Всесвітня історія. 7 клас: розробки уроків до підручника О. В. Гісема та О. О. Мартинюка

УРОК № 17

Тема. Держава в Середньовічній Європі.

Мета: розповісти про еволюцію державності країн Середньовічної Європи; скласти уявлення про правосуддя у Середньовічній Свропі; пояснити зміст термінів і понять «монархія», «феодальна роздробленість», «станова монархія», «парламент»; розвивати аналітичні здібності учнів; виховувати в учнів повагу до державно-правових традицій минулого.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: підручник, атлас, матеріали, підготовлені вчителем і учнями до уроку.

Основні терміни і поняття: монархія, феодальна роздробленість, станова монархія, парламент.

Структура уроку

I. Організація навчальної діяльності

II. Перевірка домашнього завдання

III. Актуалізація опорних знань

IV. Вивчення нового матеріалу

1. Ранньосередньовічне королівство.

2. Феодальна роздробленість.

3. Станова монархія.

4. Право і суд.

V. Закріплення нових знань

VI. Підсумки уроку

VII. Домашнє завдання

Хід уроку

I. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Учитель оголошує учням тему й основні завдання уроку.

II. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ

І ВАРІАНТ

Бесіда за запитаннями

1. Охарактеризуйте становище християнського світу напередодні хрестових походів.

2. Як відбувся Перший хрестовий похід і до яких результатів він призвів?

3. Які духовно-рицарські ордени були створені хрестоносцями? Із якою метою вони створювалися?

4. Охарактеризуйте Другий та Третій хрестові походи.

5. Чим Четвертий похід відрізнявся від попередніх?

6. Порівняйте мету і результати хрестових походів.

7. Якими були значення і наслідки хрестових походів?

II ВАРІАНТ

Обговорення результатів підготовки учнями есе за темою «Вплив хрестових походів на розвиток Середньовічних Заходу і Сходу».

III. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Бесіда за запитаннями

1. Що таке держава?

2. Що таке право?

3. Які завдання вирішують держава і право у суспільстві?

IV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Дидактична гра «Шість запитань»

Використання дидактичної гри сприятиме активізації роботи учнів на уроці. (Умови гри наведено в розробці уроку № 2.)

1. Ранньосередньовічне королівство

Розповідь учителя

Початок Середніх віків відзначився тим, що у Європі постали принципово нові форми держави. Свій початок вони беруть із союзів германських племен, що рушили в межі Західної Римської імперії. Проте зруйнувавши імперію та підкоривши її територію і населення, вожді племен почали власне управління. Римська система влади фактично була знищена і відродитися вже не могла. До того ж вожді стикалися з опором одноплемінників, які не могли зрозуміти, чому руйнуються старі традиції племінної влади.

Зрештою окремим вождям удавалося приборкувати опір, а свою владу зміцнити настільки, що її вже ніхто не міг заперечувати. Спочатку, як і раніше, така могутня влада трималася на силі (воєнній дружині) та авторитеті. Особливо яскраво це видно на прикладі вождя франків Хлодвіга. Проте, як вам уже відомо, він знайшов для своєї влади й інші опори: закони, гроші (скарбниця), апарат управління і церкву, яка стверджувала, що «влада від Бога». Фактично Хлодвіг створив державу, у якій він був не просто вождем племені, а монархом, королем, який правив одноосібно і передавав свою владу у спадок.

Дещо подібне відбувалося і в інших варварських королівствах. Хоча створена система влади виявилася слабкою, залежною від особистості монарха, вона все ж заклала перші підвалини середньовічних королівств.

Створивши державу, творці мало замислювалися про її подальшу долю. У їхніх очах вона була таким самим майном, як і все інше.

Робота з термінами і поняттями

Монархія — одноосібна вища державна влада, що передається переважно спадково.

А з майном, на їхню думку, треба вчинити справедливо — розділити між синами (нащадками), що й було зроблено. Проте така справедливість оберталася боротьбою за владу між нащадками, унаслідок якої загинула більшість варварських королівств.

На Раннє Середньовіччя припадає поява ще однієї форми держави, яка претендувала на всеосяжність й універсальність. Під владою Карла Великого, якого проголосили імператором, було об’єднано більшість земель західного християнського світу. Було заявлено про відродження Римської імперії. На відміну від своєї попередниці, вона не мала жорсткої влади, розгалуженої системи управління та єдиної системи податків. Як і варварські королівства, вона базувалася на принципі особистої відданості: могутній правитель — надійні піддані, слабкий правитель — менше відданих слуг.

У Середні віки Римська імперія скоріше була мрією, ніж реальністю, якої прагнув не один правитель Європи. Таким чином, ані варварські королівства, ані імперія Карла Великого так і не створили стійкої системи влади.

2. Феодальна роздробленість

Розповідь учителя

Після розпаду імперії Карла Великого королівська влада починає занепадати. Це було пов’язано з багатьма чинниками. Головною причиною цього процесу стало те, що в попередні століття сформувалося велике землеволодіння. Його володарі, крім головного багатства Середньовіччя — землі, — мали владу над нею та її мешканцями. «Немає землі без господаря!» — казали тоді. Це давало їм змогу вільно себе почувати у відносинах із королем, оскільки вони були пов’язані з ним лише васальною клятвою. Володіння великих феодалів іноді були більшими за володіння самого короля. Фактично король більш-менш вільно міг себе почувати лише у власному домені — спадковому земельному володінні. Фактично єдиної влади в країні не існувало, а стосунки між феодалами будувалися на системі васалітету. Ніякого державного апарату управління, єдиних податків, єдиної армії не існувало. Кордони держав були умовними і часто змінювалися. Такий порядок називають феодальною роздробленістю. Кожен феодал у своїх володіннях почував себе королем. Королі були лише «першими серед рівних».

ЕТАПИ РОЗВИТКУ МОНАРХІЇ У ЄВРОПІ

Робота з термінами і поняттями

Феодальна роздробленість — розпад держави на незалежні князівства.

Робота з документом

ІЗ ЛИСТА ФРАНЦУЗЬКОГО КОРОЛЯ ГЕНРІХА (СЕРЕДИНА XI СТ.)

Кожен день нові неприємності. Ніхто не хоче подумати про бідну Францію, усі вважають, що в першу чергу їм треба збільшити свої володіння. Так, знову граф Рауль викрав у Верденського єпископа 18 корів і не бажає їх повертати. Я, король, був змушений виконати прохання єпископа і доручив сказати Раулю, що неприпустимо ображати церковних пастирів, навіть вимагав, щоб той повернув худобу. Граф відповів посланцю, що не боїться ні короля, ні грому церкви. Цей нахаба знає, що в мене не вистачить сил покарати всіх порушників божих і людських законів, але ж від цього королівське ім’я зазнає приниження.

Запитання до документа

1) Чим можна пояснити таку зухвалу поведінку графа Рауля?

2) Які засоби впливу мав король на своїх підданих за часів роздробленості?

Дещо іншою була ситуація в Німецькому (Східнофранкському) королівстві. У цей період воно складалося з чотирьох родових герцогств — Швабії, Баварії, Франконії та Саксонії. Тут існувала виборна монархія: короля обирала вища знать. Поряд із цим певну силу мало так зване «право походження». Новий король мав бути родичем попереднього, хоча в історії Німеччини цей принцип багато разів порушувався. Столиці королівство не мало. Король правив державою, роз’їжджаючи своїми маєтностями. Не існувало ніяких загальнодержавних податків, король жив насамперед на прибутки зі своїх маєтків.

3. Станова монархія

Колективна робота учнів з підручником

Опрацюйте відповідний матеріал підручника і визначте особливості станової монархії як форми державного правління.

(Результати роботи учнів учитель систематизує за допомогою наведеного матеріалу.)

Додаткова інформація

У період феодальної роздробленості з’явилася важлива особливість влади в країнах Європи. Влада чітко поділилася на центральну (монарх) і місцеву (земельні власники). Крім того, міста й окремі соціальні групи також частково домоглися здійснення місцевої влади.

Такий стан речей не міг існувати завжди, суспільство потребувало стабільності, а стабільність базується на сильній владі. У тих умовах під сильною владою розумілася одноосібна влада монарха. Європейські королі розпочали боротьбу за зміцнення своєї влади й об’єднання своїх володінь.

Робота з термінами і поняттями

Станова монархія — державний устрій, за якого влада правителя обмежується станово-представницькими органами (парламентом, рейхстагом, кортесами, сеймами тощо).

Парламент — вищий законодавчий орган влади в деяких державах.

На початку боротьби король мав небагато переваг над усіма іншими феодалами. Він був на вершині феодальної піраміди і фактично верховним суддею. Його влада передавалася за династичним принципом, супроводжувалася церемонією коронації, помазанням на царство та врученням королівських символів. Король, у свою чергу, присягався захищати церкву, забезпечувати мир і справедливо чинити правосуддя. Важливим для королівської влади стало те, що деякі королі були канонізовані церквою як святі.

У боротьбі за зміцнення своєї влади королі знайшли союзників. Це були міста, зацікавлені в розвитку ремесла і торгівлі, дрібні феодали, що страждали від утисків великих феодалів, селяни і церква. Як правило, монархам доводилося вступати в діалог із містами, провідними соціальними станами. Це спричинило появу нових органів влади — станово-представницьких органів (у різних країнах вони мали різні назви) — парламентів, а також органів місцевого самоврядування. В окремих країнах ці органи влади розв’язували важливі державні питання, але далеко не завжди діяли на користь короля. Проте найчастіше вони ставали слухняним знаряддям у руках королівської влади.

Так у Європі виникла станова монархія — форма правління, за якої король здійснював свою владу в погодженні з основними станами суспільства через станово-представницькі органи.

Спираючись на таку могутню підтримку, у XIII—XIV ст. королі значно зміцнили свою владу. Особливо це видно на прикладі Франції, де королі стали видавати загальнодержавні закони, збирати податки, здійснювати реальну загальнодержавну вищу судову владу. З’явився розгалужений державний апарат, до якого, як правило, набирали не за знатністю походження, а за діловими якостями.

Робота з документом

ХРОНІКА... ПРО ЖАХ ГЕНРІХА І АНГЛІЙСЬКОГО

Спершу він побачив натовп озброєних селян, що оточили його ложе. Вони скреготали зубами і, погрожуючи королю, вигукували свої скарги. Потім багато рицарів в обладунках, озброєних списами, дротиками і стрілами, погрожували його вбити. І наостанок натовп архієпископів, єпископів, абатів, деканів і пріорів обступили його ложе, піднісши над ним свої посохи.

Запитання до документа

1) Які жахи ввижалися королю?

2) Про що вони свідчили?

3) Хто зазіхав на владу королів?

4. Право і суд Розповідь учителя

Із виникненням держави здійснення правосуддя стає важливою функцією її влади. Після завоювання варварами Західної Римської імперії знать продовжувала дотримуватися свого звичаєвого права, а римське населення — римських законів. Такий стан речей не сприяв об’єднанню суспільства. Уже перші королі намагаються створити писані закони, які б поєднали норми права різних верств суспільства, усували ті звичаї, які є руйнівними для нього (особливо кровна помста), і зміцнювали владу правителів. Найбільш відомим таким документом є «Салічна правда». Проте юристи Середньовіччя на цьому не зупинилися. Вони створили безліч законів. У XII ст. європейці вдруге для себе відкрили римське право, яке стверджувало: «Правосуддя — це постійне і неослабне бажання наділити кожного своїми правами». Оскільки середньовічне суспільство поділялося на стани, то і правосуддя було становим.

Церква мала свій окремий суд. Лише селян судили сеньйори, які також прагнули контролювати справи щодо шлюбу і сім’ї.

Поступово верховна судова влада закріпилася за королями, оскільки королівська влада вважалася єдиною справедливою, а судити потрібно було чесно і неупереджено. Проте король не міг розглянути всі судові справи. Для цього призначалися спеціальні судді.

Якщо справа була занадто заплутаною, а її учасники мали аристократичне походження, то справедливість визначалася «Божим судом», коли обидві сторони сходилися у двобої. Вважалося, що в поєдинку Бог не допустить поразки невинного. На двобій замість себе можна було виставити вправного воїна.

Таким чином, судова система в Середні віки була недосконалою і заплутаною, але незважаючи на це, вона забезпечувала стабільність у суспільстві.

V. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ

І ВАРІАНТ

Бесіда за запитаннями

1. Визначте відмінності між Римською імперією та імперією Карла Великого як формами державності.

2. Що таке феодальна роздробленість? Чому вона виникла?

3. Що нового з’явилося в організації влади в період феодальної роздробленості?

4. Які переваги мав король над іншими феодалами у період роздробленості?

5. Чому в цей час королів називали «першими серед рівних»?

6. Де у Європі вперше утворився станово-представницький орган?

7. Чому виникали станово-представницькі органи? Яку роль вони виконували?

8. Чи було правосуддя в Середні віки однаковим для всіх? Обґрунтуйте свою думку.

9. Хто чинив правосуддя у Середньовіччі?

II ВАРІАНТ

Дидактична гра «Шість запитань»

Учитель перевіряє результати виконання учнями завдання до дидактичної гри, отриманого перед початком розгляду нового матеріалу.

VI. ПІДСУМКИ УРОКУ

Учитель привертає увагу учнів до провідних ідей матеріалу, розглянутого на уроці, або пропонує учням зробити це самостійно.

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Опрацюйте § 9 підручника.

2. Повторіть матеріал про виникнення Західнофранкського королівства.

3. Підготуйте повідомлення за однією із тем: «Перемоги і поразки Філіпа IV Красивого», «Столітня війна», «Подвиг Жанни д'Арк», «Війна Червоної та Білої троянд».