§ 33. ПІВДЕННО-СХІДНА АЗІЯ. СІНГАПУР. ІНДОНЕЗІЯ

ПРИГАДАЙТЕ

1. Які експедиції і з якою метою були споряджені до Південно-Східної Азії (особливо Островів прянощів)?

2. Які острови та групи островів складають Зондський архіпелаг?

3. Завдяки чому в субрегіоні відзначаються активні інтеграційні процеси? Яке значення для економічного життя країн Південно-Східної Азії має організація ASEAN?

• Економіко-географічне положення субрегіону. Південно-Східна Азія має півострівне й острівне положення (п-ів Індокитай і численні острови Зондського архіпелагу). Субрегіон складається з 11 країн (мал. 114), з’єднуючи Євразію та Австралією і Океанію. Як і за давніх часів, сучасною Південно-Східною Азією пролягають важливі торговельні шляхи.

Роль країн Південно-Східної Азії у світі, а особливо в Азійсько-Тихоокеанському регіоні, неухильно зростає. Економічний розвиток більшості країн спрямований на пріоритетне формування промисловості та сфери послуг, використання переваг, пов’язаних із розширенням участі в МПП (табл. 1). Успіхи в економічному розвитку досягнуті завдяки різним чинникам: Бруней - провідний світовий нафтоекспортер; Сінгапур (НІК «першої хвилі») - потужний регіональний і міжнародний центр торгівлі, фінансів, послуг і розробок новітніх технологій; Індонезія, Таїланд, Малайзія та Філіппіни — нові індустріальні країни «другої» і «третьої хвилі».

Мал. 114. Склад Південно-Східної Азії

Таблиця 1. Порівняння ЕГП Сінгапуру й Індонезії

Ознаки	Сінгапур	Індонезія
Кількісні характеристики
За розміром території	карлик	велика
За чисельністю населення	мала	гігант
за ВВП на душу населення, дол. (на 2017 р.)	високі доходи (52 961)	доходи нижчі за середні (3604)
Якісні характеристики
Рівень економічного розвитку	країни, що розвиваються (НІК)
ІЛР (на 2017 р.)	дуже високий (0,925)	середній (0,689)

• Сінгапур. Держава-місто в Південно-Східній Азії, розміщується біля південного краю півострова Малакка і складається з одного великого та понад 50 дрібних островів (мал. 115). Площа країни з 1960 р. збільшилася на 15 % завдяки насипанню ґрунту біля узбережжя та створенню штучних островів і до 2030 р. може зрости ще на 100 км². На півночі вузька протока відокремлює Сінгапур від Малайзії.

Мал. 115. Місцеположення Сінгапуру

Мал. 116. Етнічний склад населення Сінгапуру

Природні умови Сінгапуру визначаються його положенням поблизу екватора. У центрі острова підносяться невисокі пагорби, узбережжя низовинні та почленовані численними затоками. Окрім глиняних сланців, у країні немає жодних мінеральних ресурсів. Клімат екваторіальний, без чітко визначених сезонів. Для збирання дощової води в центрі острова збудовані водосховища. Річки повноводні, але короткі. Країна потерпає через дефіцит водних ресурсів і вимушена імпортувати їх із Малайзії (за допомогою Джохорсько-Сінгапурської греблі). До початку XIX ст. острів був вкритий дощовими тропічними лісами, мангровими заростями й болотами. Нині ж ділянки лісів збереглися лише в центральній заповідній частині острова.

Чисельність населення Сінгапуру за останні 50 років зростала внаслідок імміграції та природного приросту. Державна демографічна політика спрямована нині на збільшення народжуваності. До країни залучають висококваліфіковані трудові ресурси. Унаслідок міграцій у країні склалася строката етнічна структура населення (мал. 116), й усі ці етноси вважаються корінними мешканцями. Змішування різних етнічних груп зумовило велику кількість релігійних вірувань: малайці сповідують іслам, китайці - буддизм і конфуціанство, індійці - індуїзм і частково іслам. Сінгапур є однією з найгустозаселеніших країн світу (7437 осіб/км²), рівень урбанізації - 100 %, сільських населених пунктів тут не збереглося.

Сучасний стан господарства. Сінгапур є високорозвинутою постіндустріальною країною з ринковою економікою, в якій важливу роль відіграють ТНК. Його зараховують до «східноазійських тигрів» за швидкий ривок економіки до рівня розвинутих країн.

Третинна сфера є домінуючою в економіці (74 % ВВП). Сінгапур став великим фінансовим центром Азії, де успішно функціонують ринок золота, валютний ринок і фондова біржа. За кількістю наявних банків (121) Сінгапур посідає III місце у світі після Лондона та Нью-Йорка. У країні успішно розвиваються біотехнології, провідні світові фармацевтичні компанії відкрили тут свої філії.

Сінгапур має розвинуту транспортну мережу. Він є кінцевим пунктом залізничної магістралі Таїланд-Малайзія-Сінгапур. Увесь острів обслуговує швидкісна міська залізниця. Збудована густа мережа автошляхів. Важливе значення для економіки має морський порт, який є одним із найбільших у світі за загальним вантажообігом. Не менше значення має аеропорт Чангі, з якого щотижня здійснюється понад 3,2 тис. рейсів в 150 міст 50 країн світу. Широко відомою є авіакомпанія Singapore Airlines.

Мал. 117. Центральна частина міста Сінгапур і комплекс Marina Bay Sands

Щороку країну відвідують понад 13 млн іноземних туристів, вона стала великим туристичним центром. Сюди прямують і транзитні туристи до Малайзії та Індонезії, і шанувальники дешевих споживчих товарів, спеціалісти сфер промисловості, і торговці й бізнесмени. Сінгапурський зоопарк, парк птахів, фестиваль мистецтв, етнічні квартали (чайнатаун, «маленька Індія»), стародавні будівлі колоніальної епохи (XIX ст.) є улюбленими туристичними об’єктами (мал. 117).

Сінгапур - центр високих технологій, і з цим пов’язана економічна стратегія розвитку промисловості, переважна орієнтація на розвиток наукоємних виробництв. Головні ланки - електроніка й електротехніка, нафтопереробка (входить до трійки найбільших світових нафтопереробників), нафтохімічна, хімічна, поліграфічна, суднобудівна й судноремонтна промисловість (найбільший у світі центр будівництва плавучих платформ для нафтогазової промисловості). Поступово скорочується частка виробництв вторинного сектору, що є ресурсомісткими й екологічно небезпечними. І навпаки, з’являються виробництва, засновані на новітніх досягненнях у сфері біології, медицини, фармакології, комп’ютерного дизайну.

Розвитку сільського господарства перешкоджає практично повна відсутність сільгоспугідь, однак країна забезпечує себе м’ясом птиці та яйцями. Інше продовольство імпортується. У спеціальних господарствах розводять рибу та креветок.

Зовнішня торгівля має важливе значення в економіці країни. Основні статті експорту припадають на комп’ютери та комплектуючі, оптичні прилади, озброєння, продукти нафтопереробки, продукцію машинобудування, електроніку; імпорт складається з машин і обладнання, нафти, металів і виробів із них. Основними торговельними партнерами є країни ASEAN, ЄС, США, Японія та Китай. Багато перспектив для розвитку плідного співробітництва між Україною та Сінгапуром існує у сферах високих технологій, культури, туризму та спорту.

ПОМІРКУЙТЕ

1. Яка з країн субрегіону є: а) найбільшою (найменшою) за кількісними показниками; б) найдавнішою за часом набуття суверенітету (наймолодшою); в) найрозвиненішою (найвідсталішою) за якісними показниками? 2. За допомогою атласу визначте місцезнаходження «вольфрамово-олов’яного поясу» Азії, Зондського нафтового басейну, покладів вугілля, нікелю, міді, золота. У межах якої країни Південно-Східної Азії всі вони вдало поєднуються і є частиною господарської діяльності?

• Індонезія. Республіка охоплює більшу частину найбільшого у світі Зондського архіпелагу й отримала прізвисько «країна 13 тисяч островів», хоча за деякими даними їх у її межах 17,5 тис. (лише ≈6 тис. мають власну назву, ≈1 тис. островів заселені). Площа країни становить майже 5 млн км², з яких на площу суходолу припадає понад 1,9 млн км².

Природні умови на розташованих поблизу екватора островах визначаються певним різноманіттям. Рівнини та гори займають приблизно однакову площу. Індонезія знаходиться в сейсмічно активній зоні Землі і є частиною так званого Тихоокеанського вогняного кільця. Щороку тут відбуваються до 7 тис. землетрусів амплітудою понад 4 бали. Також на островах налічується близько 500 вулканів, з яких понад 100 діючі. У надрах Індонезії відкриті величезні запаси нафти й природного газу (шельфова зона), олова, марганцю, нікелю, кобальту, хрому, вольфраму, молібдену, урану тощо. З давніх часів видобувають золото, срібло й алмази. В Індонезії чимало рік, але їхня довжина через острівний характер території та складність рельєфу незначна. Із усіх країн субрегіону Індонезія найбагатша на ліси, а загальна кількість рослин перевершує 35 тис. видів. За винятком о. Ява, майже 90 % території країни вкрито екваторіальними лісами.

За чисельністю населення (264 млн осіб) Індонезія перебуває на IV місці у світі після Китаю, Індії та США і є країною-гігантом (табл. 1). Завдяки виключно природному приросту в останні десятиліття кількість населення щорічно зростала на »3 млн осіб (мал. 118). В Індонезії мешкають 16 великих народностей і понад 300 етнічних і племінних груп, кожна з яких має власну мову, звичаї та свою соціальну організацію. Найчисленнішими з них є яванці (40 %), сунданці (15 %), мадурці (3,3 %), малайці (2,7 %) та ін. В Індонезії мешкає понад 5 млн китайців, які мають вагоме значення для економіки країни. Індонезія є найчисленнішою мусульманською країною у світі (кількість послідовників ісламу оцінюється в 190 млн осіб). Майже всі мешканці о. Балі сповідують індуїзм, а більшість китайців залишаються прихильниками буддизму або конфуціанства.

Населення по території країни розміщується дуже нерівномірно: на о. Ява, що займає лише 7 % площі країни, мешкає понад 60 % усього населення країни, а густота населення сягає 1000 осіб/км²; у Західній Новій Гвінеї (Іріан-Джая) на 22 % площі припадає тільки 1 % її мешканців. І досі Індонезія залишається аграрною країною, тому велика кількість населення мешкає в сільській місцевості (45 %), але кількість міського населення нині зростає набагато швидше, ніж сільського.

До великих міст належать: Джакарта (9,6 млн осіб), Сурабая (3,4 млн) і Бандунг (2,5 млн). На основі агломерацій Джакарти та Бандунга оформлюється мегалополіс Джабан на о. Ява.

Сучасний стан господарства. Індонезія - одна з нових індустріальних країн, її сучасна економічна модель базується на масштабному використанні дешевої малокваліфікованої праці в експортних виробництвах обробної промисловості з тим, щоб поступово збільшувати технічний рівень виробництва й кваліфікацію зайнятих. На тлі розширення малого й середнього бізнесу сформувалися великі фінансово-промислові групи, що контролюються китайською діаспорою.

Мал. 118. Динаміка чисельності населення в Індонезії

Мал. 119. Храмовий комплекс Боробудур на о. Ява (VIII-IX ст.)

Промисловість є найдинамічнішим сектором господарства (41 % ВВП). В Індонезії видобувають нафту й природний газ (на Суматрі, Яві та Калімантані), олов’яну руду, боксити, буре вугілля, золото й срібло. Поруч із традиційними видами діяльності (текстильна, швейна, взуттєва, побутова хімія, харчова) в останні десятиріччя створені й інтенсивно розвиваються такі сучасні виробництва, як судно- й авіабудування, нафтохімія, електроніка, автоскладання. Дрібне кустарне виробництво постачає населенню продовольство (цукор), тканини, одяг, взуття, предмети побуту, виробляє товари з бамбука, пальмових волокон тощо. Основні промислові центри: Джакарта, Сурабая, Бандунг, Палембанг, Джокьякарта тощо.

Індонезія має одне з найбільших в Азії плантаційне сільське господарство, в якому різко переважає рослинництво. Головні продовольчі культури - рис (основний продукт харчування), кукурудза, батат, арахіс, соя, цукрова тростина, численні фрукти. Головний район землеробства - о. Ява. На експорт вирощують каучуконоси, кокосову пальму, чай, тютюн, перець, різні прянощі (мускатний горіх, гвоздику), збирають кору хінного дерева (основний постачальник у світі). Тваринництво розвинуте слабо. Важливе значення має рибальство, вилов крабів, лангустів, креветок; видобувають перли й перламутрові мушлі.

Головним у країні є морський транспорт, останнім часом велику увагу приділяють розвитку авіаційних та автомобільних шляхів. Морський транспорт пов’язує численні острови, на кожному великому острові є не менше одного портового міста. Система залізниць прокладена лише на островах Ява й Суматра. Автодорожня система Індонезії розвинута слабо, в країні не якісні шляхи, а деякі великі внутрішні райони Калімантану, Суматри, Іріан-Джая їх зовсім не мають.

Індонезія має колосальний туристичний потенціал. Розкішні екваторіальні ліси, багата й ендемічна флора й фауна у поєднанні з висотною поясністю, безліччю вулканів і узбережжями теплих морів надають Індонезії великої рекреаційної привабливості. Серед найвідоміших історико-культурних об’єктів країни — величний храм Будди — Боробудур (мал. 119). Серед відомих курортів - о. Балі, Бінтан і Ломбок із їхніми комфортабельними готелями. Щороку Індонезію відвідують до 10 млн туристів.

Запитання і завдання для самоконтролю

1. Назвіть країни, що входять до складу Південно-Східної Азії.

2. Яка країна Південно-Східної Азії належить до «Великої двадцятки» (G-20)? За якими критеріями її зараховують до даної групи?

3. Чому такі різні країни Південно-Східної Азії зараховують до однієї спільної групи НІК? Які ознаки нових індустріальних країн?

4. Охарактеризуйте сучасну модель економіки країн Південно-Східної Азії.

5. Які чинники сприяли розвитку транспортно-логістичного комплексу та фінансово-банківської діяльності в Сінгапурі?

6 Яке місце у світовій і регіональній економіці посідає Індонезія?

Р ДОСЛІДЖЕННЯ

1. Розроблення і презентація проекту винесення японською корпорацією матеріаломісткого (енергомісткого/працемісткого) виробництва в одну з країн Південно-Східної або Південної Азії.

2. Нові індустріальні країни Азії: складові успіху.