Мистецтво. 8 клас. Кондратова

§ 6. Мистецтво Візантійської імперії

Мистецтво Візантійської імперії, яка до XIII ст. залишалася надзвичайно розвиненою в усіх сферах державою, слугувало своєрідним «золотим мостом» між західною і східною культурами та мало значний вплив на розвиток багатьох країн середньовічної Європи, зокрема Південної і Східної, де утвердилось православ’я.

Живопис Візантії, тісно пов’язаний з архітектурою і обмежений суворими канонами християнської релігії, представлений фресками, мозаїками, іконами та книжковою мініатюрою.

Характерною ознакою візантійського живопису є іконографічний канон — площинність зображень, регламентовані релігійні сюжети і біблійна тематика.

СТИЛЬ ВІЗАНТІЙСЬКОГО ІКОНОПИСУ

Іконопис — вид живопису, релігійного за темами сюжетів, культового за призначенням; мистецтво написання ікон.

У візантійському іконописі були поширені декілька технологій створення ікон: енкаустика, мозаїка, темпера. Зображення святих та подій, описаних у Біблії або церковній історії, виконані на дошці, полотні або металі, мали відповідати чітким правилам, розробленим церквою.

Темперні ікони

Темпера — фарби, що готуються на основі сухих порошкових мінеральних пігментів і (або) їх синтетичних аналогів. Сполучною речовиною для темперних фарб слугують емульсії — натуральні (розведений водою жовток курячого яйця, соки рослин) або штучні (полімери тощо).

До найкращих здобутків світового мистецтва належать візантійські ікони XI—XII ст., виконані темперою в константинопольських майстернях. На композиції цих ікон вплинули як літературні джерела, так і вже вироблені канони (золоте тло, площинність тощо).

Темперна ікона «Вишгородська Богоматір», більш відома за пізнішою назвою «Володимирська», і нині вражає кожного, хто її бачить. Очі Богородиці сповнені туги й передчуття майбутньої трагедії, що очікує Її Сина. Невідомий митець майстерно передав психологічну напругу, ніжність і душевне тепло, хоча подібні за силою та глибиною почуттів образи були рідкістю в тогочасному мистецтві Візантії.

Вишгородська ікона Божої Матері. XII ст.

Серед численних православних ікон особливо шанованим є образ Богоматері «Троєручиця» з монастиря Хіландар у Греції. Назва образа пов’язана з історією його походження. Так, третя — срібна — рука на іконі з’явилася на знак подяки від св. Іоанна Дамаскіна, коли за його молитвою Богородиця відновила йому втрачену руку.

Ця ікона належить до найбільш поширених іконографічних типів зображення Богородиці — Одигітрія, або Провідниця. На іконах такого типу фігура Божої Матері представлена фронтально. На одній Її руці сидить Немовля Христос, іншою рукою Богоматір вказує на Нього, тим самим скеровуючи увагу тих, хто молиться.

Ікона написана темперою на дерев’яній дошці. Срібний оклад на ній з’явився приблизно наприкінці XIX ст.

Богоматір «Троєручиця». XIV ст. Афон, Греція

Енкаустичні ікони

Енкаустика — живопис восковими фарбами, що виконується гарячим і холодним способами.

Святі Сергій та Вакх. VII ст.

На іконі, написаній на видовженій дошці у VII ст. в техніці енкаустики, зображено дві постаті — юнаків Сергія та Вакха. Вони тримають у руках хрести мучеників. Їхні голови, як і голову Христа, зображеного між ними, огортає умовне позначення сяйва — німб, що символізує святість. Цей образ відзначається високою майстерністю виконання.

Мозаїчні ікони

Мозаїка — зображення або візерунок, виконані з окремих, щільно припасованих один до одного і закріплених на цементі або мастиці різнокольорових шматочків скла, мармуру, камінців тощо.

Виготовлення мініатюрних мозаїчних ікон було започатковано в ювелірних майстернях Константинополя, оскільки за філігранною технікою виконання і вартістю вони нагадували високохудожні ювелірні вироби. Перші мозаїчні мініатюри, створені з маленьких шматочків смальти та мармуру із вкрапленнями таких самих за розмірами шматочків золота й срібла, датують XII ст.

Святий Миколам. Мозаїчна мініатюрна ікона. XII ст.

МОНУМЕНТАЛЬНИЙ ЖИВОПИС

В XI—XII століттях у Візантії відбувся остаточний розкол церкви на православну (східну) та католицьку (західну) гілки. Візантія обрала православ’я, тому її богослужіння помітно відрізнялися від католицьких. Побудова нових храмів логічно сприяла запрошенню художників і мозаїстів, котрі декорували стіни фресками, а підлоги — мозаїками в різних технологіях.

Фресковий живопис

Фреска (від італ. affresco — свіжий) — живопис на вологій штукатурці, одна із технік настінного малярства, протилежна до розпису по сухому. Фресками називають також твори, виконані в цій техніці.

Фреска — розповсюджений і відносно дешевий спосіб декорування стін, який не потребував ретельної підготовки чи використання дорогих матеріалів. Візантійські фрески спочатку виготовляли за античними технологіями, а в XII ст. у штукатурку почали додавати товчений вапняк, мармур або черепицю. Спрощений характер малюнка та обмежену кількість фарб підсилює декоративний ефект мозаїк. Тон їх зазвичай золотавий або синій.

Бурхлива історія Візантійської імперії не сприяла збереженню сакральних фресок, більшість яких була втрачена під руїнами завойованих турками-османами міст. Загарбники нищили настінні розписи навіть у тих храмах, які зберегли і пристосували під свої потреби. Тому вивчення візантійських фресок мимоволі базується на залишках фрескових циклів, що випадково вціліли у дальніх провінціях Греції, Македонії, Італії, Сербії, Болгарії та інших країн.

Розгляньте ілюстрацію. Охарактеризуйте творчу манеру візантійських майстрів та втілені ними образи апостолів.

Фреска «Причастя апостолів». Церква Богородиці Асіну. Початок XII ст. Кіпр

Мозаїчний живопис

Для візантійського світогляду і візантійського мистецтва характерний розподіл на світ реальний та світ духовний, пов’язаний з церквою і Богом. Головним і первісним вважали світ духовний, абсолютно не схожий на грішний земний. У Софії Київській мозаїки мерехтять завдяки золотій підкладці, на якій зверху закріплений тонкий шар кольорового прозорого скла.

У храмі Святої Софії (527—565 рр.), побудованому в місті Салоніки, на склепінні апсиди вівтарної частини знаходиться найдавніша збережена до наших днів сакральна мозаїка — «Одигітрія».

Зображення Богородиці, яка сидить на троні з Немовлям Христом на руках, виконано на золотистому фоні.

Мозаїка «Одигітрія». Церква Св. Софії. VI ст. Салоніки, Греція

КНИЖКОВА МІНІАТЮРА

У Візантії мистецтво оформлення книги піднялося до значних художніх висот, оскільки на нього суворість канону не поширювалася. Книжкова мініатюра була виразною, витонченою та майстерно виконаною. Художники розробляли не тільки сюжети композицій, але й систему взаємозв’язку тексту і мініатюр, їх розташування, прагнучи досягти художньої цілісності.

«Давид, який грає на лірі». Мініатюра із Псалтиря. Бл. 950 р. Париж

Стилістично мініатюра була близька до станкового та монументального живопису й органічно пов’язана з чудово написаним текстом і буквицями — художньо оформленими першими літерами сторінки чи розділу. Орнаментальні заставки включали рослинні й геометричні мотиви. Особливо поширеним видом рукописних книг були Євангелія. До IX ст. належить чудово оформлений Псалтир, що зберігається в Паризькій національній бібліотеці. На початку XI ст. був написаний великий Місяцеслов Василя II (Ватиканська бібліотека).

Розгляньте зображення традиційних візантійських орнаментів. Які основні елементи в них найчастіше повторюються? Візьміть олівець та спробуйте відтворити два-три орнаментальні мотиви.

МОДА ВІЗАНТІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ

Мода Візантії була тісно пов’язана з модою Риму. Однак античні канони досконалості та гармонії людського тіла змінив новий тип краси — духовний, що вимагав приховувати тіло під мішкуватим одягом. Суттєвою відмінністю стало також те, що одяг кроїли й шили — в основному із золототканої парчі, шовку та прикрашали золотом, перлами, багатою вишивкою.

Мозаїка «Імператор Юстиніан в оточенні придворних». Серед. VI ст. Церква Сан-Вітале. Равенна, Італія

Звичайно, таку розкіш могли собі дозволити лише заможні люди. У тканинах переважали геометричні орнаменти із зірочок, хрестів, кіл і квадратів, іноді — стилізовані рослинні чи анімалістичні мотиви. Візантійський стиль в одязі панував майже 800 років без змін.

Мозаїка «Імператриця Феодора в оточенні придворних». Серед. VI ст. Церква Сан-Вітале. Равенна, Італія

Зачіски знатних жінок являли собою складні композиції з локонів і кіс у поєднанні з різноманітними прикрасами. У Візантії були перукарні та майстерні цирульників, де виготовляли якісні перуки. І чоловіки, й жінки фарбували волосся рослинними барвниками.

Більшість візантійських жіночих зачісок мала форму, подібну до валика: волосся, наче німб, укладали навколо голови. Жінки панівних класів покривали волосся довгими вуалями з дорогого шовку чи оксамиту, а жінки з народу — короткими (до плечей) накидками з дешевих тканин. Зверху надягали обручі.

Чоловіки носили зачіски у вигляді валика, доповнюючи їх головними уборами круглої або конусоподібної форми. Із VII ст. більшість чоловіків почали відрощувати різноманітні за формою бороди: напівкруглі, квадратні, клиноподібні.

Розгляньте малюнки, на яких зображено одяг візантійської знаті. Створіть за цими зразками ескіз костюма для шкільного вечора, присвяченого мистецтву Візантії.

Вбрання візантійської знаті IV-XI ст.: 1, 4, 7, 10 — імператора; 3, 8, 11 — імператриці; 2, 9 — вищих сановників; 5, 6 — придворних

МУЗИЧНЕ МИСТЕЦТВО ВІЗАНТІЇ

Витоки візантійської музики сягають перської, коптської, єврейської та вірменської пісенності, а також включають досягнення давньогрецької музичної культури. Світська музика звучала при імператорському дворі і була представлена такими жанрами, як акламації — ритуально-святкові оди на віршовані тексти та поліхронії — оди для виходу імператора, які виконував хор. При дворі звучала також інструментальна музика, для якої використовувались сурми, цимбали, лютні, гуслі, арфи, ліри, а також стародавній прототип органа — гідравлос.

Ян ван Ейк. «Благодатна весна». Бл. 1423-1426 рр.

Невідомий художник. «Менестрелі з ребеком і лютнею». XV ст.

Народна музика Візантії представлена епічним жанром — це акритські пісні, що прославляли подвиги акритів.

У нотних записах збереглася лише культова християнська музика — виключно вокальна, оскільки орган був заборонений. Візантійська музична культура мала великий вплив на розвиток як східної, так і західної церковної музики.

  • 3 якими видами живопису Візантії ви ознайомились на уроці?
  • Що означає поняття «візантійський канон»? Розкажіть про сюжети та ознаки канону в творах мистецтва.
  • Охарактеризуйте різновиди техніки іконопису. Які ікони, виконані у візантійському стилі, є світовими шедеврами живопису?
  • Що таке мозаїка та фреска? Наведіть приклади збережених до наших днів творів.
  • Які особливості музичного мистецтва та книжкової мініатюри Візантії вам запам’яталися? Розкажіть.

Продовжте роботу над своїм електронним портфоліо, додавши до нього ілюстрації шедеврів візантійського стилю різних видів мистецтва.