Тема. Практичне заняття «Виникнення і слов'янської писемності. Кирило і Мефодій».

Мета: визначити роль ченців Кирила і Мефодія в утвердженні християнства у Східній Європі та становленні слов'янської писемності; закріпити теоретичні знання учнів, набуті впродовж вивчення навчального матеріалу; розвивати вміння працювати у малих групах; сприяти формуванню толерантного ставлення до думок інших і вмінню шукати з ними порозуміння.

Тип уроку: застосування набутих знань.

Обладнання: підручник, атлас, матеріали, підготовлені до практичного заняття.

Структура уроку

I. Організація навчальної діяльності

II. Актуалізація опорних знань

III. Проведення практичного заняття

IV. Закріплення нових знань

V. Підсумки уроку

VI. Домашнє завдання

Хід уроку

I. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Учитель оголошує учням тему практичного заняття, інформує про заплановані форми роботи.

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Бесіда за запитаннями

1. Із яких центрів християнства відбувалась християнізація Європи?

2. Які відмінності існували між західним і східним християнством?

III. ПРОВЕДЕННЯ ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ

Робота у малих групах

Учитель об’єднує учнів у малі групи і пропонує, прочитавши і обговоривши матеріал підручника або текст, наданий учителем, дати відповіді на запитання.

Кирило і Мефодій — брати, слов’янські просвітителі та проповідники християнства, творці слов’янської азбуки, перші перекладачі богослужбових книг слов’янською мовою.

Кирило (Костянтин) і його старший брат Мефодій (Михайло) народились у місті Солунь (нині Салоніки, Греція) в сім’ї командира військового підрозділу у візантійській армії. У сім’ї, вірогідно, було семеро дітей, з яких Мефодій — найстарший, а Кирило — найменший.

Стародавній Солунь був двомовним містом, у якому, окрім грецької мови, лунав слов’янський говір. До постриження в ченці Михайло зробив непогану військово-адміністративну кар’єру, ставши стратигом Славінії, провінції на території Македонії. Постригшись у ченці, став ігуменом монастиря Поліхрон на березі Мармурового моря.

Від 843 р. Кирило навчався у Константинополі при дворі візантійського імператора Михаїла III. Одним із його вчителів був патріарх Фотій. Саме під керівництвом Фотія відбувалося становлення Кирила як найвидатнішого вченого-філолога та теолога свого часу. Він добре знав слов’янську, грецьку, латинську, єврейську та арабську мови. Після завершення навчання Кирило прийняв сан ієрея і почав служити патріаршим бібліотекарем (що тоді дорівнювало сучасному званню академіка) при соборі Святої Софії у Константинополі. Але незабаром віддалився в один із монастирів на чорноморському узбережжі. Деякий час жив самотньо. Потім майже насильно був повернений до Константинополя і призначений викладати філософію (з тих пір за ним і закріпилося прізвисько Костянтин Філософ). На одному з богословських диспутів Кирило здобув блискучу перемогу над одним з провідників іконоборців, колишнім патріархом Аннієм, що принесло йому широку популярність у столиці. У 40—60-х рр. IX ст. він брав участь у диспутах з іконоборцями і мусульманами в Сирії. Приблизно у 850 р. імператор Михаїл III і патріарх Фотій направляють Кирила до Болгарії, де він навертає у християнство багатьох болгар. Після невдалої місії в Сирію Костянтин разом зі своїми учнями прийшов до монастиря, настоятелем якого був його брат Мефодій. У цьому монастирі довкола Кирила і Мефодія склалася група однодумців і зародився помисел про створення слов’янської азбуки.

У 860—861 р. Кирило і Мефодій здійснили дипломатичну місію в Хозарію. Мефодій після повернення отримав чин настоятеля монастиря Поліхрон на Олімпі. Кирило жив ченцем при церкві Дванадцяти Апостолів. Вірогідно, саме у цей період він почав складати слов’янську абетку. Відомо, що у 863 р. за допомогою брата Мефодія і учнів Кирило склав старослов’янську азбуку (у науці немає єдиної думки про те, яку ж азбуку створив Кирило — кирилицю чи глаголицю) і переклав болгарською мовою з грецької основні богослужебні книги — вибрані місця з Євангелія, Псалтиря, Апостольські послання. Про час винаходу слов’янської азбуки свідчить оповідь «Про письмена» болгарського ченця-чорноризця Храбра, сучасника царя Симеона. Перед Кирилом і Мефодієм стояли важкі завдання. Треба було не лише вигадати нові букви, в тому числі й для специфічних слов’янських звуків, необхідно було продумати будову писемної мови, оскільки вона не могла не відрізнятися від розмовної слов’янської мови, а також від будови грецької й латинської книжкової мови. У слов’ян не було достатньої кількості слів і понять, необхідних для правильного передання Святого Письма. Вони мали бути спеціально створені. До того ж треба було в короткий термін перекласти значний обсяг тексту мовою, у якої ніколи не було писемної літературної традиції. Брати впоралися з цією місією.

Улітку 863 р. Кирило і Мефодій на запрошення князя Ростислава переселилися до Моравії, щоб проповідувати християнство.

У Моравії Кирило і Мефодій продовжували перекладати церковні книги з грецької слов’янською мовою, навчали слов’ян читання, письма і ведення богослужіння слов’янською мовою. Брати пробули в Моравії понад три роки, а потім вирушили з учнями до Риму, до папи римського. Серед частини богословів західної церкви склалася думка, що хвала Богові може виголошуватися лише трьома мовами, на яких був зроблений напис на Хресті Господньому: єврейській, грецькій і латинській. Тому Кирило і Мефодій, що проповідували християнство в Моравії, були сприйняті як єретики і викликані до Риму. По дорозі в Рим брати навернули до християнства і мешканців Панонії. Та після того як Кирило передав папі римському Адріану II знайдені їм у своїй херсонеській подорожі мощі святого Климента, той затвердив богослужіння слов’янською мовою і перекладені книги наказав покласти в римських церквах та дозволив розповсюджувати. Мефодій був рукопокладений в єпископський сан. Папа Адріан II писав до Праги князеві Ростиславу, що якщо будь-хто стане зневажливо ставитися до книг, писаних по-слов’янськи, то хай він буде відлучений і відданий під суд церкви, бо такі люди — «вовки».

Після приїзду до Рима Кирило тяжко захворів і незабаром помер. Він похований у базиліці Святого Климента у Римі. Перед смертю Кирило сказав Мефодію: «Ми з тобою, як два воли; від важкої ноші один впав, другий повинен продовжувати дорогу». Мефодій був висвячений на архієпископа Моравії і Панонії, і у 870 р. повернувся до Панонії.

До цього часу внутрішній стан у Моравії різко змінився. Після того як Ростислав зазнав поразки від Людовіка Німецького і в 870 р. помер в баварській в’язниці, моравським князем став його племінник Святополк, який підкорявся німецькому політичному впливу. Діяльність Мефодія і його учнів тривала в дуже складних умовах. Німецьке духівництво всіляко перешкоджало поширенню слов’янської мови як мови церкви. їм навіть вдалося на три роки ув’язнити Мефодія. Дізнавшись про це, папа Іоанн VIII заборонив німецьким єпископам здійснювати літургію, поки Мефодій не буде звільнений. Щоправда, він же заборонив богослужіння слов’янською мовою, дозволивши лише проповіді. Відновившись у 874 р. в правах архієпископа, Мефодій, незважаючи на заборону, продовжував богослужіння слов’янською мовою, хрестив чеського князя Боривоя і його дружину Людмилу. У 879 р. німецькі єпископи організували новий процес проти Мефодія. Проте Мефодій у Римі блискуче виправдався і навіть отримав папську буллу, що дозволяла богослужіння слов’янською мовою. У 881 р. Мефодій на запрошення імператора Василія І Македонянина приїхав до Константинополя. Там він провів три роки, після чого разом з учнями повернувся до Моравії. В останні роки свого життя святитель Мефодій із допомогою двох учнів-священиків переклав слов’янською мовою весь Старий Заповіт, окрім Макавейських книг, а також Номоканон (Правила святих отців) і святоотецькі книги (Патерик). У 885 р. Мефодій тяжко захворів. Перед смертю своїм наступником призначив учня Горазда. 19 квітня, у Вербну неділю, він попросив віднести його в храм, де прочитав проповідь. Того ж дня він і помер. Відспівування Мефодія відбувалося трьома мовами — слов’янською, грецькою та латинською.

Після смерті Мефодія його противникам удалося добитися заборони слов’янської писемності в Моравії. Багатьох учнів було страчено, деякі перебралися до Болгарії і Хорватії. У 885 р., в рік смерті Мефодія, папа римський заборонив слов’янське богослужіння. У Болгарії і згодом в Хорватії, Сербії і Київській державі слов’янська азбука, створена братами, набула поширення. У деяких регіонах Хорватії до середини XX ст. літургія латинського обряду правилася слов’янською мовою. Оскільки богослужебні книги писалися глаголицею, цей обряд отримав назву глаголичного.

Таким чином, Кирило і Мефодій заклали основи слов’янської писемності і літератури. Оригінали творів Кирила і Мефодія не збереглися. Твором Кирила вчені вважають «Молитву Григорію Богослову». Спільним твором Кирила і Мефодія називають «Слово на перенесення мощей Климента Римського». Вважається, що Мефодій написав гімн на честь Дмитра Солунського.

Запитання

1. Хто такі брати Кирило та Мефодій?

2. Чому їх називають творцями слов’янської писемності?

3. Що спонукало їх до цієї праці?

4. Як була створена слов’янська абетка?

5. Який алфавіт був узятий за основу?

6. Які нові букви придумали брати для позначення звуків слов’янської мови?

7. Чи можна діяльність братів назвати подвигом?

8. Поясніть передсмертні слова Кирила Мефодію: «Ми з тобою, як два воли; від важкої ноші один впав, другий повинен продовжувати дорогу». Чи виконав цей заповіт Мефодій?

IV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ

Метод «Мозковий штурм»

Учитель пропонує учням колективно сформулювати і записати у дві колонки основні риси життя феодалів і селян Середньовічної Європи.

V. ПІДСУМКИ УРОКУ

Учитель пропонує учням по черзі висловити свою думку щодо того, про що вони дізналися на уроці.

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Повторіть матеріал про виникнення християнства, особливості християнського віровчення і церкви.