Всесвітня історія: підручник для 7 класу "Бонь 2015" - Нова програма

Узагальнення до курсу

СЕРЕДНІ ВІКИ В ІСТОРІЇ ЛЮДСТВА

Середньовіччям називають період між Стародавніми часами й Новим часом. Хронологічно цей період обмежують V та XV ст. Середні віки поділяють на: раннє Середньовіччя (V-Х ст.); високе (розвинуте) Середньовіччя (XI—XIII ст.); пізнє Середньовіччя (ХІVV ст.).

Як і в усі часи, людство протягом цього тисячоліття мало значні здобутки й зазнало трагічних втрат. Регіони нашої планети за середніх віків розвивалися по-різному: країни Сходу зберігали давні традиції, натомість країни Європи та Візантія розвивали традиції Римської імперії.

Слов’янські народи, які під час Великого переселення народів щойно вийшли на європейську історичну арену, протягом кількох століть створили власні держави, розвинули самобутню культуру. Вихідці з півночі Європи - вікінги - залишили свій слід в історії багатьох країн - Англії, Франції, Італії, Русі.

За Середньовіччя у Західній Європі відбувалося формування станових монархій. На Сході влада правителя була майже необмеженою, тимчасом як на Заході король був лише першим серед рівних. У Європі суспільство складалося з трьох верств: «тих, хто воює», «тих, хто молиться» і «тих, хто працює». Структура східного суспільства була значно складнішою. Важливим надбанням Середньовіччя стало створення станово-представницьких органів влади, які почали скликати в Іспанії у XII ст., в Англії у XIII ст., у Франції в XIV ст. Поряд із королівською й імператорською владою існувала влада безлічі феодалів, які мали власні війська, суд, чиновників, а інколи й власні грошові одиниці. Тим часом у країнах Сходу правителі, як і в давнину, залишалися всевладними.

Саме в середні віки з'явилося те, завдяки чому ми можемо назвати європейське суспільство вільним, - парламентська демократія, суди рівних і вільних громадян, закони, які обмежують сваволю володарів, університети - центри науки й освіти.

І хоча після падіння Західної Римської імперії культура зазнала втрат, освіченість і знання зберігались у монастирях.

За доби Середньовіччя знову поширилося кам’яне будівництво. Це сприяло зростанню міст. їх населення становили ремісники, торговці, вільні люди, які викупили землі у феодалів. Будівництво вели за допомогою новітніх технологій, які давали можливість різати камінь, з використанням аркових склепінь, вітражів та інших нових прийомів. Забудова міст була дуже щільною: з вузькими вулицями, великою скупченістю й багатоповерховістю будинків. Палаци й храми зводили декілька поколінь будівничих.

За раннього Середньовіччя землі, придатні для ведення сільського господарства, розподілялися між феодалами, церквою й селянськими общинами. Поступово землі, які належали сільським общинам, ставали власністю світських або церковних феодалів. Особисто вільні селяни потрапляли в економічну залежність і втрачали свободу. Здобутком Середньовіччя було звільнення селян від феодальної залежності. У Франції звільнення селян розпочалося у XII ст., в Англії - у XV ст. У Норвегії феодальної залежності не було взагалі. В інших європейських країнах цей процес тривав аж до XIX ст.

Неможливо говорити про середньовічне суспільство, не згадавши вплив на нього релігії й церковної організації. У середні віки остаточно сформувалося три основні світові релігії: християнство, буддизм, іслам. Церква була своєрідною державою в державі як на Заході, так і на Сході. Вона володіла власними землями, майстернями, селянами, мала власну скарбницю і власні закони. Проголошені церквою гасла часто ставали приводом до війн, збройних походів, загарбання чужих земель.

Освіту за тих часів здобували небагато людей. Інформацію переважно запам’ятовували, завчали й передавали в усній формі. Писемність була поширена серед вузького кола осіб. Тим часом саме за цієї доби, у XII-XIII ст., у Європі відкрилися перші університети.

Головними викликами для людей Середньовіччя стали війни, масові епідемії та релігійна ворожнеча. Повставали одна на одну релігії, народи, держави. Постійним супутником простої людини в ці часи був голод. Загрозою для людини Середньовіччя були також міграції різних племен і народів. Переселення супроводжувалися війнами, руйнацією міст і сіл, нищенням надбань культури осілого населення. Проте такі рухи сприяли розселенню в різних регіонах і формуванню нових народів, культур, цивілізацій. Подібні процеси відбувалися й на землях середньовічного Сходу. Колишні зв’язки, які існували між народами і країнами, були поруйновані. На кілька століть світ перетворився на відокремлені регіони.

Для світової історії мало велике значення виникнення (у VII ст.) й поширення ісламу. Не меншу роль відіграла у світовій історії утворена у XIII ст. Монгольська імперія.

Різні регіони нашої планети за середніх віків мали різний рівень розвитку економіки. Кочові народи, які прийшли на терени Європи, поступово осіли й призвичаїлися до землеробства. Тогочасне господарювання мало виразні ознаки натурального. Це означало, що все необхідне для повсякденного життя селяни чи городяни виготовляли самі. Протягом Середньовіччя традиційними знаряддями праці залишалися рало, дерев’яна лопата. Землю зорювали з використанням плуга, в який запрягали переважно волів. У ІХ-Х ст. почали використовувати хомут і запрягати коня. Але коней у селянських господарствах було мало.

Попри всю культурну та господарську різноманітність усі регіони й країни об’єднувало те, що життя держави й суспільства визначала релігія: все, що робила людина Середньовіччя, було пов'язано з вірою.

В усіх середньовічних країнах суспільство було поділене на соціальні групи, провідними з яких були землевласники і воїни. У відносинах між країнами і народами панувало право сили.

Попри замкненість середньовічного суспільства й невисокий рівень розвитку транспорту і шляхів сполучення, контакти між країнами не обмежувалися самими лише відносинами завойовника й завойованого. Навіть за таких умов відбувався жвавий обмін культурними й технічними новинками, традиціями, звичаями. Протягом усього Середньовіччя купці з Європи, Азії й Африки не припиняли торгівлю, обмінюючи товари, виготовлені у своїх країнах, на продукцію, яку видобували або виготовляли в далеких землях. Разом із товарами приносили вони на батьківщину й технічні новинки. Наприклад, технологія виготовлення паперу, яку винайшли в Китаї ще у II ст., потрапила в Середню Азію, звідти - у Ірак, через Північну Африку і арабів. У XIII ст. вона дісталася Італії, а вже потім поширилася по всій Європі. Так папір замінив дорогий пергамент. Десяткова система числення, яка включала 9 цифр і нуль, винайдена в Індії в VI ст., поширилася через тих-таки арабів у ХІІ-ХV ст. у Європі, а згодом і по всьому світу. Різні культури створили цінності, які стали надбанням усього людства.

Таким чином, середньовічна історія - спільний витвір і спільне надбання усіх народів і племен, котрі населяли за доби Середньовіччя Європу, Азію та Африку - ті землі, які згодом, за Нового часу, дістануть назву Старого Світу.



Попередня
Сторінка
Наступна
Сторінка