Всесвітня історія. Історія України (інтегрований курс). 6 клас: розробки уроків до підручника О. В. Гісема та О. О. Мартинюка

УРОК № 53

Тема. Криза Римської республіки. Реформи братів Гракхів.

Мета: характеризувати зміст і причини кризи Римської республіки; називати хронологічні межі реформ братів Граків та їх зміст; визначити причини їх невдач; формувати навички свідомого читання тексту, визначення його основної думки і пошуку в ньому відповідей на запитання; сприяти розвитку в учнів зацікавлення до історії.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: підручник, дидактичний матеріал.

Основні терміни та поняття: люмпен-пролетаріат, популяри, оптимати, диктатура, проскрипції, гладіатори.

Основні дати: 133 р. до н. е. — обрання Тиберія Гракха народним трибуном; 82—79 р. до н. е. — диктатура Сулли; 74—71 р. до н. е. — повстання Спартака.

Хід уроку

І. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Учитель знайомить учнів із темою та основними завданнями уроку.

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ Бесіда за запитаннями

1. Який хронологічний період існування Римської республіки називають «золотою добою»?

2. Які джерела рабства існували в період Римської республіки?

3. Які землі були завойовані Римом до II ст. до н. е.?

III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Погіршення становища селян в Італії Розповідь учителя

Після багатьох переможних воєн Риму в Середземномор’ї нарешті запанував мир. Але тепер державі загрожували внутрішні проблеми.

Основним населенням Італії були вільні селяни. Обробляючи поля, вони годували свої сім’ї, постачали продовольством міста. Однак переписи населення, що регулярно проводилися в Римі, свідчили про стрімке скорочення заможних селянських господарств в Італії. Адже чоловіків відволікали від селянської праці військові походи, а жінкам було важко самотужки впоратися і з господарством, і з сім’єю. Частину земель переставали обробляти, не завжди вдавалося зібрати весь урожай. Через нестачу кормів і поганий догляд гинула худоба.

Після походів воїни поверталися на батьківщину в розорені будинки, до голодуючих сімей.

До розорення селянства призвело й суттєве зниження ціни на хліб, який став прибувати з нових завойованих територій.

У таких умовах багато з них залишали свої землі і вирушали на пошуки кращої долі в Рим, де поповнювали ряди римського плебсу, який жив за рахунок подачок влади і нобілітету, продажу свого голосу під час виборів. Так у Римі почала формуватися нова суспільна верства — люмпен-пролетаріат.

2. Реформи братів Гракхів

Розповідь учителя

Освічена частина римського суспільства розуміла, що в інтересах суспільства, боєздатності армії необхідно зробити кроки, які допомогли б поліпшити становище селян. Їх натхненником і главою став Тиберій Гракх (163—133 рр. до н. е.).

Постать в історії

Тиберій Гракх походив зі знатного плебейського роду. У юності воював під стінами Карфагена. Потім служив в Іспанії, де проявив себе розсудливим політиком у стосунках із місцевими племенами і гарним оратором. Він знав усі тяготи військової служби для селянина і вбачав занепад військової могутності Риму в розоренні селян.

Навколо реформаторів почали об’єднуватися захисники інтересів народу — популяри (від латин, «популус» — народ). Багатії, які не бажали, щоб криза в суспільстві була подолана за їхній рахунок, групувалися навколо оптиматів.

Робота з документом

ІЗ ПРОМОВИ ТИБЕРІЯ ГРАКХА

Навіть дикі звірі мають свої нори і лігвища, і тільки ті, хто гине за Італію, не мають притулку і змушені разом зі своїми жінками і дітьми вести бродячий спосіб життя. Воєначальники обманюють солдатів, коли говорять їм, що вони віддають своє життя за батьківщину.

Вони воюють і гинуть заради розкоші і достатків інших. Цих воїнів називають «володарями всього світу», а тим часом у них немає ні клаптика власної землі.

Запитання до документа

Які аргументи за здійснення реформ наводить Тиберій Гракх?

У 133 р. до н. е. представника популярів Тиберія Гракха було обрано народним трибуном. Він виніс на обговорення закон, за яким спеціальна комісія повинна була відібрати в нобілів державні землі й передати їх безземельним громадянам. Але інший трибун, прихильник оптиматів, Марк Октавій наклав на закон вето. Тоді Тиберій Гракх за підтримки народних зборів домігся усунення Октавія. Сенат засудив такі дії Гракха. Поширювані ворогами Гракха чутки про його намір позбавити сенат влади і правити одноосібно викликали обурення сенаторів. Розлючені, вони, озброївшись ніжками сенаторських стільців, кинулися на площу, де Тиберій Гракх перебував зі своїми прихильниками. Тиберій Гракх був убитий ударом у скроню. Разом із ним загинуло ще 300 його прибічників.

Після смерті Тиберія Гракха комісія з перерозподілу земель, створена за його життя, протягом п’яти років роздала землю 75 тис. громадян. У 129 р. до н. е. Сципіон Еміліан переконав народні збори в необхідності зупинити діяльність комісії. За це його задушили у власному ліжку.

Робота з документом

ПЛУТАРХ ПРО ЗАГИБЕЛЬ ТИБЕРІЯ ГРАКХА

Як повідомляють, після вигнання царів це була перша в Римі суперечка, що завершилася кровопролиттям та убивствами громадян, усі інші, хоча й нелегкі... вдавалося припинити завдяки взаємним поступкам і тих, хто мав владу та боявся народу, і самого народу, який мав повагу до сенату.

Запитання до документа

Як ви гадаєте, чому ця суперечка, на відміну від попередніх, завершилася кровопролиттям?

У 123 р. до н. е. брат Тиберія Гракха — Гай Гракх (153—121 рр. до н. е.), ставши народним трибуном, продовжив політику брата. Він запровадив низку законів. Так, кожен житель Риму щомісяця отримував по два пуди хліба на кожного члена сім’ї за зниженими цінами. Також кілька тисяч селян одержали земельні наділи, а покарання за злочини стали менш жорстокими. Це забезпечило йому підтримку бідняків, що масово почали переселятися до Риму. Проте реформи, спрямовані на подолання бідності, призвели до поширення неробства та паразитизму.

Наприкінці другого року свого правління Гай Гракх, якому вдалося обмежити владу сенату і зосередити управління державою у своїх руках, запропонував надати громадянство Риму всім, хто проживає в місті. Але тепер натовп виступив проти, і втретє трибуном його не обрали. Позбавлений посади Гракх став беззахисним перед своїми противниками. Спалахнув збройний конфлікт між представниками партії оптиматів і популярів, під час якого загинув і Гай. Так закінчилися спроби братів Гракхів змінити життя в Римі.

3. Реформи Марія Розповідь учителя

Реформи, які мали впорядкувати життя у державі в нових обставинах, продовжив Гай Марій (86 р. до н. е.). Син римського бідняка, він із рядового солдата дослужився до головнокомандувача армії. Як людину військову, його турбувала доля армії, яка втрачала боєздатність і почала зазнавати поразок. Тому він долучився до політичної боротьби і став лідером популярів. Обраний консулом Гай Марій у 107 р. до н. е. отримав дозвіл на набір армії за новими, ним запропонованими правилами. Він почав набирати всіх охочих, які озброювалися за державний рахунок, отримували заробіток, а після 16 років служби мали ще отримати і ділянку землі. Натомість він зміцнив дисципліну і порядок. До армії Марія потягнулося багато римської бідноти. Так військова служба перетворилася з громадянського обов’язку на професію. Армія ставала професійною, а солдати формували самостійну соціальну групу зі своїми інтересами.

Спираючись на нову армію, Марій здобув низку важливих перемог. Водночас зміни в армії швидко позначилися і на політичній боротьбі. Марій став ледь не головною політичною фігурою Риму.

4. Диктатура Сулли

Розповідь учителя

Проте Марій не очікував, що створена ним нова армія стане інструментом у боротьбі проти нього.

Так, полководець Луцій Корнелій Сулла (138—78 рр. до н. е.) у 87 р. до н. е. підняв заколот проти Марія через те, ніби той встановив у Римі тиранію. Спираючись на віддані війська, Сулла захопив місто і вчинив розправу над прихильниками Марія. Але наступного року, коли Сулла вирушив на війну, популяри на чолі з Корнелієм Динною та Гаєм Марієм захопили владу в Римі. Невдовзі Марій помер, а Динну вбили солдати. Сулла придушив повстання популярів, яке охопило провінції від Іспанії до Африки. У 82 р. до н. е. його проголосили пожиттєвим диктатором із необмеженою владою.

Від самого початку Сулла розгорнув терор проти своїх супротивників. Уперше було складено проскрипції — списки ворогів, яких будь-хто міг убити і уникнути покарання. До списків було внесено імена 4700 прибічників Марія. Усіх, хто не зміг утекти, вбили. Загинуло близько 50 сенаторів і 1600 вершників. Диктатор припинив роздавання хліба, підвищив роль сенату, обмежив владу народних зборів. У 79 р. до н. е. він несподівано відмовився від необмеженої влади й оселився у своєму маєтку, де за рік і помер.

Диктатура Сулли, обмеження ним влади народних зборів були ще одним кроком на шляху руйнування республіканського ладу.

Завдання

Обговоріть у групах. Чим диктатура Сулли відрізнялася від влади римських царів, грецьких тиранів?

5. Повстання Спартака (73—71 рр. до н. е.)

Розповідь учителя

(Супроводжується демонструванням на карті напрямків походів повстанців під керівництвом Спартака.)

Численні війни спричинили швидке збільшення кількості рабів у Римі. Їх вважали майном, використовували на найтяжчих роботах, вбивали під час свят. У Римі існувала жорстока розвага — гладіаторські бої.

Робота з термінами та поняттями

Гладіатори — спеціально треновані раби, яких змушували битися на арені цирку між собою або з дикими тваринами.

Рабів-гладіаторів навчали мистецтва володіння зброєю та бою в спеціальних школах. В одній із них у місті Капуя у 74 р. до н. е. фракієць Спартак підняв повстання гладіаторів. Знищивши охорону, Спартак і 70 його товаришів утекли й сховалися на горі Везувій.

Із навколишніх міст і поселень до них сходилися раби і знедолені селяни. Вони мріяли про перемогу над рабовласниками та створення справедливого суспільства.

У 73 р. до н. е. гору оточили римські легіони. Повсталі спустилися вночі по драбинах, сплетених із виноградної лози, у найнесподіванішому місці й зненацька напали на сплячих легіонерів. Так було здобуто першу перемогу, після якої до Спартака почали сходитися раби з усіх куточків Італії.

Спартак від гори Везувій повів свої загони до Адріатичного моря, на південь Італії, звільняючи рабів та знищуючи римські військові гарнізони. Також він розгромив надіслану проти нього армію. Повстання швидко поширювалося по території Римської держави. Кількісний склад армії повсталих становив близько 90—120 тис. осіб.

На початку 72 р. до н. е. Спартак вирішив змінити напрямок руху і повести свої війська на північ, щоб вирватися за кордони ненависного Риму. Але не всі погодилися з його рішенням. Один із помічників Спартака — Крікс та його прихильники, серед яких було багато місцевих селян, відокремилися від основних сил і залишилися на півдні Італії. Невдовзі загін Крікса був розбитий, а сам він загинув.

Спартак з основними військами успішно просувався на північ, до Альп. Але з невідомих причин повсталі повернули назад і рушили знову на південь із наміром переправитися на о. Сицилія, щоб там утворити свою державу. Спартак розраховував на допомогу піратів, які обіцяли переправити його війська через протоку між материком і островом.

Цікаво знати

Пірати здавна панували в Середземному морі. Ще в 560 р. до н. е. на острові Корсика поселилися греки, основним джерелом існування яких, на відміну від інших греків-колоністів, було піратство. Вони грабували навколишні міста і племена, нападали на кораблі торгівців. Пізніше вони змушені були залишити Корсику, але на Середземноморському узбережжі перебувало багато опорних пунктів піратів.

З боями та величезними втратами повстанці пробилися до Бруттійського (Регійського) півострова. Легіони під командуванням полководця Марка Красса, які Римська республіка висунула проти Спартака, також значно поріділи. Римському сенатові довелося викликати на батьківщину загони Помпея з Іспанії та війська Лукулла з Фракії.

Марк Красс добре розумів, що разом із Помпеєм і Лукуллом вони швидко переможуть війська Спартака, але й тріумф доведеться ділити на трьох. Тому він вирішив придушити повстання самостійно, до приходу підкріплення.

Робота з термінами та поняттями

Тріумф — урочистий вступ у столицю полководця та його війська після переможного закінчення війни.

Красс наказав викопати у найвужчому місці півострова рів глибиною 3,5 м і довжиною 55 км та збудувати міцні вали. Римлянам вдалося зробити це досить швидко. Повсталі їм майже не заважали, оскільки Спартак не збирався повертатися. Але пірати, взявши гроші, порушили свою обіцянку. Повстанці потрапили у пастку. Спроба їх самотужки переправитися на плотах не мала успіху.

Тоді повстанці зробили відчайдушну спробу вирватися з пастки. Ціною величезних втрат рабам вдалося врятуватися. Незабаром війська рабів зійшлися в останній битві із римськими легіонами.

Вишикувавши залишки війська, Спартак зліз із коня і, заколовши його мечем, став поряд зі своїми побратимами, плечем до плеча, як колись на арені. Він першим кинувся на ворога, дбаючи лише про те, щоб, помираючи, забрати із собою якомога більше римлян. Військо повсталих було розбите, а повстання придушене. Тіло Спартака не було знайдено. Шість тисяч полонених переможці розіп’яли на хрестах уздовж дороги від Капуї до Риму — Римська держава похитнулася, але не впала під могутніми ударами повстанців.

Завдання

Обговоріть у групах. Чому Спартак не переміг Рим? Спробуйте дати поради Спартаку.

IV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ

Бесіда за запитаннями

1. Коли Тиберій Гракх став народним трибуном?

2. Які реформи проводив Тиберій Гракх?

3. Які реформи запропонував Гай Гракх?

4. Які зміни вніс у формування римської армії Гай Марій?

5. Коли було встановлено диктатуру Сулли?

6. Що таке проскрипції?

7. Кого називали гладіаторами?

8. Хто очолив повстання рабів у 73—71 рр. до н. е.?

9. Які зміни відбулися у господарстві Італії після завойовницьких війн?

10. Що зумовило масове розорення селян? Які наслідки це за собою тягнуло?

11. Яку мету мали реформи братів Гракхів?

12. Яка причина боротьби між популярами й оптиматами?

13. Які зміни сталися в Римській державі після невдалих аграрних реформ?

14. Чому диктатори, встановивши владу, влаштовують терор?

V. ПІДСУМКИ УРОКУ

Гра «Продовж розповідь»

Правила гри. Учні по черзі повинні розповісти по одному реченню матеріал вивченої теми. Виграє той учень, чиє речення буде останнім, у той час як інший вже нічого пригадати не може.

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Опрацюйте матеріал відповідного параграфа підручника.