Географія. Рівень стандарту. 11 клас. Безуглий

§ 22. Вторинний сектор економіки

ПРИГАДАЙТЕ: Назвіть складові вторинного сектору господарства. Які чинники визначають розміщення підприємств обробної промисловості? Як змінилася географія основних видів діяльності вторинного сектору (металургії, машинобудування, хімічної промисловості тощо) на початку XXI ст.? Які пріоритети у спеціалізації вторинного сектору економіки спостерігаються в економічно розвинутих країнах (нових індустріальних країнах, країнах, що розвиваються)?

• Металургійне виробництво. Металургія охоплює процеси виплавки металів з руд або інших матеріалів, а також процеси, що пов’язані зі зміною хімічного складу, структури й властивостей металевих сплавів. Металургія виробляє чорні й кольорові метали.

Мал. 1. Ланцюги створення доданої вартості в чорній металургії

Чорна металургія включає видобуток і переробку (збагачення) сировини, виробництво чавуну, сталі, прокату й феросплавів. Вона відзначається високою матеріалоємністю виробництва, тобто високими витратами сировини. Тому підприємства чорної металургії тяжіють до районів, що багаті на сировину й паливо, як у Індії, Китаї, Казахстані, Австралії, Україні тощо. Окрім старих, традиційних районів чорної металургії, що виникли на сполученні залізної руди й кам’яного вугілля або окремо на вугіллі, залізній чи марганцевій руді, виробництво змістилося й активно розвивається у приморських районах.

Чорна металургія - один з найбільш залучених до глобальних ланцюгів створення доданої вартості складових економіки (про що йшлося в § 20. Сучасна глобальна економіка та тенденції її розвитку). За своєю суттю глобальний ланцюг створення доданої вартості включає послідовні технологічні стадії (мал. 1), де панують Північна Америка, Європа і Східна Азія (табл. 1). Якщо у 80-ті роки XX ст. найбільші підприємства чорної металургії розташовувалися в європейських країнах, США та Японії, то з 90-х років XX ст. розпочалося поступове зміщення цих підприємств до країн, що розвиваються (Китай, Тайвань, Індія, Мексика, Туреччина, Аргентина та ін.). Потужну чорну металургію створила Південна Корея.

Таблиця 1. Країни - лідери за сегментами глобального ланцюга доданої вартості в чорній металургії (на 2017 р.)

Видобуток залізної руди

Виробництво сталі

Використання сталі

країна

млн т

країна

млн т

країна

кг на особу

Австралія

817

Китай

831,7

Південна Корея

1130

Бразилія

397

Японія

104,7

Німеччина

499

Китай

375

Індія

101,4

Китай

492

Індія

156

США

81,6

Японія

491

Росія

101

Росія

71,3

Австрія

469

Важливою сучасною світовою тенденцією в металургії, що залежить від глобалізації економіки, є те, що все більше металургійних підприємств стають транснаціональними. ТНК уже сьогодні контролюють 90 % світового ринку залізної руди. Найкрупніші металургійні ТНК розташовано в багатьох країнах світу, але найбільше їх у США, Японії, країнах ЄС (табл. 2).

Таблиця 2. Найбільші металургійні ТНК світу (на 2017 р.)

Компанія

Країна

Штаб-квартира

Прибуток, млн дол.

Філії (країни)

China Minmetals

Китай

Пекін

65,5

34

ArcelorMittal

Люксембург

Люксембург

56,7

60

POSCO

Південна Корея

Пхохан

45,6

7

HBIS Group

Китай

Шицзячжуан

43,7

-

ThyssenKrupp

Німеччина

Ессен

43,5

82

Мал. 2. Ланцюги створення доданої вартості в алюмінієвій промисловості

Кольорова металургія охоплює виробництво кольорових, благородних, рідких металів та їхніх сплавів. Окрім зростання обсягів виробництва всіх без винятку кольорових металів, відбувається і процес поступового зміщення виробництва цієї галузі зі старих центрів до нових, особливо до країн, що розвиваються. Це пов’язано з тим, що нові країни краще забезпечені сировиною і мають дешевші гідроенергоресурси.

Провідною галуззю кольорової металургії у сучасному світовому господарстві є алюмінієва промисловість. Для неї традиційним є складний технологічний цикл глобального ланцюга (мал. 2), який дуже різниться за сегментами видобутку сировини й використання алюмінію. Сировиною для виробництва алюмінію у більшості країн є боксити, 85 % запасів яких зосереджено у приекваторіальній зоні, а ось світове виробництво алюмінію сконцентроване у країнах, що багаті на потужні джерела дешевої гідроенергії (США, Росія, Канада, Бразилія, Норвегія), на природний газ (ОАЕ, Нідерланди, Велика Британія), на кам’яне вугілля (Китай, Австралія, Індія) (табл. 3). Алюміній використовують в авіа- та ракетобудуванні, харчовій промисловості (для виготовлення консервних бляшанок) та електроенергетиці (для виробництва дротів).

Таблиця 3. Країни - лідери за сегментами глобального ланцюга доданої вартості в алюмінієвій промисловості (на 2017 р.)

Видобуток бокситів

Виробництво алюмінію

Споживання алюмінію

країна

млн т

країна

млн т

країна

кг на особу

Австралія

83,0

Китай

31,0

Південна Корея

26,8

Китай

68,0

Росія

3,5

Німеччина

25,3

Гвінея

45,0

Канада

3,2

Австралія

19,5

Бразилія

36,0

Індія

2,7

Китай

18,9

Індія

19,0

ОАЕ

2,4

Японія

16,6

Виробництво міді у своєму розміщенні тяжіє до джерел сировини. Тому місця видобутку й виплавки міді у глобальному ланцюзі зазвичай територіально збігаються (табл. 4). У виробництві міді значну роль відіграють країни, що розвиваються: Індонезія, Китай, Замбія, ДРК, Чилі, Перу, Мексика тощо. Серед розвинутих країн потужну мідну промисловість мають США, Японія, Канада. Майже 20 % міді виплавляють з металобрухту. Її широко використовують в електротехніці для виготовлення силових кабелів, міцних труб для транспортування рідини й газів.

Таблиця 4. Країни - лідери за сегментами глобального ланцюга доданої вартості в мідній промисловості (на 2017 р.)

Видобуток мідних руд

Виробництво міді

Використання міді

країна

млн т

країна

МЛН т

країна

кг на особу

Чилі

6,1

Чилі

5,33

Південна Корея

14

Перу

2,5

Перу

2,39

Японія

11

Китай

2,0

Китай

1,86

США

10

США

1,5

США

1,27

Китай

8

ДРК

0,95

Австралія

0,92

Євросоюз

6

Ступінь монополізації кольорової металургії дуже високий. ТНК контролюють майже всю її діяльність - від видобутку руд до плавки металів і їхнього продажу на світових ринках. Так, в алюмінієвій промисловості виділяються Alcoa, Century Aluminum (США), Alcan (Канада), «РУСАЛ» (Росія), Rio Tinto (Австралія, Велика Британія), CHALCO (Китай); у мідній промисловості - CODELCO (Чилі), Vale Іпсо (Канада) та ін.

• Транспортне та електронне машинобудування. Транспортне машинобудування включає виготовлення наземних транспортних засобів (автомобілів, залізничних локомотивів і вагонів), водних (морських, річкових суден), повітряних засобів пересування (літаків і гелікоптерів), а також комплектуючих деталей для них.

Автомобільна промисловість є однією з найрентабельніших і прибуткових ланок світової індустрії. Ланцюг створення доданої вартості в автоіндустрії можна поділити на етапи: проектування, постачання сировини й комплектуючих, збирання, маркетинг, продаж, а також післяпродажне обслуговування, що наразі інтенсивно розвивається (мал. 4).

Світове виробництво автомобілів постійно зростає. У 2017 р. випуск уже становив 97,3 млн одиниць. Кожна з країн - лідерів світового автомобілебудування випускає щороку понад 2 млн автомобілів (табл. 5). Дуже активно останніми роками розвивається автомобілебудування в Китаї, Індії, Мексиці, Бразилії, Канаді, Таїланді тощо. Ураховуючи такий широкий спектр світових автовиробників, вони стали створювати нові ефективні взаємозв’язки з постачальниками й повсюдно використовувати стандартизовані платформи та моделі автомобілів, щоб скоротити витрати на їхню розробку, отримувати певну економію і спростити міжнародну торгівлю між географічними регіонами, концентруючись на збільшенні обсягів продажу автомобілів. На формування глобальних ланцюгів доданої вартості в автомобілебудуванні значно впливають такі зовнішні чинники, як загальна економічна ситуація у світі, коливання валютних курсів і цін на нафту, платоспроможність споживачів, а також зміни у структурі й потоках міжнародної торгівлі.

Мал. 4. Ланцюги створення доданої вартості в автомобілебудуванні

Таблиця 5. Країни - лідери за сегментами глобального ланцюга доданої вартості в автоіндустрії (на 2017 р.)

Виробництво автомобілів

Продаж нових автомобілів

країна

млн од.

країна

млн од.

Китай

29,0

Китай

24,7

США

11,2

США

17,2

Японія

9,6

Японія

4,3

Німеччина

5,6

Німеччина

3,4

Індія

4,7

Індія

3,2

Південна Корея

4,1

Велика Британія

2,5

Мексика

4,0

Бразилія

2,1

Іспанія

2,8

Франція

2,1

Бразилія

2,7

Канада

2,0

Франція

2,2

Італія

1,9

Переважну частину автомобілів у світі виробляють найбільші автомобільні ТНК. Найкрупнішими з них є американські, японські та європейські компанії (табл. 6). Особливістю сучасного автомобілебудування є тенденція до створення гібридних і повністю електричних електромобілів, особливо у США (Tesla, General Motors), Китаї (BYD Auto), Японії (Nissan, Mitsubishi) тощо.

Таблиця 6. Найбільші автомобілебудівні ТНК світу (на 2016 р.)

Компанія

Країна

Штаб-квартира

Виробництво, млн од.

Номенклатура продукції

Toyota Motor

Японія

Тойота

10,213

Легкові, вантажні та комерційні автомобілі, автобуси

Volkswagen Group

Німеччина

Вольфсбург

10,126

Легкові та комерційні автомобілі

SAIC-GM-Wuling

Китай, США

Лючжоу

9,937

Міні-вантажівки, мікроавтобуси, легкові автомобілі

Hyundai Motor

Південна Корея

Сеул

7,889

Легкові, вантажні автомобілі, автобуси

General Motors

США

Детройт

7,793

Легкові та комерційні автомобілі

Ford Motor

США

Дірборн

6,429

Легкові та комерційні автомобілі

Nissan Motor

Японія

Йокогама

5,556

Легкові, позашляхові, комерційні автомобілі

Закінчення таблиці 6

Компанія

Країна

Штаб-квартира

Виробництво, млн од.

Номенклатура продукції

Honda Motor

Японія

Токіо

4,999

Автомобілі, мотоцикли, двигуни, літаки, роботи

Fiat Chrysler Automobiles

Італія, США

Лондон

4,681

Легкові та комерційні автомобілі

Renault

Франція

Булонь-Біянкур

3,373

Автомобілі, двигуни

Провідні позиції у світовому суднобудуванні тривалий час посідали європейські країни (Нідерланди, Велика Британія, Німеччина). Нині майже все світове виробництво суден сконцентроване в Південній Кореї, Японії та Китаї, які щороку забезпечують 92-94 % світових постачань нового транспортного флоту. Спеціалізацією азійського суднобудування є круїзні судна, судна для освоєння шельфу, танкери тощо.

Авіаційна промисловість сконцентрована у країнах з високим рівнем науки і кваліфікації робочої сили - США, Росії, Франції, Великій Британії, Німеччині, Нідерландах. Нині на світовому ринку аеробусів відзначаються корпорації Boeing (Чикаго, США) і єдиний європейський авіагігант Airbus (Тулуза, Франція, а також Німеччина, Велика Британія, Іспанія). Літаки середнього класу виробляють у Швеції (Saab), Канаді (Bombardier), у Росії та Україні. За виробництвом залізничного рухомого складу виділяються США, Франція, Німеччина, Чехія, Японія, Росія.

Важливими напрямами світового машинобудування є електроніка й електротехніка, що виробляють найскладніші види техніки. Світові лідери - США, Японія, Росія, Велика Британія, Німеччина, Швейцарія, Нідерланди. Виробництво побутових електроприладів потужно розвивається в державах Східної та Південно-Східної Азії. Провідні позиції у виробництві телевізорів, комп’ютерів і мобільних телефонів посідають країни Східної (Китай, Південна Корея, Сянган, Японія) і Південно-Східної Азії (Малайзія), Латинської Америки (Бразилія) і Східної Європи (Польща, Угорщина).

• Фармацевтична промисловість. Це одна з найскладніших ланок хімічної промисловості, що відзначається високою наукоємністю розробок, великими капітальними витратами та високими прибутками. Фармацевтична індустрія дуже капіталоємна, на розробку нового препарату необхідно витратити не менше ніж 400-500 млн дол., використовуючи працю понад 200 наукових дослідників, водночас строк проведення дослідницьких робіт, їхнього промислового впровадження і наступних клінічних експериментів становить не менше ніж 10-15 років (мал. 5).

Мал. 5. Ланцюги створення доданої вартості у фармацевтичній промисловості

Мал. 6. Ланцюги створення доданої вартості у виробництві тканин

Фармацевтика виступає нині як один з важливих складових глобальної економіки, що суттєво впливає на розвиток охорони здоров’я, страховий бізнес, фінанси тощо. За оцінками експертів, у 2016 р. обсяг світового фармацевтичного ринку досяг 1,15 трлн дол. Трьома головними фармацевтичними регіонами світу є США, країни Європи (Німеччина, Швейцарія, Франція, Велика Британія, Угорщина) та Японія, на частку яких припадає понад 80 % усього ринку лікарських засобів. Нині активно стала розвиватися фармацевтична промисловість у Китаї, Індії, Бразилії, Туреччині. Одним із проявів глобалізації у світовій фармацевтичній індустрії є величезна роль могутніх ТНК, серед яких особливо виділяються американські (Pfizer, Johnson & Johnson, Merck & Co.), швейцарські (Novartis, Roche Holding), французькі (Sanofi), німецькі (Bayer, Merck), японські (Takeda, Otsuka Pharmaceutical), китайські (Sinopharm Group) компанії.

• Виробництво текстилю, одягу, взуття. Текстильна промисловість виробляє цілу низку різних видів тканин. Із їхньої загальної кількості майже 2/3 припадає на бавовняні, 1/5 - на синтетичні (штучні), 1/10 - на вовняні й лише 1 % - на лляні тканини. Увесь процес отримання тканини можна поділити на три етапи: прядіння, ткацтво й обробка (мал. 6).

Головним регіоном текстильної промисловості у світі з кінця XX ст. стала Азія, на яку нині припадає майже 70 % загальносвітового виробництва тканин. Основними виробниками бавовняних тканин є Китай (30 % світового виробництва) та Індія (25%), а також США, Бразилія, Росія, Японія, Індонезія, Пакистан, Італія та ін. Найбільші виробники вовняних тканин - Китай, Італія, Японія, США, Індія, Туреччина, шовкових тканин - США (понад 50 %), азійські країни - Індія, Китай, Японія, Туреччина. Світове виробництво джутових тканин зосереджено в Індії та Бангладеш. Значно зменшилося виробництво лляних тканин, на яких спеціалізуються Росія, Франція, Україна, Велика Британія.

Країни, що розвиваються, поступово стають основними світовими виробниками одягу. Азійські країни (Китай, Індія, Тайвань, Туреччина, Пакистан, Південна Корея, В’єтнам та ін.) виробляють значну частину білизняного трикотажу, тканин для постільної білизни та верхнього одягу. Серед промислово розвинутих країн найпотужнішу швейну промисловість мають США (Levi Strauss), Італія (Lebole, Facis), Німеччина (Nikolaus Boll), Франція (Vestra-Union Manufacture de Vetements), Велика Британія, Японія. Найбільші центри моди сформувалися у Парижі, Мілані, Лондоні та Нью-Йорку.

Мал. 7. Ланцюги створення доданої вартості у виробництві взуття

Мал. 8. Країни - лідери за виробництвом взуття (на 2016 р.)

Виробництво взуття із традиційних центрів у розвинутих країнах швидко перемістилося до нових районів у країнах, що розвиваються. Нині ручне виготовлення взуття поступово зникає і витісняється індустріальним виробництвом за допомогою верстатів і операційних ліній. Однак технологічний процес виготовлення шкіряного взуття включає велику кількість послідовних етапів (мал. 7). Лідерські позиції за виробництвом взуття міцно утримує Китай, який виготовляє майже 40 % світового взуття (мал. 8). Італія, США, Австрія, Німеччина традиційно спеціалізуються на виготовленні шкіряного взуття з дорогої сировини, з високою працеємністю виробництва.

Підсумуйте свої знання:

  • 1. Поясніть значення понять: ланцюги створення доданої вартості в чорній металургії (кольоровій металургії, транспортному машинобудуванні, електроніці та електротехніці, фармацевтиці, легкій промисловості).
  • 2. Як розподіляється участь національних економік у діяльності глобальних ланцюгів виробництва залежно від рівня соціально-економічного розвитку країн? Які чинники відіграють визначальну роль в участі національних господарств у глобальних ланцюгах на кожному з їх етапів діяльності?
  • 3. Підготуйте повідомлення «Сучасний стан виробництва й ринку чорних металів (кольорових металів, автомобілів, одягу)» (на власний вибір).

Перевірте, чого навчилися:

  • 1. Спираючись на наявні у шкільному атласі географічні карти, порівняйте економічні вигоди форм участі країн у міжнародній кооперації, ланцюгах доданої вартості.
  • 2. Користуючись інформацією підручника, знайдіть і проаналізуйте роль ТНК окремих країн (регіонів) у виробництві товарів вторинного сектору світової економіки (на власний вибір).

ПРАКТИЧНА РОБОТА № 8

Тема. Позначення на контурній карті (знаками руху) глобальних ланцюгів доданої вартості «видобування алюмінієвої сировини - виробництво глинозему - виробництво первинного алюмінію - споживання алюмінію».

Мета. Закріпити сутність поняття «глобальні ланцюги доданої вартості»; унаочнити та проаналізувати зовнішньоекономічні зв’язки у сфері видобутку, переробки та споживання товарів вторинного сектору економіки; розвивати картографічні компетентності на прикладі використання способів картографічного зображення (знаків руху).

Завдання 1. Ознайомитися з глобальними ланцюгами доданої вартості у виробництві чорних металів за допомогою зображення на контурній карті: 1) головних басейнів видобування руд чорних металів (залізної та марганцевої руд); 2) найбільших центрів (країн) виробництва чавуну, сталі та прокату у світі; 3) основних країн (регіонів) концентрації споживачів чорних металів (важкого, транспортного, особливо залізничного машинобудування, суднобудування; нафто- та газовидобування, залізничного транспорту тощо).

Послідовно з’єднати складові глобального ланцюга виробництва чорних металів відповідним умовним знаком (руху), що задасть напрямок і обсяг перевезень товарів.

Зробити висновки про вплив чинників розміщення виробництва на спеціалізацію країн світу, які задіяні у глобальних ланцюгах доданої вартості виробництва чорних металів.

Завдання 2. Ознайомитися з глобальними ланцюгами доданої вартості у виробництві кольорових металів за допомогою зображення на контурній карті: 1) головних басейнів (країн) видобування руд кольорових металів (алюмінієвої та мідної руди); 2) найбільших центрів (країн) виробництва глинозему, чорнової міді у світі; 3) країн - лідерів виробництва первинного алюмінію і рафінованої міді та її сплавів (латуні - із цинком, бронзи - із оловом, кремнієм, алюмінієм тощо); 4) основних країн (регіонів) концентрації споживачів кольорових металів (авіакосмічного та точного машинобудування, особливо електроніки, електротехніки, приладобудування тощо).

Послідовно з’єднати складові глобальних ланцюгів виробництва алюмінію та міді знаками руху для передачі напрямків і обсягів перевезень між країнами та регіонами.

Зробити висновок про вплив чинників розміщення виробництва на спеціалізацію країн світу, які задіяні у глобальних ланцюгах доданої вартості виробництва алюмінію та міді.