Мистецтво. 8 клас. Кондратова

§ 19. Музичне і театральне мистецтво бароко

БАРОКОВА МУЗИКА

У добу бароко поряд з іншими видами мистецтва бурхливо розвивалася музика. У музичному мисленні відбувся знаменний перелом: поліфонічне багатоголосся змінилося гомофонно-гармонічним складом, що зумовило розквіт мистецтва імпровізації, вершинами якого зазвичай вважають творчість Й.С. Баха і Ґ.Ф. Генделя.

Зміни торкнулися й уявлень про церковну музику, з допомогою якої композитори прагнули не стільки відвернути людину від земних пристрастей, скільки розкрити складність її душевних переживань. З’явилися твори, написані на релігійні тексти, але не призначені для обов’язкового виконання в церкві: кантата й ораторія. Зросло значення світської музики: вона звучала при дворі, в салонах аристократів, у громадських театрах.

В інструментальній музиці теж зародилися нові жанри, наприклад, інструментальний концерт. Скрипка, клавесин, орган поступово перетворилися на сольні інструменти. Музика, написана для них, давала можливість проявити талант не тільки композитору, а й виконавцю.

Композитори XVII—XVIII ст. зазвичай не лише писали музику, а й віртуозно грали на інструментах та займалися педагогічною діяльністю.

Серед відомих творців барокової музики виділяють Й.С. Баха, Ґ.Ф. Генделя, А. Вівальді, А. Скарлатті, К. Монтеверді, Р. Кайзера, Ж.-Б. Люллі, А. Кореллі, Г. Перселла, Д. Букстехуде та інших.

Розгляньте схему. Опираючись на неї, поясніть стильові особливості музичного мистецтва того часу.

Основним музичним інструментом доби бароко в духовній та камерній світській музиці став орган. Значного поширення також набули клавесин, лютня, барокова гітара, колісна ліра, віола, барокова скрипка, віолончель, контрабас, а також дерев’яні духові інструменти: флейта, кларнет, гобой, фагот.

Розгляньте репродукції картин, написаних у XVII ст. Які музичні інструменти на них зображені? З’ясуйте, до якого типу інструментів вони відносяться.

Н. Турньє. «Концерт». 1630-1635 рр.

Лоран ле Ла Гір. «Алегорія музики». 1649 р.

А. Боссе. «Музиканти». 1635 р.

Я. Вермеєр. «Жінка за клавесином». 1670-1672 рр.

Добу бароко в музиці умовно розділяють на три періоди:

  • раннє бароко починається від появи жанру опери; цьому періоду властиве становлення барокових жанрів і поступовий перехід від модальної гармонії до тональної;
  • зріле бароко вирізняється широким розповсюдженням нового стилю в музиці і розгалуженням музичних жанрів;
  • пізнє бароко характеризується остаточним утвердженням тональної системи.

Творчість композиторів бароко

Серед світських музичних жанрів раннього бароко провідне місце займає опера. Італійський композитор Клаудіо Монтеверді, видатний майстер мадригалів та мотетів, в опері став засновником речитативного стилю. Найвідоміша його опера «Орфей» (1607 р.) продемонструвала безліч прийомів і технік, які згодом почали асоціюватися з новою композиторською школою. У цій опері, наприклад, вперше з’явилася увертюра, а оркестрова музика не просто супроводжувала спів, а й сама розповідала про події, які відбувалися на сцені, та переживання персонажів.

Зріле бароко відрізняється від раннього поширенням нового стилю і музичних форм, особливо в опері. Француза Жана-Батіста Люллі вважають творцем ліричної трагедії. Його музична мова характеризується ясністю гармонії, енергійним ритмом, чіткістю членування форми, чистотою фактури.

Засновником римської скрипкової школи був Арканджело Кореллі — один із творців жанру кончерто гроссо (великого концерту). У такому концерті зазвичай брав участь ансамбль інструментів або оркестр, звучання якого чергувалося із сольними партіями.

В Англії найяскравішою фігурою зрілого бароко вважається Генрі Перселл, автор близько 800 творів різних жанрів, зокрема першої опери англійською мовою — «Дідона і Еней».

На своєму завершальному етапі музика бароко досягла високого розквіту. Цей період представлено творчістю багатьох славетних композиторів.

Особливий внесок у розвиток інструментального концерту і барокових сонат зробив Антоніо Вівальді. Він був відомим і як чудовий скрипаль-віртуоз. Продовжуючи традиції Кореллі, композитор працював у жанрі «великого концерту».

Перу А. Вівальді належать майже 90 опер («Роланд Несамовитий», «Нерон, який став Цезарем», «Олімпіада», «Грізельда», «Оракул в Мессенії» та ін.), ораторії («Мойсей, бог фараона», «Поклоніння волхвів» тощо), а також близько 500 концертів.

Концерти А. Вівальді складаються з трьох частин: перша і остання виконуються у швидкому темпі, а середня — в повільному. Більшість його концертів мають програму — назву або літературну основу.

Ф.М. де ля Каве. «Портрет А. Вівальді». 1723 р.

Цикл «Пори року» (1725 р.) — один із ранніх зразків програмної оркестрової музики. Чотири концерти цього циклу — «Весна», «Літо», «Осінь» і «Зима» — барвисто змальовують картини природи. Вівальді вдалося передати в музиці спів птахів («Весна», перша частина), грозу («Літо», третя частина), дощ («Зима», друга частина). Віртуозність і технічна складність не відволікали слухача, а сприяли створенню вражаючих образів, які надовго залишалися в пам’яті.

Концертна творчість А. Вівальді стала яскравим утіленням інструментальної музики доби бароко.

Прослухайте уривок із циклу «Пори року» А. Вівальді. Уявіть себе режисером-сценаристом. Придумайте сюжет фільму, дія якого відбувається під цю музику. Розкажіть про свій задум друзям.

Ґеорг Фрідріх Гендель — відомий композитор німецького походження доби пізнього бароко. Його стиль вважається перехідним від барокового до класичного. Композитор розвинув жанр ораторії — в його творчості вона набула драматургічної цільності; започаткував інструментальні концерти просто неба, які іноді називають предтечею «популярної музики». За своє життя Гендель написав близько 45 опер, більше 30 ораторій, безліч церковних хоралів, органних концертів, а також ряд творів розважального характеру.

Б. Деннер. «Портрет Ґ.Ф. Генделя». Бл. 1728 р.

Більшість ораторій Генделя створені за біблійними сюжетами, найвідоміші з них — «Ізраїль в Єгипті», «Месія», «Самсон» тощо. Ораторії композитора вражають силою звучання хору, віртуозним використанням поліфонії, м’якими і виразними мелодіями арій.

Популярність до Генделя як оперного композитора прийшла після постановки «Агриппіни» (1709 р.) у Венеції, а поставлена в Лондоні опера «Рінальдо» (1711 р.) зробила його одним із найвідоміших митців Європи, які працювали в цьому жанрі.

Йоганн Себастьян Бах, німецький композитор, органіст і скрипаль, узагальнив досягнення музичного мистецтва перехідного періоду від бароко до класицизму, а в майстерності поліфонії не мав собі рівних серед сучасників. Протягом життя Бах був найбільше відомий як першокласний органіст, викладач та композитор органної музики.

Творча спадщина Й.С. Баха надзвичайно велика й охоплює понад тисячу вокально-драматичних та інструментальних композицій.

Е. Гаусманн. «Портрет Й.С. Баха». 1746 р.

Вокально-драматична творчість Баха складається з близько трьохсот творів — кантат, хоралів, мотетів. Значною є органна і клавірна спадщина: прелюдії, токати, фуги, хоральні обробки. Оркестрова музика — ще одна грань творчості композитора. Він написав шість Бранденбурзьких концертів, клавірні, скрипкові концерти, твори для скрипки, віолончелі тощо.

Завітайте до органного залу й послухайте музику Й.С. Баха — хоральну прелюдію фа-мінор. З’ясуйте, які риси барокової музики притаманні цій композиції.

Розгляньте інтер’єр органного залу. Поміркуйте про синтез мистецтв у добу бароко.

Органний зал у колишньому костелі Св. Марії Магдалини. XVIII ст. Львів

ТЕАТРАЛЬНЕ МИСТЕЦТВО

У театрі бароко процвітали оперні вистави, що являли собою тісну інтеграцію різних видів мистецтва. У XVIII ст. сформувалися такі жанри, як опера-серіа (серйозна опера) та опера-буффа (комічна опера).

Справжнім шедевром того часу стала комедійна п’єса Мольєра «Тартюф», написана у 1664 році і поставлена майже всіма театрами світу.

У багатьох країнах було побудовано оперні театри. Першу будівлю такого театру спорудили у Венеції в 1637 році. Але іноді вистави влаштовували просто на територіях розкішних барокових парків та садів. Наприклад, сади Версалю у Франції були місцем не тільки для розваг придворних, але й для театральних постановок.

Театр бароко орієнтувався на масового глядача: мова стала простішою, зрозумілішою, а теми — близькими для широкого загалу. Використовуючи символіку, пишні костюми та ефектні декорації, актори й постановники спектаклю прагнули викликати емоції в тих, хто переглядає дію на сцені. У театрі бароко грали не тільки чоловіки, а й жінки, костюми яких були особливо яскравими, оздобленими пір’ям та блискітками.

Н. Ланкре. «Танці біля фонтана». 1730-1735 рр.

  • Назвіть характерні особливості музичного мистецтва бароко.
  • Які музичні жанри досягли високого розвитку в цю добу? У творчості яких відомих композиторів вони проявилися?
  • Яка музика, прослухана вами на уроці, справила на вас більше враження?
  • Що було характерним для театру бароко?

Поповніть ваше електронне портфоліо музичними шедеврами бароко. За бажанням створіть власний диск під назвою «Музика бароко».