Усі уроки «Всесвітня історія». 9 клас

УРОК 16

Практична робота № 3. Еволюція європейської соціал-демократії: від марксизму до легальної парламентської діяльності

Очікувані результати

Після уроку учні зможуть:

• розпізнавати на карті провідні країни Західної Європи та США, процес утворення незалежних держав на Балканах;

• характеризувати тенденції суспільно-політичного та економічного розвитку країн, зміни у світогляді та житті людей;

• визначати основні ознаки кризи «старого порядку», причини і наслідки індустріалізації, монополізації провідних галузей економіки; утворення національних держав у Європі, запровадження антитрестівського законодавства в США, національних рухів слов'янських народів;

• пояснювати і застосовувати поняття «гомруль», «експансіонізм», «соціальні реформи», «антимонопольне законодавство», «індустріалізація», «монополія», «трест», «синдикат», «картель», «колоніальна імперія», «суфражизм», «фемінізм», «емансипація».

Тип уроку: урок — практичне заняття.

Обладнання: комп'ютер або ноутбук, мультимедійний проектор та екран (мультимедійний комплекс), підручник, атлас, настінна карта, ілюстративний матеріал.

ХІД УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ УРОКУ

Повідомлення теми та завдань уроку.

II. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Робота в парах

• Охарактеризуйте діяльність консервативної/ліберальної партій у Великій Британії.

Вправа «Коло ідей»

• Визначте, чому консерватори, противники реформ, стали ініціаторами проведення парламентської реформи.

Робота з картою

• Покажіть на карті:

1) колонії та домініони Британської імперії;

2) міста, виборці яких отримали право голосу на виборах.

III. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Вправа «Три речення»

• Трьома реченнями висловити власну думку про основні політичні течії в Європі в другій половині XIX століття.

Робота з історичними термінами

• Лібералізм — це ідеологія та громадсько-політична течія, що об’єднує прихильників парламентського ладу та певних свобод, проголошує рівноправ’я людей і націй тощо.

• Соціал-демократія — це ідеологічна і політична течія, представники якої виступали за здійснення ідей демократичного соціалізму у всіх сферах життя суспільства.

• Марксизм — це ідеологія робітничого руху другої половини XIX — початку XX ст. про комуністичне суспільство як нове, досконаліше суспільство, позбавлене приватної власності, як безкласове, справедливе суспільство без експлуатації та гноблення, де не буде відмінностей між розумовою і фізичною працею, між містом і селом, де кожен працюватиме за здібностями, а одержуватиме за потребами.

IV. СПРИЙНЯТТЯ ТА УСВІДОМЛЕННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Повідомлення учнів

Учні, що підготували повідомлення, розповідають про життя і діяльність:

• П’єра-Жозефа Прудона (1809-1865) — французького публіциста, економіста, соціолога та теоретика анархізму;

• Карла Маркса (1818-1883) — теоретика і організатора революційного руху, що у праці «Злиденність філософії» (1847 р.) критикував ідеї Прудона.

Робота з таблицею

• Слухаючи розповідь учителя та користуючись різними інформаційними ресурсами, скласти порівняльну таблицю основних європейських політичних течій.

Орієнтовний вигляд таблиці

Ліберально-демократична

Комуністична

• Суспільство — це сума індивідуальностей.

• Кожна людина — індивідуальність.

• Суверенітет особистості.

• Інтерес усіх.

• Плюралізм інтересів.

• Пріоритет права.

• Пріоритет прав людини.

• Поділ влади.

• Підкореність меншості більшості із захистом прав меншості

• Органічне суспільство.

• Соціальна людина.

• Суверенітет народу.

• Спільний інтерес.

• Єдність інтересів.

• Пріоритет суспільного блага.

• Єдність прав та обов’язків.

• Розподіл функцій.

• Підкореність меншості більшості та жодних прав меншості

Робота з історичним джерелом

1. Уважно прочитайте текст та визначте головну думку авторів.

2. Складіть схему «здатності» тих чи інших європейських країн до запровадження в них соціалістичного устрою.

3. Як ви розумієте слова, що «на Німеччину комуністи звертають свою головну увагу, тому що Німеччина стоїть напередодні буржуазної революції»?

Уривок з «Комуністичного Інтернаціоналу»

Карла Маркса та Фрідріха Енгельса (1848 р.)

«IV. Ставлення комуністів до різних опозиційних партій

...Вони борються за досягнення безпосередньо близьких цілей та інтересів робітничого класу, але в сучасному рухові вони разом з тим обстоюють і майбутність цього руху. У Франції комуністи примикають до соціалістично-демократичної партії, виступаючи проти консервативної і радикальної буржуазії, не зрікаючись, однак, права критично ставитись до фраз і ілюзій, що випливають з революційної традиції.

У Швейцарії вони підтримують радикалів, дуже добре розуміючи, що ця партія складається з суперечливих елементів, почасти з демократичних соціалістів у французькому дусі, почасти з радикальних буржуа.

Серед поляків комуністи підтримують ту партію, яка ставить аграрну революцію умовою національного визволення, ту саму партію, яка викликала краківське повстання 1846 р.

У Німеччині комуністична партія бореться спільно з буржуазією — оскільки буржуазія виступає революційно — проти абсолютної монархії, феодальної земельної власності і дрібного міщанства.

Але вона ні на хвилину не перестає виробляти в робітників якомога яснішу свідомість ворожої протилежності між буржуазією і пролетаріатом для того, щоб німецькі робітники могли одразу обернути як зброю проти буржуазії суспільні й політичні умови, які мусить створити панування буржуазії, для того, щоб після падіння реакційних класів у Німеччині зараз же почалася боротьба проти самої буржуазії.

На Німеччину комуністи звертають свою головну увагу, тому що Німеччина стоїть напередодні буржуазної революції і тому що вона зробить цей переворот при прогресивніших умовах європейської цивілізації взагалі і з далеко більш розвиненим пролетаріатом, ніж Англія в XVII і Франція в XVIII столітті, а значить, німецька буржуазна революція може бути тільки безпосереднім прологом пролетарської революції.

Одним словом, комуністи повсюди підтримують всякий революційний рух проти чинного суспільного і політичного ладу.

В усіх цих рухах вони висувають на перше місце питання про власність, як основне питання руху, незалежно від того, чи набрало воно більше чи менше розвиненої форми.

Нарешті комуністи повсюди працюють над об’єднанням і порозумінням демократичних партій усіх країн.

Комуністи вважають зайвим затаювати свої погляди й наміри. Вони відкрито заявляють, що їхні цілі можуть бути досягнені тільки шляхом насильного повалення всього суспільного ладу, що існував досі. Нехай панівні класи тремтять перед комуністичною революцією. Пролетарям нічого втрачати в ній, крім своїх кайданів. А здобудуть вони цілий світ.

Пролетарі всіх країн, єднайтесь!»

Робота з таблицею

• Використовуючи різні інформаційні ресурси, скласти порівняльну таблицю реформаторських заходів, які здійснювали в XIX і на початку XX ст. уряди Росії, Австро-Угорщини, Німеччини, Франції, Великої Британії, Італії.

Метод «Прес»

• За методом «Прес» (Я вважаю, що...; Тому що...; Наприклад,...; Таким чином,.) обговорити між учнями класу питання «Чи могли європейські країни оминути розвиток марксизму та соціалізму?»

Евристична бесіда

• Розкажіть, як упродовж ХІХ ст. відбулася еволюція європейської соціал-демократії від марксизму до легальної парламентської діяльності.

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Опрацювати відповідний параграф підручника.

2. Дати відповідь на запитання і завдання до нього.

3. Підготувати повідомлення про виникнення та діяльність Паризької комуни (1870 р.).