольорова металургія належить і до найбільш енергомістких виробництв. Особливо це стосується виробництва легких металів. Наприклад, на виплавлення 1 т алюмінію потрібно витратити 16-18 тис. кВт•год електроенергії. Тому під час будівництва алюмінієвих заводів здебільшого переважає енергетичний чинник (мал. 105).

Мал. 105. Алюмінієвий завод розташовано на відстані лише 800 м від електростанції, що забезпечує його електроенергією (Велика Британія)

У кольоровій металургії поширена постадійна (технологічна) спеціалізація, за якої окремі стадії технологічного процесу можуть розміщуватися не лише в різних районах, а й у різних країнах чи на різних континентах. У багатьох країнах Азії, Африки і Латинської Америки сформувалися переважно початкові етапи виробничого процесу — видобуток руди й паливомістке виробництво концентрату і чорнового металу, тоді як завершальні його стадії зосереджені у країнах — найбільших споживачах кольорових металів і виробниках електроенергії — США, країнах Західної Європи, Японії, Китаї, східноазійських нових індустріальних країнах. Орієнтація кольорової металургії деяких регіонів на привізну з інших країн сировину призвела до переміщення її підприємств на морські узбережжя і входження до портових комплексів. Перехід до використання вторинної сировини (брухту) та ввезених напівфабрикатів посилює значення транспортного й особливо споживчого чинника в розміщенні підприємств кольорової металургії.

ГЕОГРАФІЯ ВИРОБНИЦТВА КОЛЬОРОВИХ МЕТАЛІВ. Головне виробництво кольорової металургії світу — виплавлення алюмінію. Цей метал має надзвичайно широке застосування і є світовим лідером за обсягом виробництва серед усіх кольорових металів (близько 58 млн тонн у 2015 р.). М’який, пластичний, легкий і водночас міцний алюміній та його сплави використовують для виготовлення різноманітної продукції: від побутової алюмінієвої фольги, посудин для напоїв, дзеркал, віконних рам, дротів і кабелів до велосипедів, електроприладів, автомобілів, морських суден, літаків і космічних апаратів.

Алюмінієва промисловість охоплює територіально розмежовані технологічні процеси: видобуток сировини (бокситів) і виробництво глинозему (алюміній оксиду), що тяжіють до країн із великими запасами сировини; виплавлення алюмінію потребує електроенергетичних потужностей, тому зосереджене переважно в індустріальних країнах, які є одночасно великими його споживачами. Виробництво алюмінію також розвивається і в країнах, які мають незначні потреби в цьому металі, однак є потужними виробниками відносно дешевої електроенергії: у Норвегії, Ісландії, ОАЕ, Бахрейні, Катарі. Для них виробництво алюмінію є галуззю міжнародної спеціалізації. Країни можуть спеціалізуватися і на окремій стадії алюмінієвої промисловості — виробництві глинозему на ввезених бокситах, наприклад Україна, Ірландія.

Останніми роками виробництво алюмінію у світі динамічно зростає завдяки азійським країнам, насамперед Китаю. Сьогодні Китай — найбільший у світі виробник алюмінію (мал. 106) і другий за обсягами видобутку бокситів та виробництва глинозему. Натомість в Австралії — головному виробнику бокситів і глинозему — виплавлення алюмінію дещо скорочується: країна віднедавна поза п’ятіркою найбільших його виробників. Помітну роль в алюмінієвій промисловості світу відіграють також Росія, Канада та Індія.

Мал. 106. Країни-лідери з виробництва алюмінію, млн тонн (2015 р.)

Дедалі більшого розвитку у світі набуває виробництво титану. Його називають «металом ХХІ століття» і вважають найбільш досконалим матеріалом для сучасної промисловості: легкий і водночас дуже міцний, надстійкий до корозії. Титан добре піддається куванню, прокатуванню, штампуванню, зварюванню. Його використання економічно ефективне, оскільки, будучи у 1000 разів дешевшим від золота і платини, він може успішно їх заміняти в різних галузях (наприклад, в аерокосмічній техніці). За виробництвом титану світовими лідерами є США, Китай, країни ЄС, Японія.

Виробництво важких кольорових металів має суттєві відмінності. Для руд важких кольорових металів характерний низький вміст корисного компонента. Це визначає виражену сировинну орієнтацію початкових етапів металургійного процесу (видобутку руд та їх збагачення, виробництва концентратів). У США, Канаді, Росії, Австралії, Китаї, Казахстані, Іспанії, Польщі головні райони і центри виплавлення важких металів (міді, свинцю, цинку) сформувалися у місцях видобутку руди. Так само й у країнах Латинської Америки, Африки й Азії, в яких виплавлення міді (Чилі, Перу, Демократична Республіка Конго, Замбія) й олова (Малайзія, Індонезія) є одними з провідних виробництв національної економіки.

Водночас більшість економічно розвинених країн є бідними на руди кольорових металів і виступають головними споживачами міді, свинцю, цинку тощо. Це змушує їх розміщувати на своїй території завершальні стадії виробництва — рафінування (очищення від домішок) та переробку брухту металів. Наприклад, Німеччина та Японія практично не видобувають відповідних корисних копалин, але входять до групи провідних світових виробників міді, свинцю і цинку.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

1. Які виробництва охоплює кольорова металургія?

2. У чому проявляється постадійна спеціалізація кольорової металургії?

3. Які технологічні особливості виробництва алюмінію? Як це впливає на розміщення підприємств, пов'язаних з його виробництвом?

4. Які чинники впливають на розміщення підприємств з виробництва міді?

5. Де розміщують підприємства з виробництва титану? Чому?

Поясніть, яким чином окремі розвинені країни, що є бідними на руди кольорових металів і майже не видобувають їх, можуть бути провідними виробниками готових металів у світі. Використовуючи матеріал § 19 (с. 103), з'ясуйте, які країни — світові лідери за видобутком бокситів — не є провідними виробниками алюмінію. Чому?

ШУКАЙТЕ В ІНТЕРНЕТІ

Використовуючи інтернет-ресурси, дізнайтеся більше про наслідки впливу металургійного виробництва на довкілля. Яких заходів вживають у країнах світу, щоб запобігти забрудненню навколишнього середовища?