Підручник з Географії (профільний рівень). 10 клас. Безуглий - Нова програма

КОРОТКИЙ СЛОВНИК КРАЇНОЗНАВЧИХ ТЕРМІНІВ

А

Автономія (грец. auto - сам і nomos - закон) - право самостійного здійснення державної влади або управління, що надається конституцією будь-якій частині держави.

Адміністративно-територіальний устрій - поділ території держави на систему адміністративних одиниць (край, область, провінція, департамент, округ, губернія, земля, кантон, повіт, район, громада, місто тощо) відповідно до якого утворюється вертикальна структура органів державної влади і управління, а також здійснюються спрямовані процеси централізації або децентралізації.

Аквакультура (лат. aqua - вода і cultura - оброблення, догляд) - розведення і вирощування водних організмів (риб, молюсків, ракоподібних, водоростей) в умовах, що контролюються, для підвищення продуктивності водоймищ.

Акреції (англ. accretion - розростання, приріст, збільшення) - нарощування території.

Анклав (лат. inclavare - зачиняти на ключ) - державне утворення, оточене з усіх боків територією іншої держави.

В

Військово-політичний союз - об’єднання двох або більше держав з метою спільних дій у вирішенні політичних, економічних і військових проблем.

Г

Географічний (територіальний) поділ праці - просторова форма суспільного поділу праці, яка виражається у спеціалізації окремих районів і країн на виробництві окремих видів продукції та подальший обмін ними.

Географічний простір - складний земний простір, розміщений на конкретній території, що розвивається в часі та охоплює всі сфери географічної оболонки: літосферу, гідросферу, атмосферу, біосферу і соціосферу.

Глобалізація (фр. global - цілий, загальний) — процес перетворення світового господарства в єдиний ринок товарів, послуг, робочої сили й капіталів.

Д

Деколонізація (лат. de - заперечення і colonia - поселення) - ліквідація колоніального панування метрополії, відновлення суверенності народів колоніальних та залежних країн як господарів власної долі та утвердження ролі цих країн як самостійних та повноважних суб’єктів міжнародного права і міжнародних відносин.

Держава - політична форма організації життя суспільства, яка здійснює свої повноваження на певній території і встановлюється в результаті виникнення і діяльності особливої системи органів і організацій, які являють собою механізм держави.

Діаспора (грец. diaspora - розпорошення) - перебування значної частини народу (етнічної спільності) поза межами етнічної батьківщини на правах національно-культурної меншини.

Е

Економічна зона на морі (або морська економічна зона) - район поза межами територіальних вод шириною 200 морських миль, у якому приморська держава має суверенні права на розвідування й розробку живих і мінеральних ресурсів моря.

Економічний район - територіально цілісна частина господарства країни, що характеризується спеціалізацією як основною господарською функцією, комплексністю, тобто взаємопов’язаністю і збалансованістю (пропорційністю) найважливіших підрозділів і елементів господарства.

Експансія (лат. expansio - розширення, розповсюдження) - розширення сфери впливу великих держав, що здійснюється економічними, військовими і дипломатичними методами.

Етнос (грец. ethnos - народ, плем’я) - позачасова, позатериторіальна, позадержавна спільнота людей, об’єднаних спільним походженням (реальним або міфічним), культурою (або деякими її елементами), мовою (часто, але не завжди), історією (справжньою або вигаданою), традиціями і звичаями, самосвідомістю та етнонімом (назвою).

З

Зона вільної торгівлі - форма міжнародної економічної інтеграції, у відповідності з якою відмінюються торгові обмеження між країнами-учасницями інтеграційного об’єднання, де перш за все знижуються або скасуються митні збори.

І

Інтернаціоналізація виробництва - процес розвитку економічних зв’язків між національними господарствами, коли економіка однієї країни виступає частиною світового виробничого процесу.

Інфляція (лат. inflatio - здуття) - переповнення сфери обігу паперовими грошима внаслідок надмірного (у порівнянні з потребами в дійсних грошах - золота) випуску їх.

Іригація (лат. irrigatio - зрошення) - штучне зрошення земель, технологічний прийом у сільському господарстві для поліпшення водного режиму рослин.

К

Каботаж (фр. cabotage - плавання вздовж берега) - судноплавство між портами однієї країни (великий каботаж - між портами різних морів і малий каботаж - між портами одного або двох суміжних морів).

Конфедеративна держава (лат. confederatio - союз, об’єднання) - постійний союз суверенних держав, створений для досягнення політичних або військових цілей.

Конфесія (лат. confessionalis - віросповідний) - спільність послідовників тієї чи іншої релігії на основі віросповідального підходу.

Кочівництво або номадизм (грец. nomas - род, nomados - той, що кочує) - спосіб життя скотарів, що ґрунтується на міграціях населення за мірою зміни пасовищ.

Країна - у певній мірі синонім поняття «держава», але це форма, яка має скоріше суспільно-економічний або культурно-історичний зміст і не завжди має суверенітет.

Країнознавство - комплексне вивчення країн або крупних їх районів з метою виявлення на конкретних територіях загальних закономірностей.

Кустарне виробництво - дрібне домашнє товарне виробництво або децентралізована мануфактура.

Л

Латифундизм (лат. latus - обширний та fundus - земля, маєток) - система землеволодіння в Латинській Америці, основу якої складають великі поміщицькі земельні володіння - латифундії.

М

Мегалополіс (грец. megalu - великий, polis - місто) - найкрупніша форма розселення, яка утворюється в результаті зрощення великої кількості сусідніх міських агломерацій.

Мериноси (ісп. merino - тонкорунна вівця) - породи овець з однорідною тонкою вовною білого кольору.

Метрополія (грец. metropolis) - держава, до складу якої входять колонії.

Міграція (лат. migro - переходжу, переселяюся) - переміщення людей, що пов’язані, як правило, із зміною місця проживання.

Міжнародні організації - одна з найважливіших форм багатостороннього співробітництва між державами, що створюються на підставі угоди між учасниками.

Міжнародний поділ праці (МПП) - форма суспільного територіального поділу праці, яка являє собою поділ праці між країнами, спеціалізацію їх виробництва на певних видах продукції, якими вони обмінюються.

Монокультурна спеціалізація - вузька спеціалізація господарства країн на виробництві, як правило, сировинних або продовольчих товарів, розрахованих головним чином для експорту.

Н

Народ — історично змінна спільність соціальних груп, яка включає в себе на різних етапах історії класи і прошарки, що беруть участь у вирішенні проблем суспільного розвитку.

Нація (лат. natio - плем’я, народ) - історична спільність людей, що склалася в процесі формування спільності їх територій, економічного зв’язку, літератури, мови, деяких особливостей культури та характеру.

Нейтралітет (лат. neuter - ні той, ні інший) - у міжнародному праві неучасть у війні, а в мирний час відмовлення від участі у військових блоках.

Нові індустріальні країни - держави, основу економіки та експортного потенціалу яких унаслідок динамічного господарського розвитку в 70-90-ті рр. XX ст. становили працемісткі напрямки промисловості.

О

Опустелювання - процес, що призводить до втрати природним комплексом суцільного рослинного покриву з подальшою неможливістю його відновлення без участі людини.

Офшорні центри - території, де діють податкові, валютні та інші пільги для тих нерезидентів, які базують свої рахунки й фірми на цих територіях, але здійснюють свої операції виключно з іншими країнами.

П

Постіндустріальне суспільство - стадія суспільного розвитку, що приходить на зміну державно-монополістичному капіталізму, індустріальному суспільству.

Природно-ресурсний потенціал території - сукупна продуктивність природних ресурсів, засобів виробництва й предметів споживання, яка виражається у їх сукупній споживчій вартості.

Р

Раса - історичні групи людей, об’єднанні спільністю походження, що виражається у спільності спадкових другорядних зовнішніх фізичних особливостей, що передаються нащадкам (колір шкіри, очей, волосся, форма голови, зріст тощо).

Регіон (лат. regio, regionis - область, округ) - певна історико-географічна область, що об’єднує території не менше двох країн, має досить конкретно визначені межі і відносно спільні природні, історичні, соціально-культурні та господарські особливості.

Резервації (лат. reservare - зберігати) — найбільш незручні для життя території, що відведені для насильницького поселення корінного населення країни, яке підлягає національному гнобленню.

Ринкова економіка - економіка, що базується на такій системі ринкових відносин, які характеризуються наявністю механізму вільного ціноутворення, а також вільного підприємництва на основі економічної самостійності, концепції рівноправності суб’єктів господарювання в боротьбі за споживача.

С

Світове господарство — система міжнародного поділу праці та торговельно-економічних, фінансових, науково-технічних відносин між різними країнами; сукупність національних господарств країн світу.

Світовий ринок — складова частина всесвітнього господарства, представлена системою обміну товарів та послуг між продавцями і покупцями.

Субурбанізація (лат. sub - під, біля, і urbanus - міський) - процес зростання і розвитку приміської зони великих міст, у результаті чого формуються міські агломерації.

Т

Технополіс (грец. techne - наука, ремесло та polis - місто) - науково-виробничий територіальний комплекс з розробки й виробництва наукоємної продукції.

Транснаціональна корпорація (ТНК) - поєднання підприємств, що складається із головної компанії та закордонних філіалів.

У

Унітарна держава (лат. unitar - єдність) - форма державного устрою, за якою територія держави не має у своєму складі федеративних одиниць (штатів, земель тощо), а поділяється на адміністративно-територіальні одиниці (департаменти, області, райони тощо).

Урбанізація (лат. urbanus - міський) - процес підвищення ролі міст у розвитку суспільства, збільшення кількості міст та міського населення, а також розповсюдження міського способу життя.

Ф

Федеративна держава (лат. federatio - союз, об’єднання) - форма державного устрою, за якої кілька державних утворень, що юридично мають визначену самостійність, утворюють єдину союзну державу.

Форма державного режиму — сукупність засобів і методів здійснення влади державою.

Форма державного устрою - територіально-організаційна структура держави, що встановлює порядок розподілу країни на частини і взаємовідносини центральних і місцевих органів влади.

Форма правління - організація верховної державної влади, порядок утворення її органів і їх взаємодія з населенням.

Ц

Цивілізація (лат. civilis - громадянський) - форма суспільного життя людей, якій властиве відтворення власної матеріальної і соціально-політичної структури відносин на основі пріоритету властивих їй духовних норм, цінностей, ідеалів і життєвих сеансів.