Підручник з Громадянської освіти. 10 клас. Бакка - Нова програма

§ 18 ОСНОВНІ ФОРМИ ТА ПРОЯВИ ДИСКРИМІНАЦІЇ. ЗАСОБИ ЗАХИСТУ ВІД ДИСКРИМІНАЦІЇ

Питання для обміркування

Чи часто ви чуєте слово «дискримінація»? Чи ви самі вживаєте його, якщо так, то в яких ситуаціях?

Нині ми часто стикаємося з таким явищем, як прояв дискримінації, що здійснюється за певними ознаками, наприклад, стать, мова, релігія, політична позиція чи точка зору, вік, майновий стан чи місце народження та походження. Дискримінація — навмисне обмеження або позбавлення прав певних категорій громадян за їхньою расовою чи національною належністю, політичними або релігійними переконаннями, статтю тощо.

Дискримінація означає позбавлення людини можливості користуватися своїми правами повною мірою. Вона порушує принцип рівності і призводить до приниження гідності окремої особистості або цілої групи людей, позбавляє їх участі в суспільно-громадському житті, обмежує комунікацію. Вона спричиняє страждання, комплекс неповноцінності, постійні внутрішні переживання та дискомфорт дискримінованих.

Ідеї для дослідження

Прочитайте оголошення про заміщення вакансії директора філії, яке було розміщено на одному з веб-сайтів із працевлаштування:

«Національний лідер на ринку страхування життя оголошує відкриття вакансії на заміщення посади директора філії (агенції) — керівника активних продажів страхових і фінансових послуг фізичним особам. Вимоги до кандидата: чоловік, віком 30—45 років, з вищою профільною освітою та досвідом роботи на керівних посадах не менш ніж 5 років, готовий вчитися; проживання в Києві — не менш як 2 роки; досвід роботи у страхових компаніях — необов’язковий».

Чи помітили ви в цьому оголошенні вияви дискримінації? За якими ознаками? Які з наведених вимог до кандидата ви вважаєте обґрунтованими, а які — ні?

ФОРМИ ДИСКРИМІНАЦІЇ

правова, закріплена в законах

неофіційна (звичаєва), що вкоренилася в соціальних звичаях і сформована на основі стереотипів

пряма (відкрита), що відбувається без об’єктивних причин, принижує гідність особистості й протиставляє її суспільству

непряма (прихована), коли за певних умов одна група осіб ставиться в несприятливу ситуацію в порівнянні з іншою групою, незалежно від офіційного законодавства держави

Яскравий приклад дискримінації за станом здоров’я — ставлення до людей з інвалідністю. Люди з особливими потребами становлять 10 % населення нашої планети, а в деяких країнах, що розвиваються, ця частина сягає 20 %. Вони становлять найуразливішу меншість у світі. Їм не завжди вдається закінчити школу, дуже часто вони не мають можливості отримати роботу й навіть створити родину, брати повноцінну участь у житті суспільства. Наприклад, відсутність спеціальних умов для пересування містом для людей на візках призводить до того, що вони мусять проводити весь час у межах оселі.

Ідеї для дослідження

Ознайомтеся з даними національного дослідження Національної Асамблеї інвалідів України (НАІУ) у співпраці з ЄС та Дитячим фондом ООН (ЮНІСЕФ) щодо ставлення суспільства до дітей з уразливих груп у рамках проекту «#ThisAbility», спрямованого на вирішення питань соціальної інклюзії в Україні. (Більше читайте тут: https://tsn.ua/ukrayinasocialna-inklyuziya-v-ukrayini-nizkiy-riven-priynyattya-naybilsh-vrazlivih-ditey-542073.html)

Проаналізуйте ці дані. Про що вони свідчать? Обговоривши в парах, запропонуйте два варіанти вирішення проблеми дискримінації за станом здоров’я.

Дискримінація тісно пов’язана з таким явищем, як нетерпимість, що проявляється у відсутності поваги до вчинків і переконань інших людей, якщо вони відрізняються від власної особистісної позиції.

Дискримінація — одна з найпоширеніших форм порушення прав людини. Саме тому міжнародне право з прав людини ґрунтується на принципі повної заборони дискримінації. Це знайшло своє відображення в Загальній декларації прав людини й багатьох інших міжнародних конвенцій та угод, до яких приєдналася й Україна.

Мовою документів

Загальна декларація прав людини від 10.12.1948 р.

Стаття 1. Усі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах. [...]

Стаття 2. Кожна людина зобов’язана мати всі права і свободи, проголошені цією Декларацією, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового, станового або іншого становища...

Стаття 7. [...] Усі люди мають право на рівний захист від будь-якої дискримінації, що порушує цю Декларацію. [...]

Прокоменуйте наведені статті. На вашу думку, у чому полягає цінність даного документа?

Правова дискримінація може бути подолана шляхом зміни законів. Звичаєву дискримінацію подолати складно, оскільки вона є нормою моралі окремої спільноти, і для її подолання необхідно змінити свідомість цієї спільноти.

Одними з найяскравіших виявів дискримінації є расизм і ксенофобія.

Расизм — сукупність антинаукових концепцій, що ґрунтуються на положенні про психічну й фізичну нерівноцінність людських рас, які поділяються на «вищі» (повноцінні) та «нижчі» (неповноцінні).

Расизм проповідує обмеження можливостей соціального розвитку окремих расових або етнічних груп, перекриває шлях до різних видів діяльності через расову приналежність. Теорія расизму базується на ідеї про поділ людей на вищі й нижчі раси, де перші є творцями цивілізації й покликані панувати над іншими, тоді як інші не здатні створювати й засвоювати високу культуру, тому й приречені бути в ролі експлуатованих.

Перші узагальнюючі праці з расизму з’явилися в середині XIX ст. У трактаті «Досвід про нерівність людських рас» один з найвідоміших теоретиків расизму Ж.-А. Гобіно оголосив «вищою» расою білявих блакитнооких арійців, яких він вважав творцями всіх високих цивілізацій, що збереглися в «найчистішому» вигляді серед аристократії німецьких народів. Ця теорія стала основою багатьох расистських концепцій.

Сучасний расизм у різних країнах має свої форми. Сьогодні расисти стверджують, що всі раси й культури мають жити окремо одна від одної, на власних «історичних територіях», що вони не повинні змішуватися, аби не втратити ідентичність і самобутність. Але наукового підтвердження існуванню різних рас не існує. Біологам вдалося розпізнати тільки одну расу — людську.

Прокоментуйте філософську думку

Представники іншої групи не гірші від нас. Вони просто інші, причому радикально інші. Їхня інакшість означає принципову несумісність із нами, коріння цієї інакшості — не в крові (не в генах, не в біологічній будові), а в дусі, тобто в культурі.

П’єр Тагуєв, французький соціолог

Причина расизму — не колір шкіри, а людське мислення, і тому зцілення від расових забобонів варто шукати у зміні хибних уявлень, що протягом багатьох століть були джерелом концепцій про переваги, чи навпаки, низьке становище різних груп людства.

Питання для обміркування

Як ви вважаєте, чи можливі в сучасному українському суспільстві злочини на ґрунті расизму? Свою відповідь обґрунтуйте.

Причиною расизму також є ксенофобія — нетерпимість чи неприязне ставлення до когось або чогось чужого, незнайомого та незвичного. Історично так складалося, що поява чужинців, як правило, не віщувала нічого доброго. Вони претендували на поля й пасовища, на дружин і майно. Чужинці несли собою загрозу сформованому способу життя. Тому кочові племена воювали з племенами, які траплялися на їхньому шляху. Нині людина, так само, як у минулому, відділяючи себе від чужих світів і людей, підтримує страх перед невідомим.

ВИДИ КСЕНОФОБІЇ

Расова та етнічна

Релігійна

Фобія щодо груп

щодо осіб іншої раси чи етнічної групи, наприклад, білий і чорний расизм, антисемітизм, сінофобія — фобія щодо китайців тощо

страх й упередження щодо прихильників різних релігійних конфесій, наприклад, ісламофобія, юдофобія, фобія перед неорелігіями

за соціальною, культурною, матеріальною та фізичною ознаками;

мігрантофобія — упередження щодо біженців, вимушених переселенців;

гандікапізм — фобія й упередження щодо індивідів з фізичними обмеженнями;

ейджизм — упередження й дискримінація за віком людини;

сексизм — упередження й дискримінація на основі статевої приналежності тощо

Кількість таких упереджень особливо збільшується в кризових соціальних ситуаціях, коли ксенофобія набуває масового характеру. Протидіяти расизму та ксенофобії можливо формуванням культури міжетнічних відносин; вихованням поваги до прав людини; толерантним ставлення до цінностей, традицій, мови, вірувань інших народів. Важливо долати непорозуміння шляхом спілкування та самоконтролю своєї поведінки.

Питання для обміркування

Уявіть, що ви прокинулися африканцем чи індусом, китайцем чи монголом... Як ви вважаєте, чи змінилося б ваше життя та ставлення до вас друзів і тих, хто поруч, і яким чином? Як би ви почувалися в цій ролі?

Є кілька заходів для боротьби з дискримінацією та расизмом, що включають:

юридичні дії задля забезпечення дотримання права на недопущення дискримінації;

освітні програми, що підвищують обізнаність щодо механізмів упереджень і нетерпимості та сприяють розумінню різноманітності;

діяльність громадянського суспільства, що засуджує дискримінацію й упередженість, протидіє злочинам на ґрунті ненависті та мовної ворожнечі, надає допомогу жертвам дискримінації або сприяє змінам у законодавстві.

На міжнародному рівні боротьба з дискримінацією проводиться системно в рамках різних організацій. ООН прийняла Міжнародну конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації, яка зобов’язує держави, що її підписали, до ліквідації расової дискримінації. Інші конвенції ООН стосуються дискримінації конкретних груп — такі, як Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації жінок або Конвенція про права інвалідів.

У ЄС існує кілька директив щодо боротьби з дискримінацією.

Так, Директива расової рівності забезпечує рівне ставлення до людей, незалежно від їх расового чи етнічного походження. Рамкова директива рівності зайнятості забороняє дискримінацію на робочому місці за ознаками інвалідності, сексуальної орієнтації, релігії або переконань, а також за віком. Рівність чоловіків і жінок передбачена у двох директивах, в одній — з питань праці та зайнятості, в інший — з питань доступу до товарів і послуг.

Питання для обміркування

Чому, на вашу думку, нині, коли є вагомі міжнародні механізми протидії дискримінації та захисту прав людини, ці питання все одно залишаються актуальними?

Боротьба з расизмом і нетерпимістю є одним з пріоритетів Ради Європи. На додаток до Європейської конвенції з прав людини та інших конвенцій, Рада створила конкретні інструменти для боротьби з расизмом, дискримінацією та нетерпимістю. У 1993 р. була створена Європейська Комісія проти расизму та нетерпимості — незалежний орган із прав людини, щоб контролювати ситуацію щодо расизму, расової дискримінації, ксенофобії, антисемітизму та нетерпимості в кожній державі-члені.

Протидією дискримінації є толерантність — моральна якість, що виявляється в повазі інтересів, почуттів, звичок інших людей. Це терпиме ставлення до думок, що не збігаються з власними, позиціями, віруваннями, терпимість до критики, до поведінки інших. Вона передбачає захист й обґрунтування власної позиції. 1995 р. ЮНЕСКО зробила спробу сформулювати офіційне значення толерантності в «Декларації принципів толерантності». Серед іншого, у цьому вичерпному документі толерантність означає «повагу, прийняття та поцінування розмаїття світових культур, форм самовираження й способів виявлення людського єства... Толерантність є гармонія в різноманітності». Толерантність натомість передбачає прихильність, готовність до діалогу та співпраці. Для толерантності вирішальним є розуміння поглядів, звичок, почуттів, відмінних від власних. Толерантність є обов’язковим принципом будь-якого демократичного суспільства та соціальної держави, адже це взаємоповага через взаєморозуміння. Вона необхідна для мирного існування в усьому світі. Недарма основні релігії світу приділяють велику увагу толерантності.

Ідеї для дослідження

1. Складіть власну хмару думок зі словом «толерантність».

2. Уявіть, що ви входите до редколегії журналу «Педагогіка толерантності». Запропонуйте кілька назв рубрик і тем для статей.

Бюро корисної інформації

Брахманізм: Не робіть іншим того, що було би боляче вам, якби було зроблено вам (Махабхарата; 5: 1517). Буддизм: Не заподійте іншим того, що самим здається боляче (Удана-Варга; 5, 18). Іслам: Жоден із вас не увірує по-справжньому, доки не почне бажати братові своєму того ж, чого бажає самому собі (Сунна). Зороастризм: Тільки той за природою добрий, хто не робить іншим нічого, що негарно для самого себе (Дадистан-і-диник; 94: 5). Іудаїзм: Що ненависне тобі, не роби ближньому своєму (Талмуд; Шаббат, 31А). Християнство: То ж усе, чого ви бажаєте, щоб чинили вам люди, так само чиніть і ви їм (Новий Заповіт; Євангеліє від Матвія; 7: 12). Конфуціанство: чого не бажаєш собі, не роби й іншим (Конфуцій. Лунь Юй; 15: 23).

Прочитавши цитати з релігійних текстів, прокоментуйте, що в них є спільного. чому в текстах різних релігій йдеться про одні й ті самі цінності?

Толерантність є необхідною умовою досягнення гармонії в суспільстві. Без неї неможливо досягти високих позитивних взаємовідносин на всіх рівнях особистого, соціального та політичного життя і всередині країни, і в системі міжнародних відносин.

Просуванню ідей соціальної рівності, вихованню позитивного ставлення до тих, хто «відрізняється», сприяє інклюзивний підхід.

Інклюзія — це політика і процес, що передбачає збільшення ступеня участі та отримання більших можливостей у соціальному житті й навчанні для всіх людей незалежно від фізіологічних чи психологічних особливостей. Інклюзія сприяє пошуку найкращих способів сприйняття людської різноманітності, вона вчить приймати відмінності з позитивної точки зору. Такий підхід виключає будь-яку дискримінацію, що забезпечує однакове ставлення до всіх людей, але створює спеціальні умови для людей з особливими потребами.

Поясніть за схемою поняття «інклюзія».

Ексклюзія (виключення)

Сегрегація (відокремлення)

Інклюзія (включення)

Інтеграція (зближення і взаємозв’язок)

Питання для обміркування

На вашу думку, де мають учитися діти з особливими потребами? Відповідь аргументуйте.

Інклюзія проголошує цінність людини незалежно від її здібностей і досягнень, враховує думки, почуття й потреби людини, визначає її спроможності та сприяє подоланню бар’єрів, що надає рівний доступ до залучення в життя суспільства. Інклюзія базується на певних цінностях, що спрямовані долати винятки і збільшувати участь. До них належить рівність, об’єктивність і справедливість. Рівність підкреслює, що не всі є однаковими, але всі є рівноцінними. Повага до багатоманітності стосується кожної особи й означає цінувати інших і добре ставитися до них.

Рефлексія до засвоєного