Підручник з Географії. 9 клас. Бойко - Нова програма

§ 15. ТВАРИННИЦТВО. ЗОНАЛЬНА СПЕЦІАЛІЗАЦІЯ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ

• Пригадайте, що домінує за вартістю продукції в сільському господарстві України: рослинництво чи тваринництво.

• Із виробництвом яких сільськогосподарських культур найтісніше пов'язаний розвиток тваринництва в Україні?

ТВАРИННИЦТВО. Тваринництво в Україні посідає друге місце після рослинництва за вартістю виробленої продукції. Його розвиток та спеціалізація залежать від особливостей кормової бази та потреб споживача. Основою кормової бази є вирощування кормових та зернофуражних культур, а також використання природних пасовищ і сіножатей. Найбільше пасовищ і сіножатей — у північних та передгірних областях України. Для відгодівлі худоби використовують також відходи окремих виробництв харчової промисловості — висівки (пшеничні, житні, вівсяні, соєві, ячмінні, рисові, гречані), жом, мелясу, макуху, шрот, а також білково-вітамінні добавки.

Подорож у слово

Висівки — побічний продукт переробки зерна на крупу і борошно (до 28 % маси зерна). Жом — тверді відходи, меляса — густа рідина від переробки цукрових буряків на цукор. Макуха (вичавки) — побічний продукт переробки олійних культур (соняшнику, ріпаку, сої, льону), шрот отримують після відділення олії розчинниками.

Провідним у тваринництві України є скотарство, хоча за останні десятиліття поголів’я великої рогатої худоби значно скоротилося. Основною його продукцією є молоко та м’ясо. Загалом на території країни сформувалася молочно-м’ясна спеціалізація скотарства, особливо в гірських районах. Водночас у центральних та південних регіонах чимало господарств мають м’ясо-молочну спеціалізацію. На півночі, де багато пасовищ, на територіях довкола міст переважає молочний напрям.

Виробництво молока впродовж останнього десятиліття постійно зменшується. Найбільше його виробляють у господарствах Вінницької, Полтавської, Хмельницької, Житомирської, Львівської, Чернігівської областей (мал. 61). Яловичина (м’ясо великої рогатої худоби) у загальному виробництві м’яса посідає третю позицію — на неї припадає понад 17 % (мал. 62). Найбільше яловичини виробляють у господарствах Львівської, Івано-Франківської, Хмельницької, Полтавської, Харківської областей.

Мал. 61. Виробництво молока (2015 р.)

Значне місце у структурі тваринництва посідає свинарство, яке постачає м’ясо, сало, шкіру. Поголів’я свиней в Україні за останні роки також помітно скоротилося. Свинина становить третю частину від загального виробництва м’яса в Україні (мал. 62). Свинарство менш залежне від кормової бази, тому зосереджене в густонаселених районах, де розвинене овочівництво, є відходи харчової промисловості. Воно поширене в усіх регіонах України, найбільше поголів’я свиней — у Дніпропетровській, Київській, Донецькій, Полтавській, Черкаській областях. У приміських господарствах виникли великі відгодівельні комплекси.

Мал. 62. Структура виробництва м'яса в Україні (2015 р.)

Птахівництво виробляє м’ясо, яйця, перо та пух. У поголів’ї птиці переважають кури — 90 %. Решту становлять качки, індики, гуси, цесарки, перепели, фазани, страуси. Яйця та м’ясо виробляють на птахофабриках, розташованих переважно навколо великих міст та в рекреаційних районах. М’ясо птиці у структурі його виробництва посідає перше місце. Провідними виробниками яєць в Україні є Київська, Хмельницька, Херсонська, Дніпропетровська, Вінницька області.

Вівчарство в Україні відіграє додаткову роль, і лише у господарствах Карпат воно є одним з головних напрямів. Здебільшого овець розводять у селянських господарствах. Вівчарство спеціалізується на постачанні м’яса, вовни, овчини, овечого молока, сиру. Його спеціалізацію визначають особливість кормової бази та природні умови. У степовій зоні переважає вівчарство вовняної спеціалізації, у лісостепових, лісових та гірських районах — м’ясо-вовняної. Найбільше поголів’я овець — у степових областях і на Закарпатті.

Україна у просторі й часі

Українець — основоположник рамкового бджільництва

Українського бджоляра Петра Прокоповича вважають основоположником рамкового бджільництва. Його пасіка на хуторі Пальчики на Чернігівщині в 1840-х роках була найбільшою у світі: в ній налічувалося 10000 бджолосімей. Тепер рамку Прокоповича використовують мільйони пасічників у всьому світі. Його іменем названо Український інститут бджільництва.

Мал. 63. Пам'ятна монета (номіналу 2 грн), випущена у 2015 р. до 240-річчя від дня народження П. Прокоповича

Галуззю міжнародної спеціалізації в Україні стало бджільництво. За виробництвом меду Україна є одним зі світових лідерів. Наша країна має давні традиції бджільництва. Український бджоляр Петро Прокопович у 1814 р. створив перший розбірний рамковий вулик, що справило значний вплив на розвиток світового бджільництва.

Україна у просторі й часі

Рибне господарство України

Рибне господарство України постачає рибу та інші біоресурси. У морях виловлюють бичка, камбалу, хамсу, кільку, оселедця, пеленгаса, а в прісноводних водоймах і річках — товстолобика, коропа, сазана, карася, ляща, плітку, судака, окуня, сома, щуку та ін. Заготовляють також креветок, мідій, раків, а підприємство «Осетр» (Київська область) стало першим у країні виробником чорної ікри, яка йде на експорт. У раціоні мешканців України риби і морепродуктів вкрай мало — близько 12 кг на одну особу за рік, тоді як у країнах Європи їх споживають 26-35 кг за рік.

У спеціалізованих господарствах різних регіонів країни розвиваються кліткове звірівництво (вирощування хутрових звірів — норки, нутрії тощо), кролівництво, ставкове рибництво. Упродовж останніх десятиліть в Україні зникло шовківництво. Це один з найдавніших у світі видів діяльності, метою якого є розведення шовкопряда для отримання шовковичних коконів. Із цих коконів виготовляють натуральний шовк. Трудомісткі шовківницькі підприємства діяли в областях степової зони і в Криму.

СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКІ ЗОНИ. Зональна спеціалізація сільського господарства склалася під впливом переважно природних чинників. Відповідно до агрокліматичних і ґрунтово-земельних умов в Україні розрізняють три сільськогосподарські зони та два гірські райони. Також сформувалися позазональні приміські території.

На півночі України у поліській зоні землеробство спеціалізується на виробництві жита, вівса, гречки, картоплі, хмелю тощо. Там розвинене свинарство та скотарство молочного й молочно-м’ясного напряму. У загальнодержавному поділі праці ця зона особливо вирізняється виробництвом картоплі (близько 40 %) і хмелю (понад 90 %). Значні площі на Поліссі мають підвищену радіоактивність, із сільськогосподарського обігу вилучена чорнобильська 30-кілометрова зона.

У лісостеповій зоні провідними виробництвами у рослинництві є зернове господарство, зокрема вирощування пшениці, кукурудзи, ячменю, гречки, гороху. Український лісостеп — один з найбільших у світі регіонів вирощування і переробки цукрового буряку та ріпаку. Тваринництво спеціалізується на розведенні великої рогатої худоби, свинарстві. За своїм ґрунтово-кліматичним потенціалом ця зона належить до винятково сприятливих для розвитку сільського господарства регіонів світу.

Степова зона має зерново-соняшниково-тваринницьку спеціалізацію. У степах сприятливі природні умови для вирощування зернових (пшениці, кукурудзи, рису, проса), соняшнику, овочевих і баштанних культур. Там розвивається виноградарство і садівництво. Проте стабільні врожаї багатьох сільськогосподарських культур можливі лише за умови широкого застосування зрошування. Головні види виробництва у тваринництві — скотарство м’ясо-молочного напряму та свинарство. Розвивається вівчарство і птахівництво.

У Карпатському гірському районі провідним видом сільськогосподарської діяльності є тваринництво, зокрема розведення овець і великої рогатої худоби. У північних передгір’ях вирощують картоплю і зернові культури, на Закарпатті — кукурудзу, овочі, фрукти, ягоди й виноград. У Кримському гірському районі поширене вівчарство і скотарство, у передгір’ях — зернове господарство, овочівництво, садівництво, виноградарство, вирощування ефіроолійних культур.

Специфічною формою територіальної організації сільського господарства є приміські сільськогосподарські райони, що формуються навколо великих міст і в агломераціях. Вони спрямовані на задоволення потреб населення в малотранспортабельній продукції: свіже молоко і вироби з нього (сир, сметана), свіжі овочі, плоди та ягоди. Господарства приміських районів переходять на цілорічне виробництво рослинної (у теплицях та парниках) і тваринницької продукції.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

1. Розкажіть про склад тваринництва в Україні.

2. Якою є кормова база тваринництва? Охарактеризуйте природно-географічні передумови розвитку тваринництва в Україні.

3. Де поширене скотарство в Україні? Які напрями воно має?

4. Де поширене свинарство? Що є кормовою базою для нього?

5. Розкажіть про птахівництво в Україні. У яких районах воно розвинене?

6. У яких регіонах поширене вівчарство? Якою продукцією воно забезпечує людей та виробництво?

Дізнайтеся, яку спеціалізацію має тваринництво у вашому регіоні. Поміркуйте, чому саме такі його напрями найбільш розвинені.

ПОПРАЦЮЙТЕ В ГРУПІ

Розкажіть про спеціалізацію рослинництва і тваринництва сільськогосподарських зон та гірських районів України:

група 1 — поліської зони;

група 2 — лісостепової зони;

група 3 — степової зони;

група 4 — гірських районів Карпат і Криму.

Оцініть місце України на світових ринках сільськогосподарської продукції.