Всесвітня історія. Історія України (інтегрований курс). 6 клас: розробки уроків до підручника О. В. Гісема та О. О. Мартинюка

УРОК № 52

Тема. Римська релігія, сім'я та виховання. Побут та повсякденне життя Римської республіки.

Мета: охарактеризувати давньоримську релігію і порівняти її з давньогрецькою; описати побут і повсякденне життя в республіканському Римі; вдосконалювати навички аналізу історичного матеріалу; виховувати почуття справедливості, толерантності на прикладі традицій інших народів.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Обладнання: підручник, дидактичний матеріал.

Основні терміни та поняття: релігія, понтифік, фамілія.

Хід уроку

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

Учитель знайомить учнів із темою та основними завданнями уроку.

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ Завдання

1. Назвіть імена дванадцятьох олімпійських богів Греції.

2. Поясніть, що таке місі), легенда, релігія.

III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Міфи і легенди стародавніх римлян

Розповідь учителя

Римські міфи були відображенням повсякденного життя римлян, оспівували невибагливий спосіб їхнього життя, суворість звичаїв і правил, а особливо воєнні подвиги в ім’я батьківщини. Так, давні перекази розповідали про батька-воєначальника, який стратив свого сина за порушення військової дисципліни, про уславленого вождя, який обробляв своє поле і після переможної битви знову повертався до звичних справ, про непідкупність римських вождів, про воїна, який, потрапивши у полон, спалив собі руку на вогнищі, щоб довести ворогам мужність римлян. Вражені скоєним вороги відпустили героя і зняли облогу Риму.

Існували міфи про різних священних тварин і птахів. Чільне місце серед них посідали перекази про вовка. Ця тварина наділялася магічними та людськими якостями, наприклад вірністю. Не випадково Ромула і Рема врятувала саме вовчиця. На основі переказу про те, як капітолійські гуси врятували Рим, з’явився звичай приносити в жертву собак, які мовчали і пропустили ворогів.

2. Давньоримська релігія

Робота з термінами та поняттями

Релігія (від латинського дієслова «зв'язувати») — зв'язок богів і людей.

Розповідь учителя

Релігійні уявлення стародавніх римлян схожі з уявленнями інших народів стародавнього світу. Стародавні римляни вважали, що спочатку був лише темний і безмежний Хаос, у якому нічого не існувало, навіть часу. Із Хаосу виникла земля, яка і народила гори, ліси, річки, тварин і людей. У той самий час із Хаосу з’явилися перші боги. Серед них був і володар часу Сатурн. За уявленнями римлян, саме він веде відлік життя, завдяки йому росте все живе, змінюються пори року. Спочатку римляни поклонялися Сатурну як єдиному богу. На його честь проводилися сатурналії — свята, під час яких римляни мінялися місцем із рабами. Цим вони показували, що перед богом усі люди рівні. Вважалося, що біля Сатурна стояло дві чаші. Одна з них була наповнена щастям, а друга — лихом. Бог виливав, за власним бажанням, вміст чаші на голови людей, і вони були щасливими або страждали.

Із давніх часів римляни вірили в багатьох духів, божеств, які не мали людської подоби. Кожен із них відповідав за певні явища природи, події в житті людини. Духи виступали захисниками та охоронцями. Добрі генії охороняли людину протягом її земного життя. Пенати (домашні боги) опікувалися помешканнями. До наших часів дійшов вислів «повернутися до рідних пенатів», що означає повернутися додому. Як і стародавні греки, римляни вірили, що в кожному кущі, у річці, лісі живуть надприродні істоти, які можуть бути добрими або злими, допомагати чи шкодити людям.

Божествам, духам і надприродним істотам приносили жертви. Римляни вірили, що померлі впливають на справи живих і можуть мстити за неповагу до них. Померлий батько ставав для синів богом.

ЗАПОЗИЧЕНІ РИМЛЯНАМИ БОГИ

Римські боги

Грецькі боги

Юпітер

Зевс

Юнона

Гера

Мінерва

Афіна

Діана

Артеміда

Церера

Деметра

Прозерпіна

Персефона

Нептун

Посейдон

Діспатер

Аїд

Венера

Афродіта

Купідон

Ерот

Вулкан

Гефест

Меркурій

Гермес

Марс

Арес

Вакх

Діоніс

Геркулес

Геракл

Аполлон

Аполлон

Коли римляни наприкінці VI — на початку V ст. до н. е. ознайомилися з грецькою культурою, богів стало більше. У Сатурна з’явилися діти, серед них — Юпітер. Коли Юпітер підріс, він вирішив позбавити батька влади і скинув Сатурна з небес. Молодий бог — володар блискавок і грому — став царем богів. Згодом римляни наділили своїх богів, не змінюючи їхніх імен, тими самими силами й обов’язками, що мали й грецькі.

Юпітер мав старших братів — Плутона і Нептуна, з якими і поділив Всесвіт. Плутон став володарем підземного світу, а Нептун — володарем морів.

Кожна верства населення Риму мала власних богів.

Головними патриціанськими богами були Юпітер, Юнона і Мінерва. Вони відповідали грецьким Зевсу, Гері й Афіні. Цим богам були споруджені храми на Капітолії. Головним римським святилищем був храм Юпітера Капітолійського. На честь Юпітера щорічно влаштовувалися Великі, або Римські, ігри.

На Капітолії розташовувався храм Юнони-порадниці (латиною — Монети). При ньому був двір, де карбували металеві гроші. Звідси пішло слово «монета», а двір став називатися монетним. Головними плебейськими богами були Церера, Лібер і Лідера. Церера відповідала грецькій Деметрі, Лібер — Діонісу, а Лібера — Персефоні. Цим богам був побудований храм на пагорбі Авентин. Покровителькою латинів, особливо простих людей, вважалася богиня-мисливиця Діана, що відповідала грецькій Артеміді.

Деякі професії теж мали покровителів. У торгівців — Меркурій, у ремісників, художників, письменників, учителів — Мінерва. Спільними богами для жителів Апеннінського півострова були Марс (бог війни), Діана (богиня Місяця), Фортуна (богиня щастя, успіху), Флора (богиня квітів), Фауна (богиня родючості й материнства), Венера (богиня весни і садів, потім — кохання і краси). Згодом римляни запозичили богів зі Сходу: Озіріса та Ізіду — з Єгипту, Кібеллу з Фригії, Ваал — з Фінікії та ін.

Італійським богом, сприйнятим римлянами, був Янус. Янус — бог входу і виходу, дверей і воріт, минулого і майбутнього. Він зображувався з двома обличчями. Одне було спрямовано вперед, інше — назад. На честь Януса названий місяць січень.

Цікаво знати

Римляни вважали себе народом Марса — бога війни. У глибоку давнину новий рік у Римі починався з березня — місяця, присвяченого Марсу. У березні під час священної церемонії по Риму проносили 12 щитів свого божественного покровителя.

Римлянин міг сумніватися в існуванні богів, але був зобов’язаний показувати шану до них. Розраховуючи на допомогу богів, стародавні римляни намагалися дотримуватися всіх обрядових правил, а також ритуалів. За допомогою ритуалів навіть богів ворога, на думку римлян, можна було переманити на свій бік.

Усі важливі справи римляни починали лише після того, як поворожили й дізналися про ставлення до неї богів. Жерці вбачали волю богів у поведінці тварин, птахів, у природних явищах, принесених жертвах, в усьому незвичному. За несприятливих передбачень жерці могли навіть відкласти військовий похід.

Державні діячі, починаючи зі Сципіона Африканського, підкреслювали божественне походження своєї влади. Коли республіка змінилась імперією, у провінціях поширився культ полководців, а імператори вважалися богами на землі.

У кожній сім’ї були свої домашні боги — лари і пенати. Вони, як вважали римляни, охороняли будинок, здоров’я і благополуччя членів сім’ї. Їхні фігурки зберігали в спеціальних приміщеннях, малювали на стінах. У дні сімейних свят для ларів і пенатів виставляли їжу.

Особливою повагою користувалася покровителька домашнього вогнища богиня Веста.

У римлян було безліч інших богів і богинь, наприклад богиня удачі Фортуна або бог лісів Сильван. Різні богині охороняли перший крик новонародженого, перший крок дитини. Римляни не були охочі до складання поем і цікавих історій про своїх богів. Їхнє ставлення можна назвати діловим. Вони точно дотримувалися всіх священних обрядів, жерці чітко виконували всі священнодійства. Молитви римлян були небагатослівні.

У римлян існували колегії (об’єднання) жерців. Головною ж була колегія понтифіків, очолювана великим понтифіком. Великий понтифік був главою всіх римських жерців, стежив за їх діяльністю, судив їх і повчав.

Робота з термінами та поняттями

Понтифік — глава римських жерців. Слово «понтифік» латиною означає «той, хто будує міст», тобто «пов'язує» богів і людей. Титул великого понтифіка і сьогодні має Папа Римський.

У Римі жерців вибирали серед знатних і особливо доброчесних людей. Жерцями ставали за посадою і деякі вищі магістрати. Окремої верстви жерців, що були виключно священнослужителями, у Римі, як і в Греції, не існувало.

Запитання

Які ви бачите відмінності між римськими і грецькими релігійними віруваннями?

3. Римська сім'я

Розповідь учителя

Слово «сім’я» латиною означає «прізвище» (фамілія). У Римі родина вважалася найважливішим осередком суспільства. Положення людини залежало від того, в якій сім’ї вона народилася. Сім’я володіла власністю, тут здійснювалося виховання дітей. На чолі фамілії стояв батько, що мав повну владу над дружиною, дітьми, домочадцями. Батько міг судити, карати і навіть стратити їх. Однак, як правило, від батька сімейства звичай вимагав не жорстокості, а суворості та справедливості. До складу фамілії входили батько, його дружина — мати сімейства, діти, дружини і діти дорослих синів, а також раби.

Близька по крові група сімей утворювала римський рід. Мати сімейства користувалася шаною і повагою. Заміжню римлянку називали матроною. Перед її авторитетом схилялися навіть дорослі сини. Мати сімейства охороняла моральні підвалини фамілії, стежила, щоб поведінка всіх її членів було гідною, відповідала римським звичаям. Її турботою було примноження не тільки добробуту родини, але й суспільної поваги до неї.

Діти в римській сім’ї виховувалися у суворості. Вони повинні були виявляти батькам повагу і відданість. Діти мали беззаперечно підкорятися волі батька. Вважалося, що справжній громадянин — це слухняний син і дисциплінований воїн. Зазвичай порушення батьківської волі суворо каралося. Коли дитина народжувалася, її обмивали і клали до ніг батька. Визнаючи дитину своєю, батько піднімав її на руки. Так дитина ставала членом фамілії. На дев’ятий день після народження дитині давали ім’я. Під час церемонії наречення ім’ям на неї надягали особливий амулет — буллу, який повинен був захистити від злих духів. У 14 років хлопчика визнавали дорослим. Його приводили на Форум, де в урочистій обстановці з нього знімали дитячу буллу і вперше надягали на нього одяг дорослого. Після цього юнак вважався повноправним римським громадянином.

4. Освіта

Розповідь учителя

Першим щаблем в освіті римлян було сімейне виховання. Дітей виховували в повазі до вірувань і звичаїв пращурів.

Наступним кроком у здобутті знань була школа. За доби республіки в римських школах вивчали так звані сім вільних мистецтв: граматику, логіку, риторику, геометрію, арифметику, астрономію, музику. Згодом до них додали архітектуру.

Існувало три типи шкіл: початкова, граматична і риторична. У початковій школі навчалися діти віком від 7 до 12 років. Вони опановували письмо, читання та лічбу. Навчитися писати було нескладно, оскільки слова писали так, як вони й звучали. Якщо учень пропускав хоча б одну літеру в слові, його били різками. Цінувалась не краса написання, а швидкість. Дівчатка теж ходили до школи і вивчали навіть більше дисциплін, ніж хлопчики.

У граматичній школі юнаки віком 12—16 років вивчали римську й грецьку літературу, латинську і грецьку мови.

Вищою школою можна вважати риторичну, де молоді люди 16— 20 років студіювали філософію, історію, риторику та право. Як і в греків, школи були приватними, за навчання доводилося платити. Престижним вважалося навчання в Афінах або на острові Родос.

5. «Батьківські звичаї»

Розповідь учителя

Кожен римлянин мав стати справжнім громадянином. Служіння республіці було вищим обов’язком і гідністю римлянина. Він зобов’язувався беззаперечно дотримуватися закону, поважати владу, захищати державу. «Я повинен, отже, я можу» — таким був девіз римських громадян.

Вважалося непристойним виставляти напоказ своє багатство. Навіть багатії жили просто, їли з дерев’яного і глиняного посуду. Знатні матрони і їхні дочки пряли вовну, ткали і самі робили одяг, який носили їхні чоловіки, брати й сини. Згодом римляни назвали звичаї стародавньої республіки «батьківськими» і не раз закликали повернутися до них, як до «золотих часів».

Завдання

1) Порівняйте виховання у Спарті та Римі.

2) Обговоріть у групах. Які основні цінності намагались прищепити

римляни своїм дітям?

IV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ

Бесіда за запитаннями

1. Назвіть імена римських богів.

2. Яких богів запозичили римляни в інших народів?

3. Від якого бога, як вважали римляни, вони походили?

4. Якими є основні теми римських міфів і легенд?

5. Хто входив до римської родини?

6. Які звичаї римляни називали «батьківськими»?

7. Яке значення для римлянина мало слово «фамілія», «батько (падре)»?

8. Як релігійні вірування роз’єднували плебеїв і патриціїв?

9. Які зміни відбулися в релігії римлян, коли вони познайомилися з культурою інших народів?

10. Яка система освіти існувала в Римі?

V. ПІДСУМКИ УРОКУ

Учитель пропонує учням по черзі висловити свою думку про те, чого вони навчилися і про що дізналися на уроці.

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Опрацюйте матеріал відповідного параграфа підручника.