Всесвітня історія. 6—7 класи: Нестандартні уроки

РИМСЬКА ІМПЕРІЯ В I—II СТ. Н. Е.

Мета. Сформувати уявлення про Римську імперію в I—II ст. н. е., римських імператорів; створити умови для розуміння причин виникнення правлячих династій; розглянути державну політику, хронологічні межі правління династій; установити взаємозв’язок між політичним та економічним становищем держави; навчити характеризувати історичних осіб; розвивати вміння порівнювати діяльність імператорів і висловлювати власну думку щодо монархії.

Обладнання. Карта світу, Європи та Італії, Азії.

Тип уроку. Комбінований з елементами лабораторно-пошукової роботи.

Очікувані результати. Після цього уроку учні навчаться: називати дати, пов’язані з темою; показувати на карті географічні об’єкти, пов’язані з темою, місця битв та напрямки походів, кордони держави; застосовувати та пояснювати на прикладах поняття, терміни та крилаті вислови; розповідати про державну політику в Римі; називати хронологічні межі правління династій; установлювати взаємозв’язок між політичним та економічним становищем держави; характеризувати історичних осіб; порівнювати діяльність імператорів і висловлювати власну думку щодо монархії.

ХІД УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

Учитель пояснює тему уроку, розповідає його план, мету та завдання, форми роботи.

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ

Пропонується два варіанти проведення цього етапу уроку.

ПЕРШИЙ ВАРІАНТ

Фронтальне опитування.

1) Чому утворився перший тріумвірат?

2) Як виник вислів «Перейти Рубікон» і що він означає?

3) Як ви вважаєте, чому Цезар, маючи невелику армію, переміг у Єгипті?

4) Як виник вислів «Прийшов, побачив, переміг» і що він означає?

5) Чому Цезар був проголошений довічним диктатором?

6) Які реформи провів Цезар?

7) Чому проти Цезаря виник заколот?

8) Чому заколотники не змогли утриматися при владі?

9) Що вам відомо про другий тріумвірат?

ДРУГИЙ ВАРІАНТ

Робота за картками.

Учитель роздає учням картки із завданнями, які вони письмово виконують у зошитах. Завдання можна також виконувати в парах або групах.

Картка № 1

Заповніть порівняльну таблицю «Перший і другий тріумвірат».

Критерії порівняння

Перший тріумвірат

Другий тріумвірат

Учасники

   

Час існування

   

Причини виникнення

   

Результати діяльності

   

Картка № 2

Виберіть правильну відповідь у дужках.

У 49 р. до н. е. Цезар, перейшовши з легіонами річку (Рубікон, По, Тібр), розпочав нову (завойовницьку, громадянську) війну. Він захопив Рим, а його супротивник (Красс, Помпей, Спартак) утік до Греції, де зібрав армію. Вирішальна битва відбулася біля міста (Фарсал, Александрія, Рим), у якій переміг (Помпей, Цезар), а його супротивник утік до Єгипту, де був убитий. Цезар, прибувши до Єгипту, став на бік (цариці Клеопатри, царя Птолемея). Після перемоги в Єгипті Цезар вирушив до Малої Азії, де розгромив армію сина Мітридата (Парнака, Фарнака), про що повідомив сенат: «Прийшов, побачив, переміг». Повернувшись до Риму, Цезар відсвяткував чотири (повстання, демонстрації, тріумфи) і був проголошений (царем, стратегом, диктатором). У (45, 44, 43) р. до н. е., під час засідання сенату Цезар був убитий.

Картка № З

Із якими подіями пов’язані наведені вислови та що вони означають у наш час?

1) « Перейти Рубікон ». (Прийняти важливе рішення. У Римській республіці полководець, який повертався з армією після війни, мав розпустити армію, як тільки досягав кордонів Італії (кордон проходив по річці Рубікон). Цезар, повертаючись після перемоги в Ґаллії, підійшов з армією до річки, довго стояв біля неї, після чого наказав армії рухатися на Рим.)

2) «Жереб кинутий». (Прийняти важливе рішення. Ці слова вимовив Цезар, коли наказав своїм легіонам перейти річку Рубікон і розпочав громадянську війну.)

3) «Прийшов, побачив, переміг». (Блискуче, швидке рішення, перемога. Після перемоги в Єгипті та поновленні на престолі Клеопатри Цезар вирушив до Малої Азії, де розпочалися напади армії понтійського царя на римлян, і швидко розгромив армію сина Мітридата Фарнака, про що повідомив сенат: «Прийшов, побачив, переміг».)

4) «І ти, Бруте». (Несподівана зрада, особливо від близької людини. У змові проти Цезаря брав участь його найближчий друг Брут. Побачивши його серед заколотників, приголомшений Цезар вимовив цю фразу, накинув собі на голову край тоги та не чинив спротиву.)

III. ПОЯСНЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Перед початком розгляду нового матеріалу учитель оголошує тему уроку та ставить перед класом проблемне питання: «Чому Октавіан Авґуст, маючи необмежену владу, називав себе “першим серед рівних”?».

Випереджальне завдання.

Деякі учні, користуючись підручником і додатковою літературою, готують матеріал про діяльність Октавіана Авґуста та виникнення «принципату» або вчитель самостійно робить повідомлення за цією темою.

Робота в парах.

Кожний учень отримує картку за однією з трьох тем: «Династія Юліїв-Клавдіїв», «Династія Флавіїв» і «Династія Антонінів», у якій розповідається про одного з імператорів цієї династії та позначена початкова або кінцева дата його правління. Учні мають, ознайомившись із наведеною інформацією, визначити, про якого імператора йдеться, та відшукати другу половину розповіді (початкову або кінцеву) про цього імператора в когось з учнів (тобто об’єднатися в пари). З інформації, яка є на картках, кожна пара учнів визначає найважливіше та записує це у свій зошит. Після цього учні об’єднуються в три групи (за темами) та розташовують імена імператорів у послідовності їхнього правління. Поки учні працюють, учитель на дошці в стовпчик записує імена імператорів, позначаючи назву династії, до якої вони належать, залишаючи місце для характеристик імператорів, які будуть дописувати учні (це можна зробити у вигляді таблиці). Після визначення важливої інформації учні знаходять у таблиці ім’я потрібного імператора та записують у неї роки його правління та стислу інформацію про його діяльність.

Династія Антонінів

Ім’я імператора

Роки правління

Характеристика імператора

Нерва

   

Траян

   

Адріан

117—138 рр. н. е.

Перейшов від завоювань до оборони, відмовився від деяких провінцій. Основна увага — економічний розвиток провінцій. Багато будував, провів реформи в армії. Запровадив оплату за несення державної служби, створив державну пошту. Кодифікував римське право. Багато подорожував

Антонін Пій

   

Марк Аврелій

   

Луцій Вер

   

Коммод

   

Рекомендація. Для спрощення роботи можна із самого початку об’єднати учнів у групи за темами.

За наявністю часу заповнення таблиці відбувається таким чином: один з учнів пари розповідає про імператора, а інший у цей час записує інформацію на дошці. Решта учнів заповнюють таблицю, слухаючи розповідь. За браком часу записувати інформацію в таблицю на дошці можуть кілька учнів одночасно — по одному від кожної групи.

Загалом пропонується 28 карток. Якщо в класі більше учнів, картки можна дублювати, а якщо менше, то деяким учням можна дати по дві картки (необхідно простежити, щоб картки були з імператорами однієї династії).

План роботи для учнів

1) Уважно прочитати інформацію, яка написана в картці, і визначити, про якого імператора йдеться в тексті.

2) Відшукати серед інших учнів того, хто має другу половину розповіді про імператора, й ознайомитися з іншою частиною інформації про нього.

3) Визначити в обох картках важливу інформацію, яка стисло характеризує імператора, і записати її в зошит.

4) Об’єднатися з учнями в групи за темами та розташувати імена імператорів у послідовності їхнього правління.

5) Відшукати в таблиці на дошці ім’я потрібного імператора та записати в неї відповідну інформацію.

6) Переписати інформацію про імператорів із дошки до свого зошита.

7) У разі виникнення запитань звернутися до вчителя.

8) Припинити роботу за сигналом учителя та повернутися на своє місце.

Династія Юліїв-Клавдіїв*.

Картки

• (14 — ... рр. н. е.) Його вступ на престол супроводжувався повстаннями в армії. Після припинення повстань він спочатку повів себе як зразковий правитель. Із безлічі найвищих почестей він прийняв найскромніші. Сенаторам і посадовцям він зберіг колишню велич і владу. Не було такої справи, про яку б він не доповів сенату. Усі справи він завжди вирішував через посадовців. Він передав різним банкам 100 млн сестерцій із зобов’язанням застосувати їх для видання безвідсоткових позик селянам, що заборговували. Цей захід дійсно збагатив грошовий ринок.

• (... — 37 рр. н. е.) Проте поступово він дав відчути в собі правителя. Його природна похмурість і природжена жорстокість стали проявлятися все частіше. Був установлений початок процесам про так звану образу величності. Не менш суворо імператор ставився до близьких. Після викриття змови він переїхав на острів Капри й остаточно залишив всі державні справи. Але продовжував чинити жорстокості — без страти не минало жодного дня. Родичам страчених заборонялося їх оплакувати. Обвинувачам, а часто й свідкам призначалися винагороди. Жодний донос не залишався без уваги.

• (37 — ... рр. н. е.) На початку свого правління імператор демонстрував благочестя. Він зменшив податки та виплатив борги попередніх імператорів, зробив спробу відновити народні збори й повернути йому право вибору посадовців, скасував закон про образу величності. За його правління була проведена політична амністія. Також він виявив щедрість і до римського народу, якому виплатив гроші, що заповідала його бабуся та привласнив попередній імператор. Неодноразово влаштовував пишні видовища й роздачі харчів.

• (... — 41 рр. н. е.). Проте через вісім місяців після початку правління імператор несподівано на щось захворів. Після одужання його поведінка докорінно змінилася. У своєму божевіллі він перетворив принципат на монархію, вимагав, щоб йому поклонялися, як богу.

* Кожний абзац відповідає одній картці

Він за рік витратив величезний спадок у 2 млрд 700 мли сестерцій, увів величезну кількість податків, але всю силу своєї божевільної жорстокості спрямував на римську знать. Він вимагав, щоб заможні писали заповіти на його користь, а потім оголошував їх злочинцями, засуджував на смерть і оволодівав майном. Імператор дозволив рабам виступати з будь-якими звинуваченнями проти своїх панів. Він був убитий у результаті змови.

• (41 —... рр. н. е.) Упродовж усього дитинства та юнацтва він страждав на тривалі хвороби, від яких настільки послабшав, що вважався нездатним до жодних суспільних або приватних справ. Після вбивства попереднього імператора був знайдений солдатом преторіанської гвардії, приведений до табору й проти власної волі проголошений імператором. Проте він продовжував триматися як звичайний громадянин, відмовився від непомірних почестей, скасував багато одіозних законів, амністував незаконно засуджених. З усіх питань він радився із сенатом, у присутності посадовців брав участь у роботі судів як простий радник.

• (... — 54 рр. н. е.) Він споруджував невелику кількість будинків — тільки найнеобхідніші. За роки свого правління здійснив тільки один похід — до Британії. Учинивши переправу, він за кілька днів підпорядкував собі частину острова без жодного бою або кровопролиття, через кілька місяців після від’їзду повернувся до Риму та з великою пишнотою відсвяткував тріумф. Багато його промов у сенаті свідчать, що він володів і здоровістю думок, і широкою уявою, проте разом із тим у його словах і вчинках відчувалася така необдуманість, що здавалося, що він не знає та не розуміє, хто він, із ким, де й коли говорить. Був отруєний власною дружиною.

• (54 — ... рр. н. е.) Перші п’ять років свого правління він не втручався у справи управління імперією, фактично при владі перебував Луцій Анней Сенека. Проте постійно йшла боротьба з матір’ю — Аґрипіною Молодшою, яка хотіла повного підкорення з боку імператора. У результаті він наказав убити матір. Разом із нею був убитий і його зведений брат. Після цього імператор поступово усунув Сенеку від ведення справ. Він відкликав полководців, що воювали на Сході, і наказав їх убити, розлучився з дружиною та стратив її. Потім почалися численні страти урядовців та аристократів, оскільки імператор побоювався їхніх зазіхань на владу та прагнув захопити їхні багатства.

• (... — 68 рр. н. е.) Імператор уважав себе дуже талановитим поетом і актором, що постійно демонстрував своїм підлеглим. У 64 р. він звинуватив християн у підпалі Рима, щоб відвернути від себе підозри. Останні роки правління він провів в артистичній поїздці до Греції, де був учасником театральних і спортивних видовищ. Під час великого повстання на Заході ніхто не підтримав імператора, і він був змушений накласти на себе руки.

Династія Флавіїв*.

Картки

• (... — 79 рр. н. е.) Із метою поповнення бюджету імператор збільшив податки, обклав податками суспільні туалети, що викликало великі насмішки населення, але у відповідь на це імператор сказав: «Гроші не пахнуть». Для поповнення державної скарбниці імператор уживав будь-яких, навіть незаконних заходів, які, однак, мали результати. У Римі почалися великі будівельні роботи: був відновлений символ держави — храм Юпітера Капітолійського, розпочате будівництво Колізею.

• (69 — ... рр. н. е.) Перебуваючи при владі, він відрізнявся тією ж простотою та презирством до зовнішнього блиску, як і тоді, коли ще був звичайним громадянином. Він спрямував усі свої зусилля на відновлення дисципліни в армії, збереження миру та покращення управління, особливо фінансів. Він не вів ніяких війн, крім британської, яка перейшла йому в спадок від його попередників, і навіть закрив храм Януса, який так і залишався закритим увесь час його правління.

• (... — 81 рр. н. е.) Він став співправителем батька, разом із ним відправляв цензуру й кілька разів консульство, мав трибунську владу, називався імператором, ім’ям батька скеровував будь-які урядові дії. У той же час імператор посів посаду префекта гвардії. Він не зупинявся перед нещадним знищенням осіб, що здавалися йому підозрілими.

• (79 — ... рр. н. е.) Після смерті батька він посів його місце, хоча громадськість була налаштована проти нього. Він поставив собі за мету налагодити стосунки з підданими: став суворо карати донощиків, помилував обвинувачених в образі величності. Прагнучи здобути довіру народу, він будував пишні споруди та влаштовував ігри. За нього був відкритий амфітеатр Колізей, споруджений ще його батьком, побудовані водопроводи й терми, що навіть дістали його ім’я.

• (... — 96 рр. н. е.) Він був імператором, що продовжував політику щодо посилення імператорської адміністрації. На початку свого правління він відхиляв будь-яке кровопролиття, проте невдовзі почав репресії проти сенаторів і багатьох стратив. Дехто був страчений за звинуваченням у підготовці заколоту, а інші — із найдріб’язковіших приводів. Із роками його лютість і підступність зростала. Спустошивши державну скарбницю витратами на споруди, видовища, підвищені виплати солдатам, він кинувся поповнювати її в будь-який спосіб, із великою суворістю стягував податки, особливо з юдеїв.

• (81 — ...рр. н. е.) Продовжував розширення Римської імперії, воював у Ґаллії. На честь його перемоги в Римі була споруджена

тріумфальна арка та гігантська кінна статуя, місяць «вересень» був перейменований на «германик». Його владолюбство щороку зростало: він прийняв довічне цезарування, увів в обіг звернення «пан і бог» і звелів так називати себе в письмовому й усному зверненні. За своє життя сімнадцять разів обирався консулом. Здобувши наприкінці життя загальну ненависть, він загинув від змови найближчих друзів і вільновідпущеників.

Династія Антонінів*.

Картки

• (... — 98 рр. н. е.) Після вдалої змови проти попереднього імператора вже немолодий сенатор був проголошений імператором. Будучи юристом, він придумав систему, яка забезпечила б розквіт Римської імперії протягом наступного століття. Згідно із цією системою, імператор мав ще за життя призначити собі наступника та співправителя (цезаря). Причому вибір цезаря мав здійснюватися незалежно від спорідненості, а тільки за особистими якостями майбутнього правителя. Незважаючи на нетривале правління, імператор провів низку сприятливих реформ: уперше створив фонди, які надавали фінансову підтримку бідним, провів скуповування та розділення земельних володінь, запровадив різні фінансові пільги й розширив будівництво в Римі. Стан державної скарбниці був істотно змінений на краще завдяки тимчасовому скасуванню гладіаторських боїв і великим приватним пожертвам.

• (96 — ... рр. н. е.) Лише за два роки свого правління імператор ужив низку заходів, що змінили зовнішній вигляд Риму: бідним жителям були даровані значні земельні наділи (причому імператор особисто продав практично все своє майно, щоб виплатити ціну цих наділів, а також витрати й борги, що залишалися від минулого правління), акведуки Італії, що забезпечували водою жителів головних міст, були відремонтовані, реставровані та відновлені, а поставки зерна до Риму різко зросли. Сучасник імператора, римський історик Тацит, писав, що «йому вдалося поєднати разом досі несумісні речі — принципат і свободу».

• (... — 117 рр. н. е.) Був усиновлений імператором, після смерті якого й сам став імператором. Він уніс докорінні зміни в структуру римської армії в цілому. Провів успішну кампанію та приєднав до своїх володінь Дакію. До сфери римського впливу потрапило північне узбережжя Понта (Чорного моря). За його правління були посилені контроль над Боспором і політичний вплив на іберів. Імператор провів завойовницькі походи на Сході й приєднав землі в Месопотамії. Жителям кількох міст Іспанії імператор надав римське громадянство. У процесі колонізації Дакії він переселив із ро

манізованого світу велику кількість людей. На підкорених землях розпочав будівництво доріг, зміцнив систему нагляду.

• (98 — ... рр. н. е.) Він мав величезну популярність як у народі, так і у вищих державних колах, вирізнявся великою фізичною силою та витривалістю. За його правління нові члени сенату почали призначатися зі східних провінцій, процеси з образи величності були скасовані. Масштабна будівельна програма імператора, спрямована на усунення звитяжних походів, справила величезний вплив на інфраструктуру Риму й Італії та зробила значний внесок в образ кращого принцепса. Він вимагав, щоб безіменні доноси не бралися до уваги за будь-яких звинувачень.

• (117 —... рр. н. е.) Політика імператора дуже відрізнялася від завойовних принципів, які проводив попередній імператор. Насамперед він відмовився від Ассирії та Месопотамії. Вірменія також вийшла зі складу провінцій і вважалася лише протекторатом Риму. Основну увагу новий імператор приділяв економічному розвитку провінцій. На всій території країни будувалися театри, бібліотеки, міста прикрашалися великою кількістю статуй. Значну частину правління імператор провів у поїздках провінціями, особливо східними.

• (... — 138 рр. н. е.) За його правління державна служба стала добре оплачуватися. Реформи, проведені в армії, і будівництво укріплень на кордонах підтримували зв’язок із зовнішнім світом. Була створена державна пошта. Проте в 132 р. розпочалося чергове повстання в Юдеї, яке було придушене. Єрусалим був зруйнований. Останнім великим заходом імператора стало кодифікування римського права, проведене спільно з юристом Сальвієм Юліаном. У 138 р. імператор серйозно захворів, прийнявши велику дозу ліків, помер. Перед смертю написав собі епітафію.

• (138 — ... рр. н. е.) Правління імператора стало вершиною могутності імперії. Він продовжив оборонну зовнішню політику свого попередника. На території сучасної Шотландії, на додаток до валу Адріана, були споруджені додаткові укріплення. Прикордонні легіони запобігали війнам ще до їх початку, і хоча в Юдеї спалахнуло чергове повстання євреїв, яке, однак, було придушене, його правління було одним із найспокійніших і мирних.

• (... — 161 рр. н. е.) Відсутність витрат на військові походи забезпечила державній скарбниці фінансове благополуччя та дозволила розширити систему фондів, призначених для підтримки бідних верств населення. Сенату було повернено право управляти Італією.

• (161 — ... рр. н. е.) Він здобув добру освіту. Його навчали філософії та живопису. За порадою свого вчителя майбутній імператор під впливом засвоєних ним філософських переконань почав спати на голих дошках, накриваючись звіриною шкурою. Ставши імператором усіляко підкреслював свою пошану до сенату як до установи та до сенаторів як до членів цієї установи. Велику увагу приділяв судочинству. Загальним напрямком його діяльності в галузі права було «не стільки запроваджувати нове, скільки відновлювати старовинне право».

• (... —180 рр. н. е.) Він не мав войовничого характеру, але багато разів брав участь у військових діях. Він очолив похід проти германців (Маркоманська війна), і йому удалося досягти великих успіхів, але римські війська повалила епідемія чуми. У 180 р. імператор помер від чуми в таборі на Дунаї. Час його правління вважається в античній історичній традиції золотим століттям. Його називають філософом на троні. Він сповідував принципи стоїцизму, головним у його записках було етичне вчення, оцінка життя з філософсько-етичного боку та поради, як до нього ставитися. Він залишив філософські записи — 12 «книг» грецькою мовою, яким зазвичай приписують загальну назву «До самого себе».

• (161 —... рр. н. е.) Стали імператорами-співправителями, але один із них не був готовий до ролі імператора та жив тільки задля свого задоволення, проводячи час у розвагах. Античні історики ставилися до нього критично й порівнювали з Нероном. Утім, він не відрізнявся жорстокістю. Його співправитель у своїх філософських «Роздумах» підкреслює суперечливість образу імператора: «...брат у мене був такий, який своєю вдачею міг спонукати мене потурбуватися про самого себе, а разом із тим тішив мене повагою та теплотою».

• (...—169 рр. н. е.) У 162—166 рр. він командував військовими силами імперії на Сході у війні з Парфянським царством. Під час війни він удавався до своїх звичних надмірностей, але боязні або зневаги до своїх воїнів не виявляв. Він не відрізнявся міцним здоров’ям і помер, не доживши до 40 років.

• (180 —... рр. н. е.) Першим заходом його правління стало припинення вже майже закінченої війни з германцями. Повернувся до Риму, де негайно влаштував святкові ігри. Відмовився від експансіоністської політики в інших областях імперії. Уклав мир із даками та сарматами. За часів його правління відбувалися заворушення в провінціях (Британії, Німеччині, Дакії), але їх удалося приборкати за допомогою армії. Створив африканський флот.

• (...—192 рр. н. е.) Завдяки популістським заходам перших років здобув пошану серед народу. Проте незабаром стало зрозуміло, що його правління поклало край так званій епосі «п’яти добрих імператорів» . Він практично не займався державними справами, віддаючи перевагу розвагам і розпусті. Усі роки його імператорства супроводжувалися спустошенням державної скарбниці та величезними розкраданнями. Обожнював виступати в ролі гладіатора, хоча виступ вільних громадян на гладіаторській арені вважався ганьбою. Вимагав свого обожнювання та приймав високопарні титули. Був прихильником східних культів. Був убитий у результаті змови.

IV. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

Пропонується три варіанти проведення цього етапу уроку.

ПЕРШИЙ ВАРІАНТ

Історичний диктант.

Визначте, з іменами яких імператорів пов’язані наведені твердження.

1) За часів його правління виникла державна пошта. (Адріан.)

2) За часів його правління Римська імперія досягла найбільших розмірів. (Траян.)

3) Був засновником династії Флавіїв. (Веспасіан.)

4) Із його ім’ям пов’язують величезну пожежу в Римі. (Нерон.)

5) Запровадив правило зміни імператорів (Цезар — Авґуст). (Нерва.)

6) Був відомий як філософ. (Марк Аврелій.)

7) Був імператором-співправителем, який проводив час у розвагах. (Луцій Вер.)

8) Управляв імперією з острова Капрі. (Тиберій.)

9) Полюбляв виступати в ролі гладіатора. (Коммод.)

10) Дозволив рабам звинувачувати своїх панів. (Нерон.)

ДРУГИЙ ВАРІАНТ

Заповніть порівняльну таблицю «Римська республіка та Римська імперія»*.

Критерії порівняння

Римська республіка

Римська імперія

Час виникнення

   

Місце розташування

   

Столиця

   

Правителі

   

Особливості

   

V. ПІДСУМКИ УРОКУ

Учитель вибірково перевіряє завдання, зупиняється на типових помилках.

Підсумовуючи урок, учитель повертається до проблемного питання і, вислухавши відповіді учнів, звертає їхню увагу на ставлення римлян того часу до царської влади та монархії.

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Опрацювати відповідний текст параграфа, заповнити порівняльну таблицю щодо діяльності двох імператорів (за вибором).

* За браком часу заповнення таблиці можна продовжити вдома.

Крітерії порівняння

Ім’я імператора

Ім’я імператора

Династія

   

Час правління

   

Проведені реформи

   

Приєднані території

   

Особливості