Географія. Рівень стандарту. 11 клас. Безуглий

§ 32. Третинний сектор економіки України

ПРИГАДАЙТЕ: Назвіть складові сфери послуг, що мають найбільший вплив на структуру ВВП України. За якими ознаками і на які види поділяється транспорт як елемент третинного сектору економіки? Розкрийте зміст понять «офшор», «аутсорсинг», «фінансові послуги». Які рекреаційні ресурси створюють підґрунтя для розвитку туристичних послуг в Україні?

• Міжнародні транспортні коридори на території України. Міжнародні транспортні коридори (МТК) - транспортні артерії та сукупність різних видів транспорту, що забезпечують значні перевезення вантажів і пасажирів на напрямках їх найбільшої концентрації. Україна розташована на перетині найважливіших транзитних і зовнішньоторговельних маршрутів між країнами Європи та Азії. Це зумовлює транзитний статус нашої країни.

Мал. 1. Схема проходження МТК територією України

Одним з найважливіших для України як транзитної держави геополітичних питань є розподіл маршрутів головних трансматерикових транспортних коридорів, які б поєднували країни Кавказу, Західної, Південної і Східної Азії з Європою.

Основною функцією МТК є доставка вантажів найкоротшим шляхом і максимально швидко. Водночас виконуються і такі операції, як перевалка вантажів з одного виду транспорту на інший, обробка, пакування, сортування тощо.

Загальноєвропейська транспортна конференція (Критська), що відбулася в 1994 р. на грецькому острові Крит, визначила 10 основних маршрутів МТК (їх називають «критські»), з яких 4 проходять територією України (мал. 1). Згодом були включені ще 3 коридори (таблиця).

Таблиця. Мережа міжнародних транспортних коридорів України

Назва МТК

Вид транспорту

Протяжність

Маршрут

№ 3 (Критський)

Залізничний

1640 км

Брюссель - Аахен - Кельн - Дрезден - Вроцлав - Краків - Львів - Київ

№ 5 (Критський)

Залізничний, автомобільний

1595 км

Венеція - Трієст - Любляна - Марибор - Будапешт - Ужгород - Львів - Київ

№ 7 (Критський)

Річковий (по Дунаю)

1600 км

Відень - Братислава - Будапешт - Белград - Рені - Ізмаїл - Усть-Дунайськ

№ 9 (Критський)

Залізничний, автомобільний, водний

3440 км

Гельсінкі - Санкт-Петербург - Псков - Москва - Калінінград - Київ - Любашівка - Кишинів - Бухарест - Димитровград - Александруполіс

Балтійське море - Чорне море

Залізничний, автомобільний

1595 км

Гданськ - Варшава - Яготин - Ковель - Козятин - Жмеринка - Одеса (порти Чорного моря)

Європа - Кавказ - Азія (ТРАСЕКА)

Залізничний, морський

4745 км

Азербайджан, Болгарія, Вірменія, Грузія, Казахстан, Киргизстан, Молдова, Румунія, Туреччина, Туркменістан, Узбекистан, Україна

Європа - Азія

Залізничний, автомобільний

≈ 22 000 км

Німеччина, Італія, Австрія, Чехія, Словаччина, Угорщина, Польща, Україна, Росія, Казахстан, країни Центральної Азії, Китай

Розбудова та експлуатація міжнародних транспортних коридорів є пріоритетним напрямом міжнародної економічної діяльності України, вагомим кроком до інтеграції в європейську транспортну систему й важливою передумовою залучення додаткових обсягів перевезень через територію країни.

• Офшорна розробка програмного забезпечення в Україні. Україна входить до двадцятки світових виробників програмного забезпечення. У нашій країні налічується майже тисяча компаній з розробки програмного забезпечення. У галузі працюють понад 30 тис. українських фахівців. Розробка IT-технологій визнана пріоритетним напрямом розвитку України. Більшість вітчизняних компаній орієнтовані на закордонні ринки. Понад 60 % їхньої продукції експортується, унаслідок чого з 2000 р. виник новий сучасний напрям - розробка програмного забезпечення для іноземних замовників, що отримав назву офшорний аутсорсинг - взаємовигідна співпраця компаній, за якої їхні офіси розташовуються в різних країнах і навіть на різних континентах. В Україні налічується до 4-5 тис. IT-компаній, значна частина яких працює у великих містах - Києві, Харкові, Львові, Дніпрі та Одесі.

Серед сервісів, що наразі надає український аутсорсинг, лідирують web-розробка, дизайн, верстка та створення мобільних додатків. Вітчизняні IT-фахівці створюють програми та рішення для відомих світових брендів і ТНК: програмне забезпечення для безпілотних авто, медичної індустрії, ecommerce-платформи для індустрії моди, VR-технології для Голлівуду тощо. Більшість клієнтів компаній виходять на українських розробників з Європи, Північної Америки та Австралії. Останнім часом серед українських IT-компаній простежується тенденція щодо зростання рівня складності ІТ-проектів - це сприяє безперервному підвищенню кваліфікації українських фахівців і зростанню їхнього професіоналізму.

• Рекреаційний комплекс України. В Україні санаторно-курортна справа є одним з найдавніших видів рекреації. З XIX ст. відомі кліматичні курорти Південного берега Криму, бальнеологічні Передкарпаття і Закарпаття, Поділля, Полтавщини, грязьові курорти Криму й Одещини. Перші такі заклади в Україні почали функціонувати, використовуючи мінеральну воду для лікування у Шклі (1576 р.), Саках (1799 р.), Трускавці (1827 р.), Одесі (1829 р.), Моршині (1877 р.), лікувальні властивості грязей - на узбережжі Куяльницького лиману (1833 р.), поблизу Голої Пристані (Херсонська обл.) (1895 р.).

Україна має широку й різноманітну рекреаційну ресурсну базу, представлену майже всіма бальнеологічними типами мінеральних вод (вуглекислі, радонові, сульфідні, залізисті, бромні, йодо-бромні та йодні тощо). Грязьові курорти використовують торфові, мулові, сапропелеві грязі, значні поклади яких є в озерах і лиманах Криму, Одеської, Херсонської, Запорізької областей. Найвідомішими курортами є Хмільник, Кремінна (Харківська обл.), Біла Церква, Полонне (Хмельницька обл.), Берегове (Закарпатська обл.), Немирів, Шкло, Трускавець, Моршин, Миргород, Слов’янськ.

Кліматично найкращі рекреаційні території зосереджені на узбережжі Чорного та Азовського морів (переважно для літнього відпочинку), у Карпатах і Закарпатті (як літня, так і зимова рекреація). Важливим плюсом для розвитку туристсько-рекреаційного комплексу є відсутність періоду акліматизації для жителів переважної частини Європи, які є потенційними споживачами українського туристичного продукту. Особливі кліматичні умови склалися у гірських районах України. Відомими кліматичними курортами регіону є Ворохта, Косів, Шешори, Яремча, Ясиня, Яблуниця, Славське, Сойми, Чинандієве, Кобилецька Поляна тощо.

Найсприятливіші кліматичні умови для лікування та відпочинку в рівнинній частині України склалися на вузькій (до 40 км) приморській смузі, де й розташовані основні приморські кліматичні курорти степової зони України, придатні для геліо-, аеро- й таласотерапії: Бердянськ, Кароліно-Бугаз, Кирилівка, Коблеве, Кремінна, Маріуполь, Одеса, Очаків, Скадовськ, Слов’яногірськ тощо.

Останніми роками в Україні широкого розвитку набув туризм. Україна багата на природні та культурно-історичні туристичні ресурси. Найкраще розвиваються гірський, пізнавальний, водний, релігійний, екстремальний, сільський, зелений види туризму. Найбільшими туристичними центрами є Київ, Львів, Чернігів, Чернівці, Кам’янець-Подільський, Умань, Почаїв, Святогірськ (Донецька обл.) та ін. Щороку Україну відвідують 13-14 млн іноземних туристів (мал. 2), хоча українські туристи виїздять за кордон набагато частіше (мал. 3).

Мал. 2. Динаміка кількості іноземних туристів, які відвідали Україну

Мал. 3. Динаміка кількості вітчизняних туристів, які виїжджали за кордон

У Києві розташовано чимало відомих архітектурних шедеврів - Свято-Успенська Києво-Печерська лавра та Софійський собор (охороняються ЮНЕСКО), Золоті ворота, Михайлівський собор, Андріївська церква тощо; у Львові - архітектурний центр, що включений до Списку ЮНЕСКО; у Чернігові - Преображенський собор, збудований у 1036 р. Ярославом Мудрим; у Чернівцях - колишня резиденція Буковинських митрополитів, де нині розташований Чернівецький університет (пам’ятка ЮНЕСКО); у Кам’янці-Подільському - фортифікаційне укріплення; Умані - парк «Софіївка»; Почаєві - Свято-Успенська Почаївська лавра; Святогірську - Свято-Успенська Святогірська лавра та багато інших.

• Місце України на світовому ринку інвестицій і запозичень. Транснаціональні фінансові корпорації в Україні. Надходження прямих інвестицій для потреб розвитку національної економіки є важливим індикатором міжнародної привабливості держави, ключовим показником конкурентоспроможності на міжнародному ринку капіталу. Як відомо, Україна на сьогодні не має достатніх внутрішніх фінансових ресурсів для розв’язання багатьох економічних і соціальних проблем. Саме тому виникає потреба залучення іноземного капіталу в економіку України. Однак слід ураховувати, через що пройшла Україна за останні роки: анексія Росією Криму, гібридна війна, більш ніж 60-відсоткова девальвація, втрата контролю над частиною територій на Сході України. Тому в 2017 р. Україна посіла лише 81-ше місце серед 137 країн у щорічному рейтингу Глобального індексу конкурентоспроможності.

На інвестиційну привабливість значно впливає не лише загальний стан економіки країни, а й умови ведення бізнесу, зокрема ступінь втручання держави та рівень корупції. Тому в 2017 р. в економіку України іноземними інвесторами із 76 країн світу вкладено лише 1,6 млрд дол., що є найгіршим показником за останні сім років (мал. 4). Найпривабливішими для іноземних інвесторів залишаються сфера фінансової та страхової діяльності, деякі промислові підприємства, оптова й роздрібна торгівля, ремонт автотранспортних засобів.

Мал. 4. Динаміка прямих іноземних інвестицій в економіку України, млрд дол.

Мал. 5. Динаміка зовнішнього боргу України, у млрд дол.

Стан фінансової системи України впродовж останніх десятиліть змушує її виходити на світовий ринок запозичень, тобто звертатися до світових кредиторів. Сьогодні найбільшими кредиторами України є міжнародні фінансові організації, передусім МВФ, Світовий банк, МБРР, а також Євросоюз.

Зовнішній борг України поступово зростає і у 2017 р. досяг 76,3 млрд дол., що становить 75% ВВП (мал. 5). Україна за розміром зовнішнього боргу перебуває на 48-му місці у світі. З огляду на те, що Україна витрачає валюти більше, ніж заробляє, без зовнішніх позичок вона поки що не може обійтися. Причому надання траншів від МВФ зазвичай супроводжується списком умов і рекомендацій для країни-одержувача, невиконання яких призводить до негайного припинення подальшої допомоги з боку Фонду.

В Україні з 2005 р. простежується тенденція проникнення транснаціональних банків на вітчизняний ринок банківських послуг. Банківсько-фінансова система України поступово інтегрується у світовий банківський простір, спостерігається значна активізація присутності іноземного капіталу ТНК. Станом на 2017 р. у Державному реєстрі банків України зареєстровано 88 банків, з них що другий - банк з іноземним капіталом, а що п’ятий - зі стовідсотковим іноземним капіталом. Серед найбільших фінансових ТНК, які працюють на фінансовому ринку України є Raiffeisen Bank International (Австрія), Citigroup (США), Credit Agricole, BNP Paribas (Франція), ING Group (Нідерланди), Deutsche Bank, HVB Bank (Німеччина), VTB (Росія), Intesa Sanpaolo (Італія) та ін. Іноземні банківські ТНК привнесли на український ринок не лише фінансові ресурси, а й нові банківські технології, високі стандарти обслуговування клієнтів і кращі приклади систем управління банками, особливу юридичну скрупульозність і фінансову надійність. На жаль, в Україні відсутні власні транснаціональні банки, вітчизняна банківська система за своїми показниками не здатна конкурувати з транснаціональними банками.

• Сучасні форми просторової організації виробництва товарів і послуг в Україні. На різних підприємствах під впливом науково-технічного прогресу відбуваються складні й суперечливі процеси подальшого усуспільнення поділу праці. Ці процеси виявляються в еволюційному розвитку низки суспільних форм організації виробництва товарів і послуг. Серед них провідна роль належить як класичним формам суспільної організації виробництва (концентрація, спеціалізація, кооперування і комбінування), так і новим (диверсифікація, конверсія).

Концентрація - це форма просторової організації виробництва товарів і послуг, що є процесом зосередження працівників, засобів виробництва, наукових досліджень, інформаційних систем на великих підприємствах. Вона відбувається двома шляхами: екстенсивним (збільшення виробництва на окремому підприємстві внаслідок його розширення) й інтенсивним (обсяги виробництва зростають завдяки впровадженню високопродуктивного технологічного обладнання).

Спеціалізація - випуск на одному підприємстві певного виду продукції, що сприяє поліпшенню її якості, підвищенню продуктивності праці та зниженню собівартості виробництва. Розрізняють три форми спеціалізації: предметну (виготовлення окремих готових виробів), подетальну (виготовлення окремих вузлів, деталей, агрегатів), постадійну (послідовне виробництво напівфабрикатів, деталей або вузлів на різних підприємствах, кожне виконує визначену стадію обробки).

Кооперування - налагодження виробничих взаємозв’язків між спеціалізованими підприємствами, які разом працюють над виробництвом складної продукції. Особливо поширене в машинобудуванні.

Комбінування - поєднання на одному підприємстві всіх стадій переробки певної продукції, що забезпечує безвідходність виробництва. На підприємствах металургійної, хімічної, нафтохімічної та деревообробної промисловості комбінування стало основною формою суспільної організації виробництва.

Диверсифікація виробництва полягає в одночасному розвитку багатьох технологічно не пов’язаних між собою видів виробництва, у значному розширенні номенклатури та асортименту виробів, що їх виготовляє підприємство. Наприклад, ВО «Південмаш» (м. Дніпро), крім профільної продукції (ракетна техніка, штучні супутники Землі), певного часу виробляв і такі нові для себе вироби, як колісні трактори, тролейбуси, побутову техніку.

Конверсія виробництва характеризує істотне (іноді повне) перепрофілювання частини або всього виробничого потенціалу підприємства на виробництво іншої продукції під впливом докорінної зміни ринкового середовища або глобальних чинників розвитку економіки. Конверсія сприяє поширенню процесу диверсифікації, залученню військових підприємств до виробництва товарів і послуг цивільного призначення.

Підсумуйте свої знання:

  • 1. Поясніть значення понять: міжнародні транспортні коридори, офшорний аутсорсинг, рекреаційний комплекс, інвестиційні запозичення, форма просторової організації виробництва товарів і послуг (кооперування, комбінування, концентрація тощо).
  • 2. Охарактеризуйте місце України на світовому ринку послуг (транспортних, фінансових, туристичних, аутсорсингу інформаційних технологій тощо): визначте пріоритетні напрями та чинники їхнього розвитку.
  • 3. Підготуйте повідомлення «Пріоритетні напрями оптимізацїї структури економіки України та її міжнародної спеціалізації», «Транснаціональні фінансові корпорації в Україні», «Значення міжнародних транспортних коридорів для економіки України» (на власний вибір).

Перевірте, чого навчилися:

  • 1. Розкрийте прояви впливу процесу глобалізації на діяльність українських виробництв товарів і послуг. Зробіть висновки щодо ролі економічних, соціальних та екологічних чинників участі України в міжнародному поділі праці.
  • 2. Користуючись тематичними картами атласу, визначте, яким рекреаційним потенціалом володіють різні регіони України. Які види туристичних послуг, окрім традиційно існуючих, варто розвивати та фінансувати в Україні?