Усі уроки «Всесвітня історія». 9 клас

УРОК 24

Австро-Угорщина — дуалістична монархія

Очікувані результати

Після уроку учні зможуть:

• розпізнавати на карті головні події російсько-турецької війни, процес утворення незалежних держав на Балканах;

• характеризувати процес становлення і розвитку національних держав у Європі; особливості розвитку Австро-Угорщини;

• визначати причини і наслідки утворення національних держав в Європі; національних рухів слов'янських народів;

• висловлювати судження щодо діяльності Франца-Йосифа І;

• називати дати російсько-турецької війни, утворення Австро-Угорщини;

• пояснювати і застосовувати поняття: «дуалістична монархія», «урядовий курс», «соціальні реформи».

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: комп'ютер або ноутбук, мультимедійний проектор та екран (мультимедійний комплекс), підручник, атлас, настінна карта, ілюстраційний матеріал.

ХІД УРОКУ

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ УРОКУ

Повідомлення теми та завдань уроку.

II. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Робота з картою

• Покажіть на карті:

1) країни, учасниці та основні битви Кримської війни;

2) території, які втратила Росія, згідно з Паризькою угодою 1856 р.;

3) території, які приєднала Російська імперія в 60-70-х рр. XIX ст.

Вправа «Мозковий штурм»

• Визначте причини, що спричинили початок «Великих реформ» 1860-1870 рр. у Російській імперії.

Орієнтовна відповідь

• Криза кріпацької системи.

• Поразка в Кримській війні.

• Гальмування розвитку економіки.

• Відсутність ринку вільної найманої праці.

• Посилення селянського руху.

• Падіння міжнародного авторитету.

Вправа «Займи позицію»

• «Великі реформи» 1860-1870 рр. у Росії: позитивні чи негативні наслідки.

Тестове завдання

• Співвіднесіть дати і події.

1) 1853-1856 рр.

2) 1861 р.

3) 1864 р.

4) 1881 р.

А Земська та судова реформи

Б міська реформа

В убивство царя Олександра II

Г скасування кріпацтва

Д Кримська війна Відповідь: 1 Д, 2 Г, 3 А, 4 В.

III. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Повідомлення учнів

Учні, що підготували повідомлення, презентують тему «Виникнення тероризму».

Бесіда

• Визначити особливості розвитку Австрійської імперії в середині XIX століття.

IV. СПРИЙНЯТТЯ ТА УСВІДОМЛЕННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Створення дуалістичної Австро-Угорської імперії

Учитель. У середині XIX сторіччя багатонаціональна Австрійська імперія перебувала у стані глибокої економічної та політичної кризи. Треба було дійти компромісу між двома значними групами населення — німцями (австрійцями) й угорцями, хоча вони становили лише третину населення імперії.

Самостійна робота інформаційними ресурсами

• Опрацюйте відповідний параграф підручника або інших інформаційних ресурсів та складіть тези доповіді «Утворення Австро-Угорщини».

Орієнтовний вигляд тез

1. 1848 р. — перетворення Австрійської імперії на унітарну державу (ліквідація регіональних особливостей та самостійності територій).

2. Спроба реформ 1853 р. та прийняття нових Конституцій («Жовтневий диплом» 1860 р. та «Лютневий патент» 1861 р.)

3. Угода 8 лютого 1867 р. про перетворення Австрійської імперії на Австро-Угорську монархію.

Робота з історичною датою

• 21 грудня 1867 р. — створення двоєдиної (дуалістичної) держави — Австро-Угорської імперії. Імператор Франц Йосиф

1 (1848-1916) затвердив австро-угорську угоду і Конституцію Австрії 1867 року. Угорщина отримала політичну та адміністративну автономію, власний уряд та парламент — сейм. Учитель. Австро-Угорщина як дуалістична монархія проіснувала до 1918 р., її специфічними ознаками були:

1) відсутність заморських володінь, оскільки всі її землі перебували в центрі й на сході Європи;

2) багатонаціональний характер державного устрою, що поєднував елементи централізованої та федеративної монархії;

3) інтенсивний розвиток національної свідомості народів окраїн, що зумовило місцевий сепаратизм.

Робота зі схемою

Учитель пояснює матеріал учням, користуючись нижченаведеною схемою.

Делегації з однаковою кількістю представників: 60 від австрійського і 60 від угорського парламентів (по 20 від верхніх і по 40 — від нижніх палат). Делегації засідали окремо і скликалися щороку імператором почергово у Відні і Будапешті

Спільні міністерства несли відповідальність перед Делегаціями аж до надання останнім права порушити проти них кримінальну справу

Виборче право було обмежено майновим і віковим цензом та куріальною системою. 1873 року було запроваджено прямі вибори від усіх курій, крім сільської. Внаслідок зниження майнового цензу для міських і сільських курій з 10 до 5 гульденів річного прямого податку 1882 року значно зросла кількість виборців, однак уряд відмовився запровадити загальне виборче право.

Чергова виборча реформа 1896 року встановила 5-ту курію, що мала обиратися на основі загального виборчого права (посилала в парламент 72 депутати). 1907 року було запроваджено загальне виборче право для чоловіків віком від 24 р. і ліквідовано куріальну систему виборів

Економіка Австро-Угорщини наприкінці XIX — на початку XX ст.

Учитель. Австро-Угорщина була середньорозвинутою аграрно-індустріальною країною зі слабкими темпами розвитку промисловості і відсталим сільським господарством. І це притому, що переважна більшість населення (понад 11 мли осіб) була зайнята в сільському й лісовому господарстві.

Низький рівень сільського господарства визначали поміщицькі латифундії, де використовували ручну працю батраків. В Угорщині, Хорватії, Галичині, Трансільванії близько третини оброблюваної землі належало великим поміщикам, які мали понад 10 тис. гектар кожний. У монархії вживали продукти в основному власного виробництва.

Торгівля між внутрішньоімперськими територіями отримала значний поштовх після ліквідації у другій половині XIX ст. митних зборів, і виробники з різних частин Австро-Угорщини освоювали перспективні ринки Цислейтанії та Транслейтанії, Галичини. Імпорт, як і експорт товарів, був незначним і ледве сягав 5 %.

В Австро-Угорщині в цей час відбувається концентрація виробництва і капіталу, збільшення інвестицій. За окремими валовими показниками (виплавка сталі) імперія ще у другій половині XIX ст. випередила Англію і Францію.

Промислово розвиненими були Австрія і чеські землі. Шість найбільших монополій контролювали видобуток майже всієї залізної руди і понад 90 % виробництва сталі. Металургійний концерн «Шкода» в Чехії був одним із найбільших підприємств європейської військової промисловості. Загалом в Австро-Угорщині переважала дрібна й середня промисловість. Характерною особливістю економіки імперії була її технологічна відсталість, погана забезпеченість новітньою технікою і відсутність новітніх галузей промисловості. Німецький і французький капітал активно інвестували в базові галузі промисловості — видобуток нафти, металургію, машинобудування.

Соціально-економічні протиріччя розвитку Дунайської монархії

Учитель. Багатонаціональна Австро-Угорська імперія на початку XX ст. переживала глибоку кризу внаслідок піднесення національних і робітничого рухів. Національні рухи з чітко визначеними відцентровими тенденціями, що мали на меті створення власних незалежних держав, формувалися у другій половині XIX ст. Це було пов’язано з процесом становлення національної інтелігенції. Саме вона стала носієм духу свободолюбства, ідеї самостійності та знайшла засоби для проникнення цих ідей у масову свідомість.

Загальний рівень життя був дуже низьким. Наприклад, 1906 р. у віденських нічліжках ночувало 6 % населення. Різний рівень життя був у столиці та в провінційних містах. Якщо у Відні робітник отримував у середньому 4 гульдени на день, то у Львові — близько 2. До того ж ціни на споживчі товари в столиці були нижчими, ніж у провінції.

Рух за національну мову («боротьба за мову») очолювали культурно-освітні товариства: Національна ліга (італійські землі), Матице школьська (чеські землі), Матице словенська (Словенія), Народний дім (Галичина) та ін. Вони засновували національні ніколи і літературні часописи. Під їхнім тиском 1880 р. Відень був змушений встановити на чеських землях рівноправність німецької і чеської мов в офіційному діловодстві. 1881 р. Празький університет було поділено на два — німецький і чеський. 1897 р. імператор підписав так звані мовні укази, які остаточно зрівняли в правах німецьку і чеську мови. Поширення набув рух слов’янської інтелігенції за встановлення тісних зв’язків. В окремих національних землях утворювалися масові молодіжні організації, наприклад, чеська військово-спортивна організація «Сокіл», яка об’єднала десятки тисяч юнаків і дівчат, проводила націоналістичні мітинги. Все це сприяло формуванню національної самосвідомості, і напередодні Першої світової війни більшість підданих Австро-Угорської імперії були вже сформованими громадянами майбутніх суверенних держав.

Зовнішня політика Австро-Угорської імперії

Учитель. Зовнішньополітична діяльність імперії після поразок у війнах з Німеччиною та Італією була спрямована переважно на Балкани. 1878 року австро-угорські війська окупували Боснію і Герцеговину. Анексія окупованих територій 5 жовтня 1878 року призвела до загострення відносин Австро-Угорської імперії з Російською імперією, результатом чого стало укладення таємної угоди з Німецькою імперією 7 жовтня 1879 року. 1882 року до цього договору приєдналася Італія, завершивши створення воєнно-політичного блоку — Троїстого Союзу, спрямованого проти Франції та Російської імперії.

Напередодні Першої світової війни Австро-Угорщина зайняла відверто ворожу позицію щодо Балканських країн, захопила Боснію та Герцеговину, що призвело до посилення напруженості у відносинах із Сербією. За підтримки Німеччини уряд Австро-Угорщини взяв курс на розв’язання світової війни.

Російсько-турецька війна 1877-1878 рр та утворення нових незалежних держав на Балканах

Учитель. Повстання проти османського панування в Боснії та Герцеговині (1875-1878) та Болгарії (1876) спричинило широкий громадський рух у Росії на підтримку слов’янських народів. Царський уряд з метою посилення свого впливу на Балканах виступив на підтримку повсталих. Велика Британія прагнула зіштовхнути Росію з Османською імперією і скористатися у своїх інтересах ослабленням обох країн.

У червні 1876 року почалася сербо-османська війна, у якій Князівство Сербія зазнало поразки. Щоб урятувати її від загибелі, Росія 19 (31 жовтня) 1876 р. висунула Османській імперії вимогу укласти перемир’я із Сербією, яку Османська імперія прийняла, але у грудні 1876 року під впливом Британії відмовилася від виробленого міжнародною Константинопольською конференцією послів у Стамбулі проекту мирного врегулювання східної кризи.

У січні 1877 року Австро-Угорщина уклала угоду з Росією. Зберігаючи нейтралітет, імперія дозволила росіянам окупувати Боснію і Герцеговину. У квітні 1877 року султан відкинув новий проект реформ для балканських слов’ян, вироблений з ініціативи Росії, і 12 (24 квітня) Росія оголосила війну Османській імперії.

Робота з хронологічною таблицею

• Слухаючи розповідь учителя та користуючись різними інформаційними ресурсами, скласти хронологічну таблицю. Орієнтовний вигляд таблиці

Російсько-турецька війна 1877-1878 рр.

Дата

Подія

Російська імперія

Османська імперія

Початок червня 1877 р.

185-тисячне військо під командуванням великого князя Миколи Миколайовича Старшого зосередилися на лівому березі Дунаю, маючи головні сили в районі Зимниці.

Кавказька армія під командуванням великого князя Михайла Миколайовича — близько 100 тисяч вояків

Армією командував Абдул-Керим-Надір-паша (сили були рівними за чисельністю російської армії). Османська армія Мухтара-паші — близько 90 тисяч вояків

10 (22 червня) 1877 р.

Корпус (Нижньодунайський загін) переплив через Дунай поблизу Галаца і Браїлова і незабаром зайняв Північну Добруджу

 

У ніч на 15 (27 червня) 1877 р.

Війська під командуванням генералам. І. Драгомирова форсували Дунай у районі Зимниці, а потім тут переправились головні сили армії, але їх виявилося недостатньо для рішучого наступу через Балкан - ський хребет

 

25 червня-2 липня (7-14 липня) 1877 р.

Передовий загін зайняв Тирново та перейшов Балкани через Хайнкейський перевал

До Ескі-Загру підійшов перекинутий з Албанії османський 20-тисячний корпус Сулеймана-паші

8 (20) липня — 28 листопада (10 грудня)

Погано підготовлені штурми Плевни скінчилися повного невдачею

 

1-3 (13-15) жовтня

На Кавказі наступ османської армії було зупинено, а вона була розгромлена в битві при Аладжі

6 (18 листопада)

Війська перейшли в наступ і в ніч на штурмом оволоділи Карсом, а потім вийшли до Ерзуруму

 

27-28 грудня 1877 р. (8-9 січня 1878 р.)

Війська Південного загону генерала Ф.Ф. Радецького і в битві при Шейново оточили і взяли в полон 30-тисячну армію Вессель-паші

 

3-5 (15-17) січня 1878 р.

У битві під Філіппополем (Пловдивом) була розбита армія Сулеймана-паші, а 8 (20 січня) російські війська зайняли Адріанополь

Учитель. 19 лютого (3 березня) 1878 року був підписаний вигідний для Росії і балканських держав Сан-Стефанський мирний договір 1878 року, умови якого були значно урізані на Берлінському конгресі 1878 року.

Ця війна мала велике значення для визволення народів Балкан від османського ярма та завоювання ними незалежності. Сербія, Румунія та Чорногорія, які були раніше васалами Османської імперії, стали незалежними державами. Болгарія, яка була безправною провінцією, набула статусу князівства, хоча й васального по відношенню до Туреччини, але фактично самостійного, зі своїм урядом та військом.

Австро-Угорщина отримала право на окупацію Боснії та Герцеговіни.

Росія повернула південну частину Бессарабії, втрачену після Кримської війни, і приєднала Карську область.

V. УЗАГАЛЬНЕННЯ ТА СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ЗНАНЬ

Робота з інформаційними ресурсами

• Опрацюйте матеріал підручника та інших інформаційних ресурсів та складіть перелік основних політичних сил, що діяли в Австрійській імперії.

Робота з історичною картою та атласом

• Покажіть на карті основні події російсько-турецької війни 1877-1878 років.

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Опрацювати відповідний параграф підручника.

2. Дати відповідь на запитання і завдання до нього.

3. Підготувати повідомлення за темою «Виникнення тероризму» та «Зовнішня політика Японії наприкінці XIX ст.».