Всесвітня історія. 6—7 класи: Нестандартні уроки

АНТИЧНІ МІСТА-ДЕРЖАВИ В ПІВНІЧНОМУ ПРИЧОРНОМОР’Ї

Мета. Сформувати уявлення про природно-кліматичні та географічні умови Північного Причорномор’я, античні міста-держави; створити умови для розуміння причин виникнення античних міст-держав у Північному Причорномор’ї; розглянути відносини між античними містами-державами в Північному Причорномор’ї та сусідніми народами; схарактеризувати господарське та суспільне життя міст-держав у Північному Причорномор’ї; розвивати вміння порівнювати метрополії та колонії й висловлювати власну думку щодо значення причорноморських колоній для Греції.

Обладнання. Карта світу, Європи, України та Греції, картки із завданнями, підручники.

Тип уроку. Комбінований з елементами роботи в групах.

Очікувані результати. Після цього уроку учні навчаться: називати хронологічні межі існування причорноморських колоній та дати, пов’язані з темою; показувати географічні об’єкти, пов’язані з темою, торговельні шляхи греків, кордони грецьких полісів у Північному Причорномор’ї; розуміти причини виникнення античних міст-держав в Північному Причорномор’ї; установлювати взаємозв’язок між античними містами-державами в Північному Причорномор’ї та сусідніми народами; характеризувати господарське та суспільне життя міст-держав у Північному Причорномор’ї; порівнювати метрополії та колонії й висловлювати власну думку щодо значення причорноморських колоній для Греції.

ХІД УРОКУ

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

Учитель пояснює тему уроку, розповідає його план, мету та завдання, форми роботи.

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ

Історичний диктант.

1) Де жили грецькі боги? (На горі Олімп.)

2) Хто був головним богом на Олімпі? (Зевс.)

3) Хто був богом моря, опікуном моряків і рибалок? (Посейдон.)

4) Хто був богом підземного світу? (Аїд.)

5) У якій частині Греції проходили Олімпійські ігри? (У південній, або в Пелопоннесі.)

6) У якому році пройшли перші Олімпійські ігри? (776 р. до н. е.)

7) Хто з грецьких істориків вам відомий? (Геродот, Фукідід, Ксенофонт.)

8) Хто з грецьких філософів вам відомий? (Сократ, Платон, Арістотель, Демокріт, Геракліт, Протагор.)

9) Що в перекладі з грецької означає слово трагедія? («Пісня цапа».)

10) Які колони були найпростішими? (Дорійські.)

Перевірити диктант можна за допомогою методу роботи в парах (одна правильна відповідь — 1 бал).

III. ПОЯСНЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Перед початком розгляду нового матеріалу вчитель оголошує тему уроку та ставить перед класом проблемне питання: «Чому греки називали Чорне море Понтом Євксінським — Морем Гостинним?».

«Мозковий штурм».

Учитель проводить «мозковий штурм» із метою виявлення причин грецької колонізації Північного Причорномор’я, спираючись на знання учнів, здобуті на попередніх уроках: збільшення кількості населення в Греції; брак вільних земель; розвиток торгівлі; розвиток ремесел; боротьба між аристократією та демосом.

Робота в групах.

Учні класу об’єднуються в шість груп, кожна з яких отримує завдання на картках (по дві групи отримують однакові завдання).

Картка № 1. Побудуйте корабель

Для будівництва корабля потрібно відповісти на запитання:

1) Де будувати корабель?

2) Із яких матеріалів будувати корабель?

3) Хто будуватиме корабель (які професії та знання потрібні будівельникам)?

Відповіді.

1) Для будівництва корабля потрібно обрати місце на суходолі, поряд із морем, щоб потім, коли корабель буде готовий, його легко було спустити на воду.

2) Для будівництва корабля потрібне дерево, але не щойно зрубане, а добре висушене. Із дерева будували майже весь корабель — корпус, щогли, весла тощо. Крім того, потрібні були металеві предмети, якими скріплювали деякі частини корабля, металом оббивали й таран корабля. Кораблю були потрібні вітрила та канати. Часто використовували й шкіру.

3) Корабель будують люди, які вміють обробляти дерево — столяри. Ковалі виготовляють металеві частини, ткачі — вітрила. Для будівництва корабля необхідні знання математики (для проведення необхідних розрахунків), геометрії (для малювання креслення корабля). Також потрібно знати, як матеріали поводять себе у воді, які щогли та вітрила треба мати тощо.

Картка № 2. Завантажте корабель

Для завантаження корабля потрібно відповісти на запитання:

1) Який вантаж буде потрібний і для чого?

2) У чому перевозити цей вантаж?

Відповіді.

1) При завантаженні корабля слід пам’ятати, що він має не дуже великий розмір, тому потрібно брати найнеобхідніше, щонайперше, харчі тривалого зберігання (адже подорож триватиме не один тиждень). При досягненні місця заснування колоній треба мати: в’ялене м’ясо, сир, ізюм, хліб, воду, знаряддя праці — сокири, лопати тощо, зброю, худобу — кіз, овець, насіння чи саджанці для посадки — ячмінь, виноград, яблука тощо, одяг, намети (щоб було, де жити в перші дні), прикраси. Збираючи речі, слід пам’ятати, що частину з них можна буде обміняти або подарувати місцевим жителям.

2) Кожний вантаж потрібно упакувати у відповідну тару: харчі розміщують у мішках або амфорах (у кораблях робили спеціальні дошки з отворами, куди й ставили амфори); воду наливали в шкіряні бурдюки чи глиняні амфори; одяг складали в мішки або скрині; знаряддя праці та зброю (які були не потрібні на момент плавання та висадки на берег) могли розміщувати в трюмі, загорнувши в тканину або шкіру; худоба могла перебувати в трюмі або на палубі (слід пам’ятати, що її щодня необхідно годувати). Завантажуючи корабель, необхідно враховувати ще й кількість людей, що на ньому попливуть. (Для більшої наочності учні можуть зробити малюнок грецького корабля, користуючись його зображеннями в підручнику.)

Картка № 3. Подорож на кораблі

Для того щоб доплисти на кораблі до міста заснування колоній — із Греції до Чорного моря (Північного Причорномор’я), потрібно відповісти на запитання:

1) Які знання були потрібні мореплавцям і для чого?

2) Покажіть на карті шлях корабля, користуючись картами з підручника.

Відповіді.

1) Для того щоб провести корабель необхідним шляхом, потрібно мати певні знання з навігації, уміти використовувати напрямки вітру та течії, читати лоції (карти з відмітками про мілини та підводне каміння), знати астрономію (уміння орієнтуватися по зірках), уміти керувати кораблем тощо.

2) Показ руху корабля на карті пропонується розпочати з міста Мілет та завершити біля Кримського півострова. Слід пам’ятати, що стародавні греки рухалися вздовж узбережжя.

Під час розповідей учнів представники з іншої групи, яка отримала таке саме завдання, доповнюють відповідь.

Після представлення результатів виконання цього завдання кожна з груп отримує таке завдання: розповісти про заснування та розвиток певного міста (Пантікапея, Ольвії або Херсонеса), користуючись матеріалами карток та підручника.

Для того щоб скласти розповідь, група має відповісти на такі запитання:

1) Чому саме в цьому місці була заснована колонія (необхідно користуватися картою з підручника та розповісти про географічне положення міста-колонії)?

2) Коли було засноване місто?

3) Що означає назва міста в перекладі з грецької мови й чому виникла ця назва?

4) Вихідці з якого грецького міста (метрополії) заснували колонію?

5) Які органи влади керували містом?

6) Чим займалося населення міста-колонії (що виробляли, що купували в місцевих жителів, що ввозили до Греції та вивозили звідти)?

Кожна група отримує по дві картки — перша є однаковою для всіх (розповідає про колонізацію Північного Причорномор’я), а друга є однаковою тільки для двох груп (розповідає про певне місто-колонію: перша та друга групи — Пантікапей, третя та четверта групи — Ольвію, п’ята та шоста групи — Херсонес).

Картка № 1

Нові поселенці прибували в Україну, у Північне Причорномор’я, не тільки через степ, але й через море. За 1000 років до н. е. крихітний грецький материк уже був густо заселений. За відсутності необхідних умов на батьківщині багато греків стали розселятися на узбережжі Середземного, Егейського та Чорного морів, колонізуючи їхні найдальші закутки. Наприкінці VII — на початку VI ст. до н. е. вони заснували ряд колоній у Північному Причорномор’ї. Перше місце з організації грецьких колоній у басейні Чорного моря посідало малоазійське місто Мілет. Із його ініціативи виникло 75 таких поселень. Найвищого розквіту ці міста досягли в VI—IV ст. до н. е., перетворившись на великі політичні, виробничі, культурні та торговельні центри. Навколо них жили місцеві племена, які займалися сільським господарством. Зростав обмін товарами між місцевими поселенцями й грецькими містами. До полісів завозили хліб, худобу, шкіри, хутро, оселедці, сіль. Із міст-колоній та материкової Греції надходили металеві вироби, зброя, тканини, мармур та мармурові вироби, теракоти, предмети розкоші, витвори мистецтва. Найпопулярнішими товарами були маслинова олія та вина, керамічна дахівка й посуд. Особливою статтею експорту грецьких міст були ювелірні вироби. Золоті та срібні вироби закуповували багаті верстви населення, мідні, скляні, глиняні — менш заможні.

Картка № 2. Перша та друга групи

ПАНТІКАПЕЙ (сучасна Керч, у перекладі з грецької — «рибний шлях») — мілетська колонія на Боспорі Кіммерійському, заснована в VII ст. до н. е., пізніше — столиця Боспорської держави. Існує легенда, що місто заснували нащадки аргонавтів. Назву міста пов’язують із назвою річки — Пантікапи. Слід зазначити, що навіть в історичний час рівень моря коливався (боспорське місто Аккра приховане під водою, частина Ольвії — також), тому цілком вірогідно, що в VII ст. до н. е. берегова лінія була суттєво іншою, і могутня течія Дону діставалася аж до сучасної Керченської протоки (або цією річкою була Кубань, яка в давнину впадала в море в районі протоки). Місто розташоване на схилах гори Мітридат.

Пантікапей мав дуже вигідне географічне положення: через нього з причорноморських степів до Греції активно вивозилася пшениця, із Греції ввозилися зброя, предмети побуту, вино.

Потреби політичного та економічного розвитку, а особливо тиск скіфських племен примусили грецькі міста Криму та Східного Причорномор’я (Пантікапей, Феодосію, Німфей, Фанагорію, Ґермонасу тощо) об’єднатися в союзну державу. На чолі держави було місто Пантікапей — центр рибальства, торгівлі, великий експортер пшениці. Держава дістала назву Боспор або Боспорське царство. Вищі магістрати Пантікапея — архонти — стали архонтами Боспорського царства. Вони керували зовнішньою торгівлею, збройними силами, здійснювали політичний контроль за грецькими містами й територіями сусідніх племен. У 480 р. до н. е. влада перейшла до роду Археанактідів, які передавали її по спадковій лінії. У 438 р. до н. е. був здійснений переворот, і до влади прийшли Спартокіди. Ця династія правила в Пантікапеї до кінця II ст. до н. е. Головними торговельними партнерами Пантікапея були Гераклея та Синопа. Особливий розквіт міста припав на IV ст. до н. е., коли цар Евмей (309—304 рр. до н. е.) навіть планував об’єднати під владою Боспора все Причорномор’я. У III ст. до н. е. Боспор допомагав Херсонесу відбити напад скіфів.

У IV ст. до н. е. Пантікапей став одним із найбільших центрів європейської цивілізації. У Псевдо-Скімна й Псевдо-Арріана Пантікапей іменується «столицею Боспорського царства», у Страбона — «столицею боспорців».

Картка № 2. Третя та четверта групи

Ольвія (у перекладі з грецької — «щаслива») — найважливіша грецька колонія в Нижньому Побужжі, у дельті Гіпаніса (Бугу) та Борисфена (Дніпра), заснована вихідцями з Мілету в 647—646 рр. до н. е. Її політичним та економічним центром було однойменне місто, залишки якого розташовані на правому березі Бузького лиману біля селища Парутине, Очаківського району, Миколаївської області. У період свого розквіту воно досягло найбільших розмірів — близько 50 га (III ст. до н. е.). Через рельєф місцевості місто набуло вигляду неправильного трикутника.

Ольвія поділялася на гірську й долинну частини, була оточена міцними мурами й оборонними вежами, мала прямолінійне планування й була забудована кам’яними спорудами громадського, житлового, господарського та виробничого призначення, укритими черепицею (деякі з мозаїчними подвір’ями). Майдани й центральні вулиці, вибруковані кам’яними плитами, були прикрашені статуями богів і героїв, портретами відомих городян, вирізьбленими в камінні, і мармуровими плитами з декретами управи міста-держави. У центрі гірської частини Ольвії була розташована головна міська площа — агора, на ній — семикімнатний громадський будинок для культових обрядів і купецьких зібрань, стіни якого були вкриті розфарбованою штукатуркою, монументальний вівтар і штучні кам’яні водоймища як частина великої гідротехнічної споруди. Навколо агори містилися будинки державних установ, гімнасій (школа для юнацтва), театр та іподром. Із півночі до агори приставав теменос (священне місце), де були розташовані храми, святилища, вівтарі, жертовники; житлові будинки споруджувалися з каменю й цегли-сирцю, найбагатші оздоблювалися колонами, фресками, мозаїкою. У місті існувала розгалужена система водопроводу з глиняних труб. Місто оточував некрополь — цвинтар. На північ і південь від Ольвії були розташовані десятки городищ і неукріплених селищ грецьких переселенців та місцевого населення.

Ольвія була рабовласницькою республікою. Законодавчі органи (збори, рада тощо) та виконавча влада (колегії архонтів, стратегів, агораномів тощо) перебували в руках рабовласницької частини населення. Значного розвитку набули землеробство, скотарство, рибальство, виноградарство, якими займалися греки та вихідці з місцевих племен, що населяли городище й селища сільськогосподарської округи Ольвії. У самому місті розвивалися ремесла: металообробне, гончарне, деревообробне, каменярське, кісткорізне, прядильно-ткацьке тощо, продукцію яких продавали населенню Ольвії, а також скіфам, сарматам та іншим племенам, що на той час населяли значну частину території сучасної України. В обмін на ремісничу продукцію до Ольвії надходили хліб, худоба, вовна, риба, а також раби. Багато із цього ольвійські купці продавали в державах грецької метрополії, звідки вивозили вино, маслинову олію, високоякісний посуд, тканини, прикраси, витвори мистецтва тощо. Для потреб внутрішньої та зовнішньої торгівлі Ольвія випускала власну монету — здебільшого мідну та срібну, рідше золоту. Населення Ольвії підтримувало зв’язки з Афінами, Коринфом, Родосом, Перґамом, Александрією та Малою Азією.

Картка № 2. П’ята та шоста групи

Херсонес був заснований у 422—421 рр. до н. е. грецькими вихідцями з Гераклії як грецьке місто на північному узбережжі Чорного моря та за античної доби став важливим торговельним, ремісничим і політичним центром південно-західного узбережжя Криму.

Назва походить від грецького слова « півострів ». Руїни міста розташовані на околиці сучасного Севастополя. Територія досягала 33 га, а населення становило понад 15 тис. жителів. Місто мало єдине прямокутне планування та було обнесене міцними захисними стінами, що збереглися до нашого часу, мало добре укріплений порт, а за римських часів — цитадель. У місті було 36 вулиць, агора, ринок, театр, ряд храмів, гавань. Головне божество міста — «царююча Діва».

У місті знайдено залишки житлових будинків, культових та оборонних споруд, театру, монетного двору.

Основою економіки Херсонеса було сільське господарство — землеробство, виноградарство та рибний промисел. Важливу роль відігравали різні виробництва — будівельне, соледобувне, гончарне, бронзо-ливарне. Херсонесці вели жваву торгівлю з Гераклеею Понтійською, Афінами, Родосом, Синопом, Ольвією. Херсонес був демократичною республікою вільних громадян. Вищі органи влади представляли народні збори та Рада. Виконавча влада перебувала в руках колегій архонтів, номофілаків (закони) та стратегів (військова справа). Колегія астіномів та агораномів дбала про торгівлю. У Херсонесі була особа, яка мала титул «царя» (басилевса) і займалася переважно релігійними справами. До органів державної влади міг бути обраний кожний вільний громадянин міста. Місто карбувало власну монету, мало сильні фортифікаційні укріплення. В історії міста відомі спроби державних переворотів, які примусили ввести наприкінці IV—III ст. до н. е. присягу.

Економічний і політичний розквіт Херсонеса Таврійського припадав на IV—II ст. н. е. Основою його економіки було виноградарство, рибний промисел, ремесла й торгівля (збіжжям, а також худобою та рибою) з іншими грецькими містами, скіфами й таврами.

Наприкінці IV ст. до н. е. Херсонес підкорив Керкінітіду, заснував нове місто — Калос Лімен. Тоді до складу Херсонеської держави ввійшло узбережжя практично всього Західного Криму. Херсонес воював проти племен таврів та скіфів.

IV. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

Після опрацювання інформації на картках групи представляють результати своєї роботи (представники з іншої групи, яка отримала таке саме завдання, можуть доповнювати відповідь). Решта учнів слухають розповідь однокласників і заповнюють у зошитах порівняльну таблицю.

Характеристика

Пантікапей

Ольвія

Херсонес

Переклад назви

     

Місце розташування

     

Час виникнення

     

Метрополія

     

Органи влади

     

Заняття населення

     

Експорт (що вивозили з Греції)

     

Імпорт (що ввозили до Греції)

     

Додаткова інформація

     

V. ПІДСУМКИ УРОКУ

Учитель вибірково перевіряє заповнену таблицю, зупиняється на типових помилках.

Підсумовуючи урок, учитель повертається до проблемного питання і, вислухавши відповіді учнів, говорить про значення причорноморських колоній для метрополій.

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Опрацювати відповідний текст параграфа, написати невеликий твір за темою «Подорож містом-колонією в Північному Причорномор’ї».