Підручник з Географії (профільний рівень). 10 клас. Безуглий - Нова програма

§ 11. СТРУКТУРА СВІТОВОГО ГОСПОДАРСТВА. СЕКТОРАЛЬНА МОДЕЛЬ ЕКОНОМІКИ

ПРИГАДАЙТЕ

1. Що таке світове господарство (світова економіка)?

2. Які передумови сприяли зародженню і розвитку світового господарства?

3. Що означає термін «багаторівневість» світового господарства?

4. Що ви знаєте про тенденції розвитку сучасного світового господарства?

• Основні риси сучасного світового господарства. Прискорення науково-технічного прогресу постійно висуває нові, щораз вищі вимоги до економіки та суспільства різних країн-учасниць світового господарства, створює тісні взаємозв’язки його підрозділів.

Важливу системотворчу роль у світовому господарстві відіграють три типи просторів, що забезпечують існування світової економіки: географічний, економічний та інформаційний.

Географічний простір включає сучасні види транспорту і зв’язку, без яких не може нині функціонувати жоден центр економічної діяльності. У світі налагоджено взаємодію міжнародних, національних і локальних видів залізничного, автомобільного, річкового, морського й авіаційного видів транспорту, трубопроводів і мереж електропередач, усіх видів зв’язку.

В економічному просторі визначальну роль відіграють світові фінансові інститути, серед яких провідне місце посідають Світовий банк, Міжнародний валютний фонд (МВФ, мал. 21), Світова організація торгівлі (СОТ), а також центральні банки США (Федеральна резервна система), Євросоюзу, Японії тощо. З поч. XXI ст. важливу фінансову функцію виконує єдина валюта Європейського Союзу - євро.

Інформаційний простір глобальної економічної системи включає систему цінностей, стереотипи поведінки, ідеї та інші аспекти духовного життя людства.

Як кожна складна економічна система, світове господарство функціонує відповідно до певних принципів:

> територіальність (прив’язка до певної території, де розташовані виробничі потужності й споруди, ресурси, проходять транспортні магістралі тощо);

> цілісність (взаємозв’язок і взаємозалежність елементів господарства між собою, за яких зміни в одному з компонентів беззаперечно викличуть систему змін в усьому комплексі світового господарства);

> ієрархічність (підпорядкування, а саме: країни-лідери світового господарства визначають структуру виробництва, переміщення, споживання основних потоків сировини, продукції, послуг, фінансів тощо);

> саморегуляція (на основі дії економічного закону попиту і пропозицій);

> адаптація (будь-які коливання та зміни на світовому ринку викликають реакцію пристосування до цих змін, що сприяє збереженню економічної рівноваги).

Мал. 21. Штаб-квартира МВФ у Вашингтоні

Структура - внутрішня будова системи та сукупність стійких зв’язків у ній, що забезпечують її цілісність.

Хоча світове господарство і є цілісною системою, воно дуже неоднорідне - складається з різних частин, тобто підсистем, які мають певну спільність і специфіку. Для забезпечення обґрунтованості та об’єктивності в поділі світового господарства на окремі підсистеми використовують такі критерії, як рівень економічного розвитку, соціальну структуру господарства, рівень і характер зовнішньоекономічних зв’язків, тип економічного зростання.

• Множина структур світового господарства й окремих країн. Світове господарство - система, що має багато складних структур, які формувалися протягом багатьох століть.

Кожна система має цілу множину структур. Наприклад, у географії господарства розрізняють такі прості структури, як секторальну, суспільну, політичну, функціональну, територіальну тощо.

Під час аналізу різних типів територіально-виробничих систем (господарства світу, регіону, країни тощо) визначальними стають два види структур - секторальна й територіальна. Вони обидві показують співвідношення різних елементів господарської системи — не територіальних (сектори, виробництва і послуги, підприємства, установи й заклади), і тоді йдеться про її секторальну (компонентну) структуру, і територіальних (регіон, економічний район, промисловий центр тощо), і тоді розглядається її територіальна (регіональна) структура.

У світовому господарстві виділяють міжгалузеві комплекси, що є сукупністю однорідних виробництв у межах однієї сфери (паливно-енергетичної, металургійної, машинобудівної, транспортної) або в технологічно пов’язаних різних сферах (будівельна, військово-промислова, агропромислова). Найскладнішою структурою відзначається агропромисловий комплекс, що включає три сфери діяльності: промисловість, що виробляє засоби виробництва (сільськогосподарське машинобудування, виробництво добрив тощо), власне сільське господарство (рослинництво й тваринництво), галузі із заготівлі та переробки аграрної продукції, доведення її до споживача (харчова й легка промисловість, елеваторно-складське господарство, торгівля продовольством, громадське харчування).

Важливою складовою частиною господарства є інфраструктура, під якою розуміють сукупність матеріальних засобів з обслуговування виробництва і населення. Залежно від виконуваних функцій розрізняють виробничу й невиробничу (соціальну) інфраструктуру.

Виробнича інфраструктура включає об’єкти і види діяльності, що забезпечують зовнішні умови для розвитку виробництва. До неї входять вантажний транспорт, дороги (мал. 22), електро-, газо- і водопостачання, складське господарство, зв’язок, інформаційне обслуговування. Невиробнича інфраструктура опосередковано пов’язана з процесом виробництва і включає підготовку кадрів, середню й вищу освіту, пасажирський транспорт, телефонні мережі, заклади культури, охорони здоров’я, громадського харчування, а також комерційні банки, товарно-сировинні й фондові біржі та ін.

Мал. Транспортні розв’язки в Лос-Анджелесі (1) і Шанхаї (2)

Територіальна структура - це просторова організація господарства, у якій виділяються та взаємодіють один з одним його елементи. У територіальній структурі світового господарства виділяються частини світу, а їх складовими є регіони та країни. До складу регіону, як вищої ієрархічної сходинки світового територіального утворення, може входити декілька країн, розташованих на спільній території.

ПОМІРКУЙТЕ

Користуючись шкільним атласом та інформацією Інтернету, визначте регіони світу, для яких властиві такі пропорції співвідношення зайнятості працівників: а) понад 70 % - сільське господарство та добувна промисловість; б) домінування промисловості над сільським господарством зі зростаючою роллю невиробничої сфери; в) близько 70 % - невиробнича сфера. Зіставте отримані результати зі світовою моделлю господарства «Ядро-периферія».

Структурна побудова світового господарства представлена не тільки секторальною та територіальною ознаками. Вона також визначається функціональною спрямованістю національної економіки конкретних країн. З огляду на це виділяють такі групи країн, як аграрні, аграрно-індустріальні, індустріальні й постіндустріальні. Належність країн до конкретної групи зумовлює і специфіку тих міжнародних відносин, які складаються між конкретною країною й іншими учасниками світового господарства.

• Секторальна модель господарства. Під час тривалого історичного розвитку в секторальній структурі світового господарства відбулися кардинальні зміни. З економічною діяльністю первісних людей були пов’язані так звані первинні види господарської діяльності (сільське господарство, рибальство, мисливство, лісівництво, добувна промисловість). Первинний сектор був найпершим в історії людства і тривав аж до початку промислової революції (сер. XVIII ст.), після чого він поступився першістю вторинним виробництвам (обробна промисловість і будівництво). Суспільство, що існує в умовах пануючого вторинного сектору економіки, зветься індустріальним.

ДІЗНАЙТЕСЯ БІЛЬШЕ

Трисекторна модель економіки Фішера-Кларка-Фурастьє (1935-1949 рр): первинний сектор - аграрні країни, «бананові республіки», «сировинні додатки» або «сировинні донори»; вторинний сектор - індустріальні країни та НІК; третинний сектор - 3 стадії формування:

а) з 1930-х рр. - постіндустріальна економіка;

б) з 1980-х рр. - зріла постіндустріальна економіка;

в) з 2000-х рр. - інформаційна постіндустріальна економіка.

На сучасному етапі розвитку світового господарства спостерігається чітке зменшення частки виробничої сфери (первинного і вторинного секторів) і збільшується значення третинного сектору (сфери послуг). Нині у світі до невиробничої сфери залучено вже близько 1/3 активного населення, а в окремих розвинутих країнах світу показник зайнятості становить понад 50 % (табл. 6).

Таблиця 6. Частка зайнятих за секторами економіки (у % на 2016 р.)

Країна

Сектори економіки

Первинний сектор

Вторинний сектор

Третинний сектор

Монако

0

16

84

Сінгапур

1

15

84

США

1

20

79

Німеччина

2

24

74

Японія

3

26

71

Україна

6

26

68

Росія

9

28

63

Китай

28

29

43

Афганістан

79

6

15

Нігер

87

4

9

Світ загалом

32

24

44

Часто з третинної сфери економіки виділяють четвертинну - послуги для бізнесу (маркетинг, банківські та фінансові й інші, пов’язані з плануванням та організацією виробництва) та п’ятинну - надає послуги населенню, яке потребує високого рівня кваліфікації персоналу.

Суттєві зміни нині відбуваються і в структурі матеріального виробництва. Пов’язані вони, перш за все, зі змінами пропорцій між промисловістю та сільським господарством на користь промисловості, від розвитку якої залежить зростання продуктивності праці в усіх секторах господарства. Питома вага промисловості у ВВП найрозвинутіших країн світу (США, країни Євросоюзу, Японія та ін.) сягає рівня 25-35 %, а сільського господарства - усього 1-2 %. І лише в країнах, що розвиваються, сільське господарство (його частка у ВВП становить 30-40 %), як і раніше, значно перевершує промисловість (10-20 %).

Мал. 23. Ракета-носій Аріан-5 - символ європейських високих технологій (Музей авіації та космонавтики Ле Бурже, Франція)

Загальною тенденцією сучасності є зниження частки видобувної промисловості й збільшення ролі обробної промисловості. В останній особливо швидко підвищується значення новітніх наукоємних напрямів машинобудування (мікроелектроніка, робототехніка, авіаракетокосмічна промисловість; мал. 23) і хімічної промисловості (органічний синтез тощо).

Відбуваються зміни і на транспорті. У вантажообігу перше місце посідає морський транспорт (понад 60 %), а в пасажирообігу - автомобільний (понад 80 %), швидкими темпами розвиваються порівняно нові види транспорту - повітряний і трубопровідний. У товарній структурі світової торгівлі збільшується частка готових виробів, машин та устаткування, зменшується частка сировини і продовольства. Зросла торгівля технологіями (патентами, ліцензіями та ін.).

Запитання і завдання для самоконтролю

1. Які риси притаманні сучасному світовому господарству?

2. Що називають структурою світового господарства? Які ознаки формують образ множинності структури сучасного світового господарства?

3. Що таке секторальна структура світового господарства? Як розподілені елементи виробництва і сфери послуг за сучасною секторальною моделлю економіки?

4. Які простежуються етапи в становленні сучасної секторальної моделі господарства? Чи можна стверджувати, що для всіх регіонів і країн світу властива трисекторна модель економіки?

5. Яке місце НТП у формуванні характерних рис сучасного світового господарства? Оцініть секторальні та територіальні зрушення на перспективу до кінця XXI ст.

ДОСЛІДЖЕННЯ 1

Тема: Інформаційно-технологічна революція та її вплив на світову економіку

Мета: закріпити зміст понять «світова економіка», «науково-технічна революція» та їхні складові; визначити риси світового господарства на постіндустріальному (інформаційному) етапі розвитку та особливо роль НТР; ознайомитися з підходами до побудови моделі сучасного світогосподарства (двочленної, тричленної, десятичленної); визначити підґрунтя розмежування сучасного світу на Північ і Південь («Центр-периферія»); оцінити необхідність системного підходу до аналізу структури і динаміки розвитку світового господарства.

ДОСЛІДЖЕННЯ 2

Тема: Від економіки індустріального до економіки постіндустріального суспільства

Мета: закріпити зміст поняття «світова економіка»; аналізувати етапність розвитку світового господарства на підґрунті секторальної моделі економіки; оцінити вплив природних і суспільних чинників на розміщення виробництва і зміну їхнього значення під час переходу від економіки індустріального до економіки постіндустріального суспільства.