Підручник з Географії (профільний рівень). 10 клас. Безуглий - Нова програма

Тема 2. Країни Африки

Ви дізнаєтеся про:

- складники первинного, вторинного та третинного секторів економіки країн Африки на прикладі Єгипту, Нігерії і ПАР;

- основні чинники, що визначають участь Єгипту, Нігерії і ПАР у міжнародному поділі праці;

- найбільші міста, світові міста, промислові центри, найбільші морські порти, аеропорти, фінансові й туристичні центри країн;

- зовнішні економічні зв’язки та міжнародні зв’язки Єгипту, Нігерії і ПАР з Україною.

Ви навчитеся:

- знаходити й систематизувати необхідну інформацію для характеристики країн Африки на прикладі Єгипту, Нігерії і ПАР;

- складати комплексну економіко-географічну характеристику країн Африки;

- оцінювати роль провідних країн у соціально-економічному розвитку субрегіонів Африки;

- виявляти і порівнювати позитивні й негативні економічні й екологічні наслідки глобалізації в Єгипті, Нігерії, ПАР.

§ 49. ЄГИПЕТ. НІГЕРІЯ

ПРИГАДАЙТЕ

1. Коли існувала давньоєгипетська цивілізація? Яку спадщину по собі вона залишила людству?

2. Чим пояснюється нерівномірність розселення населення в країні? Які ареали розселення можна виділити в Єгипті?

3. Чому, маючи значні переваги в ЕГП, Єгипет поступається країнам свого регіону в темпах розвитку?

• Єгипет. Країна займає північно-східну частину Африки й Синайський півострів (близько 6 % території), що розташований у Західній Азії. Конфігурація країни нагадує квадрат, кожний із боків якого має протяжність близько 1 тис. км. На півночі береги омиваються водами Середземного, а на сході - Червоного морів. Обидва моря сполучені штучним Суецьким каналом - однією із найважливіших ланок у системі світових морських комунікацій.

Це одна із найдавніших держав світу, з якою пов’язаний розвиток людської цивілізації. У XVI-XV ст. до н.е. Давній Єгипет переживав небувалий розквіт (мал. 178), володіючи величезними територіями від сучасної Туреччини до Ефіопії, але постійні війни із сусідами призвели до занепаду дердави, а згодом навіть і до загибелі. Новітня історія розпочалася 1922 р. зі скасуванням британського протекторату й отриманням повної незалежності 1951 р. Упродовж останніх 20 років у Єгипті періодично відбуваються терористичні акти, які провокують ісламськимі фундаменталісти.

Мал. 178. Храм Абу-Сімбел на честь Рамзеса II

Мал. 179. Ріка Ніл

Природа Єгипту дуже самобутня. Більша частина країни зайнята пустелями й невисокими горами, низинні ж ділянки примикають до приморських районів і долини Нілу. Надра країни утримують поклади нафти, природного газу, залізної руди, фосфатів, марганцю, цинку й свинцю, а також асуанські граніти, відомі у всьому світі.

Єдина постійна ріка й основне джерело води - Ніл (мал. 179), який утворився через злиття Білого та Голубого Нілу і при впадінні до Середземного моря утворює велику багаторукавну дельту (площею близько 24 тис. км2). Завдовжки річка - 6671 км, а завширшки в долинах варіює від 1-3 км на півдні до 20-25 км на півночі. Щорічні розливи Нілу, що супроводжуються відкладенням на заплаві великої кількості родючого мулу, сприяли ранньому розвитку землеробства.

Більша частина країни позбавлена природної рослинності, яка в долині Нілу та в оазах нині витиснута культурною (бавовною, плантаціями фінікової пальми тощо). Лісистість країни - усього 0,1 %.

Населення Єгипту - друге за чисельністю серед африканських країн (97 млн осіб) і продовжує зростати через високий природний приріст (2,5 %). Останнім часом спостерігається масова еміграція, а кількість єгиптян на заробітках за кордоном перевищує 3 млн осіб (переважно в арабських країнах). Єгипет заселяють араби, з національних меншин (2 %) є бербери (мешкають неподалік кордону з Лівією, мал. 180) і нубійці. Панівна релігія - сунітський іслам, який сповідує 94 % населення, є також християни-копти (нащадки перших єгипетських християн).

Територією країни населення розміщене вкрай нерівномірно: здебільшого сконцентроване в північних районах, у дельті та долині Нілу, вздовж Суецького каналу, де густота населення перевищує 1400 осіб/км2, а в пустелях населення є тільки в оазах (мал. 181). Зростає чисельність міського населення. Нині в Єгипті налічують 4 міста-мільйонера - Каїр (9,5 млн осіб), Александрія (5,1 млн), Ель-Гіза (3,6 млн) і Шубра-ель-Хейма (1 млн), але, як і раніше, значна частка населення (57 %) мешкає в селищах.

Мал. 180. Кочівник-бербер

Мал. 181. Густота населення Єгипту (осіб/км2)

Єгипет - аграрно-індустріальна країна, в якій із початком 1990-х рр. розпочався перехід до ринкової моделі соціально-економічного розвитку. Останнім часом у країні впроваджувалися заходи щодо лібералізації економіки, здійснювалися ринкові реформи, підвищилася ефективність виробництва. Уряд реалізовує ряд крупномасштабних, достатньо амбіційних проектів - освоєння Синаю, розвиток газового й енергетичного господарства, створення зон вільної торгівлі, будівництво металургійного комбінату поблизу Асуана тощо. Проте однією з найсерйозніших економічних проблем, як і раніше, залишається безробіття (12 %), а майже 20 % єгиптян перебувають за межею бідності.

Значення промисловості в економіці країни невпинно зростає. Видобувають такі корисні копалини, як нафта (34 млн т) й природний газ (42 млрд м3), що розробляють у зоні Суецького каналу, на Синайському півострові та в Лівійській пустелі. Також інтенсивно видобувають залізну руду, фосфати, мінеральні солі, марганець. За допомогою колишнього СРСР у 1960-ті рр. був збудований Асуанський гідроенергетичний комплекс (мал. 182), також збудована й перша в Єгипті і найбільша в Африці вітроелектростанція біля Хургади на Червоному морі.

Головні ланки обробної промисловості - текстильна, харчова, швейна, металообробна, машинобудівна. Виробляють телевізори, холодильники, працюють підприємства зі складання автомобілів, різних електротехнічних приладів. Велика судноверф побудована в Александрії. Текстильна промисловість переробляє бавовну й виробляє пряжу, тканини, бавовняні вироби, килими. Серед напряків харчової промисловості розвинені рисоочищення, виробництво цукру й олії. У передмістях Каїра розташовані сотні невеликих ремісничих майстерень, на яких виробляють меблі, дрібні вироби з металу й різні предмети повсякденного попиту.

Сільськогосподарське виробництво існувало в Єгипті впродовж понад 8 тис. років. Майже всі придатні для землеробства землі знаходяться в районі дельти Нілу. Головні продовольчі культури - кукурудза й пшениця, вирощують також рис, бобові, цукрову тростину, цитрусові, виноград, яблука, фініки тощо. Тваринництво через обмеженість природних пасовищ і кормів не одержало значного розвитку. Осіле населення вирощує велику рогату худобу, овець і кіз, а кочівники - верблюдів.

У третинному секторі зосереджена нині значна частина працівників (47 %), і створюється переважна частка ВВП (55 %). При цьому вагоме значення мають торгівля, туристичний бізнес і транспорт.

Єгипет - один із найпопулярніших туристських центрів світу, який приваблює відвідувачів своїми історико-культурними пам’ятками та деякими природними об’єктами. У 2016 р. Єгипет відвідали близько 5,2 млн туристів, хоча ще нещодавно ця кількість була значно вищою (14 млн у 2010 р.). Більшість знаних пам’яток зосереджена в дельті й долині Нілу, серед яких відомі храми, давні піраміди, некрополі із похованнями. На Червоному й Середземному морях розкинулися численні курорти для любителів дайвінгу, серфінгу та відпочинку. Інтенсивно розвиваються курортні комплекси на морському узбережжі в містах Шарм-ель-Шейх, Хургада й ін. До списку об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО занесені 7 об’єктів (мал. 183).

Мал. 182. Асуанська гребля

Мал. 183. Основні рекреаційні об’єкти Єгипту

Територією країни проходять численні міжнародні транспортні шляхи. Внутрішні перевезення здійснюються здебільшого автомобільним транспортом, на який припадає близько 80 % вантажоперевезень. В Єгипті функціонує найстаріша залізнична мережа Африки. Основні зовнішньоторговельні перевезення здійснюються морськими суднами й літаками. Головні морські порти - Александрія, Суец і Порт-Саїд. Ефективно працює державний Суецький канал (завдовжки 163 км, завглибшки до 17 м, завширшки 120-150 м, без шлюзів), який був відкритий 1869 р. і націоналізований 1956 р. Для навігації широко застосовується р. Ніл. У Єгипті налічується два міжнародних аеропорти - в Каїрі і Луксорі.

Останніми десятиліттями значного розвитку набуває зовнішня торгівля. Традиційними експортними товарами є нафта й нафтопродукти, бавовна й текстиль, агрокультури (рис, картопля, фрукти й овочі), одяг, фармацевтичні товари тощо. До країни імпортується зерно, м’ясо, прокат металів, обладнання, транспортні засоби, паливо, папір тощо. Основними торговельними партнерами Єгипту є США, країни ЄС, Японія, Саудівська Аравія тощо.

Успішно розвивається українсько-єгипетське співробітництво. До Єгипту постачають українські чорні метали та напівфабрикати з них, різну сільськогосподарську продукцію. Основним продуктом єгипетського імпорту залишаються їстівні плоди (переважно цитрусові). За орієнтовними підрахунками, на території Єгипту проживає, працює і навчається понад 4 тис. громадян України.

ПОМІРКУЙТЕ

Нігерія першою на Африканському континенті перетнула межу в 100 млн осіб (країна-гігант) і має найстрокатіше за складом населення. Як це вплинуло на: 1) форму державного устрою в країні; 2) утворення одного з перших в Африці мегалополісів (Лагіб); 3) зміну столиці (з Лагоса до Абуджі); 4) характер суспільних конфліктів; 5) гостроту екологічних проблем в країні?

Мал. 184. Народ йоруба

• Нігерія. Країна розташована на території Західної Африки і є найзаселенішою африканською державою. Її територія тягнеться від узбережжя Гвінейської затоки до західноафриканської савани. Первісно Лагос був столицею Нігерії, поки 1991 р. столицю перемістили в місто Абуджа, через те, що це нейтральне з етнічної, соціальної та релігійної точки зору місце.

Природно-ресурсний потенціал країни багатий і різноманітний, завдяки чому Нігерію ще звуть «Західною Африкою у мініатюрі». Для Нігерії характерні згладжені форми рельєфу, 2/3 території якої займають вирівняні плато і чисельні залишкові скелі. Серед мінеральних ресурсів виключне значення мають поклади нафти (запаси 5 млрд т) й природного газу (5,1 трлн м3) на шельфі Гвінейської затоки й у дельті Нігеру. Є родовища залізної руди, урану, олова, свинцю, марганцю, бокситів.

Найбільша ріка - Нігер, від якої і пішла назва країни. Нігер судноплавний у межах усієї країни. Нігерія - країна лісів і саван, однак масові вирубки й випалювання під посіви скоротили площі лісів, і сучасна лісистість уже зменшилася до 10 %.

Нігерія - найбільша за кількістю населення країна Африки. На її території в 2017 р. мешкало 190 млн осіб (у 1960 р. - 55,7 млн). Сучасне населення зростає високими темпами, щорічний природний приріст становить 2,4 %. Традиційно нігерійські жінки народжують до 5-6 дітей. Тривалість життя залишається невеликою (близько 53 років).

У складі населення налічується більше 250 племен і народностей, які мають власну мову і культурні традиції. Близько 80 % населення складають десять груп, які кількісно переважають в окремих штатах (народи гауса, йоруба (мал. 184) становлять близько 60 % нігерійців). Понад 40 % мешканців сповідують християнство, майже 50 % є мусульманами, значна частка нігерійців (10 %) дотримується традиційних вірувань.

Середня густота населення становить 197 осіб/км2, найвища вона в більшості районів південного сходу (до 700 осіб/км2). Нігерія переважно сільська країна, хоча в містах мешкає вже 48 % населення. Багато міст на півночі, що є столицями еміратів, такі ж давні, як і міста південного заходу. Найбільші міста країни - Лагос (13,1 млн осіб) та Ібадан (3,5 млн).

Сучасна Нігерія - економічно відстала країна, в якій економіка заснована переважно на нафтовій промисловості. Нігерія є членом ОПЕК, на нафтову сферу припадає до 20 % ВВП, вона забезпечує понад 80 % прибутків бюджету. В 2016 р. Нігерія видобула 99 млн т нафти (найбільший показник в Африці), яку транспортують здебільшого до Західної Європи та США. Водночас із нафтою видобувають певну кількість газу (мал. 185). Основними виробництвами обробної промисловості є нафтопереробна й харчова. Останнім часом були створені перші невеликі підприємства з виробництва чорних і кольорових металів, металообробки (складання автомобілів з імпортних деталей), хімічної промисловості, цементні заводи, багато підприємств легкої промисловості. Велике промислове виробництво сконцентроване навколо Лагоса. У країні розвинуті традиційні ремесла, особливо ткацтво, гончарна справа й різьблення по дереву й слоновій кістці.

Мал. 185. Нафтові платформи в Гвінейській затоці

У сільському господарстві переважають напівнатуральні та малотоварні селянські господарства. Головні продовольчі культури, які культивують для внутрішнього споживання, є традиційними для всієї Тропічної Африки - маніок, ямс, просо, сорго, бобові. Експортними культурами є арахіс, олійна пальма і какао. У ряді районів розвинуте екстенсивне пасовищне тваринництво. Нігерії належить першість на континенті за поголів’ям кіз, овець, великої рогатої худоби, віслюків, мулів, коней.

Разом зі зростанням урбанізації збільшується і значення третинного сектору, на який уже припадає 60 % ВВП. У транспортному комплексі провідне місце посідають автомобільний і залізничний види транспорту, які перевозять понад 80 % вантажів. Територією країни прокладені 3,8 тис. км вузькоколійних залізниць і 193 тис. км автодоріг. Більшість із них поєднують столиці штатів із адміністративними центрами провінцій. У зовнішньоторговельних перевезеннях велику роль відіграє морський транспорт. Головні морські порти національного значення - Лагос і Порт-Гаркорт. Розвиток нафтовидобувної промисловості сприяв створенню великих нафтових терміналів на березі Гвінейської затоки. Національна авіакомпанія Air Nigeria виконує як міжнародні, так і внутрішні рейси.

Нігерія має багаті природно-рекреаційні ресурси (приморські пляжі, флора й особливо фауна національних парків), приваблює туристів і самобутня культура аборигенів, їхні ремесла й традиційна культура. Та через нестабільність політичного життя і недостатню логістику туристичної інфраструктури, розвиток туризму в цій країні дуже гальмується. До списку об’єктів спадщини ЮНЕСКО внесені 2 об’єкти.

Економічний розвиток Нігерії дуже тісно пов’язаний із зовнішньою торгівлею. Домінуюче положення в структурі експорту займає нафта, на частку якої припадає 96 % експортних надходжень. Інші великі статті експорту - какао-боби, пальмові ядра, каучук, електроенергія; в імпорті переважають продовольство, споживчі товари, промислова сировина, машини та обладнання, транспортні засоби тощо. Основні торговельні партнери Нігерії - США та країни ЄС.

Дедалі активніше розвивається співпраця між Україною та Нігерією в торговельно-економічній сфері, свідченням чого є стабільне зростання двостороннього товарообігу. В українському експорті до Нігерії зростає частка чорних металів, добрив, зернових культур та іншої агропродукції. Організованої української діаспори в Нігерії немає.

Запитання і завдання для самоконтролю

1. Порівняйте риси ЕГП Єгипту та Нігерії.

2. Знайдіть риси подібності в характеристиці населення двох країн. Чим обумовлені наявні відмінності складу населення Єгипту та Нігерії?

3. Охарактеризуйте чинники впливу розбудови секторальної структури економіки Єгипту та Нігерії, що однакові для обох країн.

4. Яка з двох країн, на ваш погляд, має більше переваг для участі в міжнародному поділі праці? Відповідь обґрунтуйте.

ПРАКТИЧНА РОБОТА №25

Тема: Аналіз структури ВВП і структури експорту Нігерії.

Мета: закріпити знання про ВВП і структуру експорту як показники рівня розвитку економіки; аналізувати співвідношення добувних, обробних виробництв і сфери послуг у секторальній структурі ВВП Нігерії; порівнювати й аналізувати структуру ВВП і структуру експорту для визначення експортоорієнтованих сфер економіки Нігерії; робити висновки щодо рівня розвитку та ролі Нігерії в міжнародному поділі праці.

ДОСЛІДЖЕННЯ

1. Суецький канал, нафта і туризм - три кити економіки Єгипту.

2. Ніл - «річка, що дарує життя».

3. Пояс бідності на південь від Сахари: причини формування та глобальні наслідки.