Підручник з Географії (профільний рівень). 10 клас. Безуглий - Нова програма

РОЗДІЛ I. ГЛОБАЛЬНИЙ СВІТ

Тема 1. Політико-географічні закономірності

Ви дізнаєтеся про:

- зміст понять «країна», «держава», «територія», «акваторія», «суверенітет», «суверенна держава», «залежна територія», «територія держави», «державний кордон», «виключна економічна зона»;

- види і функції кордонів;

- основні складові держави як територіально-політичної системи;

- значимість знання і розуміння політико-географічних закономірностей глобалізованого світу.

Ви навчитеся:

- розрізняти держави за низкою ознак (типом державного правління, типом державного устрою, рівнем економічного розвитку);

- визначати особливості розміщення країн різних типів у світі і за регіонами;

- аналізувати просторову модель концепції «Центр-периферія».

§ 3. КРАЇНИ, ДЕРЖАВИ, ТЕРИТОРІЇ ТА АКВАТОРІЇ НА ПОЛІТИЧНІЙ КАРТІ СВІТУ

ПРИГАДАЙТЕ

1. Що ви знаєте про політичну карту світу?

2. З яких елементів складається політична карта світу?

3. Які зміни відбулися на політичній карті світу в новітній період історії?

• Політична карта світу. У сучасному світі налічується понад 250 країн і територій. З них суверенними державами є близько 80 % країн. За XX ст. кількість незалежних держав значно збільшилася. Якщо на поч. XX ст. на політичній карті світу існувало всього 55 суверенних держав, то у 2018 р. - уже 194 держави (мал. 5).

Головними об’єктами, що показані на політичній карті, є країни й держави.

Політична карта світу - тематична географічна карта, яка дає територіально-політичну характеристику світу, материків або великих географічних регіонів.

Мал. 5. Динаміка кількості держав у світі

Потрібно чітко розрізняти ці поняття, оскільки між ними існує суттєва відмінність.

Якщо країна набуває суверенітету і стає повністю незалежною, це означає, що вона набуває політичного змісту держави.

Суверенність (незалежність) держави передбачає:

- повноту законодавчої, виконавчої і судової влади держави на всій її державній території;

- унеможливлення іноземного втручання у внутрішні справи держави, зокрема і в питання соціального, демографічного, культурного, економічного й іншого розвитку країни загалом і окремих її частин;

- непокору владі іноземної держави у сфері міжнародних відносин (зовнішня політика і оборона, національна безпека), якщо дії цієї держави завдають шкоди або суперечать національним інтересам;

- можливість звертатися до міжнародного права у випадках спірних відносин з іншими суверенними державами або їхніми частинами;

- наявність власної повністю контрольованої державної території, а також інших атрибутів (законодавство, армія, фінансова і грошова системи, столиця, національний прапор, герб, гімн).

Носієм суверенітету може бути лише народ, який здійснює свою суверенну владу через виборне представництво і главу держави.

Країна - це заселена територія з визначеними кордонами, яка в політико-географічному аспекті може мати державний суверенітет або бути залежною.

Держава - суверенне політичне утворення, що має особливу систему органів і організацій, які здійснюють свої повноваження на певній території.

Колонія - країна або територія, що перебуває під владою іншої держави (метрополії) і не має політичної та економічної самостійності і керівництво якою здійснюється на основі спеціального режиму.

ПОМІРКУЙТЕ

На підставі визначень понять «держава» і «країна» знайдіть принципову відмінність між цими елементами політичної карти світу. За допомогою шкільного атласу і досвіду вивчення політичної карти Європи в попередніх географічних курсах і на уроках історії наведіть приклади суверенних держав. З’ясуйте, чи всі країни Європи є суверенними державами.

Окрім суверенних держав, на політичній карті світу залишилося понад 60 залежних територій, які часто називають колоніями, але це не правомірно!

Нині під різним режимом управління перебувають території загальною площею близько 135,4 тис. км2 із населенням понад 12 млн осіб. Найбільша кількість залежних територій залишається й досі під управлінням Великої Британії, США, Франції, Австралії і деяких інших держав у всіх регіонах світу.

ДІЗНАЙТЕСЯ БІЛЬШЕ

Види залежних територій у сучасному світі

Заморські території

Заморські департаменти

Заморські володіння (не інкорпоровані території)

Коронні володіння

Велика Британія:

Англія, Бермудські о-ви, Британська антарктична територія, Британські Віргінські острови, Гібралтар, Кайманові о-ви, Монтсеррат, о-ви Святої Єлени, Вознесіння і Тристан-да-Кунья, Південна Джорджія й Південні Сандвічеві о-ви, Піткерн, о-ви Теркс і Кайкос, Фолклендські о-ви

Франція:

Гваделупа, Мартиніка, Французька Гвіана, Реюньйон

США:

Американське Самоа, Американські Віргінські острови, Гуам, Північні Маріанські о-ви, Пуерто-Рико

Велика Британія:

о. Гернсі, о. Джерсі, о. Мен

Франція:

Кліппертон, Французькі Південні і Антарктичні території

Володіння

Зовнішні малі острови без корінного населення

Норвегія:

Територія Сальбар (архіпелаг Шпіцберген) і Ян-Маєн, Антарктичні території (Земля Королеви Мод, о. Буве, о. Петра I)

США:

о. Бейкер, атол Джонстон, о. Джарвіс, о. Гауленд, риф Кінгмен, атол Мідвей, о. Навасса, о. Вейк

Австралія:

о. Маккуорі, Австралійська антарктична територія, о. Різдва, о. Норфолк

Нова Зеландія:

Токелау, Залежна територія моря Росса, о-ви Кука

До важливих досягнень політики заохочення деколонізації ООН є той факт, що слово «колонія» нині не використовують у назвах залежних територій, а класичні риси колоній (пригнічення аборигенного населення, безконтрольний видобуток корисних копалин тощо) у світі вже майже не трапляються. Більшість із них мають статуси «зовнішня територія», «заморська територія», «заморське володіння» тощо. Рівень і якість життя в багатьох з них набагато вищі, ніж у деяких незалежних держав.

Наприклад, одні залежні території Карибського моря й Океанії стали відомими банківськими й офшорними центрами, інші — успішно спеціалізуються на туризмі й послугах «зручного прапора», а такі території, як Гуам (мал. 6) і Гібралтар, є важливими військовими базами, що дає їм немалий прибуток і можливості для економічної глобалізації.

Мал. 6. Авіабаза ВПС США «Андерсен» на о. Гуам

ДІЗНАЙТЕСЯ БІЛЬШЕ

Декларацію про надання незалежності колоніальним країнам і народам прийнято 14 грудня 1960 р. на 15-й сесії Генеральної Асамблеї ООН. Тільки в 1960 р. в Африці виникло 17 нових держав.

Політичній карті світу властива висока динамічність. Вона відображає і фіксує основні політико-географічні процеси, які розподіляються на кількісні та якісні (табл. 1).

Таблиця 1. Кількісні та якісні зміни на політичній карті світу

Кількісні зміни

Якісні зміни

• приєднання щойно відкритих земель (на земній кулі нині практично не залишилося «білих плям», які були б невідомі людству);

• територіальні надбання або втрати внаслідок війн

(такі території в подальшому стають предметом суперечок між країнами);

• об’єднання або розпад держав (розпад Радянського Союзу, Югославії, Чехословаччини, Ефіопії, об’єднання Німеччини, приєднання Гонконгу і Макао до КНР тощо);

• добровільні поступки країн або обмін ділянками суходолу (передача всіх суверенних прав над певною територією однією державою іншій за угодою);

• нарощування території (Японія, Нідерланди, Сінгапур).

• історична або різка зміна суспільно-економічної формації (встановлення капіталістичних відносин на території ряду колоній Великої Британії);

• отримання країнами політичного суверенітету (набуття суверенітету десятками колишніх колоній (без змін кордонів) в Африці, Азії, Латинській Америці);

• уведення нових форм державного устрою або правління (Бельгія в 1993 р. з унітарної держави стала федеративною, Непал у 2008 р. скасував монархію і став федеративною республікою);

• утворення чи розпад міждержавних політичних спілок і організацій (розпад Ради Економічної Взаємодопомоги (1991 р.), утворення ГУАМ (1997 р.)тощо);

• поява і зникнення на планеті «гарячих точок» - осередків міждержавних і внутрішньодержавних конфліктів (Україна, Північна Ірландія, Ірак, Палестина, Сомалі, Шрі-Ланка, Ліберія, Абхазія, Придністров'я тощо);

• зміна назв країн або їхніх столиць (Бірма (колиш.) - М’янма, Заїр (колиш.) - ДР Конго, Берег Слонової Кістки (колиш.) - Кот-д’Івуар, Молдавія (колиш.) - Молдова, Делі (колиш.) - Нью-Делі, Фрунзе (колиш.) - Бішкек, Свазіленд (колиш.) - Есватіні тощо);

• перенесення столиць (ФРН, Казахстан, М'янма, Шрі-Ланка, Нігерія, Танзанія).

Сучасний етап розвитку політичної карти світу характеризується політичною нестабільністю на світовій арені, посиленням геоекономічних і етнокультурних процесів, створенням системи багатополярного світу, а також зростанням ролі регіональних угруповань у геополітичному просторі.

Питання для самостійного вивчення

Соціосфера (населення і розселення), культуросфера, економсфера і техносфера, політосфера держави.

Запитання і завдання для самоконтролю

1. Країни і держави є головними елементами політичної карти світу. Поясніть, чому кожну державу можна назвати країною, але не кожну країну можна назвати державою.

2. Які зміни відбулися на політичній карті світу за останні 100 років? Які зміни (кількісні чи якісні) домінували впродовж цього часу?

3. Якщо процес надання незалежності країнам і територіям триватиме й надалі, то який субрегіон світу зазнає найбільших змін?

ОБГОВОРІМО...

Сучасна політична карта світу - це не лише Європа, Азія, Африка, Америка, Австралія та Океанія. Дедалі більше зростають геополітичні інтереси і намагання поширити свою присутність у Світовому океані, Антарктиді й Антарктиці. Якими документами регламентуються політичні права на поширення володінь за рахунок вод відкритого океану і Шостого континенту? Чому не можна створювати територіально-політичні утворення в Антарктиді й Антарктиці?