Підручник з Географії (рівень стандарту). 10 клас. Бойко - Нова програма

§ 33. НАСЕЛЕННЯ ТА ЙОГО РОЗМІЩЕННЯ

• Пригадайте, які народи є корінними мешканцями Америки.

• Що за явище — «відплив мізків»

ЗАСЕЛЕННЯ АМЕРИКИ. Пращури корінних народів Америки дісталися її теренів 30—25 тис. років тому через перешийок між Азією та Північною Америкою, що існував на місці нинішньої Берингової протоки. Основою господарства переселенців було полювання і збиральництво. Згодом зародилося землеробство.

З розвитком осілого життя, на початку нової ери, прадавні американці вже вміли вирощувати картоплю, боби, перець, кабачки, гарбузи, томати, тютюн, потім почали культивувати бавовник і кукурудзу. Вони одомашнили лам, альпак, свиней, індиків; навчилися виготовляти тканини й випалювати кераміку, почали будувати дороги, зрошувальні канали і греблі, розвивати ремесла. Вони навчилися видобувати золото, срібло, мідь та освоїли складну техніку їх оброблення. Великого значення набули наукові знання й мистецтво. Основною політико-адміністративною одиницею були міста-держави або їх об’єднання.

У X—XV ст. утворилися нові політичні й культурні центри — царство ацтеків з центром у місті Теночтітлан (тепер Мехіко), держава інків з великими центрами Куско та Мачу-Пікчу, держава майя зі столицею Чичен-Іца. Вражаючі пам’ятки їхньої культури, що є об’єктами зацікавленості туристів, включено до Світової спадщини ЮНЕСКО. До XVI ст. окремі народи доколумбової Америки освоїли величезні простори континенту та досягли значних успіхів у астрономії, математиці, географії, медицині, образотворчому мистецтві й літературі. Завдячуючи їм, у практику світового землеробства увійшли кукурудза, картопля, помідори, баклажани, боби, какао, ананас, соняшник, арахіс, ваніль. Вони відкрили каучук, володіли технікою будівництва, знали ковальську справу, ткацтво та інші ремесла. Попри на значне відставання культурного розвитку у часі від культурного процесу народів Європи й Азії, багато досягнень індіанців суттєво вплинули на культуру й мистецтво світу.

Наприкінці XV ст. внаслідок великих географічних відкриттів, як ви вже знаєте, Америку «відкрили» для себе європейські держави. Відтоді на її теренах почалися колоніальні захоплення, що супроводжувалися пограбуванням і винищуванням корінного населення. Щоб зміцнити панування на захоплених землях, колонізатори в Центральній та Південній Америці насаджували свої релігії (здебільшого католицизм) і мови. Цей колоніальний період тривав у Північній Америці до кінця XVIII ст. (проголошення незалежності США); протягом XIX ст. виникли і національні латиноамериканські держави. У різні історичні часи різні мотиви спонукали людей прямувати до берегів Америки. На зорі освоєння це були першопрохідці: одні зі зброєю в руках заради загарбання нових земель і багатств, послані волею можновладців (Х. Колумб, Кабот, Кортес, Пісарро та ін.), інші — зі Словом Божим, аби збудувати нове життя. У наступні століття модель переселення змінилася мало. Одні йшли заради примноження своїх багатств, інші — в надії подолання злиднів. Щоправда, додалося ще одне явище; работоргівля — потрібна була безправна робоча сила на плантаціях Нового Світу.

Мал. 134. Піраміда Ель-Кастильйо в Чичен-Іца, Мексика

Світ у просторі й часі

Наука у доколумбовій Америці

Цивілізація майя, що була поширена на півдні Мексики і в гватемалі, за глибокої давнини досягла значних успіхів у розвитку знань. Вони розробили систему письма і винайшли нуль, їхні системи літочислення були найточнішими з усіх, створених стародавніми цивілізаціями. Майя збудували величезні піраміди і храми ще за 400 років до н. е.

Світ у просторі й часі

Корінне населення Америки

За перші 150 років після подорожі Х. Колумба корінне населення Америки зменшилось приблизно на 80 % (від близько 50 млн осіб у 1492 р. до 8 млн у 1650 р.). Основні причини — спалахи захворювань, привезених зі Старого Світу, до яких у індіанців не було імунітету, вбивства та примусова праця.

СУЧАСНЕ НАСЕЛЕННЯ. Кількість населення усіх субрегіонів Америки становить близько одного мільярда осіб. Його структура і особливості розселення склалися протягом останніх століть, після відкриття Америки. Основними є низка таких закономірностей.

1. Народи і країни, що сформувалися за цей час, є народами і країнами іммігрантів. У Північній Америці іммігранти і їхні нащадки становлять понад 95 %, а в Південній Америці — понад 80 % населення.

Іммігранти в Новому Світі формують демографічну ситуацію та етнічну основу націй.

2. Сучасна етнічна структура населення відображає різноманітні види взаємодії між корінними індіанськими народами, європейцями-колоністами, рабами, вивезеними з Африки, та вихідцями з країн Азії. Тобто, в Америці зосереджені народи різних рас, і виникає феномен формування націй з поліетнічною структурою.

3. З історією колонізації пов’язані витоки англійської, іспанської та французької мов, якими говорять більшість північно- і південноамериканців, а їхні суспільства і держави зазвичай відображають європейські традиції.

4. Понад 80 % населення є християнами і сповідують здебільшого католицизм, який протягом історії насильно насаджувався в іспанських та португальських колоніях.

5. Протягом усієї історії в заселенні Америки переважали урбаністичні форми розселення, і нині міське населення становить у середньому 80 %.

Серед країн і народів континенту історично склалися два світи, що відмінні в мовах, якими говорять їхні мешканці, формуванні етносів, суспільній їх організації, зрештою, рівнями життя сформованих суспільств. Це — Англо-Америка і Латинська Америка.

ПІВНІЧНА АМЕРИКА (АНГЛО-АМЕРИКА). У субрегіоні проживають 359 млн осіб, це становить 4,7 % населення світу (2017 р.). Змішування різних народів і рас призвело до формування строкатого етнічного складу північноамериканських націй. Населення формувалося переважно вихідцями з Європи (Великої Британії, Шотландії, Ірландії, Німеччини, Скандинавських країн, Франції та ін.). У США і Канаді європейці становлять 80 % населення, частка афро-американців — понад 10 % населення. Азію представлена вихідцями з Індії, Китаю, Японії, мусульманських країн та ін. Корінне населення субрегіону — нащадки різноманітних індіанських племен, ескімоси та інуїти, — нині є рівноправними громадянами демократичних суспільств. Активна імміграція до Північної Америки, здебільшого економічна, триває й досі — це один із проявів глобалізації. Уряди країн вітають приплив малокваліфікованої робочої сили (з країн Латинської Америки чи бідніших регіонів Азії) та високоосвічених спеціалістів для високотехнологічних виробництв чи обслуговування. Для країн Європи та Азії (насамперед Індії й Китаю) — це загроза «відпливу мізків».

Домінуючими мовами є англійська, іспанська і французька. Водночас із державною мовою ніхто не перешкоджає вживанню й інших. Наприклад, у США, де державною є англійська, у Нью-Йорку живуть декілька мільйонів пуерто-риканців (більше ніж у самому Пуерто-Рико), які спілкуються іспанською, вільно володіючи англійською. У Канаді державна мова також англійська, але провінція Квебек — франкомовна, з широким застосуванням французької мови (у школах, університетах, мас-медіа). Найбільш поширеною релігією в субрегіоні є християнство, його сповідують понад 75 % населення. У країнах Північної Америки створено сприятливі умови для активного суспільного життя національних меншин, що проявляється в діяльності діаспор. Серед діаспор найбільш численними і згуртованими є спільнота нащадків переселенців з Ірландії — понад 40 млн осіб, що на порядок перевершує кількість населення самої Ірландії; гебрейська, китайська, українська громади.

Мал. 135. Нью-Йорк — найбільше місто Північної Америки, США

Найбільш густонаселеною країною є США. Рівень урбанізації в субрегіоні високий — понад 80 %. Найбільші міста — Нью-Йорк (8,5 млн осіб), Лос-Анджелес (4 млн), Торонто (2,8 млн), Чикаго (2,7 млн), Х’юстон (2,3 млн осіб). Близькість міст на кордоні США і Канади, США і Мексики привела до утворення міжнародних мегалополісів (Детройт — Віндзор, Сан-Дієго — Тіхуана, мегарегіон Великих озер).

ЦЕНТРАЛЬНА АМЕРИКА. Кількість населення субрегіону становить 173 млн осіб, більшість його проживає в Мексиці (124 млн). Центральна Америка дуже строката етнічно, в різних країнах домінують різні групи. Так, найбільша частка метисів у структурі населення — у Сальвадорі й Гондурасі (80 %); європейців — у Коста-Риці (понад 70 %), а в Белізі й Гондурасі їх лише по 5 %. Найбільша частка індіанців — у Гватемалі (понад 38 %), тоді як у Сальвадорі їх лише 1 %. Найбільше африканців (32 %) зосереджено в Белізі. Імміграція привела сюди також арабів, гебреїв, китайців. Офіційними мовами у більшості країн є іспанська.

Мал. 136. Великий Мехіко — найбільша столична агломерація Америки, Мексика

Високий показник урбанізації мають Мексика й Панама — понад 77 %. У той час, коли більшість мегалополісів розташовані у США, в Мексиці утворилася найбільша столична агломерація Америки — Великий Мехіко з населенням понад 27 млн осіб. Значне зростання кількості населення спостерігається в містах поблизу кордону Мексики і США, утворюючи транснаціональні спільноти з глибокою економічною і демографічною взаємодією. Наприклад, у Сан-Дієго (США) — Тіхуана (Мексика) кількість населення перевищила 5 млн осіб — це найбільша межова агломерація, розділена державним кордоном. Тіхуана приймає іммігрантів з усієї Латинської Америки, частин Європи й Азії. Концентрація населення на півночі Мексики тісно пов’язана з економічним ефектом від угоди про вільну торгівлю (НАФТА).

Мал. 137. Густонаселена Тіхуана на кордоні між Мексикою (праворуч) і США — ділянка міжнародного кордону, яка найчастіше в світі перетинається (близько 250 млн переходів щороку)

КАРИБСЬКИЙ БАСЕЙН. Карибські спільноти населення регіону — 44 млн осіб сильно відрізняються від інших у цьому регіоні розмірами й культурою. Більшість острівних країн мають населення менше одного мільйона осіб.

Населення Карибів — це так само багатонаціональна суміш із нащадків індіанських племен, рабів із Західної Африки, найманих працівників з Азії. Пізніше до них додалися іммігранти з Європи (Великої Британії, Італії, Франції, Іспанії, Нідерландів). Нині індіанці становлять більшість у Тринідаді й Тобаго, африканці — на Ямайці, Гаїті (понад 90 %), європейці — на Кубі (понад 60 %). Представники змішаних рас (мулати-креоли, метиси) численні в Домініканській Республіці. Розмовляє населення Карибського басейну здебільшого іспанською, англійською (Ямайка), французькою (Гаїті), голландською, таїтянською мовами.

Мал. 138. Гавана — найбільше місто Карибського басейну, Куба

Найбільшими містами субрегіону є Гавана — столиця Куби і Санто-Домінго — столиця Домініканської Республіки.

ПІВДЕННА АМЕРИКА. У цьому субрегіоні Америки проживає найбільша кількість населення — 420 млн осіб. Найбільш густонаселеною країною є Бразилія, в якій зосереджено більше половини населення Південної Америки. За нею йдуть Колумбія, Аргентина, Венесуела, Перу. Мешканці сконцентровані поблизу західного і східного узбереж материка, натомість внутрішні райони й крайні південні — малозаселені.

Мал. 139. Індіанка з дитиною, Перу

Етнічний склад, як і скрізь в Америці, дуже строкатий. Вихідці з Європи є повсюдно, але різко переважають в Аргентині (97 %), Чилі та Уругваї (по 88 %). У глибинних районах і нині переважають індіанські народи, яких налічують 40 млн осіб. Частка афро-американців велика в населенні Бразилії. Білих нащадків іспанців і португальців, які народилися вже в Америці, називають креолами. «Креольськими» країнами є Аргентина, Уругвай, Чилі. Згодом до цієї групи почали відносити і нащадків італійців, німців, слов’ян та інших європейців. У Бразилії державною є португальська мова, майже у всіх інших країнах — іспанська. У Південній Америці склався виражений іспано-португальський ареал, в межах якого без труднощів прижилися романомовні іммігранти. Там проживають також понад 400 тис. осіб українського походження, найбільше — в Аргентині (250 тис.) та Бразилії.

Країни Південної Америки мають високий рівень урбанізації — понад 80 %. Найбільшими міськими агломераціями є Сан-Паулу (31 млн осіб) та Ріо-де-Жанейро (понад 13 млн) у Бразилії, Буенос-Айрес (майже 14 млн) в Аргентині.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

1. Перелічіть основні закономірності, що простежуються у формуванні структури й розселення мешканців Америки.

2. Чим обумовлена строкатість етнічного складу американських націй?

3. Порівняйте рівень урбанізації Північної Америки й Центральної Америки.

4. У чому полягають особливості розміщення населення Південної Америки?

5. Якими мовами розмовляє населення Південної Америки? Чому цей субрегіон відносять до Латинської Америки?

6*. Оцініть рівень розвитку корінних народів доколумбової Америки. Порівняйте його з розвитком цивілізацій Сходу.