Підручник з Географії (рівень стандарту). 10 клас. Бойко - Нова програма

§ 27. КИТАЙ (Продовження)

• Пригадайте, якими мінеральними ресурсами багатий Китай.

ОСОБЛИВОСТІ СУЧАСНОГО РОЗВИТКУ. Оцінка сучасного рівня економічного розвитку КНР є досить неоднозначною. З одного боку, це велика держава, що за абсолютними показниками поступається небагатьом країнам світу. Країна має великі можливості в енергетиці — перше місце у світі за видобутком паливних ресурсів, перше місце за виробництвом сталі, зерна і тканин. У Китаї розвинені космічна й атомна промисловість, нафтохімія та електроніка. З іншого боку, виробництво промислової та сільськогосподарської продукції на душу населення лише наближається до пересічних показників по світовому господарству.

За останні десятиліття у КНР докорінно змінилося співвідношення секторів у структурі ВВП: третинний сектор — понад 52 %, вторинний — 40 %, первинний — 8 %. Китай наблизився до індустріально-аграрної, економічно розвиненої країни. За продуктивністю праці сільське господарство має показники значно нижчі порівняно з промисловістю. Крім того, характерні нерівномірно розвинена інфраструктура і порівняно низький технологічний рівень так званих цивільних промислових виробництв.

ТРЕТИННИЙ СЕКТОР. Види обслуговувальної діяльності в Китаї залишаються характерними для централізовано керованої економіки соціалістичної країни: належні їм функції виконують торгівля, комунальний сервіс, транспорт. Але дозволена згідно з останніми реформами свобода приватної ініціативи бере своє: активність і суєта базарної та вуличної торгівлі просто вражає. Можна недорого поїсти і дешево купити все необхідне для невибагливого покупця.

Помітно активізувалася фінансово-банківська діяльність. Зовнішньоекономічні банки країни посідають помітне місце у фінансовій системі світового господарства — серед першої десятки світових банків чотири китайських! Світовими містами в Азії є Сянган, Шанхай, Пекін.

У Китаї, враховуючи кількість населення та розміри території, транспорт іще не повною мірою задовольняє потреби господарства. Половину обсягу всієї його роботи виконують залізниці. На найважливіших напрямках швидкість пасажирських потягів — 300 км/год (водночас зберігаються і звичайні потяги з невеликими швидкостями). Ведеться робота, аби до всіх основних економічних центрів провінцій підходили залізниці.

Важливе значення у перевезеннях пасажирів має автомобільний транспорт. Зростають обсяги роботи авіаційного транспорту. Аеропорти-хаби працюють у містах Пекін, Сянган, Гуанчжоу, Шанхай.

Найгустіша мережа залізниць, автошляхів, водних шляхів склалася на Великій Китайській рівнині, особливо на півночі, де зосереджено більшість населення і господарських об’єктів, а також на Північному Сході та в Сичуані. Вона забезпечує вихід до портів на узбережжі. Внутрішню частину держави забезпечено шляхами набагато гірше.

Мал. 108. Центральний діловий район Пекіну

ВТОРИННИЙ СЕКТОР. У КНР створено потужну багатогалузеву промисловість. Поряд із традиційними (текстильне, вугільне, металургійне), виникли і такі нові промислові виробництва, як нафтопереробне, авіаційне, космічне, електроніка. Промисловість випускає широкий асортимент продукції та в основному задовольняє потреби країни у промислових виробах. Вона дає на експорт у великих обсягах не тільки дешеві товари масового вжитку, а й широкий спектр продукції машинобудування (майже 50 % експорту).

Будівельна індустрія виконує великий обсяг робіт. Складається враження, що сучасний Китай — це активно діючий будівельний майданчик: «як гриби» ростуть мікрорайони багатоповерхівок у великих містах, на Великих рівнинах села забудовують ошатними будинками, дороги — асфальтують, зрошувальні системи — добудовують.

В енергетиці зберігається «вугільний» характер. Кам’яне вугілля забезпечує 65% потреб в енергоносіях, нафта — близько 20 %. Потужності електроенергетики різко зросли за останні десятиліття: за виробництвом електроенергії КНР посідає друге місце у світі після США. На ТЕС припадає 64 % виробництва електроенергії, АЗС — 8%, ГЕС — 20 %, на інші відновлювані джерела —14 %, на АЕС — 2 %. У КНР побудовано ряд ГЕС, що належать до найбільших у світі.

Чорна металургія країни спирається на власні запаси залізної руди, легувальних металів і вугілля. КНР виплавляє майже половину світового виробництва сталі.

Машинобудування — найважливіше виробництво китайської індустрії. Машинобудівні заводи виробляють практично всі види машин та устаткування. Налагоджено виробництво верстатів, автомобілів, тракторів і сільськогосподарських машин. Розвинена електронна промисловість. Характерною рисою територіальної структури є співіснування великих машинобудівних центрів, у яких розміщено великі машинобудівні заводи (у Східному, Північному, Північно-Східному та Південному Китаї) і численних дрібних підприємств, що діють у кожній провінції. Нині різко зросло значення півдня, де працюють потужні підприємства Сянгана, Гуанчжоу та спеціальних економічних зон інших міст узбережжя. Шанхай — найбільший центр машинобудування, тут діють сотні заводів, які дають 1/5 продукції цього виробництва в КНР. Пекін, Тяньцзінь, Шеньян, Далянь, Шеньян, Чанчунь, Харбін; у східній частині Китаю — Нанкін, Ціндаою. Велике значення мають і центри, розташовані у глибинних районах, — Лоян, Сіань, Чунцін.

У хімічній промисловості розвитку виробництва органічної хімії, що спирається на потужності нафтохімії, основної хімії та мінеральних добрив. Так, Китай посідає перше місце у світі з виробництва азотних добрив і синтетичних волокон; друге — з виробництва кислот і соди.

ПЕРВИННИЙ СЕКТОР. Китай — велика сільськогосподарська країна. Там збирають третину світового врожаю рису та просяних культур, зосереджено 10 % світового поголів’я великої рогатої худоби і понад 40 % поголів’я свиней. На Китай припадає 25 % світового виробництва м’яса, зокрема свинини і птиці. Китай — один із найбільших у світі виробників пшениці, кукурудзи, бавовнику, сої, чаю, тютюну, коконів шовкопряда. Для галузевої структури сільського господарства є характерним значне переважання рослинництва — понад 70 % вартості його валової продукції.

Зернове господарство дає основну частку продовольства країни. Традиційною культурою є рис. Південні райони збирають по два, навіть по три врожаї рису за рік. Пшениця — друга за значенням продовольча зернова культура, її збирають близько 16 % світового збору. Кукурудзи Китай збирає 20 % світового збору. Велике значення має вирощування просяних культур, особливо поширені гаолян і чумиза — понад 30 % (на північному сході та півночі країни). З-поміж технічних культур основними є бавовник (30 % світового виробництва) і джут. Важлива культура — цукрова тростина. Головними олійними культурами є соя та арахіс. Китай посідає перше місце у світі (обійшовши Індію) за виробництвом чаю (25 % світового збору). Овочівництво та бульбові культури (особливо батат і картопля) забезпечують істотну частку продовольства. Вирощують більш ніж 100 видів різних овочів, зокрема численні сорти капусти, редьки, ріпи, моркви, цибулі. У цілому Китай дає 50 % виробництва овочів і клубних плодів.

Тваринництво має різні напрями розвитку у східних і західних районах країни. У східних районах важливе значення мають свинарство і птахівництво. Західна і почасти північно-східна частини країни — зона екстенсивного тваринництва, яке використовує великі пасовища. Там розводять овець, кіз, коней, верблюдів, у високогірних районах — яків.

У територіальній структурі сільського господарства Китаю вирізняються чотири зони. Зона богарного (незрошуваного) землеробства і тваринництва — північна частина Східного Китаю. Там зосереджено половину орних земель. Вона дає третину зернових і стільки ж тваринницької продукції. Зона рисосіяння, субтропічних і тропічних культур — південна частина Східного Китаю. Це — найстаріший район світового рільництва, де зосереджено 40 % орних земель Китаю. Вона дає 60 % зерна країни і 50 % продукції тваринництва. Зона пасовищного скотарства й оазисного землеробства — в Північно-Західному Китаї. Розрізняють високогірну зону Цінхаю і Тибету.

Китай має потужне видобувне виробництво. Видобуток вугілля становить понад половину світового. Родовища розробляють в усіх провінціях країни, але найбільше — у Північному Китаї. Основні райони видобутку нафти — Північний Схід і морський шельф.

ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНІ ЗВ’ЯЗКИ. Частка КНР у міжнародній зовнішньоекономічній діяльності зростає. В експорті переважає вивезення продукції машинобудування (товари високих технологій, комплектувальні для електроніки тощо), текстилю, одягу, взуття, сільськогосподарської продукції в обмін на продукцію важкої та високотехнологічної промисловості. Китай вивозить машини (близько половини експорту), текстиль (п’ята частина експорту), чорні та кольорові метали, вугілля, чай, різноманітні товари легкої промисловості (зокрема іграшки).

Мал. 109. Чайне поле Лунцзі

Мал. 110 Рисові поля

В імпорті переважає довіз різноманітних машин і устаткування, нафти і нафтопродуктів, обладнання для АЕС, оптика та медичне устаткування, соєві боби. Китай активно закуповує ліцензії на сучасні технології та конструкторські розроби. Понад 20 % зовнішньоторгового обороту КНР припадає на США, 10 % — на Японію, інші важливі партнери — в Західній Європі та країнах Азії. Для України Китай став найважливішим торговим партнером у експорті в Азії.

ПРОСТОРОВА ОРГАНІЗАЦІЯ ГОСПОДАРСТВА. У Китаї склалося декілька загальнодержавних ядер високої економічної активності. Це, по-перше, промислове ядро північного сходу — району, в якому раніше, ніж в інших районах почалася індустріалізація. У гирлі Янцзи сформувався найбільший у Китаї економічний осередок. Шанхай — провідний порт і центр промисловості (передовсім текстильної), через який величезний басейн Янцзи пов’язаний зі світовим ринком. Ця промислова агломерація стала однією з основних баз індустріалізації країни. Ще одним ядром індустріалізації країни є промислова агломерація Пекін - Тяньцзінь. Відбулось переміщення економічної активності до Тихоокеанського узбережжя Китаю: активно зросли агломерації Сянган — Шеньчжень — Гуанчжоу та Ляонін. У внутрішніх районів країни також склалися потужні осередки економічної активності в Ліяні, Сияні та Чунціні.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

1. Охарактеризуйте особливості сучасного розвитку економіки Китаю.

2. Які види діяльності набули розвитку у третинному секторі економіки?

3. Які риси притаманні китайській промисловості?

4. На які ресурси спирається розвиток чорної металургії у Китаї?

5. Доведіть, що машинобудування — найважливіша галузь китайської індустрії.

6. Розкажіть про спеціалізацію рослинництва Китаю.

7. У чому полягають особливості розвитку тваринництва Китаю?

8*. Поміркуйте, які існують можливості для розвитку зовнішньоекономічних зв’язків України й Китаю.

ПОПРАЦЮЙТЕ В ГРУПІ

Охарактеризуйте види транспорту Китаю

група 1 — залізничного; група 2 — морського; група 3 — повітряного

ПРОВЕДІТЬ ДОСЛІДЖЕННЯ

Унікальність економічної системи Китаю