Підручник з Географії (рівень стандарту). 10 клас. Бойко - Нова програма

§ 5. ПРИРОДНІ УМОВИ І РЕСУРСИ

• Пригадайте, які великі рівнини простягаються в межах Європи та які гори здіймаються на її теренах.

• У яких географічних поясах лежить Європа? Які там сформувалися типи клімату?

• Які розрізняють групи мінеральних ресурсів за використанням?

Природні умови Європи дуже різноманітні. На її теренах є активні вулкани та гейзери, холодна тундра й велична тайга, засніжені гірські вершини та теплі середземноморські субтропіки. Загалом для життя і господарського освоєння фізико-географічні умови досить сприятливі.

РЕЛЬЄФ. Середня висота поверхні Європи становить приблизно 300 м над рівнем моря. Водночас майже 70 % території має висоти менші ніж 200 м і лише 6 % перевищує 1000 м. Такий розподіл висот сприяє вільному розселенню і свідчить про відсутність серйозних перешкод для прокладання наземних транспортних сполучень. Як бачимо, в Європі переважають рівнини. Найбільша простягається в Східній Європі й так і називається — Східноєвропейська рівнина, у її межах розташована низка країн (Білорусь, Україна, Молдова, частина Польщі та Росії). Рівнини поширені і в північній частині Західної Європи. Далі на південь лежать низовини Середньодунайська (Австрія, Румунія, Сербія, Угорщина, Хорватія) і Нижньодунайська (Румунія, північ Болгарії). Низовинний рельєф характерний і для Фінляндії, Швеції. Ви вже знаєте, що в минулі геологічні епохи внаслідок похолодання клімату Північну Європу вкривав льодовик. Рухаючись, гігантські маси льоду принесли на рівнини величезні валуни, виорали заглибини, утворили льодовикові наноси — морени та відшліфували скелі. Наслідком давнього зледеніння є і фйорди — вузькі, звивисті, глибокі морські затоки з високими крутими берегами, якими порізано західні береги Скандинавського півострова. Вони утворилися внаслідок затоплення морем поглиблених льодовиком річкових долин і западин.

Мал. 9. Східноєвропейська рівнина (Україна)

Мал. 10. Фйорд (Норвегія)

Найвища точка Європи — г. Ельбрус (5642 м) у Кавказьких горах — розташована на півдні європейської частини Росії. Якщо не брати до уваги Кавказу як межової з Азією території, то найвищою точкою можна вважати г. Монблан у Альпах (4809 м) на кордоні Франції та Італії. Пояс альпійської складчастості (гірські системи Піренеї, Альпи, Апеннінські гори, Динари, Стара Планина, Родопи, Карпати, Кримські і Кавказькі гори) є найбільшим висотним бар’єром Європи. Ці райони є сейсмічно активними зонами. Найбільша частота землетрусів спостерігається на Апенінському й Балканському півостровах та на Кавказі. Активна вулканічна область — острів Ісландія, що є молодою ділянкою земної кори, де діють численні гейзери і вулкани. На території Франції, Німеччини, Чехії простягається низка середньо- та низьковисотних гірських масивів, переважно герцинського віку (Вогези, Шварцвальд, Рейнські Сланцеві гори, Тюрингський ліс та ін.). На Скандинавському півострові здіймаються Скандинавські гори. Пасмо старих герцинських Уральських гір є східною межею Європи.

Мал. 11. Альпи (Швейцарія)

Мал. 12. Вулкан в Ісландії

КЛІМАТ. Кліматичні умови Європи сприятливі для господарювання. Більша її частина розташована в межах помірного кліматичного поясу. Європа перебуває під дією західних вітрів. Насичуючись вологою над Атлантичним океаном, вони обумовлюють досить вологий клімат з прохолодним літом і відносно теплою зимою на заході регіону. Погода там часто буває хмарною з туманом і мрякою. З просуванням на схід і на південь рівень зволоженості поступово зменшується. Суттєво пом’якшує клімат тепла Північноатлантична течія, тому зима, зокрема у Великій Британії та Скандинавських країнах, є відносно теплою. Це дає змогу вести господарство значно північніше за інші регіони світу. У Північній Європі крайні північні райони Норвегії, Фінляндії, Росії заходять у межі субарктичного, а острови — арктичного кліматичних поясів. Клімат там холодний суворий. Водночас півострови Південної Європи (Піренейський, Апеннінський, Балканський) лежать у субтропічному поясі. Там сформувався середземноморський тип клімату, що вважається найбільш комфортним для життя.

Несприятливими кліматичними явищами для Європи є періодичні повені та паводки внаслідок надмірного випадання опадів. Водночас південні райони України та Росії у літній період часто страждають від посух. До фізико-географічних загроз відносять наслідки глобального потепління, що, з одного боку, може призвести до затоплення великих площ (наприклад, половина території Нідерландів лежить нижче рівня моря).

Мал. 13. Дунай (Угорщина)

Мал. 14. Женевське озеро (Швейцарія)

ВНУТРІШНІ ВОДИ. Найбільш багатою на внутрішні води є Західна і Північна Європа, тому що там випадає велика кількість опадів (понад 1 000 мм/рік).

Річки Європи належать до басейнів двох океанів — Атлантичного (Дунай, Дніпро, Рейн та ін.) і Північного Льодовитого (Північна Двіна, Мезень, Печора та ін.), а також внутрішнього безстічного Арало-Каспійського басейну (Волга та ін.). Живляться вони здебільшого дощовими і талими сніговими водами. Дунай (2857 км) — друга за довжиною річка Європи після Волги, що перетинає територію десяти держав. Щороку ним транспортують понад 50 млн тонн вантажів. Важливою транспортною артерією регіону є і Рейн. Порт Роттердам у його гирлі тривалий час виконував роль «транспортних воріт» Європи. Річки Північної Європи хоча й завжди повноводні, проте дуже короткі. У їхніх руслах багато порогів і водоспадів, а течія дуже бурхлива. Такі річки неможливо використовувати для судноплавства, натомість вони є джерелом дешевої електроенергії. У Південній Європі річок порівняно мало, вони не замерзають взимку і мають здебільшого дощовий тип живлення. У господарстві мають велике значення для зрошення земель у літній сухий період.

Рекорди світу

Найдовша річка Європи — Волга (3531 км), яка бере початок на Валдайській височині і впадає в Каспійське море. На всьому протязі тече територією Росії.

Рекорди світу

Найбільше за площею озеро Європи — Ладозьке (Росія). Воно утворилося внаслідок поглиблення льодовиком тектонічної улоговини. Максимальна глибина — 230 м.

Найбільша кількість озер розташована у Північній Європі, яка перебувала під впливом четвертинного зледеніння. Численні малі й великі озера там займають виорані льодовиком улоговини. Великі площі там займають і болота. Мальовничі озера розташовані в Альпах (мал. 14). Ландшафтне багатоманіття Європи обумовлює її багатий туристично-рекреаційний потенціал.

ПРИРОДНІ РЕСУРСИ. Європа багата на різноманітні мінеральні ресурси. Більшість із них мають регіональне значення, а окремі — світове (табл. 8). Проте їхні запаси значною мірою виснажені, адже цей регіон першим увійшов у стадію індустріалізації. У надрах Європи залягає близько 20 % розвіданих світових запасів кам’яного вугілля, 17 % — цинку, 13 % — свинцю, 7 % — міді. Решта видів корисних копалин є в іще меншій кількості. Тому промисловість Європи залежить від імпорту як паливно-енергетичної, так і рудної сировини.

Забезпеченість країн Європи мінеральною сировиною не однакова. Кам’яновугільні басейни зосереджені в смузі, що простягається від Великої Британії через північ Франції, південь Бельгії, Німеччину (Рур і Саар), Чехію (Острава) та Польщу (Верхня Сілезія). Великі поклади вугілля є і в Україні (Донбас) та Росії. Найбільшим нафтогазоносним районом Європи є шельфова зона Північного моря, що на три чверті забезпечує потреби країн Європи у паливі. Видобувають нафту і природний газ Велика Британія, Норвегія та Нідерланди. У Передкарпатському прогині та акваторії Чорного моря видобуток нафти здійснює Румунія. Розвідано нафтові родовища на півдні Італії та у Греції.

Запаси багатих залізних руд (понад 60 % руди у породі) є в районі Балтійського щита та Скандинавських гір (у Швеції), а також у Франції, Німеччині, Люксембурзі, Великій Британії, Україні та Росії. Відкрито великі поклади мідних руд у Нижній Сілезії у Польщі. Там також є й інші кольорові метали — срібло, нікель, кобальт, свинець, цинк. Руди кольорових металів, зокрема боксити, мідні, хромітові, поліметалічні, ртутні, видобувають у гірських масивах Альп, Піренеїв, Апеннін та горах Балканського півострова. Багатими є поклади неметалічних ресурсів — сировини для хімічної промисловості, металургії, будівельної індустрії та інших виробництв. Так, світове значення мають запаси кам’яної солі у Польщі та калійних солей у Німеччині й Франції, фосфоритів у Росії. Є поклади самородної сірки (Польща, Україна), графіту (Чехія). Загалом основними районами видобування мінеральних ресурсів в Європі є Верхня Сілезія, Північне море, Скандинавія.

Таблиця 8

Мінеральні ресурси Європи

Ресурси

Країни

Світового значення

Регіонального значення

Паливно-енергетичні

Вугілля

Росія, Польща, Велика Британія, Німеччина, Україна

Румунія, Болгарія, Сербія

Нафта

Росія

Велика Британія, Румунія, Норвегія

Природний газ

Росія, Норвегія

Велика Британія, Нідерланди, Румунія

Рудні (металічні)

Залізні руди

Росія, Україна, Швеція, Франція, Велика Британія

Румунія, Іспанія

Марганцеві руди

Україна

Болгарія, Росія

Мідні руди

Польща, Росія

Болгарія

Поліметалічні руди

Росія, Іспанія, Болгарія, Португалія, Польща

Болгарія

Боксити

Росія, Греція

Франція, Хорватія

Ртутні руди

Іспанія

Італія

Уранові руди

Росія, Україна

Франція, Німеччина

Європа посідає останнє місце серед регіонів світу за величиною земельного фонду, але за часткою оброблюваних земель (32 %) — перше (мал. 15). Частка земель під пасовищами, менша від середньосвітового показника (23 %), а частка земель під лісами більша. У Європі менша, ніж в інших частинах світу, частка непродуктивних земель (16 %) і найбільша частка земель під забудовою — 5 %.

Важливу роль в економічному розвитку відіграють водні ресурси. Попри високі показники запасів (близько 1,5 млн км3), Європа відчуває дефіцит прісних вод, адже обсяги їх споживання у промисловості і сільському господарстві є одними з найвищих у світі. За величиною гідроенергетичного потенціалу Європа посідає передостаннє місце серед регіонів світу, але за ступенем його освоєння, що становить 70 %, — перше. Потужними гідроресурсами володіють Франція, Норвегія, Росія, Швеція.

Мал. 15. Структура земельного фонду світу та його регіонів

Європа має значні запаси лісових ресурсів. Колись практично увесь район був укритий лісами з переважанням листяних порід. Впродовж середніх віків та нового часу майже увесь лісовий покрив на рівнинах було знищено. Природні ліси збереглися переважно у горах, а також на Скандинавському півострові. Ліс є основним багатством, зокрема, Фінляндії, в якій заготівля та перероблення деревини становлять значну частину національної економіки. Важливо, що одночасно з вирубанням лісу здійснюється насадження дерев. Так, від середини ХХ ст. відновлювати лісові насадження розпочали більшість європейських країн. Тож попри високу густоту населення, розораність земель та частку земельного фонду, що використовується під забудову, площі лісів у Європі зростають. Окрім забезпечення деревиною, штучні ліси виконують також меліоративну та рекреаційну функції.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

1. Охарактеризуйте рельєф Європи. Покажіть на фізичній карті найбільші рівнини та гірські масиви.

2. Користуючись тематичними кліматичними картами, доведіть, що клімат Європи сприятливий для життя і господарської діяльності людини.

3. Розгляньте фізичну карту Європи і поміркуйте, які країни через їхні природні особливості образно називають: «країна вогню і льоду», «країна фйордів», «країна тисячі озер», «лісовий цех Європи».

4. Розгляньте на мал. 15 структуру земельного фонду Європи. Порівняйте її зі структурою земельного фонду світу.

5. Де зосереджено лісові ресурси Європи? Як їх використовують?

6*. Жителі країн Північної Європи жартома кажуть: «У нас води — хоч залийся, каміння — хоч убийся, а лісу — хоч греблю гати». Поміркуйте, які природні чинники обумовили такий набір «багатств» Північної Європи.