Мистецтво. 8 клас. Кондратова

§ 23. Стиль класицизм

Класицизм уперше заявив про себе в італійській культурі XVI ст., найбільшого розквіту досяг у XVII ст. у Франції й у деяких країнах зберігав свої позиції аж до першої чверті XIX ст. Зародження цього стилю ґрунтувалося на ідеї повернення до античних архітектурних форм і ордерів, а його фундаторами стали дослідники, які вважали античну культуру вершиною досконалості, взірцем абсолютної і вічної краси.

Класицизм (буквально — зразковий) — стиль у мистецтві XVII — початку XIX ст., суть якого полягала в наслідуванні мистецтва античності та в дотриманні системи строгих правил відтворення дійсності.

Представники класицизму прагнули втілити уявлення про доцільну закономірність світобудови, про гармонійний устрій природи і суспільства, піднесені героїчні та моральні ідеали, підпорядкування особистих інтересів інтересам громади. Художнім формам цього стилю притаманні строгість і чіткість, логічність і ясність, гармонійність та врівноваженість.

Визначальні риси класицизму:

  • раціоналізм, який виражався у прагненні будувати художні твори на засадах доцільності, наслідувати зразки античного мистецтва;
  • нормативність, що допомагала встановлювати непорушні правила і закони;
  • дотримання канонічних правил написання творів (пропорційність усіх частин, стрункість композиції);
  • ясність та чистота художньої мови;
  • аристократизм, що орієнтувався на вимоги та смаки вищої суспільної верстви;
  • встановлення ієрархії жанрів.

АРХІТЕКТУРА

Одним із засновників архітектурного класицизму вважають венеціанського майстра Андреа Палладіо, а зразком заміської споруди цього стилю — збудовану ним віллу Ротонда (північ Італії, середина XVI ст.). Зараз будівля входить до Списку об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО. Згодом на честь архітектора палладіанством було названо архітектурний напрямок XVII—XVIII ст., який наслідував принципи італійського зодчого.

Вілла розташована на пагорбі, серед мальовничої природи. Це центрична споруда, оточена з чотирьох боків шестиколонними портиками, до яких ведуть урочисті сходи. Завершує будівлю купол на невисокому барабані. Композиція вілли та її форми надзвичайно гармонійні.

А. Палладіо. Вілла Ротонда. Бл. 1570 р.

Найбільшого розвитку архітектура класицизму досягла у Франції періоду Наполеона, а згодом цей стиль поширився в Німеччині, Англії, Росії та інших країнах. Рим був одним із головних теоретичних центрів класицизму.

Архітектурі класицизму властиві:

  • правильні геометричні форми, строгі симетрично-осьові композиції;
  • підкреслено статичні та логічно вибудувані ансамблі;
  • стриманість декоративного оздоблення;
  • високий подіум, портик, ротонда і фронтон як основні архітектурні елементи;
  • розташування колонних портиків із фронтонами на кожному з фасадів, що додавало композиції закінченої симетрії.

Основою архітектурної мови класицизму став ордер, який за пропорціями ближчий до античного, ніж до архітектури попередніх стилів. Стіни будівель — гладенькі, на противагу пишності й витонченості фасадів епохи бароко.

В англійській архітектурі переважало палладіанство, тісно пов’язане з розвитком паркового мистецтва (архітектори К. Кемпбелл, В. Кент, Р. Адам, В. Чемберс, Р.Б. Бьорлінґтон). У кінці XVIII — на початку XIX ст. класицизм бурхливо розвивався в Італії (архітектор Дж. Пермаріні), Німеччині (К.Г. Ланґанс), Іспанії (X. де Вільянуева), країнах Східної Європи, Скандинавії, США (архітектори Т. Джефферсон, Дж. Хобан).

Шедеври архітектури класицизму

Церква Святої Женев’єви (архітектор Жак Жермен Суфло) — одна з найбільших та найхарактерніших споруд французького класицизму.

За проектом Суфло, будівля мала нагадувати античний храм, а портик — являти собою копію портика давньоримського Пантеону. Майбутня церква у плані становила рівнокінцевий хрест. Головний фасад мав шестиколонний коринфський портик і фронтон.

У роки Великої французької революції церкву Святої Женев’єви назвали французьким Пантеоном: тут мали бути поховані видатні люди країни. Церква справді стала усипальницею славетних постатей Франції — самого Суфло, Вольтера, В. Гюго, Е. Золя, Ж.-Ж. Руссо та інших.

Ж.Ж. Суфло. Церква Св. Женев’єви. 1757-1790 рр. Париж

Паризький Лувр — один із найбільших музеїв світу, що являє собою складний комплекс споруд різних стилів та епох — від Відродження до сьогодення.

К. Перро. Східний фасад Лувру. 1667-1673 рр. Париж

Лувр був побудований як замок-фортеця на початку XIII ст. У середині XVI ст. на місці зруйнованої фортеці почалося спорудження розкішного палацу, що тривало кілька століть. Лувр перетворили на королівську резиденцію, а коли її перенесли у Версаль, то приміщення палацу почали використовувати як майстерні, крамнички, житло для художників тощо. Згодом тут розмістилася Королівська Академія живопису і скульптури.

Колонаду Лувру (загальною протяжністю 170 м) було зведено архітектором Клодом Перро, братом відомого казкаря. Її вважають одним із шедеврів французького класицизму.

Якщо у Франції класицизм знайшов своє втілення головним чином у проектах громадських будівель, то в Англії у цьому стилі споруджували переважно приватні садиби та міські будинки. Саме англійські архітектори стають вірними послідовниками Палладіо, величність і простота проектів якого дають змогу дотримуватися класичних архітектурних прототипів.

Одним із палладіанців був архітектор Колін Кемпбелл, який побудував віллу Меруорт у південно-східній Англії. Комплекс заміського палацу з великою центральною будівлею, що майже точно скопійована з Ротонди Палладіо, вирізняється незвичною вишуканістю.

К. Кемпбелл. Вілла Меруорт. 1722-1725 рр. Англія

Споруди театрів, зокрема оперних, теж зазнали змін в епоху класицизму. В Європі у цей час були зведені міланський театр Ла Скала (2800 місць) та варшавський Великий театр (понад 1800 місць), які входять у десятку найбільших оперних театрів світу за кількістю місць у глядацьких залах.

Розгляньте ілюстрації, на яких зображено оперні театри Європи. Визначте характерні риси, притаманні архітектурі класицизму, слухаючи при цьому уривок з увертюри до опери В.А. Моцарта «Чарівна флейта». Порівняйте архітектуру та музику класицизму.

Дж. Пермаріні. Оперний театр Ла Скала. 1776-1778 рр. Мілан

А. Корацці. Великий театр. 1825-1833 рр. Варшава

У мистецтві Франції в період правління імператора Наполеона І Бонапарта виник так званий імперський стиль — ампір. Він поширився в багатьох європейських країнах і активно розвивався протягом перших трьох десятиріч XIX ст.

Ампір — стиль пізнього класицизму в східноєвропейській архітектурі та прикладному мистецтві.

Для ампіру характерним було звернення до мистецьких традицій імператорського Риму: строга велич, помпезність, холодна елегантність, прагнення уславити абсолютну владу монарха. У декоративному оформленні архітектурних споруд, меблів тощо використовували військові емблеми, зброю часів Стародавнього Риму, лаврові вінці, зображення крилатих грифонів, сфінксів, левів тощо.

Розгляньте ілюстрації та визначте, які характерні риси ампіру притаманні цим монументам. Які споруди Стародавнього Риму вони вам нагадують?

Ж. Шальгрен. Тріумфальна арка. 1806-1836 рр. Площа Шарля де Голля у Парижі

Ж. Гондуен. Вандомська колона. 1806-1810 рр. Париж

Садово-паркове мистецтво

Принципи архітектури класицизму поширилися і на садово-паркове мистецтво. Французькі ландшафтні архітектори розробили так званий регулярний парк, якому притаманне геометрично правильне планування, зазвичай з яскраво вираженою симетричністю і регулярністю композиції. Він характеризується прямими алеями, які є осями симетрії, квітниками, партерами і басейнами правильної форми, деревами й кущами, підстриженими в різноманітних геометричних формах.

Версальський парк (ландшафтний архітектор А. Ленотр) — це класичний взірець французького регулярного парку. У ньому можна побачити величні еспланади (просторі площі перед замком), луки й ділянки лісу, фонтани і скульптури, партери і квітники, оранжерею для екзотичних рослин. Проектуючи парк, архітектор прагнув задовольнити найвибагливіший смак — певна річ, насамперед королівський.

Версальський парк приблизно в 1668 р. на картині П. Пателя

На відміну від регулярного парку з його строгою, геометрично правильною схемою, у пейзажному парку створювали ілюзію дикої, незайманої природи. Придумали такий вид парку в Англії, тому його часто називають англійським. Звивисті доріжки з низьким щільним трав’яним покривом, природна водойма, живописні струмки із зарослими берегами, схований серед зелені дерев будинок — усе це характерні ознаки пейзажного парку.

Кращі пейзажні парки Англії доби класицизму були створені Вільямом Кентом, одним із головних представників палладіанства. Він працював над парком на віллі Р.Б. Бьорлінґтона (околиця Лондона) і парком «Єлисейські поля» в Стоу (Центральна Англія).

Розгляньте ілюстрації (сс. 186, 187), на яких зображено храмові споруди різних стилів, і дайте відповіді на запитання.

А. ді Камбіо, Ф. Брунеллескі та ін. Собор Санта-Марія дель Фйоре. 1296-1436 рр. Флоренція

Йоркський собор. 1220-1472 рр. Англія

Б. Лонгене. Церква дельї Скальці. 1660-1689 рр. Венеція

К. Рен. Собор Св. Павла. 1675-1708 рр. Лондон

Церква Лаахського абатства Св. Марії. 1093-1216 рр. Німеччина

  • 1. Визначте, до якого стилю (романський, готика, ренесанс, бароко, класицизм) відноситься кожна архітектурна пам’ятка. Розкажіть, що допомогло вам виконати це завдання.
  • 2. Порівняйте споруди, знайдіть спільні та відмінні риси в їхній архітектурі.
  • 3. Охарактеризуйте засоби виразності споруд кожного стилю.

СКУЛЬПТУРА

Характерною рисою пластичного мистецтва доби класицизму була орієнтація на традиції античності, однак лише у зовнішніх формах. Чимало скульптурних творів зображували міфологічних персонажів, але в них відсутні дух патетики й глибокий психологізм, притаманні античному мистецтву.

Поширеними видами скульптури були статуї, рельєфи, скульптурні портрети та публічні пам’ятники, які давали митцям можливість ідеалізувати військову доблесть і мудрість державних діячів.

Вірність античним взірцям вимагала зображувати моделей оголеними, що вступало в протиріччя з новими нормами моралі. Щоб розв’язати цю суперечність, скульптори почали представляти видатних людей в образах античних богів, а згодом — «одягли» їх в античні тоги.

Найвідомішими майстрами доби класицизму в скульптурі були А. Канова, І. Мартос, Б. Торвальдсен, П. Феді та інші.

Розгляньте ілюстрації. Проаналізуйте основні засоби виразності скульптур класицизму.

Б. Торвальдсен. «Пам’ятник М. Копернику». 1822 р. Бронза

Б. Торвальдсен. «Хрестильна купіль». Сер. XIX ст. Мармур

П. Феді. Алегорична скульптура «Вільна Поезія». 1887 р. Мармур

А. Канова. «Каяття Марії Магдалини». 1808-1809 рр. Мармур.

КЛАСИЦИСТИЧНИЙ СТИЛЬ В ІНТЕР’ЄРІ

Класицизм в інтер’єрі — це мінімум деталей, чіткість ліній, стримані кольори, використання дорогих натуральних матеріалів. Пластичні елементи підбирали з огляду на їхню відповідність античним мотивам та загальній структурі стін та стелі. Основні атрибути стилю — колони з арками, каміни, ліпнина в античному стилі, гобелени і настінний розпис, драпірування з якісних матеріалів, багаті масивні люстри, раритетні картини, квіткові гірлянди, фестони, розетки та інше. Однак розташовували їх у строгих пропорціях, не перевантажуючи інтер’єр.

Гостьова зала в маєтку Кедельстон. XIX ст. Англія

  • Що таке класицизм?
  • Назвіть характерні ознаки цього стилю в різних видах мистецтва.
  • Які особливості притаманні архітектурі класицизму?
  • Які елементи споруд було запозичено з епохи античності?
  • Що означає термін «ампір»?
  • Назвіть імена видатних архітекторів та скульпторів класицизму.
  • Поділіться своїми враженнями від мистецтва цього стилю.

Створіть ескіз будинку в стилі класицизм або розробіть проект ландшафтного дизайну невеликого саду в цьому ж стилі (на вибір). Техніка виконання — олівець або акварель.