Підручник з Географії (рівень стандарту). 10 клас. Бойко - Нова програма

Тема 2. Україна в системі глобальних економічних відносин

§ 45. МІЖНАРОДНІ ЕКОНОМІЧНІ ЗВ’ЯЗКИ УКРАЇНИ

• Пригадайте, які ТНК працюють в Україні.

• У чому полягає концепція сталого розвитку?

МІЖНАРОДНІ ЕКОНОМІЧНІ ЗВ’ЯЗКИ УКРАЇНИ. Становлення світового господарства як цілісної системи економік суверенних держав і недержавних утворень (ТНК, регіональних інтеграційних систем, міжнародних економічних організацій, світових міст тощо) відбувається за умов розвинутої торгівлі й руху капіталу, розгалуженого міжнародного поділу і кооперації праці, сформованих систем глобальної інфраструктури (телекомунікації, транспорт, зв’язок). Нині світосистемі притаманна глобальна економічна єдність, сформована в умовах науково-технічної та інформаційно-технологічної революції. Ці революційні перетворення внесли кардинальні зміни в технологію та організацію сучасного виробництва, для якого характерна широка інтелектуалізація (так звана економіка знань), що супроводжується його електронізацією, роботизацією, комп’ютеризацією, розвитком біотехнологій тощо. У ХХІ ст. формується постіндустріальне суспільство, в господарській діяльності якого більшого значення набуває інформаційно-технологічна діяльність і діяльність міжнародної фінансової сфери. Постіндустріальна економіка передбачає наступність і зв’язок з попередньою стадією розвитку світової цивілізації і водночас є якісно новим щаблем розвитку суспільства.

Подорож у слово

Постіндустріальний розвиток світового господарства і суспільства полягає у всебічному вдосконаленні технологій, зрушеннях у структурі господарства, посиленні ролі третинного сектору, революційних змінах в інформаційно-комунікаційних технологіях, зрештою, зростанні значення мережевих структур у суспільних комунікаціях та організації господарства.

Визначальною рисою постіндустріального господарства є володіння знаннями, яке споконвіку було важливим для розвитку суспільства. У часи інформаційно-технологічної революції формується економіка знань, інтелектуальний капітал стає в один ряд з іншими базовими чинниками функціонування економіки — природними ресурсами, працею, капіталом, мистецтвом управління. У сучасній світосистемі встановили зв’язок і взаємовплив між господарством окремих країн і світовим як якісно новою системою. У господарській діяльності окремих країн визначальними чинниками є ті, що формуються під впливом світогосподарських процесів. Глобальне господарство, що склалося, охоплює такі складові:

• міжнародну технологічну сферу;

• систему міжнародного виробництва, в якій поєднано господарства окремих країн і господарські системи ТНК;

• міжнародну валютно-фінансову систему;

• світовий ринок і всесвітні економічні відносини.

МІЖНАРОДНА НАУКОВО-ТЕХНОЛОГІЧНА СФЕРА. Науково-технологічна сфера — основний творець технологічних підвалин інформаційного поля планети. А міжнародні науково-технічні відносини найбільш концентровано виявляються у формуванні світового ринку технологій, патентів, ліцензій, ноу-хау, інжинірингових та інформаційних послуг. У сучасних умовах різко посилюється значення наукомістких компонентів економічного розвитку. Прогнозують, що надалі в інформаційно-технологічній сфері буде зайнято 20 % економічно активного населення планети. Нині такий показник мають США, яким належать провідні позиції в цій сфері. За ними йдуть Японія, Німеччина, Франція, Велика Британія, Росія, зростає значення Китаю та Індії.

Попри складну економічну та політичну ситуацію, що склалася нині для України, її науково-технологічна сфера зберігає свій потенціал. У країні діє більш як 600 закладів вищої освіти, в яких навчається понад 1,6 млн студентів. Наукові дослідження провадять у 200 науково-дослідних інститутах. Українські науковці щорічно досліджують сотні наукових тем, беруть участь у міжнародних конференціях і конгресах, стажуваннях і спільних дослідженнях у наукових установах за кордоном. Вагомий творчий доробок мають українські наукові школи планетарного значення — електрозварювання і виробництва надчистих металів, матеріалознавства (зокрема композиційних, порошкових, надтвердих матеріалів і напівпровідників), космічних технологій і ракетобудування, кібернетики і створення програмного забезпечення, медицини та біотехнологій, сільськогосподарських наук та ін. На жаль, світові тенденції міграцій на глобальному ринку кваліфікованої робочої сили не оминули й Україну — економіка держави потерпає від «відтоку мізків».

У перспективі позиція України у світовій економіці знань виглядає цілком стабільною. Рейтинг тієї чи тієї держави в ній визначається за поєднанням показників сприятливості державної політики, якості науково-освітньої системи, ефективності інноваційної діяльності та розвиненістю інформаційно-комунікаційної інфраструктури. Так само, як і в інших пострадянських країнах, в Україні надзвичайно низькі показники економічного сприяння держави та інституційного режиму і, водночас, достатньо високий рівень освіти, особливо охоплення населення вищою освітою (рівень інноваційності економіки, інформаційних комунікацій та технологій — достатній). Отже, для України нагальним є реформування усіх секторів господарства. Важливо розуміти, що майбутнє держави твориться в аудиторіях та наукових лабораторіях її університетів.

ГЛОБАЛЬНІ СИСТЕМИ ВИРОБНИЦТВА ТА ПОСЛУГ. Системи вторинного і третинного секторів формуються на основі взаємодії процесів постіндустріальної економіки. У ній під впливом глобалізації поєднуються національні і інтернаціональні форми господарювання. Найяскравіше формування світових систем виробництва та послуг виявляється в діяльності ТНК і ТНБ (транснаціональних банків), спільних підприємств, підприємницької діяльності у межах вільних економічних зон тощо. У світі є понад 70 тис. ТНК, обсяг продажу товарів чи послуг яких перевищує обсяг їх світового експорту.

ТНК — це ядро світової економіки. У світі діють і корпорації-гіганти (перші 60 у рейтингу мають щорічні прибутки більш як 100 млрд дол. США кожна, 500 — понад 20 млрд), і міні-ТНК з прибутками порівняно невеликими (такими є і найбільші корпорації України). Мережі їхніх виробничих потужностей і збуту розкидані по всьому світу або мають міжнародний характер. Це формує економічну основу глобалізації та єдину систему світової економіки.

Глобалізація розпочалася відтоді, як було відкрито всі материки планети (300—400 років тому). Після створення єдиного світового ринку (кінець ХІХ ст.) почало формуватися світове господарство, а в другій половині ХХ ст. воно склалось як система. Сучасна інформаційно-технологічна революція надає цій системі (світосистемі) нової якості.

Ядро світової економіки має сформовану функціональну і територіальну структури, яким властиві такі закономірності:

• у функціональній структурі (за секторами): у всіх секторах світової економіки сформувалися сотні потужних ТНК. У первинному домінують ТНК енергетики (особливо нафтогазового комплексу) та гірничодобувної промисловості. Багато країн мають великі корпорації агробізнесу та харчової промисловості. У вторинному секторі провідними є ТНК електронного та високотехнологічного машинобудування, транспортного машинобудування, гірничо-металургійні та хімічні комплекси. У третинному домінують ТНК фінансово-банківської системи, ТНК транспорту і телекомунікацій поширили свої мережі на весь світ, зростає роль великого бізнесу у наданні послуг, особливо в торгівлі (світові мережі супермаркетів) і туризмі (світові «готельні ланцюги»).

Таблиця 45

У територіальній структурі: а) у всіх секторах домінують ТНК США; б) у Європі діють великі корпоративні структури як у великих (Німеччина, Франція, Велика Британія, Італія), так і в малих країнах (Нідерланди, Швейцарія), окремі великі ТНК мають Іспанія, Швеція, Норвегія, Люксембург; в) в Азії — до ТНК Японії, які давно працюють у всіх секторах економіки, додалися ТНК Китаю (теж у всіх сегментах), заявили про себе корпорації Індії, КНДР, Сінгапуру, Тайваню, Саудівської Аравії; г) серед постсоціалістичних країн тільки Росія має потужні ТНК у нафтогазовому комплексі.

В Україні теж з’явилися потужні господарські угруповання, які за характером організації роботи є транснаціональними. Найбільшими є Метінвест, Мегаполіс-Україна, Арселор-Міттал, Мотор Січ, Нібулон, Каргіл-Україна, АТБ-маркет, Укртатнафта, Кернел, WOG. У виробництві харчових продуктів і напоїв працюють низка ТНК — швейцарська Нестле Україна, американські Монделіс Україна і Кока-Кола, французькі Лакталіс, Бель, Данон.

З огляду на інформаційно-технологічну революцію, постіндустріальне суспільство та глобалізацію виникла необхідність у сталому (збалансованому) розвиткові в організації господарства країн і регіонів. Ви вже знаєте, що концепцію збалансованого розвитку на системній комплексній основі розроблено і в Україні.

МІЖНАРОДНА ВАЛЮТНО-ФІНАНСОВА СИСТЕМА. Ця сфера діяльності нагадує кровообіг і водночас нервову систему світового господарства. Її функціонування забезпечується мережею міжнародних фінансових центрів, що оперують фінансовими ресурсами у світовому масштабі, та світовою комунікаційною мережею, яка об’єднує її в одне ціле. Основна її функція — створення сприятливих умов для розвитку міжнародних економічних відносин, суспільного поділу праці та поточного забезпечення життєдіяльності людей. Процеси у сфері міжнародних валютно-фінансових відносин, що визначають перебіг економічного життя світу, розвиваються циклічно, суперечливо, супроводжуються глибокими кризовими явищами. Якщо у виробництвах вторинного сектору світової економіки сучасні революційні прориви породжено інформаційно-технологічною революцією, то у третинному новітні процеси виразно проявилися в діяльності фінансової системи. Посилилася роль ТНБ, розвивається спільний ринок ЄС, Центрально-Східна Європа перейшла до ринкового господарства, в багатьох країнах Азії (Японія, Китай, КНДР, Сінгапур, Малайзія й ін.) та Америки (Мексика, Бразилія) економіка стала більш відкритою (вільні економічні зони, спільні підприємства тощо). Глобальна мережа інтернет-торгівлі й розрахунків перетворила світовий ринок цінних паперів (робота фондових бірж) і ринок валют на єдиний фінансовий простір. Нині, коли сформувалася світова фінансова система як єдність світових ринків валюти, цінних паперів, кредитів, страхування тощо, держави (навіть з дуже потужними економіками) безсилі поодинці діяти у глобальному середовищі.

У країнах Європи, Східної Азії та Північної Америки по декілька провідних національних фінансових ТНК є водночас і найбільшими банківськими мережами світу, що формують основу світової фінансової системи. Для України життєво важливою є можливість приєднання до світової фінансово-банківської системи і залучення іноземного капіталу до розвитку національної економіки. Важливо, що робота національної фінансової системи вже знайшла підтримку низки світових ТНБ, за якими стоять капітали в сотні мільярдів доларів США.

Таблиця 45

Зовнішня торгівля послугами в Україні (2017)

Послуги

Експорт, %

Імпорт, %

Транспортні

54,7

22,2

Телекомунікаційні, інформаційні

16,4

7,7

Фінансові

0,7

7,8

Державні

0,0

19,3

Ділові

8,6

15,1

Туризм

2,3

14,5

Страхування

0,4

2,3

Різне

16,9

11,1

Загалом

експорт = 9351 млн дол. США

імпорт = 5144 млн дол. США

Таблиця 46

Зовнішня торгівля товарами в Україні (2016)

Групи товарів

Експорт

Імпорт

млн $

%

млн $

%

Всього

33 571

100

38 875

100

Продовольчі товари та сільськогосподарська сировина

15 753

45,4

3862

9,6

Мінеральна продукція

2390

7,1

8064

20,0

Продукція хімічної промисловості й пов’язаних галузей

1833

5,5

8294

20,5

Деревина та вироби з неї

1511

4,5

1033

2,6

Промислові вироби

463

1,4

1957

4,8

Метали та металічні вироби

8099

24,1

2190

5,4

Машини, устаткування, транспортні засоби

2748

8,2

10 353

25,6

Різне

1274

3,8

4611

11,5

УКРАЇНА НА СВІТОВИХ РИНКАХ ТОВАРІВ І ПОСЛУГ. На світових ринках товарів і послуг Україна виглядає поки що скромно — 0,4 % світового експорту і 0,5 % світового імпорту (2015).

За останні четверть століття структура зовнішньоекономічної діяльності держави докорінно змінилася. Якщо в перші роки незалежності більше половини продажів у зовнішній торгівлі припадало на гірничо-металургійну продукцію, то на початку ХХІ ст. 75 % надходжень припадало на сільськогосподарську, метали й металовироби. 3-тя позиція — машини, устаткування, транспортні засоби. Слід визнати, що реалізація цієї продукції на зовнішніх ринках менша за потенційні можливості машинобудування держави. В імпорті провідне місце належить закупівлі машин, устаткування, транспортних засобів (понад чверть затрат), нафти, газу і нафтопродуктів, продукції хімії.

Ще важливіші зміни відбулися і відбуваються в географії зовнішньої торгівлі. Якщо в 1990-ті роки зовнішня торгівля України повністю орієнтувалася на ринки країн СНД (50 % експорту і майже 65 % імпорту), передусім Росії, то нині географія зовнішньоекономічних зв’язків суттєво розширилася та охоплює країни Європи, Азії, Африки та Австралію.

У зовнішній торгівлі послугами різко переважають транспорті (особливо трубопровідного транспорту), швидкими темпами розвиваються туристичні. Головними партнерами України за експортом є Росія і країни ЄС, за імпортом — країни Європи й Азії.

Мал. 190. Структура зовнішньої торгівлі товарами України та її спрямування

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

1. Назвіть визначальні риси постіндустріального господарства.

2. Яке значення має науково-технологічна сфера для розвитку сучасної економіки? Оцініть розвиток цієї сфери в Україні.

3. У чому виявляється формування світових систем виробництва та послуг?

4. Наведіть приклади ТНК, що працюють в Україні. Яку продукцію вони виробляють?

5. Охарактеризуйте структуру експорту товарів і послуг України. Які країни є основними торговельними партнерами України?.

6*. Дізнайтеся, які банки із залученням іноземного капіталу, яких країн працюють в Україні.

7* Запропонуйте можливі способи оптимізації зовнішньоекономічної діяльності України в контексті її сталого розвитку.

Попередня
Сторінка
Наступна
Сторінка

Зміст