Географія. Рівень стандарту. 11 клас. Безуглий

Тема 3. Глобальна економіка

§ 20. Сучасна глобальна економіка та тенденції її розвитку

ПРИГАДАЙТЕ: У чому полягає сутність поняття «світове господарство» (світова, або глобальна, економіка)? Назвіть тенденції розвитку світового господарства й поясніть їхні ознаки. Наведіть приклади впливу глобалізації на розвиток світової економіки (регіону, України).

• Сучасна глобальна економіка та її компоненти. Глобальна економіка - це складна система, що характеризується множинністю складових елементів, ієрархічністю, багаторівневістю, структурністю. Основу системи становить міжнародне й звужене межами окремих держав національне виробництво матеріальних і духовних благ, їхній розподіл, обмін і споживання.

Глобальна економіка - єдина система, що об’єднує економіки всіх країн світу, які взаємодіють між собою завдяки міжнародному поділу праці.

Глобальна економіка як система не може розвиватися без визначеного порядку, заснованого на нормах міжнародного публічного й приватного права, що регулюють економічні відносини між державами, економічними об’єднаннями, юридичними й фізичними особами. Додержання установлених конвенційних і звичайних норм забезпечується самими державами й колективними формами контролю за дотриманням міжнародного права - за цим слідкують різні міжнародні організації.

Сучасна глобальна економіка має такі основні риси:

  • 1. Інтернаціоналізація виробництва та поглиблення суспільного поділу праці на основі НТР (зростаюча взаємозалежність національних господарств, поглиблення загальносвітового поділу праці, підвищення товарності й експортної орієнтації економік, перехід від предметної до подетальної та функціональної спеціалізації національних господарств, перехід до єдиних критеріїв техніко-економічної ефективності виробництва).
  • 2. Зростаюча економічна інтеграція (міждержавні об’єднання з особливою організаційною структурою - ЄС, СОТ, МЕРКОСУР, АСЕАН тощо).
  • 3. Загострення глобальних економічних і екологічних проблем (дуже гостро поглиблюються загальносвітові процеси, що стосуються інтересів усього людства, а саме демографічна, продовольча, військово-терористична, проблеми подолання економічної відсталості країн, що розвиваються, загрози екологічної катастрофи тощо).
  • 4. Розвиток торгівлі в умовах інтернаціоналізації виробництва й економічної інтеграції, що призводить, зокрема, і до найгострішої конкуренції (так звані торговельні війни).
  • 5. Зростаючі масштаби міграції капіталів і робочої сили.

Економіка планети стає справді глобальною. Це означає, що державні кордони та відмінності між світовими фінансовими ринками втрачають своє колишнє значення.

Мал. 1. Кооперування зв’язків виробництва авто Ford Escort

Важливою особливістю сучасної глобальної економіки є те, що глобалізація посилює конкуренцію, стимулює всебічний розвиток нових технологій і розповсюдження їх серед країн світу. Через потреби сучасного великомасштабного високомеханізованого виробництва торгово-економічні зв’язки стали поступатися місцем виробничому кооперуванню, яке доповнює спеціалізацію. Міжнародні спеціалізація і кооперування виробництва скорочують час на налагодження випуску нових товарів, знижують їхню капіталоємність, підвищують якість, сприяють створенню великих господарських об’єктів, що відбувається переважно в машинобудуванні (мал. 1). Організаційною формою реалізації спільних програм країн, що кооперуються, є міжнародні консорціуми. Вони виникають насамперед в авіаційній і космічній промисловості, енергетиці, беруть участь у створенні міжнародних вільних економічних зон тощо. Наприклад, гігантський двопалубний лайнер Airbus А380 (найбільший пасажирський літак у світі) складається з понад 4 млн окремих компонентів і 2,5 млн частин, що виробляють 1,5 тис. компаній з 30 країн світу.

• Світовий ринок технологій, патентів і ліцензій. Важливу роль у розвитку сучасної глобальної економіки відіграють технологічні ресурси. Нинішнє ринкове середовище характеризується тим, що технології, які безперервно розвиваються, міняють ринок і формують нові потреби людства. Зараз жодна країна світу не може забезпечити себе повним набором передових науково-технічних розробок, тому важливим стає такий сегмент світового ринку технологій, як ринок патентів і ліцензій. Предметом ліцензійної торгівлі виступають патентні ліцензії на передавання винаходів, технологічного досвіду, технічних новинок, промислових секретів, комерційних знань, права на використання товарних знаків.

Світові витрати на інформаційні технології у 2017 р. перевищили 3,5 трлн дол., з яких на частку США, Японії, Швейцарії, Німеччини, Великої Британії, Франції, Італії припадає понад 80 %. Лідером ліцензійної торгівлі протягом останніх десятиліть є США, друге місце посідають країни Євросоюзу, потім Японія. На частку країн, що розвиваються, у міжнародній торгівлі ліцензіями припадає менше ніж 20 %, що свідчить про нерозвиненість їхнього технологічного ринку. Найбільша частка торгівлі ліцензіями припадає на електротехнічну й електронну промисловість (19%), загальне машинобудування (18%), хімічну промисловість (17%), транспортне машинобудування (10%). Останнім часом швидкими темпами розвивається сфера програмного забезпечення на ліцензійному ринку.

Мал. 2. Найдорожчі глобальні бренди 2017 р. (за Brand Finance)

Нині найціннішими активами для багатьох компаній стали назви брендів, зазвичай їхня вартість перевищує вартість основного капіталу. Топ-список найдорожчих світових брендів за 2017 р. традиційно очолюють компанії, що працюють у сфері технологій (мал. 2). Загальну тенденцію зростання абсолютних розмірів вартості об’єктів інтелектуальної власності підтверджує діяльність окремих компаній. Наприклад, з 146 млн дол., одержаних від продажу американської автомобілебудівної компанії Dodge, 74 млн дол. становила вартість торговельної марки.

Порівняно з розвинутими країнами фактичне місце України на світовому ринку науково-технічних досягнень незначне. Україна виробляє надто малу частку наукомісткої продукції на світовому ринку. Єдина конкурентна перевага країни в цьому аспекті - це традиційно сильні IT-кадри, тобто високий рівень підготовки програмістів.

• Транснаціональні корпорації та вільні економічні зони. На світовій економічній арені глобалізація проявляється в розширенні діяльності компаній за межами внутрішнього ринку (власних держав). Тобто вони набувають рис транснаціоналізації. Найкрупнішим транснаціональним корпораціям доводиться діяти у глобальних масштабах: їх ринком стає будь-який район з високим рівнем споживання, вони мають бути здатними задовольняти попит споживачів скрізь, незалежно від кордонів і національної приналежності.

Нині у світі нараховується майже 65 тис. ТНК, що контролюють понад 830 тис. іноземних філій. Загалом, ТНК контролюють майже 2/3 світової торгівлі, на них припадає приблизно 1/2 світового промислового виробництва, на підприємствах ТНК працюють майже 10 % робітників від усього світового виробництва, вони контролюють понад 4/5 усіх світових патентів, ліцензій і ноу-хау.

Транснаціональна компанія (ТНК) - об’єднання підприємств, що складається з головної компанії та її закордонних філій, які мають потужний вплив на певну сферу економіки (або кілька сфер) у міжнародному масштабі.

Як ТНК є сучасною елітою бізнесу, так серед ТНК існує своя еліта - дуже великі компанії (корпорації), які конкурують з багатьма державами і за виробництвом, і за бюджетом, і за кількістю працівників (табл. 1). Початково ТНК створювалися переважно у видобувній промисловості, однак уже в 1980-х роках їхній вплив значно зменшився і найбільшого значення набули автомобілебудівні та електротехнічні ТНК. З розвитком НТР стали лідирувати фірми, що спеціалізуються на високотехнологічній сфері послуг, - американські корпорації Microsoft (світовий монополіст у виробництві програмного забезпечення), IBM, швейцарська Nestle та ін.

Таблиця 1. Найбільші світові ТНК (рейтинг Fortune Global 500, 2017 р.)

Місце

Компанія

Країна

Прибутки, млн дол.

Кількість працюючих, тис. осіб

Спеціалізація господарства

1

Wal-Mart Stores

США

485,9

2300

Торгівля

2

State Grid Corporation

Китай

315,2

926

Електроенергетика

3

Sinopec Group

Сянган

267,5

713

Енергетика і хімічна промисловість

4

China National Petroleum

Китай

262,6

1512

Видобуток і переробка нафти й газу

5

Toyota Motor

Японія

254,7

364

Автомобілебудування

Склад ТНК стає більш інтернаціональним за походженням: станом на 2017 р. 500 провідних ТНК розподілилися між 34 країнами світу. Серед них десятиліттями домінують американські фірми (2017 р. - 132 ТНК: Apple, General Electric, General Motors, Ford Motor, Boeing, Procter & Gamble, Verizon, Facebook та ін.). Друге місце в рейтингу посідає Китай, із загальною кількістю 109 ТНК; на Японію припадає приблизно 50 ТНК. Збільшується присутність і значення ТНК країн, що розвиваються, особливо із числа азійських «драконів» (Тайвань, Південна Корея, Сінгапур), а також Індії, Малайзії, Туреччини, Саудівської Аравії, ОАЕ та ін. Очікується, що найближчими роками серед провідних ТНК світу триватиме збільшення частки фірм із нових індустріальних країн «третього світу» та з країн з перехідною економікою.

ТНК все більше стають визначальним чинником для вирішення долі тієї чи тієї країни в міжнародній системі економічних зв’язків, є вони вирішальними й у створенні глобальних ланцюгів доданої вартості, що включають усі бізнес-процеси, які мають бути виконаними від моменту отримання замовлення від споживача до постачання кінцевого продукту. Такі міжнародні організації, як Організація економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР) та Світова організація торгівлі (СОТ), аналізують міжнародну торгівлю через призму глобальних ланцюгів доданої вартості, які лежать в основі міжнародних потоків товарів і послуг.

Найширшого розповсюдження глобальні ланцюги доданої вартості набули у виробництві транспортного обладнання, електронній та хімічній промисловості. Найбільша концентрація ланцюгів доданої вартості присутня між регіонами Північної Америки, Європи та Східної Азії. Це обумовлено вартістю транспортування, якістю інфраструктури та регіональними торговими угодами.

Глобальний ланцюг доданої вартості - це послідовність взаємопов’язаних видів діяльності зі створення доданої вартості, розташованих як мінімум на двох континентах або в межах двох торгових блоків, що забезпечують виробництво товару чи послуги, починаючи з ідеї щодо їх створення та закінчуючи доставкою до кінцевого споживача.

Відомою формою територіальної організації господарства стали спеціальні економічні зони (СЕЗ), під якими розуміють територію з особливим юридичним статусом і пільговими економічними умовами для національних або іноземних підприємців. Залежно від напряму господарської діяльності, економічних завдань або інших цілей СЕЗ можуть створюватися як зони вільної торгівлі (здійснюються операції зі складування й обробки вантажів зовнішньої торгівлі, магазини Duty Free), промислово-виробничі зони (у них налагоджено виробництво конкретної промислової продукції, інвесторам надаються пільги), туристсько-рекреаційні (де існує туристсько-рекреаційна діяльність), техніко-впроваджувальні (технопарки й технополіси) та ін. Світова практика й тривалий досвід їх функціонування підтвердили позитивний вплив СЕЗ на розвиток країн і регіонів. Нині загальна кількість СЕЗ сягає 2 тис. у понад 100 країнах світу, через них проходить до 1/3 світового товарообігу. Особливо багато їх у Китаї, Японії, Південній Кореї, Тайвані, Німеччині, Данії, США та ін.

• Міжнародний ринок товарів: сутність, інфраструктура, ціноутворення. Світова торгівля є однією з найстаріших форм зовнішньоекономічних зв’язків. У її товарній структурі під впливом НТР відбуваються глибокі зміни. Вони полягають у співвідношенні між сировинними товарами й готовими промисловими товарами. Так, ще в першій половині XX ст. 2/3 світового товарообігу становили паливо, сировина й продовольство, а на початку XXI ст. частка готових виробів перевищила частку сировини, палива й продовольства майже вчетверо. Останніми десятиліттями зростає частка мінеральної сировини, що пов’язано з різким подорожчанням нафти. У світовій зовнішній торгівлі провідні позиції посідають США, країни ЄС та Азіатсько-Тихоокеанського регіону (табл. 2).

Таблиця 2. Найбільші світові експортери та імпортери товарів у 2017 р.

Товарна група

Експорт

Імпорт

Паливо

Росія, Саудівська Аравія, ЄС, США, Канада, ОАЕ, Кувейт, Норвегія, Ірак

ЄС, США, Китай, Японія, Індія, Південна Корея, Сінгапур, Канада

Промислова продукція

ЄС, Китай, США, Японія, Південна Корея, Мексика, Сінгапур, Тайвань, Канада

ЄС, США, Китай, Сянган, Японія, Канада, Мексика, Росія, Сінгапур

Сільськогосподарська продукція

ЄС, США, Бразилія, Китай, Канада, Індонезія, Індія, Таїланд, Австралія, Аргентина

ЄС, Китай, США, Японія, Росія, Канада, Південна Корея, Мексика, Сянган, Індія

Продовольство

ЄС, США, Бразилія, Китай, Канада, Аргентина, Індія, Індонезія, Австралія, Таїланд

ЄС, США, Китай, Японія, Росія, Канада, Південна Корея, Мексика, Саудівська Аравія

Залізо і сталь

ЄС, Китай, Японія, Південна Корея, Росія, США, Україна, Індія, Туреччина

ЄС, США, Китай, Таїланд, Канада, Мексика, Туреччина, Саудівська Аравія, Індія

Важливим ланцюгом міжнародного ринку товарів є товарні біржі - заклади, де здійснюються торгові операції з купівлі й продажу товарів за зразками та стандартами. Нині на товарних біржах у світі продається понад 100 різних товарів, зокрема паливо, кольорові й дорогоцінні метали, зернові культури, тварини та м’ясо з них, продовольство, промислова сировина. На їхню частку припадає майже 25 % світової торгівлі. Найбільшими міжнародними товарними біржами є Чикагська, Токійська, Сіднейська і Сянганська, де торгують широким спектром номенклатури товарів. Поширені й спеціалізовані товарні біржі - Лондонська біржа металів, Нью-Йоркська біржа кави, цукру й какао, Алсмерська біржа тюльпанів, Роттердамська біржа рису, Паризька біржа кави, Алкмарська сирна біржа тощо.

Головною організацією, що регулює питання світового ринку товарів, є Світова організація торгівлі (СОТ) (створена в 1995 р. з метою лібералізації міжнародної торгівлі й регулювання торговельно-політичних відносин держав - членів СОТ). До організації у 2018 р. входило 164 країни. Ці держави контролюють до 90 % усієї світової торгівлі. Україна ввійшла до СОТ у травні 2008 р.

Підсумуйте свої знання:

  • 1. Поясніть значення понять: глобальна економіка, інтернаціоналізація (транснаціоналізація), ТНК, спеціальна економічна зона, спеціалізація, кооперування, глобальний ланцюг доданої вартості.
  • 2. У чому проявляється «географічність» сучасної міжнародної спеціалізації та кооперування виробництва? Поясніть означену властивість світового господарства на конкретних прикладах за допомогою карт, що містяться у шкільному географічному атласі 11 класу.
  • 3. Підготуйте повідомлення «Роль транснаціональних корпорацій або спеціальних економічних зон у функціонуванні глобальної економіки» (на власний вибір) на основі The World’s Largest Public Companies.

Перевірте, чого навчилися:

  • 1. Користуючись наявними у шкільному атласі географічними картами, визначте особливості й закономірності просторової організації складників світової економіки та порівняйте чинники розвитку й розміщення виробництв у країнах і регіонах.
  • 2. Спираючись на сучасні теоретичні дослідження світового господарства, знайдіть і проаналізуйте просторові моделі функціонування світової економіки: 1) двочленна модель світового господарства - Північ - Південь; 2) тричленна модель - Центр (25 держав Півночі), Напівпериферія (країни Півдня - НІК, експортери нафти, загалом майже 100), Периферія (бідні й слабо розвинені в економічному плані держави); 3) десятичленна модель - 10 центрів (ядер, регіонів) світового господарства, що мають найбільший внесок у світову економіку (на власний вибір).