Підручник з Географії (рівень стандарту). 10 клас. Бойко - Нова програма

РОЗДІЛ V. АФРИКА

Тема 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА АФРИКИ

Тема 2. КРАЇНИ АФРИКИ

Вивчаючи розділ, ви:

дістанете уявлення про сучасну політичну карту Африки, райони збройних конфліктів і проявів тероризму, нерівномірність економічного розвитку субрегіонів, зв’язки України з країнами Африки та перспективи їх розширення;

дізнаєтеся про райони видобування мінеральних ресурсів, особливості економіки та міжнародну спеціалізацію африканських країн, їх світові міста й туристичні райони;

навчитеся розрізняти форми державного правління, територіального устрою африканських країн, їх типи за рівнем економічного розвитку, характеризувати демографічні та урбанізаційні процеси, складники третинного, вторинного і первинного секторів економіки, складати комплексну економіко-географічну характеристику країни;

розвиватимете вміння оцінювати роль міжнародних організацій в регіоні, обчислювати ресурсозабезпеченість, робити висновки про причини нерівномірності економічного розвитку країн, читати тематичні карти, користуватися інтернет-джерелами для пошуку необхідної інформації;

набуватимете компетентностей у природничих і соціальних науках, інформаційно-цифрової, ініціативності й підприємливості, соціальної та громадянської, обізнаності у сфері культури, екологічної грамотності, уміння організовувати й оцінювати свою навчально-пізнавальну діяльність.

Тема 1. Загальна характеристика Африки

§ 39. СУБРЕГІОНИ АФРИКИ ТА ЇХ ПОЛІТИКО-ГЕОГРАФІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ

• Пригадайте, які природні зони сформувалися в Африці.

• Які глобальні проблеми людства проявилися у країнах Африки?

ГЕОГРАФІЧНЕ ПОЛОЖЕННЯ ТА СКЛАД РЕГІОНУ. Африка — другий за кількістю населення (після Азії) і третій за площею території (після Азії та Америки) регіон світу. Єдине суходільне сполучення вона має з Азією у місці Сінайського півострова, що з’єднує її з Аравійським півостровом. Найближчим сусідом є й Європа, їх розділяє вузька Гібралтарська протока та Середземне море. Майже посередині Африку оперізує екватор, що має визначальний вплив на формування її природних умов.

Серед країн приморськими є майже два їх десятки, а острівними — 10. Зокрема, Мадагаскар — найбільша в світі держава з тих, що займають один острів. Водночас у жодному іншому регіоні світу немає такої кількості країн, що позбавлені виходу до моря. Більшість із них належать до найбідніших у світі. Окремі африканські країни за розмірами зіставні з європейськими, але більшість значно перевершує їх.

На основі спільних історичних, соціально-економічних, культурних і природних характеристик у межах Африки розрізняють кілька субрегіонів, які охоплюють суверенні держави та низку залежних територій і невизнаних державних утворень (табл. 39).

Таблиця 39

Регіональний склад Африки

Субрегіон

Країни і залежні території

Північна Африка

Алжир, Єгипет, Лівія, Марокко, Туніс, Судан та ін.

Західна Африка

Бенін, Гана, Гвінея, Кот-д’Івуар, Ліберія, Малі, Нігер, Нігерія, Сенегал, Сьєрра-Леоне та ін.

Східна Африка

Ефіопія, Кенія, Мадагаскар, Мозамбік, Південний Судан, Сейшельські Острови, Руанда, Сомалі, Танзанія, Замбія, Зімбабве та ін.

Центральна Африка

Ангола, Камерун, Демократична Республіка Конго (ДР Конго), Республіка Конго, Екваторіальна Гвінея, Габон, Центральноафриканська Республіка (ЦАР), Чад та ін.

Південна Африка

Намібія, Південно-Африканська Республіка (Південна Африка), Ботсвана, Лесото, Свазіленд, Мадагаскар та ін.

Рекорди світу

Найбільша країна Африки — Алжир, площа її території становить 2,4 млн км2, що майже в 4 рази перевершує розміри України. Найменшою материковою державою є Гамбія (10,7 тис. км2), яка менша за нашу Закарпатську область.

Світ у просторі й часі

Канари

Відомий туристичний об’єкт Канарські острови, що лежать в Атлантичному океані поблизу північно-західного узбережжя Африки, за 100 км від Марокко, політично не належать до Африки. Це одна з 17 автономних спільнот Іспанії, її найбільш південний регіон.

СУЧАСНА ПОЛІТИЧНА КАРТА. Перші держави — Стародавній Єгипет, Ефіопське царство — виникли на території Африки ще в VI—V тис. до н. е. У минулому на її теренах налічували до 10 тис. різних державних утворень і автономних племен зі своїми мовами, звичаями і культурою. Активна колонізація материка європейцями почалася в ХІХ ст. Цей процес набув такого розмаху, що отримав назву «перегони за Африку». Тоді увесь регіон було розділено між кількома великими європейськими державами — Францією, Великою Британією, Португалією, Німеччиною, Бельгією, Іспанією, Італією. Незалежними залишалися лише Ефіопія й Ліберія.

Процес звільнення африканських країн розпочався після Першої світової війни. У 1922 р. з-під протекторату Великої Британії вийшов Єгипет. Подальший поштовх для отримання суверенітету країнам дало завершення Другої світової війни. 1960 рік в історії став «роком Африки», коли колоніальної залежності позбулися 17 країн.

Нині практично всі країни Африки — молоді держави, що здобули незалежність у другій половині ХХ ст. На сучасній політичній карті їх 54. Це більше, ніж у будь-якому іншому регіоні світу. Майже всі країни Африки є членами ООН і Африканського Союзу. Залежними, що перебувають під контролем європейських держав, є лише крихітні території на материку й деякі острови (наприклад, Реюньйон і Майотта в Індійському океані — заморські регіони Франції). Також існує кілька самопроголошених і невизнаних державних утворень. Так, невирішеною залишається проблема Західної Сахари — 1000-кілометрового району вздовж узбережжя Атлантичного океану в Північній Африці, що колись був зоною впливу Іспанії. Після того, як іспанці її покинули в 1975 р., територію захопила сусідня держава Марокко. Натомість місцевий рух за незалежність виступив проти окупації та оголосив про створення Сахарської Арабської Демократичної Республіки, що призвело до тривалої (16-літньої) громадянської війни. Нині це спірна територія.

Світ у просторі й часі

Сомаліленд та інші

На території однієї держави Сомалі існує кілька самопроголошених державних утворень і автономій: Сомаліленд оголосив про незалежність у 1991 р.; Пунтленд автономний з 1998 р.; Галмудуг виник у 2006 р.; Нортленд існував у 2008—2009 рр. Сомаліленд виступає за повну незалежність, а інші утворення готові ввійти до складу Сомалі на правах суб’єктів федерації. ООН визнає їх усі як автономні території Сомалі.

На жаль, колоніальне минуле континенту дається взнаки не тільки там. Штучні державні кордони, однобока, накинута за часів колоніалізму, спеціалізація господарства, залежність від іноземного капіталу і зовнішнього ринку — ніяк не повний перелік проблем, що їх намагаються розв’язувати африканські країни. Часто їм заважає нестабільність, корупція, насилля й авторитаризм. У багатьох країнах відбуваються державні перевороти, в результаті яких до влади приходять військові диктатури. Для політичної вигоди роздмухуються етнічні й релігійні суперечки, що породжують криваві збройні конфлікти. Тому в Африці постійно виникають «гарячі точки». Найбільш тривалим конфліктом (від 1956 р.) є громадянські війни в Судані, в основі яких лежить міжетнічна ворожнеча між арабомовною ісламською Північчю країни і населенням Півдня, яке дотримується традиційних вірувань або християнства. У війнах вже загинуло близько 2 млн мирних жителів, а понад 4 млн внаслідок періодичних посух, голоду, порушення прав людини були змушені покинути домівки й рятуватися втечею в сусідні країни. Наслідком протистояння стало відокремлення Південного Судану і проголошення його суверенною державою у 2011 р. Проте і нині відносини між країнами, які мають територіальні й економічні суперечки (значні запаси нафти на спірних прикордонних територіях), залишаються вкрай напруженими, а збройні конфлікти готові перерости в чергову громадянську війну. Ризик спалаху громадянської війни існує в Центральноафриканській Республіці, в якій міжнародне співтовариство не змогло відновити порядок і покласти край нестабільності, спричиненій поваленням президента ще в 2013 р. У Демократичній Республіці Конго зберігається напруженість, пов’язана з існуванням різних озброєних груп і повсюдною корупцією; у Нігерії та сусідніх Чаді, Нігері, Камеруні — між представниками різних течій ісламу, що ведуть терористичну діяльність. Ліберія на межі XX—ХХІ ст. пережила державний переворот, період військової диктатури та дві громадянські війни, що принесли тисячі жертв і мали катастрофічні наслідки для економіки країни. У Малі повстання туарегів і переворот призвели до створення екстремістських угруповань. На жаль, цей перелік конфліктів ніяк не остаточний.

Світ у просторі й часі

«Гарячі точки» Африки

У 1960—1980 рр. в Африці сталося більш як 70 переворотів і 13 президентських убивств. Численні прикордонні й територіальні суперечки вирішувалися в результаті збройних конфліктів. Трагічною подією став геноцид у Руанді в 1994 р., в результаті якого було вбито 800 тис. осіб. Найбільш руйнівною була Друга війна в Конго (1998—2008 рр.), внаслідок якої загинули близько 5,5 млн осіб.

Мал. 167. Численні конфлікти, що мають місце в країнах Африки, нерідко переростають у збройні протистояння і війни

Водночас глобальні проблеми бідності, голоду й охорони здоров’я, що характерні для Африки, останніми роками помітно скоротилися завдяки поширенню освіти та економічному прогресу.

ДЕРЖАВНИЙ УСТРІЙ КРАЇН. Більщість африканських держав здавна мають авторитарне правління й відповідно найгірший у світі індекс демократії (демократичні рухи в них поширються від кінця ХХ ст.). Нині за формою правління майже всі держави Африки — республіки (парламентські та президентські). Монархій лише три — Марокко, Лесото і Свазіленд.

Більшість африканських країн унітарні, федеративний устрій мають Нігерія, Ефіопія, Сомалі, Судан, Південний Судан, Союз Коморських Островів.

За рівнем економічного розвитку країни Африки належать до типу країн, що розвиваються. Лише одна — Південно-Африканська Республіка є економічно розвиненою.

ПРИРОДНІ УМОВИ І РЕСУРСИ. Африка має велику протяжність із півночі на південь та із заходу на схід. Завдячуючи розташуванню обабіч екватора і своїй компактній формі, 75 % її поверхні лежить між тропіками — в екваторіальному, субекваторіальному і тропічному поясах. Тому там сформувався найспекотніший клімат на Землі. Обабіч тропіків виникли величезні посушливі зони: Сахара — найбільша в світі пустеля, що займає більшу територію, ніж уся континентальна частина США, та напівпустеля Калахарі, яка поширилася внаслідок опустелювання. На південь від Сахари лежить Сахель — напівпосушлива перехідна зона між пустелею й саванами, площі яких в Африці величезні. На просторах саван у великій кількості зосереджені найбільші дикі тварини суходолу, так звана велика п’ятірка: слони, буйволи, леви, носороги, леопарди.

Особливістю рельєфу Африки є те, що переважають високі рівнини — височини, плато, плоскогір’я. Зокрема, дивовижно високою є Східна Африка. Там проходить гігантська система Східноафриканських розломів земної кори, уздовж яких утворилися вулканічні гори та бувають землетруси. Найвищі точки материка — г. Кіліманджаро (5 895 м) і г. Кенія (5199 м) розташовані на височенній (понад 5 000 м) рівнині — Східно-африканському плоскогір’ї. Гори займають невелику частину території (Ефіопське нагір’я, Рувензорі, Атлас, Драконові, Капські). Територією Африки течуть одні з найдовших і найповноводніших річок світу — Ніл, Конго, Нігер. Її озера Вікторія, Танганьїка, Ньяса входять до десятки найбільших і найглибших у світі. Центральна й Західна Африка вкриті екваторіальними лісами: басейн Конго — другий за величиною район таких лісів у світі після Амазонії. Їх більша частина належить до природоохоронного Всесвітнього фонду дикої природи.

Мал. 168. Оазис у Сахарі — найбільшій пустелі світу, Єгипет

Мал. 169. Савана — поширений африканський ландшафт, Танзанія

Земельні ресурси Африки величезні. Але якість африканських ґрунтів різна. Окремі їх види дуже швидко виснажуються і втрачають природну родючість, засолюються, а за неправильного обробітку піддаються швидкій ерозії. Це вкрай негативне явище набуло в Африці катастрофічного характеру.

Ліси займають близько 10 % від загальної площі континенту. Через хижацьке неконтрольоване вирубування майже 90 % первинних неторканих лісів знищено. Знеліснення в Африці вдвічі вище його середнього рівня у світі: щороку континент втрачає тисячі гектарів лісу, а 19 % їх є деградованими.

Африки багата на різноманітні мінеральні ресурси. На неї припадає близько 70 % світових корисних копалин всіх відомих видів. Регіон посідає перше місце в світі за запасами платини (майже 70 % світових), кобальту (60 %), алмазів (56 %). Значними є поклади нафти, марганцю, хромітів, фосфоритів, золота, урану.

Родовища нафти й природного газу відкрито як на материку, так і на морському шельфі. Провідними країнами з їх видобування є Нігерія, Ангола, Алжир, Лівія, Єгипет. За видобутком вугілля ПАР входить до першої десятки світових виробників. Так само ПАР є виробником світового рівня залізної руди та марганцю (разом із Габоном і Ганою). Важливе значення мають різноманітні руди кольорових металів, особливо з огляду на те, що в інших регіонах світу вони вичерпуються. Світовими лідерами з видобутку платини є ПАР (перше місце в світі) й Зімбабве (третє). Гвінея володіє більш як 20 % світових запасів бокситів і посідає третє місце в світі за їх видобуванням.

Так званий мідний пояс простягнувся в Демократичній Республіці Конго й Замбії, а олов’яний — також у ДР Конго і Руанді; ці країни є найбільшими світовими їх виробниками. Лідери з видобування золота в світі й Африці — Гана, ПАР, Малі, Буркіна-Фасо, Гвінея. Майже всю першу десятку світових лідерів з видобутку алмазів становлять країни Африки — Ботсвана (друге місце в світі після Росії), Демократична Республіка Конго, Ангола, ПАР, Зімбабве, Намібія, Сьєрра-Леоне. До першої десятки світових виробників урану належать Нігер, Намібія, ПАР. Також в Африці є значні поклади цинкових руд, титану, ванадію, нікелю, вісмуту, літію, берилію, танталу, ніобію, вольфраму, коштовних і напівкоштовних каменів. Африканська мінеральна сировина має високу якість, і в багатьох випадках її видобувають відкритим способом.

Мал. 170. Видобування платини, Зімбабве

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

1. Користуючись картою, назвіть острівні та внутрішньоконтинентальні країни Африки. Наведіть приклади країн, що мають вихід до морів і океанів. Як такі особливості розташування впливають на розвиток господарства країни?

2. Які субрегіони розрізняють в Африці? Покажіть їх на карті.

3. Які форми державного устрою (форми правління і територіального устрою) переважають у країнах Африки? Наведіть приклади африканських монархій, республік, федерацій.

4. Де в Африці виникли райони збройних конфліктів? Що є їх причинами і які це має наслідки?

5. За запасами яких ресурсів країни Африки входять до першої десятки світових лідерів?

6. Яке значення мають ресурси регіону для розвитку економіки країн Африки?

7*. Поміркуйте, чому Африка всіяна «гарячими точками». Якими є причини спалахування конфліктів?

ГЕОГРАФІЧНА ЗАДАЧА

Порівняйте площу території найбільшої країни Африки та України. Обчисліть, у скільки разів одна країна більша за іншу.

ШУКАЙТЕ В ІНТЕРНЕТІ

Чи знаєте ви, яка з країн Африки першою визнала незалежність України в 1991 р.? Дізнайтеся, хто вперше назвав її терени «Левові гори»; колонією якої держави вона була в минулому; коли здобула незалежність; який рівень економічного розвитку має сьогодні (https://en.wikipedia. org/wiki/Sierra_Leone).

ПРОВЕДІТЬ ДОСЛІДЖЕННЯ (ЗА ВИБОРОМ)

1. Кордони на політичній карті Африки: особливості делімітації та демаркації.

2. Ангола: успішний розвиток після війни.