Усі уроки «Всесвітня історія». 9 клас

УРОК 17

Франко-прусська війна та її наслідки. Третя Республіка у Франції

Очікувані результати

Після уроку учні зможуть:

• розпізнати на карті головні битви франко-прусської війни, напрямки колоніальної експансії й колоніальні володіння Франції;

• характеризувати вплив результатів франко-прусської війни на суспільний розвиток Франції, процес становлення і розвитку ІІІ Республіки у Франції;

• висловлювати судження щодо діяльності Жоржа Клемансо;

• називати дати франко-німецької війни;

• пояснювати і застосовувати поняття: «Паризька комуна», «ІІІ Республіка», «експансіонізм», «громадянська війна», «дуалістична монархія».

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Обладнання: комп'ютер або ноутбук, мультимедійний проектор та екран (мультимедійний комплекс), підручник, атлас, настінна карта, ілюстративний матеріал.

ХІД УРОКУ

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ УРОКУ

Повідомлення теми та завдань уроку.

II. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Евристична бесіда

1. Розкажіть, як проходив процес об’єднання Італії та Німеччини.

2. Визначте, як це вплинуло на розвиток інших країн Європи.

Робота з картою

• Покажіть на карті атласу та настінній карті головні країни Європи, а також Францію та її сусідні країни.

III. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Прийом «Наведи приклад»

• Пригадайте долю Першої та Другої республік у Франції. Соціальна мотивація

1. Припустіть, чим вам може бути цікава тема уроку.

2. На які питання ви плануєте отримати відповідь?

Метод «Коло ідей»

• Визначити «цікавинки» уроку:

1) з’ясувати причини трансформації Франції в розвинуту країну — лідера Європи;

2) оцінити внутрішньо- та зовнішньополітичні особливості політики Франції;

3) назвати потенційні причини, що привели до протистояння Франції та німецьких держав;

4) представлення теми та очікуваних результатів.

IV. СПРИЙНЯТТЯ ТА УСВІДОМЛЕННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Франко-прусська війна 1870-1871 рр. Паризька комуна

Учитель. Об’єднана німецька армія переправилася через Рейн та завдала поразки французьким військам, а під Седаном були оточені та капітулювали основні французькі сили на чолі з імператором Наполеоном III.

Робота з картою

• Покажіть основні бойові дії, що точились у ході Франко-прусської війни 1870-1871 років.

Учитель. Через програш під Седаном у Парижі почалось повстання. Воно, у свою чергу, спричинило падіння Другої імперії і проголошення у вересні 1870 року Тимчасового уряду.

За умов утрати влади німецькі війська взяли Париж в облогу. Франція зазнала повної поразки. 18 січня 1871 р. було створено Німецьку імперію на чолі з Вільгельмом І. А в лютому 1871 року було укладено попередній мирний договір. Імператор Наполеон III втратив владу, і главою держави став прем’єр-міністр Адольф Тьєр. Одним з перших його декретів був спрямований проти національної гвардії, яка була сформована під час війни з добровольців для захисту Парижа: майже 200 тисяч осіб були позбавлені зарплати і матеріальної підтримки, а власне національну гвардію було вирішено роззброїти.

Для протидії уряду національні гвардійці створили вибірні комітети і на ранок 18 березня 1871 р. фактично захопили владу в Парижі; гвардійців підтримали солдати армійських частин, і вірні Тьєру війська вимушено залишили Париж. Фактичним господарем столиці Франції став Центральний комітет Національної гвардії, який підняв прапор Паризької комуни, що проіснувала до 28 травня 1871 року.

Повідомлення учнів

Учні, що підготували повідомлення про виникнення та діяльність Паризької комуни, презентують тему.

Економічний розвиток Франції

Учитель. У результаті поразки у франко-німецькій війні 1870-1871 рр. економіка Франції була в руїнах: темпи економічного розвитку уповільнилися через низьку платоспроможність населення, технічну відсталість французької індустрії, нестачу природних ресурсів та небажання французького фінансового капіталу вкладати кошти в реконструкцію виробництва через закупівлю сировини за кордоном. Хоча за рівнем економічного розвитку Франція поступалася лише Англії.

Ще з кінця XIX ст. у промисловості переважала легка галузь — найкраще розвивалися текстильна промисловість та виробництво предметів розкоші й модних аксесуарів дрібними підприємствами. Понад половина робітників працювала в кустарних майстернях, а Париж і Ліон залишалися центрами мануфактурного виробництва.

Машини й устаткування, встановлені на підприємствах, були виготовлені здебільшого в першій половині XIX ст. і поступалися новітній техніці німецьких і американських заводів. Реконструкція промисловості вимагала великих коштів, але французька буржуазія воліла вкладати вільні гроші в іноземні позики — це приносило більший прибуток.

І лише в кінці ХІХ століття провідне місце у промисловості країни посіли великі металургійні заводи. Відповідно, були утворені великі промислові об’єднання: 1876 р. — металургійний синдикат у Лонгві, що об’єднав 13 чавуноливарних заводів. У 80-ті роки було створено цукровий і гасовий картелі. В автомобільній промисловості країни лідирувала компанія Рено, а головні військові, металургійні і машинобудівні заводи опинилися під контролем могутнього концерну Шнейдера в Крезо.

Франція, незважаючи на завершення промислового перевороту та зростання капіталістичних відносин, залишалася аграрно-індустріальною країною. Процеси урбанізації поступово наростали, і наприкінці ХІХ ст. сільське населення становило лише 43 % населення Франції. Французька революція, знищивши феодальне землеволодіння, перетворила селян на вільних землевласників. Але дроблення впродовж сторіччя селянської власності призвело до того, що 1892 р. 85 % усіх господарств становили дрібні наділи від 1 до 10 гектарів. За такої ситуації селяни не могли купувати сучасну техніку і добрива, а врожайність була однією з найнижчих в Європі.

Фінансовий сектор країни розвивався швидкими темпами. Франція мала великі капітали, які частково вкладалися в розвиток французької економіки, а значна частина надавалася як довгострокові позики іноземним державам. Вигіднішим був вивіз капіталу за кордон, при цьому значна частка надавалася європейським країнам у формі довгострокових державних позик. На початок XX ст. Франція щорічно надавала кредити до 1,5 млрд франків, поступово перетворюючись на європейського лихваря. Закордонні інвестиції приносили не тільки прибуток, але й політичних союзників. Держави-боржники, особливо Росія, були змушені зважати на інтереси свого кредитора у світовій політиці.

Франція також мала проблеми з формуванням колоніальної імперії. У Північній Америці французькі колонії були відібрані США, які під загрозою захоплення придбали Лузитанію, а з Канади французів витіснили англійці. В Азії Франція разом з іншими європейськими державами втрутилася у внутрішні справи Китаю та поширила свій вплив на Індокитай.

Тому більшість французьких володінь розташовувалися в Західній і Екваторіальній Африці (Французька Гвінея (зараз — Гвінейська Республіка), Алжир, Туніс, Марокко (країни Магрибу). Майже всю другу половину XIX ст. Франція вела колоніальні війни в Африці та Індокитаї. На початок XX ст. французька колоніальна імперія охоплювала величезні території в Азії та Африці. Колонії стали сировинним придатком Франції та ринком збуту її товарів.

Третя республіка у Франції

Учитель. Третя республіка у Франції була проголошена ще 1870 року, однак законодавчо вона була закріплена лише 1875 року — з прийняттям Конституції Франції. Вона проіснувала до 1940 р.

Робота з інформаційними ресурсами

• Опрацювати текст підручника та / або інших інформаційних ресурсів та тезисно виписати основні положення Конституції Третьої республіки у Франції.

Орієнтовний вигляд тез

1. Створення двопалатного парламенту — Національних зборів.

2. Палати депутатів у кількості 600 депутатів, що обиралися один раз на чотири роки.

3. Сенат, як верхня палата, обирався кожні дев’ять років. Із 300 сенаторів 75 були довічними й обиралися Палатою депутатів, а 225 — особливими колегіями виборців за департаментами.

4. Сенат за певних обставин міг перетворюватися на найвищий суд над Президентом.

5. Президент Франції обирався Національними зборами один раз на сім років і міг бути переобраним. Він володів значними повноваженнями: мав право законодавчої ініціативи; оголошував закони, прийняті обома палатами, стежив за їх виконанням; здійснював помилування; розпоряджався збройними силами; призначав на всі цивільні й військові посади; за згодою Сенату міг розпустити Палату депутатів.

6. Передбачалось утворення Ради міністрів, але детального визначення її правового статусу Конституційні закони не давали.

7. Зберігалася Державна рада, що була заснована ще за Наполеона І й складалася з представників вищої бюрократії, призначених президентом. Вона виконувала при урядові консультативні функції.

Політичні кризи кінця XIX століття

Учитель. Республіканці перемогли на парламентських виборах 1875 року. У ході реформ було прийнято закон про свободу проведення зборів і друку. 1880 р. були амністовані учасники Паризької комуни. Стала вільною діяльність профспілок та організація страйків. Діяльність єзуїтських організацій, навпаки, було заборонено, священиків усунули з армії та інших державних установ. Було також запроваджено безкоштовну освіту для дітей до 13 років, розвивалася система жіночої освіти.

Однак програна Пруссії війна та економічні проблеми кінця ХІХ ст. сприяли поширенню реваншистських поглядів на результати війни з Німеччиною, тривала боротьба між республіканцями та монархістами.

Республіканці в боротьбі з розповсюдженням монархізму оголосили гімном Франції — «Марсельєзу», День взяття Бастилії (14 липня) — став національним святом. До Парижа було повернуто урядові установи з Версалю.

Утім, багатопартійність сприяла не тільки розвитку демократій, а й політичним кризам. У 80-90-х рр. ХІХ ст. Францію сколихнули три потужні політичні кризи.

Самостійна робота з підручником

• Самостійно опрацювати відповідний матеріал підручника про політичні кризи кінця ХІХ ст. та політику радикалів на початку ХХ ст.

За браком часу цю роботу можна проводити вдома з перевіркою виконаного на наступному уроці.

V. УЗАГАЛЬНЕННЯ ТА СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ЗНАНЬ

Інтерактивна вправа «Коло ідей»

• Доведіть чи спростуйте, думку, що французи переважно тримали свої гроші в банках чи вкладали в іноземні позики, на відміну від німців чи англійців.

Робота з картою

1. Покажіть на карті територію Франції.

2. Пригадайте, чи змінилась її територія через постійні революції у ХІХ столітті.

3. Продемонструйте основні бойові дії, що точились у ході франко-прусської війни 1870-1871 років.

Завдання

1. Охарактеризуйте економічний розвиток Франції 1871-1900 pp.

2. Визначте, як він впливав на політичний розвиток Франції в державі та на її позиції за кордоном.

3. Розкажіть, яким був політичний устрій Третьої республіки.

4. Які основні політичні партії вели боротьбу за владу у Франції?

5. Охарактеризуйте політику радикалів на початку XX ст.

VI. ПІДСУМКИ УРОКУ

Учитель. В останній третині ХІХ ст. Франція починає втрачати свої позиції на міжнародній арені. Це стало результатом програної франко-прусської війни та відставання розвитку економіки.

У результаті проголошення в 1870 році Третьої республіки та прийняття в 1875 році Конституції Франції країна розвивалась за республіканським демократичними принципами. Однак значні проблеми в економіці та політиці, разом із сильними монархічними віяннями, привели до низки політичних криз кінця ХІХ століття.

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Опрацювати відповідний параграф підручника.

2. Дати відповідь на запитання і завдання до нього.

3. Підготувати повідомлення про життя і діяльність імперського канцлера Отто фон Бісмарка.

4. Повторити матеріал підручника та конспекту щодо розвитку німецьких держав у середині ХІХ століття та створення Німецької імперії 1871 р.