Підручник з Географії (профільний рівень). 10 клас. Безуглий - Нова програма

Тема 2. Географія цивілізацій

Ви дізнаєтеся про:

- зміст поняття «цивілізація» і сутність цивілізаційного підходу до вивчення країн і регіонів світу;

- різновиди сучасних цивілізацій і їхні географічні межі;

- сучасні риси народонаселення світу: статево-вікову, етнічну, релігійну структуру населення;

- значимість знань цивілізаційного підходу для вивчення країн.

Ви навчитеся:

- розрізняти цивілізації за низкою ознак (часом існування і типом виникнення, ареалом поширення, рівнем економічного розвитку і внеском у розвиток загальносвітової цивілізації);

- визначати особливості зв’язків між релігією, культурою і цивілізацією за регіонами світу;

- аналізувати відмінності цивілізаційних настанов «Заходу» і «Сходу».

§ 7. ЦИВІЛІЗАЦІЙНА СТРУКТУРА СУЧАСНОГО СВІТУ

ПРИГАДАЙТЕ

1. Послідовність періодів історії людства, якими послуговуються в сучасній науці.

2. Хронологічні й територіальні межі давніх цивілізацій Азії й Африки (долини Нілу, Межиріччя, Передньої і Центральної Азії, Північної Африки).

3. Який внесок античної цивілізації в історію людства?

4. Витоки сучасних цивілізацій (Велике переселення народів; історичне і культурне підґрунтя європейської, китайської, індійської, ісламської цивілізацій).

• Цивілізація, її види й географічні межі. Цивілізація є конкретною формою існування і розвитку суспільства. Передумови виникнення людської цивілізації з’являються вже в первісному суспільстві, коли виникають зачатки матеріальної і духовної культури. Початком доби людської цивілізації прийнято вважати часи, коли дикість і варварство, як етапи розвитку людства, поступаються місцем суспільству, що засноване на культурній і соціальній основі. Момент, коли власне соціальний лад став домінувати над природним, вважають витоками людської цивілізації.

Кожна цивілізація має внутрішню структуру, яка забезпечує її цілісність і самобутність. Головними складовими структурної будови цивілізаційних утворень є генетичні, функціональні й структурні зв’язки. Вони у своїй сукупності й взаємодії становлять життєвий цикл цивілізації, який зазвичай складається із чотирьох фаз (табл. 1).

Цивілізація (у широкому значенні) - це етап розвитку людського суспільства, становлення соціально-політичної організації, економіки, культури, науки, технологій тощо, а також формування загальнолюдських духовних цінностей та ідеалів, ментальності (світогляду).

Цивілізація (у вузькому значенні) - це стійка історико-культурна єдність людей, яка виникає в певному регіоні й базується на усталених духовних цінностях і традиціях: сповідує свою релігію, розвиває власні культурні традиції й систему цінностей, удосконалює оригінальний комплекс суспільно-економічних відносин.

Таблиця 1. Циклічність розвитку цивілізацій

Фази (життєві цикли) цивілізацій

Характерні ознаки

I. Зародження (виникнення) цивілізації

результат реакції на виклики середовища існування або результат впливу іншої цивілізації

II. Становлення (розвиток) цивілізації

зміцнення і поширення впливу (зокрема, і шляхом завойовницьких війн), осучаснення системи управління і структури суспільства, розвиток культури й економіки, виникнення релігійних культів та ідеологій

III. Зрілість (надлом) цивілізації

переламний етап, перехід від бурхливого і якісного розвитку до застійних явищ, призупинення руху вперед

IV. Згасання (криза), занепад і загибель цивілізації

загострення соціальних, політичних та інших конфліктів у суспільстві, наслідком яких стає загибель цивілізації. При цьому причини можуть бути як внутрішніми, так і зовнішніми - навала варварських племен або завоювання іншими цивілізаціями, виверження супервулканів або катастрофічні цунамі тощо

В останні два століття фахівці розробили десятки типологій цивілізацій, що узагальнюють і систематизують їхні часові й просторові особливості. Поділ на види залежить переважно від того, який смисл вкладається в поняття «цивілізація», а також від її ознак. Так, за географічним принципом виділяють річкові (єгипетська, шумерська, індуїстська), гірські (андська, хетська, мексиканська), острівні (мінойська, японська), континентальні (китайська, індійська і православно-християнська), лісові (майя) цивілізації.

За хронологією і типом виникнення виокремлюють такі види цивілізацій:

> первинні (виникли безпосередньо в первісному ладі, представлені першими давніми цивілізаціями (мал. 12);

> вторинні (виникли як результат якісних змін у вже існуючих цивілізаціях, наприклад греко-римська і перська цивілізації).

Мал. 12. Найдавніші цивілізації світу

Поява і розвиток цивілізації завжди істотно впливали на сусідні території і суспільства, що перебували на нижчих щаблях суспільного розвитку.

Широкої популярності нині набула типологія цивілізацій за рівнем розвитку техніки, виробничих сил і типом взаємовідносин з навколишнім середовищем (табл. 2).

Таблиця 2. Типи цивілізацій за рівнем економічного розвитку

Тип цивілізації

Види цивілізацій

Архаїчна

Месопотамська, єгипетська, далекосхідна, мезоамериканська, індійська, афро-азійська тощо

Доіндустріальна (традиційна)

Західна, далекосхідна, євразійська тощо

Індустріальна

Західна, православно-християнська, ісламська, індуїстська, далекосхідна тощо

Постіндустріальна

Східноєвропейська, західноєвропейська, північноамериканська, японська, китайська тощо

ПОМІРКУЙТЕ

Користуючись підручником (§ 8, табл. 2) і шкільним атласом, визначте регіони світу, на які припадають межі архаїчних, доіндустріальних, індустріальних, постіндустріальних цивілізацій. Чи простежується наступність розвитку провідних цивілізацій різних типів в одних і тих самих регіонах світу? Якщо не простежується, поясніть зміни в регіональному розміщенні цивілізацій - лідерів різних часів.

Відомий англійський історик і соціолог, один із розробників концепції циклічного культурно-цивілізаційного розвитку людства А. Тойнбі в 12-томній праці «Дослідження історії» (мал. 13) простежив історичний коловорот у розвитку локальних культур. Узагальнюючи результати свого дослідження, він запропонував виділяти 21 цивілізацію і надав їм докладний опис. Доля цивілізацій неоднакова: деякі залишилися у вигляді археологічних реліктів (шумерська, ассирійська, вавилонська, юкатанська тощо), інші існують донині:

1) західноєвропейська - у католицькій, протестантській, лютеранській формах у країнах Західної Європи, США, Австралії;

2) православно-християнська - Південна і Східна Європа;

3) арабо-мусульманська - зосереджена в аридній (сухій) зоні, що проходить по діагоналі через Північну Африку й Західну і Центральну Азію, тобто від Атлантичного океану до Великого китайського муру;

4) юдейська — об’єднує євреїв по всьому світу із центром навколо Єрусалима;

5) індійська — суспільство в тропічній Індії;

6) далекосхідна - включає народи Китаю, Кореї, Японії тощо.

Чіткі межі цивілізацій визначити практично неможливо. З плином часу люди можуть змінювати свою ідентичність, оскільки культури народів взаємодіють і змішуються, зазнаючи впливу ефектів ідентифікації, імітації й асиміляції.

Мал. 13. Арнольд Джозеф Тойнбі (1889-1975)

• Цивілізаційний підхід у вивченні країн і регіонів. У сучасній науці існують два підходи до розуміння суспільного розвитку - формаційний і цивілізаційний. Формаційний підхід (засновники К. Маркс і Ф. Енгельс) базується на тому, що людство у своєму економічному розвитку проходить п’ять основних стадій - формацій (первісну, рабовласницьку, феодальну, капіталістичну і комуністичну). Перехід від однієї суспільно-економічної формації до іншої відбувається шляхом соціальної революції. Такий підхід до розвитку суспільства був панівним в ідеології СРСР упродовж майже 80 років.

Нині великої популярності набуває цивілізаційний підхід до розуміння віх розвитку суспільства, згідно з яким цивілізація розглядається як цілісна суспільна система, що поєднує в собі різні елементи (релігію, культуру, економічну, політичну і соціальну організацію тощо), які узгоджені один з одним і тісно взаємопов’язані. Кожний елемент цієї системи несе на собі відбиток своєрідності певної цивілізації.

Основними характеристиками цивілізаційного підходу є такі:

1) урахування специфіки країн і регіонів завдяки пізнанню історії суспільства;

2) розуміння цілісності та єдності людської історії, що сприяє широкому використанню порівняльно-історичних методів дослідження країн (історія країни, народу, регіону розглядається не сама по собі, а порівняно з історією інших країн, народів, регіонів);

3) виокремлення певних критеріїв розвитку цивілізації для оцінювання рівня досягнень тих чи тих країн, народів, регіонів, їхнього внеску в розвиток світової цивілізації.

За наших часів у цивілізаційному підході переважає так званий технологічний напрям, за яким тип розвитку держави пов’язується зі стадією науково-технічного прогресу (НТП) й індексом людського розвитку (ІЛР), що визначається рівнем і якістю споживання і надання послуг, якому відповідає певна держава. Однією з найпоширеніших і характерних для цього напряму є «теорія стадій економічного зростання» американського соціолога і політичного діяча В. Ростоу (мал. 14), згідно з якою все суспільство за економічним розвитком початково було віднесено до трьох стадій зростання, а потім їхня кількість збільшилася до п’яти (критерії — рівень розвитку техніки, структура господарства, частка накопичення в національному доході, структура споживання й ін.):

1) традиційне суспільство (людство до XVII ст.);

2) стадія зростання - суспільство в перехідному стані, створюються передумови для підйому;

3) стадія підйому - суспільство переживає процес зрушень (країни подолали історично різні відтинки часу);

4) стадія руху до зрілості, або «індустріальне суспільство»;

5) суспільство, що досягло високого рівня споживання.

Відповідно до цієї концепції саме на п’ятій стадії виникає суспільство, яке можна назвати державою «загального благоденства» (США, Норвегія, Японія, Швейцарія тощо).

У 1971 р. у праці «Політика і стадії росту» В. Ростоу додав шосту стадію зростання: пошук якості життя, коли на перший план висувається духовний розвиток людини.

Мал. 14. Волт Вітмен Ростоу (1916-2003)

Таким чином, цивілізаційний підхід зорієнтований на пізнання минулого через певні форми діяльності людини: трудову, політичну, соціальну. Людина за такого підходу перебуває в центрі вивчення минулого і теперішнього суспільства як істинно творча і конкретна особа, а не класово уособлений індивід.

Запитання і завдання для самоконтролю

1. Дайте визначення понятно «цивілізація».

2 За якими принципами й ознаками виділяють типи цивілізацій?

3. У чому полягає сутність цивілізаційного підходу до вивчення країн і регіонів світу? У чому принципова відмінність цивілізаційного і формаційного підходів?

ДОСЛІДЖЕННЯ

Тема: Основні відмінності цивілізаційних настанов «Заходу» і «Сходу»

Мета: закріпити зміст поняття «цивілізація»; визначити на карті ареали поширення основних сучасних цивілізацій; ознайомитися з положеннями концепції «зіткнення цивілізацій» Самюеля Гантінгтона (американського політолога, 1993 р.) і визначити підґрунтя розмежування сучасного світу на Західну і Східну цивілізації; розглянути складові локальної цивілізації Заходу і Сходу; з’ясувати відмінності типів світогляду, культурних принципів і особливостей впливу сучасних глобалізаційних процесів на цивілізації Заходу і Сходу; пояснити тезу С. Гантінгтона «якщо XX ст. було століттям зіткнення ідеологій, то XXI ст. стане століттям зіткнення цивілізацій або релігій»; оцінити важливість цивілізаційного підходу до вивчення країн.