Підручник з Географії (рівень стандарту). 10 клас. Бойко - Нова програма

Тема 2. Країни Африки

§ 42. ЄГИПЕТ

МІСЦЕ В РЕГІОНІ І СВІТІ. Єгипет відіграє важливу роль у геополітиці, яку пов’язують з його стратегічним положенням трансконтинентальної країни, що володіє «політико-економічним мостом» між країнами Африки та Азії — Суецьким каналом, який сполучає Середземне море з Червоним і далі з Індійським океаном.

Природне багатство щорічного розливу Нілу в поєднанні з напівізоляцією, що її забезпечували пустелі на сході й заході, сприяли виникненню 10 тис. років тому в його дельті однієї з найдавніших держав світу — Єгипту. Стародавній Єгипет — країна-стрічка, що займала територію уздовж нижньої течії Нілу, була колискою цивілізацій Середземномор’я. Саме там зародилися сільське господарство, урбанізація, організована релігія та уряд. Єгиптяни першими винайшли писемність, чорнило й папір, 365 календарних днів і 24-годинний день. Багата єгипетська культура є невід’ємною частиною національної ідентичності держави, яка зазнавала різноманітних іноземних впливів, зокрема грецького, перського, римського, арабського, османського і нубійського. Всесвітньовідомі пам’ятки, такі як Некрополь Гізи і його Великий Сфінкс, руїни Мемфіса, Фіви, Карнак і Долина царів відображають величну історичну спадщину й донині залишаються в центрі уваги наукових і туристичних зацікавлень.

Таблиця 43

Єгипет в регіоні та світі

Показники

Значення

Місце в Африці

Місце в світі

Площа території

1 млн км2

11

29

Населення

97 млн осіб

3

13

ВВП (ПКС)

237 млрд дол. США

1

21

ВВП на душу населення (за ПКС)

12 671 дол. США (2018, МВФ)

8

100

Індекс розвитку людського потенціалу

0,691

4

111


Єгипет, який був колонією Великої Британії, здобув незалежність у 1952 р. Водночас протягом ХХ ст. країна пережила соціальну й релігійну ворожнечу, політичну нестабільність та кілька збройних конфліктів з Ізраїлем через територіальну суперечку в секторі Газа. Нині держава як і раніше має проблеми, пов’язані з тероризмом і політичними заворушеннями.

Приблизно 94 % території Єгипту — це пустелі (Сахара, Лівійська, Нубійська) — кам’янисті, рінякові, глинисті й піщані низовини та плато з розкиданими оазисами. Дельта і долина Нілу з наносними родючими ґрунтами займають лише 4 % площі країни. Єгипет має надзвичайно спекотний, сонячний і сухий клімат: на півночі — субтропічний, на решті території — пустельний тропічний. Тому населені пункти зосереджено уздовж вузької долини Нілу, тобто 99 % населення використовує лише близько 5 % загальної площі країни. У Єгипті час від часу трапляються засухи, піщані бурі, навесні дмуть гарячі місцеві вітри — хамсини.

Мал. 180. Долина Нілу поблизу Луксора, до якої впритул підступає пустеля

Єгипет розташовано в межах субтропічного і тропічного агрокліматичних поясів, сприятливих для вирощування теплолюбних культур із тривалим періодом вегетації — бавовнику, кукурудзи, рису, цитрусових, фінікової пальми. Як і в усій Північній Африці, вода є дефіцитним ресурсом. Найважливішим її джерелом є річка Ніл (у межах Єгипту — 1600 км). Надра країни багаті на нафту, природний газ, залізні та свинцево-цинкові руди, марганець, фосфорити. Є також родовища урану, нерудних копалин.

НАСЕЛЕННЯ. Єгипет — третя за кількістю населення країна Африки після Нігерії та Ефіопії. І кількість єгиптян стабільно збільшується. Очікувана тривалість їхнього життя становить 73 роки. Етнічний склад населення однорідний: 91 % — єгиптяни-араби, решта — турки, греки, нубійці, бербери та ін. В Єгипті достатньо велика кількість біженців — сирійців (понад 117 тис. осіб), суданців. Офіційною мовою в країні є арабська. Головні релігії: іслам (переважно мусульмани-суніти) — 90 %, християнство — 10 %.

Мал. 181. Статево-вікова піраміда Єгипту

Щільність населення в країні — 92 особи/км2. По території воно розміщене вкрай нерівномірно: 99 % зосереджено у вузькій долині Нілу, його дельті й поблизу Суецького каналу. На решті пустельної території — менше 1 особи/км2. Єгиптян переділяють на міських жителів і фелахів — фермерів, які проживають у селах. Рівень урбанізації низький — 43 %. Найбільші міста — Каїр (20 млн осіб), Александрія (5 млн), Гіза (4 млн осіб).

ОСОБЛИВОСТІ СУЧАСНОГО РОЗВИТКУ. Єгипет — аграрно-індустріальна країна, уряд якої впроваджує ринкові реформи для залучення іноземного капіталу. Приватний сектор охоплює більшу частину сільськогосподарського виробництва, дрібні підприємства, що пов’язані з торгівлею та сферою обслуговування, невеликі ремісничі майстерні, які виготовляють тканини, продукти харчування, меблі, шкіряну галантерею і металовироби. У власності держави залишаються великі промислові підприємства, на яких виробляють понад 65 % усієї промислової продукції та зайнято майже половину працівників.

У секторальній структурі ВВП Єгипту домінує третинний сектор (50 %), на вторинний припадає 30 %, первинний — 20 %. Економіка спеціалізується на сільському господарстві, видобуванні нафти і природного газу, туризмі.

ТРЕТИННИЙ СЕКТОР. Дедалі більшого розвитку в країні набувають фінансові послуги. Створюється сприятливий клімат для надходження інвестицій. Відкрито вільні економічні зони у Порт-Саїді та Аль-Амрії поблизу Александрії, де здійснюються операції з оптової торгівлі та зберігання вантажів. Швидко розвиваються інформаційні технології та аутсорсинг.

Туризм — основне джерело надходження валюти в державну скарбницю. Ця сфера має широку урядову підтримку. Держава розвиває інфраструктуру в туристичних зонах, прокладає сучасні автомагістралі, вдосконалює залізничне сполучення з комфортабельними швидкісними потягами й морський транспорт. Тому туристична індустрія розвивається дуже швидко. З кожним роком туристів прибуває дедалі більше. Окрім історичних пам’ятників, більш як на 3 тис. км простяглися пляжі на Середземному і Червоному морях. Відомими курортами є Хургада, Шарм-ель-Шейх, Луксор.

Мал. 182. Каїр — столиця Єгипту, найбільше місто Африки

Мал. 183. Місто-мільйонер Гіза і піраміди на його околицях

Рівнинний характер рельєфу Єгипту і концентрація населення лише в долині й дельті Нілу дали змогу відносно легко вирішити питання транспортного сполучення. Транспортні мережі зосереджені в Каїрі та слідують за поселеннями уздовж Нілу. У Єгипті працює найстаріша в Африці залізниця, що охоплює долину Нілу, узбережжя морів і Сінай. Залізницею перевозять пасажирів і мільйони тонн вантажів. Велику частину вантажних перевезень здійснює автомобільний транспорт, використовуючи мережу трансафриканських автомобільних шляхів, що починаються в Каїрі, міжнародну прибережну, що сполучає Єгипет з Азією, та уздовж Нілу. Цікаво, що тверде покриття мають лише близько 30 % автошляхів, проте в сухому теплому кліматі можна без особливих витрат підтримувати дорожню мережу. Трубопроводами транспортують єгипетську нафту, нафтопродукти і природний газ. Авіаційний транспорт обслуговує як міжнародні, так і внутрішні перевезення. Міжнародними аеропортами є Каїр і Луксор. Важливим є і річковий транспорт, що використовує річку Ніл та основні канали загальною протяжністю 3500 км. Єгипет має достатньо протяжну берегову лінію, проте там практично немає зручних місць для морських портів. Окремі гавані є на узбережжі Червоного моря, але його дно рясніє кораловими рифами, що сильно утруднюють морську навігацію. Великими портами є Александрія, Порт-Саїд та Суец. Порт-Саїд і Суец сполучені між собою Суецьким каналом, що є одним із основних водних шляхів міжнародної торгівлі й судноплавства. Проведення робіт із розширення і поглиблення каналу зробило його доступним для супертанкерів.

Мал. 184. Суецький канал

ВТОРИННИЙ СЕКТОР. Серед промислових виробництв розвинені чорна і кольорова металургія, але необхідного для їх функціонування власного коксівного вугілля країна не має, тому змушена його імпортувати. Машинобудування спеціалізується на виробництві суден та їх ремонті, автомобілебудуванні, випуску мопедів, велосипедів і транспортного обладнання. Головні центри — Каїр, Александрія.

Важливе місце посідають нафтоперероблення і виробництва неорганічної хімії, що продукують азотні й фосфатні добрива. Розвиток коксохімії забезпечує виробництво кислот та азотних добрив. Виробляють також каустичну соду, фармацевтичні вироби, хімічні волокна (Суец, Асуан). Важливе значення має цементна промисловість (Александрія).

У країні сформувалося потужне виробництво текстилю — бавовняних, шовкових, вовняних тканин; одягу та взуття. У виробництві харчових продуктів переробляють сільськогосподарську сировину. Велике значення мають ремесла: гончарство, килимарство, оброблення шкір, ткацтво, ювелірна справа, виробництво сувенірів.

Перша і найбільша в Єгипті ТНК — група Orascom (Ораском) здійснюється проектування та будівництво.

ПЕРВИННИЙ СЕКТОР. Важливе місце в економіці країни посідає видобувне виробництво, що охоплює видобування нафти, природного газу, залізних і хромітових руд, хімічної (фосфоритів) і цементної сировини.

Сільське господарство у своєму користуванні має тільки 4 % земельних площ країни. До будівництва Асуанської греблі Ніл щороку затоплював долину, покриваючи грунт родючим мулом (так званий дар Нілу). Це давало Єгипту постійні врожаї протягом багатьох років. Нині рослинництво базується на цілорічному зрошуванні. Головний сільськогосподарський район — дельта Нілу, де збирають два-три врожаї на рік. Більшість посівних площ зайняті зерновими культурами: рисом, пшеницею, сорго, просом, кукурудзою. Вирощують також зернобобові, овочі, маслини, цитрусові та цукрову тростину. В оазисах культивують фінікову пальму. Проте власними продуктами харчування країна забезпечує себе тільки на 40 %. Найважливіша технічна культура — бавовник. Довговолокнистий бавовник, вирощений у Єгипті, вважається найякіснішим у світі.

Тваринництво в Єгипті є провідним у пустельних районах, але розвинене слабко, оскільки дається взнаки нестача пасовищ і кормів. Воно має екстенсивний характер розвитку і є низькопродуктивним. Єгиптяни розводять велику рогату худобу, буйволів, кіз (третє місце в світі), овець, верблюдів, віслюків. Розвинено бджільництво.

ЗОВНІШНІ ЕКОНОМІЧНІ ЗВ’ЯЗКИ. У минулому найважливішою статтею експорту Єгипту була бавовна, потім — нафта, яка зберігає провідну роль і нині. Країна також експортує природний газ, одяг, бавовняні тканини, нафтохімічну й медичну продукцію, цитрусові, рис, овочі, а останнім часом — цемент, сталь і кераміку. Італія і США — провідні експортні ринки для єгипетських товарів і послуг.

Імпорт країни охоплює ліки, пшеницю, кукурудзу, продукти харчування, автомобілі й автозапчастини, обладнання. Основні постачальники — США, Німеччина, Китай. Єгипет традиційно підтримує торговельні зв’язки з Україною. Його частка становить більш як 33 % українського експорту до країн Африки.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

1. За політичною картою світу охарактеризуйте економіко- та політико-географічне положення Єгипту. Назвіть його сусідів.

2. Оцініть забезпеченість Єгипту мінеральними ресурсами. Які виробництва розвиваються на їх базі?

3. Які чинники вплинули на розміщення населення в Єгипті?

4. Порівняйте розвиток третинного сектору економіки Єгипту і європейських країн «Великої сімки». У чому полягають відмінності?

5. Які виробництва вторинного сектору визначають спеціалізацію Єгипту?

6. Як спеціалізація рослинництва Єгипту позначилася на розвитку виробництва харчових продуктів?

7*. Користуючись опорною схемою на початку параграфа, складіть комплексну економіко-географічну характеристику Єгипту.