Підручник з Географії (профільний рівень). 10 клас. Безуглий - Нова програма

§ 48. ПРИРОДНО-РЕСУРСНИЙ ПОТЕНЦІАЛ І ГОСПОДАРСТВО АФРИКИ

ПРИГАДАЙТЕ

1. Що стало підґрунтям поділу Африки за рельєфом на Високу та Низьку? Чому найвища точка Африки знаходиться не в зоні альпійської складчастості?

2. Чому Африка є найтеплішим, але не найсухішим материком світу?

3. Як колоніальне минуле вплинуло на природно-ресурсний потенціал Африки? Які наслідки «екологічного грабунку» Африки розвиненими країнами?

• Природно-ресурсний потенціал Африки. У рельєфі домінують рівнини (середня висота материка - 750 м). Гірські масиви піднімаються на півночі (Атлаські гори), сході (Ефіопське нагір’я) та півдні (Драконові й Капські гори). Найвищі вершини - давні та молоді вулкани, серед яких: Кіліманджаро (5895 м), Кенія (5199 м), Камерун (4070 м) та ін.

В Африці виявлені родовища майже всіх відомих видів мінеральних ресурсів. На її частку припадає переважна кількість запасів золота (в ПАР 50 % світових запасів) та алмазів світу (Південна Африка); 2/3 фосфоритів (Марокко, Туніс), 2/5 марганцю (ПАР і Габон), близько 1/3 кобальту, урану, міді («мідний пояс» Центральної Африки), бокситів. Після Другої світової війни виявлені величезні запаси нафти (близько 8 млрд т) і газу (6 трлн м3). Понад 80 % запасів кам’яного вугілля Африки зосереджено в ПАР. Надра континенту багаті на поклади залізних, хромових (ПАР і Зімбабве), свинцево-цинкових (ПАР, ДР Конго, Марокко), олов’яних, вольфрамових та інших руд. Є також величезні запаси апатитів і калійних солей (Ефіопія).

Водні ресурси Африки дуже значні. Особливо багатий континент на поверхневі води. Річкова мережа найгустіша в екваторіальному поясі, у пустелях і на піщаних рівнинах Калахарі річки майже відсутні. Найбільшими річками є Конго (за об’ємом річного стоку поступається лише Амазонці), Ніл (друга за довжиною у світі - 6671 км), Нігер, Замбезі (мал. 173) й Оранжева. Великі озера розташовані переважно у Східній Африці й на півдні від екватора, який перетинає найкрупніше озеро материка - Вікторія (68 тис. км2).

Різноманітні за складом ліси вкривають менше 10 % площі континенту. У вічнозелених лісах Центральної Африки ростуть до 40 порід дерев, що мають цінну деревину (чорне, червоне й ін.); з плодів олійної пальми одержують високоякісну харчову олію, з кавових бобів - кофеїн. Африка - батьківщина кавового дерева, що росте у лісах Ефіопії, Центральної Африки, Мадагаскару.

• Господарський розвиток Африки. Африканські країни перебувають на різних стадіях соціально-економічного розвитку і на різних етапах формування їхніх етнічних спільнот. До найважливіших сучасних особливостей їхнього економічного розвитку належать: багатоукладність, технологічна відсталість господарства, різке розмежування напрямків високотоварного сільського господарства, що виробляють експортну продукцію, і натурального й напівнатурального, що обслуговують місцевий попит, переважання у промисловому виробництві гірничодобувної сфери та повний експорт її продукції, домінування у вивозі натуральної та аграрної сировини, переважання у зовнішній торгівлі більшості країн одного або кількох продуктів, залежність господарства від зовнішнього ринку.

В Африці чітко виділяють дві полюсних групи країн, з одного боку - група найменш розвинених, найбідніших держав (Ліберія, Сьєрра-Леоне, Чад, Конго, Сомалі), інший полюс утворюють ПАР (індустріально-аграрний гігант Африки), Єгипет, Марокко, Нігерія, Алжир, Кенія, Туніс та ін., які мають більш-менш розвинутий промисловий сектор, що базується на гірничодобувній промисловості та переробці сільськогосподарської сировини, і виробляють 60 % сукупного африканського ВВП.

Для Африки характерні всі риси слабкої розвиненості, пов’язані, перш за все, з дуже тривалим періодом колоніальної залежності країн материка. Про масштаби відсталості Африки свідчать ряд показників соціального розвитку її країн. Африка посідає перше місце у світі за рівнем неписьменності, тут найвища дитяча смертність, що у 10-14 разів перевершує показники розвинутих країн, найнижча у світі тривалість життя, близько 80 % населення континенту не має можливості отримувати медичну допомогу, а понад 70 % мешканців проживають за межею бідності. За даними ООН, майже 60 % населення Тропічної Африки систематично недоїдають, серед них 40 % дітей у віці до 5-ти років (мал. 174). Особливо скрутне становище в Ефіопії, Анголі, Чаді, Мозамбіку, Сьєрра-Леоне, Сомалі й ін.

Мал. 173. Водоспад Вікторія на р. Замбезі

Мал. 174. Голодуючі в Сомалі

ПОМІРКУЙТЕ

Використовуючи відповідні карти Африки, знайдіть місцеположення: а) басейнів нафти і газу й охарактеризуйте їхній вплив на рівень розвитку нафтовидобувних країн; б) покладів кам’яного вугілля та поясніть, чому 80 % цього ресурсу знаходиться в Південній Африці, а саме в ПАР; в) «мідного поясу», залізних і алюмінієвих руд, золота, алмазів. Поясніть, чому за наявності такого різноманіття та обсягу мінеральних ресурсів Африка є периферією і найменш розвиненою частиною світової економіки.

Про виробничу структуру господарювання африканських країн свідчить структура ВВП: на частку сільського господарства припадає 22 %, промисловості - 25 %, сфери послуг - 53 % (2016 р.). При цьому частка промислового виробництва в країнах Африки за останні роки зросла завдяки посиленню первинної обробки мінеральної сировини у самих африканських країнах, розвитку перенесених сюди з розвинених країн «брудних виробництв» (металургійної, хімічної, зокрема й нафтохімічної промисловості) тощо.

Первинний сектор економіки Африки базується на традиційних галузях - гірничодобувній, сільському та лісовому господарствах. Головні галузі видобувної промисловості розвинуті в місцях залягання мінеральної сировини, видобувають вугілля (ПАР), нафту і природний газ (Алжир, Лівія, Нігерія, Ангола), золото (ПАР, ДРК, Зімбабве), алмази (ДРК, ПАР, Ботсвана, мал. 175), марганцеві і хромові руди (ПАР), залізні руди (Ангола, Мавританія), мідь (ДРК, Замбія і ПАР), фосфорити (Марокко), боксити (Гвінея, Гана, Камерун), уран (Нігер) тощо.

Сільське господарство Африки характеризується низьким забезпеченням ріллі, переважанням рослинництва над тваринництвом, низьким рівнем механізації та хімізації. Рослинництво багатьох країн набуло рис монокультурності (в Ефіопії - кава, Сенегалі - арахіс, Кот-д’Івуарі, Гвінеї - какао-боби, Маврикії - цукрова тростина тощо). Серед споживчих культур найбільше вирощується пшениці (Єгипет, Алжир, Марокко), кукурудзи (ПАР, Єгипет), ячменю (Марокко, Алжир, Ефіопія), рису (Єгипет, Мадагаскар). Серед олійних домінує вирощування арахісу й олійної пальми (Західна Африка) та маслин (африканське Середземномор’я). Технічні культури вирощують переважно на експорт, зокрема какао (Гана, Нігерія), каву (Ефіопія, Ангола), чай (Кенія, Мозамбік). У Середземномор’ї та ПАР культивують виноградники та цитрусові (апельсини, мандарини, лимони, грейпфрути). На Африку припадає половина світового виробництва фініків (Єгипет, Чад, Малі, Судан тощо). Бич африканського землеробства - стихійні лиха (посухи, повені), хвороби рослин, шкідники тощо.

Тваринництво в Африці дуже малопродуктивне й екстенсивне. В одних районах воно відгінне (пастухи переганяють череду з одного пасовища на інше), в інших - напівкочове (череда пересувається у пошуках води і нових пасовищ). У деяких країнах (Єгипет, Марокко, Судан) переважає вівчарство, у пустельних районах розводять верблюдів, а в мусульманських країнах майже відсутнє свинарство.

Мал. 175. Річковий намив алмазів у ПАР

Лісове господарство - традиційна сфера екваторіальних країн Африки. Ліси вкривають майже 650 млн га території (17 % світових лісів). Особливо цінними є червоне та ебенове дерева, деревину яких експортують. Основні експортери - ДРК, Кот-д’Івуар, Камерун, Конго, Габон тощо.

Обробна промисловість є основою вторинного сектору Африки. Електроенергетика в Африці розвинута слабо. Головні паливні ресурси - вугілля, нафта і рослинне паливо. У більшості країн саме ТЕС є основним виробником електроенергії. Найбільші із діючих ГЕС - Асуанська на Нілі (Єгипет), Кахора-Басса на р. Замбезі (Мозамбік), Лаука на р. Кванза (Ангола), а також Кариба на р. Замбезі (Замбія і Зімбабве) та Каїнджі на р. Нігер (Нігерія). Нині Китай будує найбільшу ГЕС «Мамбіла» в Африці у Нігерії. Єдина в Африці АЕС Коберг працює з 1976 р. у ПАР (5 % електроенергії).

Місцева чорна металургія представлена невеликими, переважно передільними підприємствами, що збудовані іноземними компаніями в Алжирі, Єгипті, Нігерії, ПАР. Кольорова металургія базується на багатющій місцевій сировинній базі. На виробництві міді спеціалізуються Замбія, ПАР, на алюмінії - ПАР, Камерун і Гана. Машинобудування найрозвиненіше лише в ПАР та Єгипті (виробництво транспортного і гірничого обладнання, військової техніки), в інших країнах воно представлене лише невеличкими передільними підприємствами в столичних містах. Поступово набувають значення нафтопереробка і хімічна промисловість (переважно нафтохімія), де відзначаються Нігерія, ПАР і країни Північної Африки. Виробництвом мінеральних добрив займаються в Зімбабве, Замбії, Нігерії, Марокко, ПАР, Сенегалі тощо. Молода хіміко-фармацевтична промисловість зароджується в країнах Північної Африки.

Традиційними і подекуди основними напрямками виробництва в африканських країнах залишаються текстильна і харчова. У текстильній промисловості провідна роль належить бавовняній на власній сировині, а також виробництву синтетичних волокон. Харчова промисловість (виробництво рослинної олії, цукру, какао-бобів, муки, консервів) відіграє важливу роль у майже всіх африканських країнах.

У сучасній Африці й досі зберігає своє значення традиційне ремісниче і кустарне виробництва, особливо в малорозвинутих регіонах і країнах.

Африка характеризується слабким інвестуванням у третинний сектор через нестабільну політичну й економічну ситуацію, низький попит на продукцію сфери послуг обумовлений також низьким рівнем життя населення. Лише в острівних державах (Кабо-Верде, Маврикій, Сейшельські Острови) завдяки випереджальному розвитку туристичних послуг цей сектор дає вже більше 70 % ВВП. Туризм стає перспективною сферою економіки в країнах Африки завдяки багатим і різноманітним природним умовам, узбережжям із відмінними пляжами, добрим сервісом у готелях, безліччю історичних і культурних визначних пам’яток. У 2016 р. до Африки приїхали вже близько 62 млн іноземних туристів, переважно до Марокко (10,1 млн осіб), ПАР (10 млн), Тунісу (5,3 млн), Єгипту (5,1 млн осіб) тощо.

Транспортна система Африки й досі є слаборозвинутою сферою африканської економіки. У структурі внутрішнього вантажообігу лідирують залізниці, у пасажирообігу домінує автомобільний транспорт. Для них характерна технічна відсталість (різноколійність і паровозна тяга на залізницях, переважання ґрунтових автодоріг, відсутність сервісу, мал. 176). Залізничний транспорт розвинутий слабо, у десятці африканських країн він навіть зовсім відсутній. Тут на майже 1 млн осіб населення припадає 80 км залізниць (в Європі - 500 км). Найрозвинутіша залізнична мережа - у Північній Африці. Протяжність автодоріг в Африці поступово зростає, однак і нині близько 30 % усіх автошосе з твердим покриттям припадає на ПАР. В останні роки збудовано якісні трансафриканські автомагістралі (мал. 177):

• Магрибська (уздовж середземноморського узбережжя від Марокко до Єгипту, 9777 км);

• Транссахарська (через Сахару з Алжира до Лагоса (Нігерія), 4500 км);

• Транссахельська (вір, Дакара (Сенегал) до Нджамени (Чад), 4600 км);

• Трансафриканська, або Захід-Схід (від Лагоса до Момбаси (Кенія), 6300 км;

• Трансафриканська, або Північ-Південь (від Каїра (Єгипет) до Габороне (Ботсвана), 9200 км).

Мал. 176. Пасажирське таксі в ЦАР

Мал. 177. Автомобільні магістралі в Африці

Значущим є морський транспорт, особливо у зовнішніх вантажоперевезеннях. Найбільшим торговельним флотом володіє Ліберія, під прапором якої ходять 3,2 тис. суден. Найбільшими портами є Річардс-Бей, Кейптаун, Дурбан (ПАР), Александрія (Єгипет), Лагос (Нігерія), Касабланка (Марокко) тощо. Збільшується значення авіаційного транспорту, найбільші аеропорти розташовані в Йоганнесбурзі, Каїрі, Лагосі, Рабаті, Дакарі і Найробі. У повітряних перевезеннях швидко росте частка національних компаній (EgyptAir, Airlink, Arik Air тощо).

• Участь субрегіонів Африки у МПП. В Африці традиційно виділяють 5 субрегіонів, які різняться своїм господарським розвитком.

Економічно Північна Африка - один із найрозвинутіших субрегіонів континенту. У МПП країни регіону представлені рядом видобувних галузей (нафтова та газова, гірничо-хімічна - видобуток та обробка фосфоритів). Значного розвитку набуло субтропічне землеробство у прибережній смузі (цитрусові, оливки, виноград). Обробна промисловість представлена традиційними ланками: переробною, текстильною, взуттєвою, харчовою, виробництвом мінеральних добрив, складальними і ремонтними підприємствами машинобудування. В останні роки значного розвитку набуває міжнародний туризм (у Тунісі, Єгипті, Марокко).

Основу економіки Західної Африки становить сільське господарство (вирощування какао-бобів, кави, олійної та кокосової пальми, арахісу, бананів, каучуконосів). У МПП країни регіону представлені рядом видобувних сфер: нафтовою, гірничорудною (видобуток і збагачення заліза, бокситів). Велике значення має заготівля й експорт тропічної деревини.

Традиційною в країнах Центральної Африки є зайнятість населення землеробством і скотарством, що залишаються головним джерелом існування для 80 % місцевого населення. У МПП країни регіону представлені виробництвами добувної промисловості (нафтова, мідна, марганцева, видобуток рідкоземельних металів, алмазів). Із аграрних виробництв експортний напрямок мають вирощування олійної пальми, бавовнику, какао, бананів, сизалю, кави, каучуконосів.

У МПП країни Східної Африки представлені рядом виробництв видобувної промисловості (видобутком міді, кобальту, рідкоземельних металів). У сільському господарстві розвинене плантаційне землеробство (вирощування кави, чаю, сизалю, бавовни) та напівкочове скотарство. Поширені кустарно-ремісничі промисли (ткацтво, вичинка шкур, різьблення по кістці, фарбування тканин, ковальське й гончарне ремесла тощо). В останні десятиріччя східноафриканські країни стали активно розвивати такий вид туризму, як «сафарі».

На світовому ринку Південна Африка відома як експортер мінеральної сировини. У МПП регіон представлений напрямками видобувної промисловості (видобутком вугілля, руд чорних і кольорових металів, алмазів, урану). У сільському господарстві експортне значення мають окремі ланки землеробства (вирощування цукрової тростини, субтропічних культур - цитрусових, винограду, фруктів; в острівних країнах - вирощування прянощів та ефіроолійних культур). Зростає роль субрегіону в розвитку міжнародного туризму.

• Зв’язки України з країнами Африки. Між Україною та країнами Африки нині активізується політичний діалог, співробітництво в міжнародних організаціях, а також пошук нових економічних партнерів і ринків збуту для товарів українського виробництва. Це традиційні партнери України у сфері військово-технічного співробітництва. 22 червня 2016 року Україна офіційно набула статусу держави-спостерігача в Африканському Союзі, який об’єднує всі держави Африканського континенту.

Важливим чинником співпраці України з Африкою є зовнішня торгівля. Зокрема, у 2015 р. загальний обсяг торгівлі України з країнами Африки становив 4,4 млрд дол., з яких експорт українських товарів склав 3,8 млрд дол.

Україна бере активну участь в операціях ООН з підтримання миру в п’яти країнах Африки - у Ліберії, Кот-д’Івуарі, ДРК, Судані та Південному Судані. Професіоналізм українських військових льотчиків з врегулювання політичної кризи в Республіці Кот-д’Івуар наприкінці 2010 р. отримав високу оцінку світової громадськості. У закладах вищої освіти України навчаються тисячі студентів з Африканського континенту.

Запитання і завдання для самоконтролю

1. Перелічіть особливості економіки країн Африки. Як проявляється вплив глобалізації на економіку регіону?

2. Поясніть вплив історичних і соціальних чинників на спеціалізацію первинного сектору економіки Африки.

3. Який чинник визначає розміщення осередків промислового виробництва в Африканському регіоні?

4. Розкрийте особливості становлення і закономірності розміщення сфер третинного сектору економіки країн Африки.

5. Порівняйте участь субрегіонів Африки в міжнародному поділі праці.

ПРАКТИЧНА РОБОТА № 22

Тема: Позначення на контурній карті Африки районів видобування нафти, залізних, мідних, алюмінієвих руд, центрів їхньої переробки (збагачення), основних транспортних магістралей і портів експортування.

Мета: закріпити знання про мінерально-ресурсний потенціал та особливості транспортно-географічного положення Африки; спираючись на картографічний досвід, позначити на контурній карті райони видобування нафти, залізних, мідних, алюмінієвих руд; визначити вплив сировинного чинника на розміщення центрів переробки (збагачення) цих корисних копалин; обґрунтувати вплив колоніального минулого на розміщення основних транспортних магістралей і портів експортування ресурсів.

ПРАКТИЧНА РОБОТА № 23

Тема: Створення та аналіз картосхеми чинників (райони лісозаготівлі, пасовищного тваринництва, землеробства) та проявів спустелення в Африці.

Мета: закріпити знання про земельні та біологічні ресурси Африки й закономірності впливу географічного положення на розподіл цих видів ресурсів за субрегіонами Африки; спираючись на картографічні компетенції (знання картографічних способів зображення), створити картосхему районів лісозаготівлі, пасовищного тваринництва, землеробства; проаналізувати вплив зведення лісів, перевипасу худоби та підсічно-вогневого землеробства на швидкість і напрямки процесів спустелення в Африці.

ПРАКТИЧНА РОБОТА № 24

Тема: Створення картосхеми поширення збройних конфліктів в Африці та встановлення за тематичними картами атласу природних ресурсів, як джерел фінансування протистоянь.

Мета: узагальнити знання про політико-географічне положення та природно-ресурсний потенціал країн і субрегіонів Африки; розвивати картографічні компетенції з аналізу тематичних карт атласу та зі створення картосхем; познайомитися із сучасним поширенням збройних конфліктів; порівняти географію локальних конфліктів з поширенням стратегічних природних ресурсів (нафти і газу, золота, алмазів, міді, алюмінію тощо); обґрунтувати вплив природно-ресурсного потенціалу як фінансового підґрунтя на поширення військових конфліктів в Африці.

ДОСЛІДЖЕННЯ

1. Вплив колоніального минулого на сучасну міжнародну спеціалізацію та просторову структуру господарства країн Тропічної Африки.

2. Екологічна трагедія Сахелю: причини і шлях призупинення.

3. Ангола: успішний розвиток після війни.

4. Економічні інтереси України в Африці.