Підручник з Географії. 8 клас. Бойко - Нова програма

УКРАЇНСЬКІ КАРПАТИ

Українські Карпати - це фізико-географічний край, що охоплює гірську частину Карпат, а також їх північно-східне й південно-західне рівнинні передгір’я. Край лежить на південному заході України і затиснутий у трикутник між державними кордонами України та умовною лінією Чернівці - Івано-Франківськ - Яворів, що відокремлює його від Східноєвропейської рівнини. Площа Українських Карпат у цих межах становить майже 40 тис. км2. Українські Карпати - частина великої Карпатської фізико-географічної країни, що поширюється на території декількох європейських держав (мал. 157).

У цьому краї розрізняють три частини, які мають значні відмінності у природних умовах: Передкарпаття, гірські Карпати і Закарпаття.

О. Шупляк. Карпатський мотив. 2011

Мал. 157. Українські Карпати

§ 41. ГІРСЬКА СПОРУДА УКРАЇНСЬКИХ КАРПАТ

• Пригадайте, яка тектонічна структура лежить в основі Українських Карпат.

• До яких гір за віком і походженням належать Українські Карпати?

РЕЛЬЄФ І ГЕОЛОГІЧНА БУДОВА. Гірська споруда Українських Карпат простягається смугою завдовжки 280 км і завширшки 100 км. Гори є середньовисотними з пересічними висотами 1000-1500 м, тільки окремі вершини здіймаються більш як на 2000 м. За віком вони належать до молодих гір (сформувалися в альпійську епоху горотворення), проте за виглядом нагадують старі гори з пологими схилами й округлими вершинами. Це пов’язано з тим, що в їхній геологічній будові переважають осадові породи (пісковики, глини, глинисті сланці). їх нагромадження відбувалося в морському басейні, що існував на місці гір, пошарово: шари порід почергово змінювали один одного інколи сотні разів. Так виник фліш, що у вигляді зім’ятих складок утворює схили гір, і який легко піддається руйнуванню зовнішніми силами (мал. 158).

Водночас широкі карпатські хребти з м’якими обрисами подекуди порізано глибокими (понад 1000 м) поперечними долинами зі стрімкими схилами. Вони утворилися внаслідок розломів під час новітніх тектонічних процесів і поглибилися річками.

Мал. 158. Фліш у вигляді зім'ятих складок утворює схили гір

Гірська споруда Українських Карпат простягається з північного заходу на південний схід кількома паралельними пасмами, розмежованими видовженими міжгірними долинами. Північно-східне пасмо називають Зовнішніми Карпатами, які підносяться над Передкарпатською височиною крутим уступом. Вони охоплюють різні гірські масиви. Горгани (з г. Сивуля, 1818 м) - центральний найвищий масив, де поширені скелясті урвища. Бескиди і Покутсько-Буковинські Карпати нижчі, мають зруйнованіші хребти.

Вододільно-Верховинські Карпати є середньою віссю Українських Карпат. Хоча вони й не найвищі в гірській споруді (максимальні абсолютні висоти сягають 1700 м), проте слугують головним карпатським вододілом між басейнами річок Дністра і Тиси. Там розташовані найважливіші перевали (Ужоцький, Яблуницький, Половецький), через які проходять шляхи, що з’єднують Передкарпаття і Закарпаття.

Рекорди України

Найвищими вершинами в Україні крім Говерли (2061 м) є вершини у масиві Чорногора заввишки понад 2000 м - Бребенскул (2035 м), Піп-Іван Чорногорський (2022 м), Петрос (2020 м), Гутин-Томнатик (2016 м) і Ребра (2010 м).

Мал. 159. Масив Чорногора з горою Говерла

Мал. 160. Мармароський масив

Полонинсько-Чорногірські Карпати найвищі. Вони охоплюють Полонинський хребет, який порізаний долинами річок на окремі масиви-полонини (Рівна, Боржава, Красна), гірські масиви Свидовець і Чорногора (мал. 159) та Гринявські гори.

Висоти найвищих вершин сягають максимальних значень на Чорногорі, де шість з них здіймаються вище від 2000 м над рівнем моря. Там розташована і найвища точка України - г. Говерла (2061 м). У цих торах збереглися сліди давнього гірського зледеніння - льодовикові форми рельєфу (цирки і кари). На південь від Чорногори здіймається Мармароський масив - єдина частина Українських Карпат, де на поверхню виходять тверді кристалічні породи (гнейси, сланці). Масив охоплює Чивчинські і Рахівські гори. Це найдавніша (хоча й не надто висока) частина Карпат, яка зберігає риси, притаманні молодим і високим горам альпійської складчастості. Там поширені гостроверхі пікоподібні вершини, стрімкі й скелясті схили, дуже глибокі річкові долини, виразні льодовикові форми рельєфу. Недарма Рахівські гори здавна називають Гуцульськими Альпами.

З боку Закарпаття підноситься Вулканічний (Вигорлат-Гутинський) хребет. Він височить над низовиною окремими конусами згаслих вулканів, об’єднаних лавовими потоками у масиви, між якими пролягли долини стрімких закарпатських річок.

КЛІМАТ. Клімат Українських Карпат визначається географічним положенням гір та їх висотою над рівнем моря. У горах він холодніший і вологіший, ніж на прилеглих територіях.

Із підняттям на кожні 100 м літо запізнюється на 10 днів і на 5 днів раніше закінчується. Важке холодне повітря нерідко може застоюватися у міжгірних зниженнях, тому температура повітря там буває набагато нижчою, ніж у навколишніх горах. В Українських Карпатах випадає найбільша кількість опадів в Україні. Якщо у передгір’ях вона становить не більш ніж 800 мм за рік, то в найвищих масивах - понад 1500 мм. Найбільше опадів випадає влітку, найменше - навесні і взимку. Часто бувають грози, завірюхи, навесні сходять снігові лавини. Під дією текучих вод утворюються селі - грязекам’яні потоки, які виникають в руслах гірських річок. Вони з’являються раптово внаслідок злив або інтенсивного танення снігу і швидко рухаються, набуваючи катастрофічного характеру, спричиняючи руйнування.

ПОВЕРХНЕВІ ВОДИ. У Карпатах сформувалася найбільш густа річкова мережа в Україні. Головний карпатський вододіл розділяє басейни річок різних напрямків. На північ і північний схід течуть Дністер з притоками Стрий, Свіча, Тисмениця і притоки Дунаю - Серет та Прут (мал. 161) із Черемошем, а на південь і південний захід - притока Дунаю Тиса, в яку впадають Тересва, Теребля, Ріка та ін. Долини карпатських річок пролягли здебільшого в поздовжніх міжгірних улоговинах і поперечних розломах хребтів. Всі річки мають стрімку течію. Нерідко утворюються водоспади - окраса місцевих краєвидів. Навесні й на початку літа внаслідок танення снігу в горах і великих злив на річках бувають повені й паводки. Вони часто виходять з берегів і завдають значної шкоди населеним пунктам, дорогам, господарським об’єктам. Карпатські річки несуть велику кількість уламкового матеріалу, який відкладають у своїх пониззях. На схилах гір у долинах річок трапляються зсуви.

У Карпатах чимало озер. Вони, як правило, невеликі за площею, але дуже мальовничі. Найбільшим з них є озеро Синевир, що виникло у верхів’ї р. Тереблі внаслідок завалу в горах. Воно лежить на висоті майже 990 м, має глибину 24 м. Доволі поширеними є озера льодовикового походження - найбільш високогірні в Україні: Бребенескул, Несамовите, Марічейка (мал. 162). Глибокі озера утворилися у бічних кратерах згаслих вулканів Вигорлат-Гутинського хребта.

ВИСОТНА ПОЯСНІСТЬ ПРИРОДНИХ УМОВ. Внаслідок значних перепадів висот у Карпатах спостерігається вертикальна зміна природних умов. За особливостями ґрунтово-рослинного покриву на передкарпатських схилах розрізняють п’ять висотних поясів: 1) передгірний пояс мішаних хвойно-широколистих лісів і лук (до 600 м), де на дерново-підзолистих ґрунтах ростуть мішані ліси з дуба, граба, ялиці, які чергуються з луками, часто розораними; 2) нижній гірсько-лісовий пояс (до 1100 м), який складається з букових та мішаних ялицево-смереково-букових лісів; 3) верхній гірсько-лісовий пояс (до 1500 м), представлений смерековими та ялицево-смерековими лісами. В обох гірських лісових поясах переважають бурі гірсько-лісові ґрунти; 4) субальпійський пояс (1500-1800 м), де поширено криволісся та рідколісся з низькорослих сосни, вільхи, ялівцю, а також злаково-різнотравні луки; 5) альпійський пояс (вище від 1800 м) з низьких чагарників і трав’яних лук. Субальпійські й альпійські луки вкривають полонини, де поширені гірсько-лучні ґрунти. Субальпійські луки багатші за видовим складом, більш високорослі й густі. Відзначаються широким поширенням злакових рослин (куничник, тонконіг альпійський, костриця карпатська, мітлиця біла) та квітучим різнотрав’ям (дельфінія, дягель, бугила, купальниця європейська, валеріана трикрила). Великі зарості на полонинах утворюють чагарнички: брусниця, чорниця, верес, вічнозелений рододендрон карпатський.

Мал. 161. Річка Прут

Мал. 162. Озеро Марічейка

Висотні пояси

5 - субальпійські луки

4 - низькоросле криволісся

3 - ялицево-смерекові ліси

2 - букові ліси

1 - хвойно-широколисті ліси

У тваринному світі переважають лісові види - благородний олень, козуля, дикий кабан, вовк, лисиця, куниця, заєць, білка. Зрідка трапляються рись, кіт лісовий. Тільки в Українських Карпатах водяться альпійська бурозубка, а також земноводні - тритони карпатський і альпійський, саламандра плямиста. Багатим є світ птахів, серед яких ендеміки - сова довгохвоста, беркут.

Кіт лісовий

Рись

Саламандра плямиста

ЗАПАМ'ЯТАЙТЕ

• Українські Карпати - це середньовисотні гори, що чотирма паралельними пасмами (Зовнішні Карпати, Вододільно-Верховинські Карпати, Полонинсько-Чорногірські Карпати та Вулканічні Карпати) простяглися з північного заходу на південний схід у західній частині України.

• Найвищою частиною Українських Карпат є масив Чорногора, а найвищою вершиною - г. Говерла (2 061 м).

• У Карпатах спостерігається висотна поясність природних умов.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

1. На які частини поділяють фізико-географічний край Українські Карпати?

2. Назвіть основні гірські пасма Українських Карпат.

3. Чому Українські Карпати мають вигляд старих гір?

4. Де в Українських Карпатах є краєвиди, подібні до високогірних?

5. Що вплинуло на мережу карпатських річок?

6. Як змінюється з висотою ґрунтово-рослинний покрив гір?

7*. Поміркуйте, чи можливе утворення льодовиків в Українських Карпатах. Що і як має змінитися для цього в природі?