Підручник з Громадянської освіти. 10 клас. Бакка - Нова програма

Тема 5. Інтернет

Скільки часу в день ви проводите в мережі Інтернет, чим саме ви займаєтесь? Інтернет покращує ваше життя чи створює певні незручності? Чи змінилося б ваше життя і як саме, якби не було Інтернету?

§ 36 ЦИФРОВА ІДЕНТИЧНІСТЬ. СОЦІАЛЬНІ МЕРЕЖІ. ПРАВА ЛЮДИНИ В ІНТЕРНЕТІ

Інтернет — це невід’ємна частина нашого життя. Він є глобальною системою взаємозалежних комп’ютерних мереж. Інтернет є мережею мереж, що дає можливість створення кіберпростору, де відбувається онлайнова комунікація. Кіберпростір ще називають віртуальною реальністю. Віртуальна реальність — це ілюзія дійсності, створена за допомогою комп’ютерних систем, які забезпечують зорові, звукові та інші органи чуття.

Інтернет має як переваги, так і недоліки. Однією з переваг є те, що Інтернет є найбільшою бібліотекою у світі та архівом інформації, це засіб глобалізації інформації з можливістю обміну досвідом. Інтернет — це колосальний крок уперед у розвитку наукових досягнень, він є потужним засобом соціалізації людини, що перебуває в Мережі. Він дає можливість взаємодіяти з багатьма людьми з різних континентів, спілкуватися, об’єднуватися заради проведення спільних дій і суспільно-соціальних проектів, обмінюватися ідеями, ділитись інформацією, здійснювати соціальну підтримку, провадити бізнес, спрямовувати дії, створювати твори мистецтва, грати в ігри, залучатися до політичних дискусій тощо. Інтернет дає можливість сплачувати послуги, поширювати рекламу, робити покупки онлайн, що економить людині багато часу, який можна використати для саморозвитку чи своїх потреб. Але він містить і загрози, як-от віруси, інтернет-залежність, ігроманія, втрата реального спілкування та перенесення у віртуальний світ.

Ідеї для дослідження

Об’єднайтеся у дві команди й подискутуйте про переваги й недоліки Інтернету. Одна команда розкриває, які загрози містить у собі мережа Інтернет, а інша — переваги. Кожна команда аргументує свою позицію та наводить приклади.

В епоху масового Інтернету ми все частіше стикаємося з термінами «віртуальна особистість», «цифрова особа». Така особистість у віртуальному світі намагається втілити свої фантазії та мрії, створити віртуальний образ, змінити свою ідентичність. Занурення людини в мережу Інтернет сприяє появі цифрової ідентичності. Аватари й нікнейми в соцмережах можуть створити нову віртуальну особу, яка розпочне нове мережеве життя із заміною реального «я» на віртуальне. Здійснюючи спілкування з іншими за допомогою комп’ютера, будь-яка людина може стати абсолютно іншою особою, тим, ким хоче бути, проявити інший зразок поведінки. Людина може віртуально змінити свій вік, стать, адресу, створити бажаний ідеальний образ. В умовах потрапляння до віртуальної реальності людина стає кимось іншим, часто радикально відмінним від тієї особи, якою вона є в буденному житті. Також вираженням цифрової ідентичності є не створення віртуальної особи, а вираження себе справжнього, самореклама, самопрезентація.

Цифрова ідентичність — це інтернет-ідентичність людини, групи людей, організації та цифрове уявлення про набір їх унікальних якостей як мережевого суб’єкта. Цифрову ідентичність можна представити як набір електронних записів по цифровому сліду, що зберігає сукупність інформації про відвідання та дії користувача під час перебування в мережі. Людина залишає свій відбиток в інформаційному полі, наприклад, електронні листи, записи та фотографії в соціальних мережах продовжують своє існування. У світі цифрової ідентичності людину визначає контент, який розміщений нею в Інтернеті через форуми, блоги та соціальні мережі. Інформація, яка накопичується там, складає великі бази особистих даних, а також поведінкові, непрямі відомості про користувачів, за якими також можна встановити реальну людину.

Цифрова ідентичність використовується для ідентифікації при з’єднаннях з різними сторінками мережі Інтернет. Зокрема, вона міститься в цифровій ідентифікації та автентифікації даних, що підтверджують дійсного користувача комп’ютерних систем. Така інформація включає ім’я користувача та пароль, дату народження, номер соціального страхування, медичні дані, фінансові історії, відомості про податки та професійний досвід, операції в режимі онлайн, такі як електронні транзакції (операції з використанням банківського рахунку), покупки тощо. Уся ця інформація зберігається в Інтернеті й формує цифрову ідентичність.

Яскрава особистість

Зигмунт БАУМАН, польський та англійський соціолог, дослідник питань глобалізації, вважає:

«Час раніше ділили на приватний і публічний, на робочий час і час відпочинку. Нині руйнується поділ між відпочинком і роботою, між публічним і приватним. Ви берете із собою на відпочинок мобільний телефон, це — частина нашої особистості. Але якщо він з вами, то ви завжди маєте бути досяжні. Проводячи багато часу онлайн, ми втрачаємо навички, необхідні для соціалізації. Більшість вірить у протилежне. Мовляв, Марк Цукерберг дав нам можливість для спілкування, якої не було в попередніх поколінь. За день ви можете знайти сто друзів... Але друзі онлайн і друзі офлайн — це різні друзі. Ви спілкуєтеся з ними за допомогою повідомлень, спрощеною мовою. Ви втрачаєте вирази облич, стишення або підвищення голосу. Відбувається щось дуже важливе: змінюється сама природа людського спілкування. Які це матиме наслідки — велике питання».

Прокоментуйте думки З. Баумана. Як світ Інтернету змінив простір і час сучасної людини, вплинув на стиль життя? Яке ваше бачення подальшого розвитку людського спілкування?

Спілкування сучасної людини великою мірою відбувається в соціальних мережах, у яких вона проводить усе більше часу. Соціальна мережа — це веб-сервіс, віртуальна спільнота, що складається з людей з однаковими інтересами, нахилами, діяльністю. Соціальні мережі спеціалізуються на різних потребах та інтересах людей, і в більшості користувачів є акаунти у двох-трьох соціальних мережах. Найпопулярніші соціальні мережі: це FacebookInstagram, Twitter, LinkedIn.

Усі ці та інші соціальні мережі націлені на обслуговування інтересів і потреб людини та впливають на розвиток її ідентичності.

Ідеї для дослідження

Проаналізуйте дані про кількість користувачів основних соціальних мереж:

У червні 2017 р. кількість користувачів Facebook досягла 2 млрд, українська аудиторія становить 10 млн. У вересні 2017 р. кількість користувачів Instagram зросла до 800 млн, в Україні — 6 млн. Linkedin та Twitter у 2017 р. досягли позначки 500 млн користувачів.

Обговоріть, про що свідчать ці дані? Якими соціальними мережами ви користуєтеся? Чому? Яка соціальна мережа найпопулярніша серед ваших ровесників і чому? Які загрози може нести віртуальне спілкування в соцмережах? Запропонуйте правила користування соцмережами.

У віртуальному світі Інтернету ми постійно стикаємося з проблемою забезпечення приватності. Згідно зі статтею 8 Європейської конвенції з прав людини, приватність закріплюється як окремий аспект приватного життя. Ніхто не має права збирати та поширювати інформацію про наше приватне життя. Особиста інформація, якою ми не хочемо ділитися, має залишатися конфіденційною, не підлягати розголосові. Питання збереження приватності в мережі Інтернет є актуальним, оскільки віртуальне спілкування практично ніколи не буває приватним. Інформація, що поширюється в режимі онлайн електронною поштою, соцмережами тощо легко може бути доступна іншим. Від неї також неможливо повністю позбутися. Недостатня захищеність інформації та своїх профілів створює ризик доступу до неї інших людей і її використання без дозволу. Користувачі Інтернету самі несуть відповідальність за захист відомостей про своє життя.

В Інтернеті існує безліч небезпек. Зокрема, відсутні засоби впізнання особи, з якою спілкуєшся, і є багато випадків, коли себе видають за інших. Наявні випадки потрапляння в рабство чи залежність через мережу Інтернет. Також Інтернет використовується шахраями, які можуть вимагати гроші, наприклад, на організацію допомоги чи благодійність. З тією ж метою надсилається інформація про виграш грошей або речі: щоб отримати приз, треба зателефонувати за платним номером телефону чи сплатити певну суму, зазначену як податок. Важко уберегтися від спаму. Більш уразливими через підключення до глобальної мережі стають комп’ютери.

Загрози для приватності можуть бути безпосередніми — хакерські атаки, шкідливе програмне забезпечення, та опосередкованими — спостереження, спам, накопичення непрямої інформації. Втручання може бути відкрите, помітне для користувача — у вигляді викрадення, пошкодження чи знищення інформації про особу, та приховане — може залишатися непоміченим, воно спрямоване на отримання інформації, маніпуляції з нею, відкладені в часі, можливу активність у мережі від імені особи. Тому треба дотримуватися правил безпеки.

Бюро корисної інформації

Правила безпечної поведінки в інтернеті

1. Нікому не надавати особисту інформацію: домашню адресу, номери телефонів, робочу адресу батьків, адресу школи тощо.

2. Не погоджуватися на зустріч з людиною, з якою ви познайомилися в Інтернеті.

3. Не посилати свої фотографії чи іншу інформацію незнайомим людям.

4. Не відповідати на грубі листи.

5. Не давати нікому свої паролі.

6. Не робити протизаконних вчинків і речей в Інтернеті.

7. Не шкодити і не заважати іншим користувачам.

Обговоріть ці правила. Прокоментуйте їх. Доповніть список правил своїми пропозиціями.

Отже, варто пам’ятати, що в разі ігнорування належних засобів безпеки хтось може отримати доступ до ваших персональних даних. Однак не тільки власна приватність важлива в Інтернеті, але і приватність тих, хто поруч. Тому інформацією про інших людей можна поділитися, тільки якщо вона вже є в публічному доступі, при цьому не несе шкоди й не містить образ, або з дозволу особи.

Нині поширеним явищем у віртуальному середовищі є кіберзлочинність, що включає різні види злочинів, які здійснюються за допомогою комп’ютера в мережі Інтернет. Об’єктами кіберзлочинів є персональні дані, банківські рахунки, паролі, особиста інформація як фізичних осіб, так і бізнесу та державного сектору. Кіберзлочинність є загрозою на глобальному рівні. Одним з видів кіберзлочинності є піратство — незаконне розповсюдження інтелектуальної власності в Інтернеті.

Ідеї для дослідження

Прочитайте матеріал.

«Збитки від кіберзлочинів в Україні за перші вісім місяців 2016 р. оцінюються в близько 27 млн гривень. Про це повідомив начальник кіберполіції України Сергій Демедюк. За його словами, більше половини вже було відшкодовано потерпілим...

При цьому... 7—8 млн склав збиток від кардингу та інших видів шахрайства з платіжними картками, крадіжки коштів з використанням віддаленого доступу. Демедюк також додав, що рівень розкриття кіберзлочинів становить близько 50 %».

Джерело: https://news.fmance.ua/ua/news/-/385358/zbytky-vid-kiberzlochyniv-v-ukrayini-sklaly-27-mln-gryven-z-pochatku-roku

Про що свідчать наведені дані? На вашу думку, чому рівень розкриття кіберзлочинів є низьким?

До кіберзлочинів також належать порушення авторського права, шахрайство, незаконний доступ до банківських рахунків та перекази коштів, незаконне збирання відомостей тощо. Шахрайство з банківськими рахунками може відбуватися з використанням реквізитів банківської картки, які викрадені зі зламаних серверів, розрахункових систем чи персональних комп’ютерів (кардинг); створення сайту, схожого на сайт банку користувача, через який і крадуться реквізити платіжних карток (фішинг); використання інструменту-скримеру для зчитування магнітної доріжки платіжної картки (скимінґ); телефонне шахрайство, пов’язане з виманюванням реквізитів банківських карток або іншої конфіденційної інформації, примушуваннями до переказу коштів на картку злодіїв (вішинг).

Кіберзлочинами є онлайн-шахрайства — несправжні інтернет-магазини та інтернет-аукціони; доступ до перегляду супутникового чи кабельного телебачення (кард-шарінг), створення та розповсюдження вірусів і шкідливого програмного забезпечення (мльваре); соціальна інженерія — технологія управління людьми в інтернет-просторі. Ще один вид кіберзлочинів — протиправний контент, що містить заклики до екстремізму, тероризму, пропагує наркоманію та насильство, використовує мову ненависті. До кіберзлочинів можна віднести доведення особи до самогубства шляхом кіберзалякування (кібербуллінгу) через будь-які форми електронної комунікації. Кіберзалякування є однією з форм насильства й характеризується образливими діями, знущаннями, що повторюються впродовж певного відрізку часу.

Питання для обміркування

Чи стикалися ви з проблемою кіберзалякування? Чи існує ця проблема у вашому шкільному середовищі? Як протистояти цій проблемі?

Кіберзлочинність є також загрозою державі. Часто основні об’єкти інфраструктури та державні установи, банки піддаються кібератакам, тому кібербезпека є пріоритетом державної політики. В Україні здійснення кібербезпеки регулюється Законом України «Про основні засади забезпечення кібербезпеки України» від 2017 р., правовою основою якої є «Конвенція про кіберзлочинність» — міжнародний документ із протидії кіберзлочинності. У разі якщо виявлено факт вчинення злочину за допомогою Інтернету, необхідно повідомити про цю подію, заповнивши форму зворотного зв’язку на сайті Управління боротьби з кіберзлочинністю Міністерства внутрішніх справ України http://www.cybercrime.gov.ua/feedback-ua та написати відповідну заяву в найближчий відділ міліції. Злочинність в Інтернеті часто здійснюється через відсутність страху бути викритим, чому сприяє відчуття анонімності та безкарності. Але це не зовсім відповідає дійсності, оскільки все, що відбувається в мережі, можна відстежити, дізнавшись про автора або винуватця; усе залежить від роботи правоохоронців.

Окремим актуальним питанням сьогодення є дотримання прав людини онлайн. Інтернет є віртуальним середовищем, у якому реалізуються та можуть порушуватися права людини. ООН та Рада Європи визначають, що існуючі права людини та основні свободи однаковою мірою належать як до офлайн, так і до онлайн-простору. Як ми знаємо, права людини забезпечуються державою. Однак забезпечення прав людини в Інтернеті ускладнюється тим, що він є власністю різних приватних компаній. Приватні компанії повинні поважати й забезпечувати права людини у своїй діяльності та дотримуватися законодавства, встановленого державою. Тому для забезпечення прав людини держава має контролювати приватні компанії, щоб вони їх не порушували. Держава повинна діяти в межах власного та міжнародного законодавства у сфері прав людини. Люди, у свою чергу, також мають дотримуватися законодавства та поважати права інших людей.

Ніхто не повинен бути об’єктом незаконного втручання в здійснення прав людини та основних свобод під час перебування в Інтернеті. Незважаючи на те, що віртуальний простір здається нереальним і неконтрольованим, це не означає, що це простір для порушень прав людини. Безпека цього простору залежить від користувачів, Інтернет буде таким, яким люди самі його зроблять. Користувачі для забезпечення прав людини мають звертати увагу на контент, який вони створюють і поширюють, коментарі, які вони роблять на сторінках, щоб вони не зачіпали права інших людей через дискримінаційні ознаки. Людина в Інтернеті має право на приватність.

Питання для обміркування

Обговоріть, чи є порушенням прав людини розміщення онлайн електронних журналів класів та їх змісту у вільному доступі на шкільному сайті. Чи можна без згоди дітей або батьків розміщувати на шкільному сайті їхні фотографії або відео з ними?

Будь-хто, чиї права порушуються, може розраховувати на правовий захист від компетентних органів. В Україні механізмами захисту прав людини в Інтернеті є: Звернення до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Звернення до Управління боротьби з кіберзлочинністю Міністерства внутрішніх справ України, Звернення до міжнародних судів чи організацій. Після використання всіх національних механізмів правового захисту кожна людина може звертатися за захистом своїх прав і свобод до міжнародних судових установ.

Рефлексія до засвоєного

ЗНАЄМО. РОЗУМІЄМО. ДІЄМО

Перевірте себе

1. Що таке мас-медіа, які є різновиди мас-медіа?

2. Як ви розуміє поняття «свобода слова» та поясніть значення цензури?

3. Як розпізнати мову ворожнечі?

4. Назвіть відмінності між фактом і судженням.

5. Які особливості захисту прав людини в Інтернеті?

Поміркуйте

1. Чи потрібно обмежувати рекламу в мас-медіа?

2. Як мас-медіа впливає на формування громадської думки?

3. Яка роль мережі Інтернет у розвитку демократії?

4. З якою метою створюють фейки та «джинсу»?

5. Які є переваги та ризики в користуванні соціальними мережами?

Творчо застосуйте

1. Об’єднайтеся в малі групи. Кожна група ознайомлюється з Кодексом етики українського журналіста (http://www.nsju.org/page/196). На основі цих матеріалів зробіть порадник юному журналісту: 1 група — створює колаж; 2 група — оформляє рубрику шкільної газети; 3 група — створює презентацію; 4 група — створює пост у соціальній мережі.

2. Дізнайтеся, що таке комісія з журналістської етики, у чому полягає зміст її діяльності. Напишіть пам’ятку «Куди звертатися, якщо журналісти порушують етику!».

3. Дослідіть, хто є власниками основних каналів українського телебачення. Як вони впливають на інформаційну політику каналу?

4. Ознайомтеся з матеріалами Сергія Чернявського «Як створити сучасну шкільну газету» (file:///C:/Users/user/Desktop/modul.pdf). Дотримуючись основних правил, підготуйте випуск шкільної газети, зробіть стінгазету класу.

5. Проаналізуйте сайт вашої школи. Хто бере участь у його наповненні? Як його можна вдосконалити, яким ви б хотіли його бачити, яке має бути наповнення цього сайту? Напишіть свої пропозиції, обговоріть їх у класі, складіть загальний список пропозицій і реалізуйте їх!

6. Познайомтеся з грою «Медіазнайко» http://www.aup.com.ua/Game/, зіграйте в неї, перевірте свої знання.

7. Сформулюйте основні правила етикету, поділіться ними зі своїми батьками, друзями та однокласниками.