Всесвітня історія. Історія України (інтегрований курс). 6 клас: розробки уроків до підручника О. В. Гісема та О. О. Мартинюка

УРОК № 51

Тема. Боротьба Риму за панування у Середземномор'ї.

Мета: розповідати про основні події на шляху Риму до перетворення на могутню Середземноморську державу; показувати на карті перебіг Пунічних війн; визначати їхні наслідки; формувати вміння оцінювати окремі факти, події; виховувати учнів у дусі патріотизму на основі особистого усвідомлення досвіду історії.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: підручник, стінні карти «Пунічні війни», атлас, схема основних битв, дидактичний матеріал.

Основні терміни та поняття: пуни, контрибуція, провінція.

Основні дати: 264—241 рр. до н. е. — Перша Пунічна війна; 218—201 рр. до н. е. — Друга Пунічна війна; 149—146 рр. до н. е. — Третя Пунічна війна, зруйнування Карфагена.

Хід уроку

I. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Учитель знайомить учнів із темою та основними завданнями уроку.

II. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ

Бесіда за запитаннями

1. Коли завершилось підкорення Римом Італії?

2. Що було головною ударною силою римської армії?

3. Назвіть основні риси Римської республіки.

4. Розкрийте зміст Законів XII таблиць.

Перевірка творчих завдань

III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

ВАРІАНТ 1

Колективна робота з підручником

Учні самостійно опрацьовують матеріал підручника про Пунічні війни, заповнюють таблицю та виконують завдання.

1. Заповніть таблицю «Пунічні війни».

Критерії для порівняння

Перша Пунічна війна

Друга Пунічна війна

Третя Пунічна війна

Дата події

     

Територія, де велися бойові дії

     

Командуючі

     

Підсумки і результати

     

2. Опишіть основні битви Другої Пунічної війни.

3. Обговоріть у групах. Чому Рим так наполегливо намагався знищити Карфаген?

ВАРІАНТ 2

1. Перша Пунічна війна (264—241 рр. до н. е.)

Розповідь учителя

Об’єднавши під своєю владою Італію, Рим прагнув панування у Західному Середземномор’ї. Але тут він зіткнувся зі своїм колишнім союзником — фінікійською колонією Карфагеном. Карфаген був величезним і дуже багатим містом. Його жителі займалися торгівлею, привозили з Іспанії залізо, олово, срібло, із Сардинії — мідь і хліб. Уяву сучасників вражали шестиповерхові будинки, величні палаци та храми Карфагена. У місті на той час проживало близько 700 тис. осіб. Його оточували три ряди мурів із чотириповерховими банітами. У військових стайнях налічувалося 4000 коней і 300 бойових слонів. У центрі міста розташовувалася фортеця — Бірса. Армія Карфагена була найманою. Основну силу карфагенян становив флот.

Римляни шукали приводу розпочати війну з Карфагеном. Першим кроком стало звільнення ними у 264 р. до н. е. захопленого карфагенянами міста Мессана на Сицилії. Так розпочалася перша з трьох Пунічних війн, яка тривала 23 роки.

Робота з термінами та поняттями

Пунічні війни — війни між Римом і Карфагеном. Римляни називали карфагенян пунами, тому війни й дістали таку назву.

На суходолі римляни успішно конкурували з ворогом. Вони взяли в облогу місто Сиракузи, і тиран цього міста Гієрон II змушений був укласти мирну угоду. Чимало грецьких міст також перейшли на бік Риму. Але для перемоги над Карфагеном потрібно було мати могутній флот. Наполегливі римляни за короткий час побудували 120 кораблів, навчили та підготували до битв близько 30 тис. веслярів. У 260 р. до н. е. в битві під Мілами римський флот пройшов перше бойове хрещення і здобув вагому перемогу. На її честь у Римі спорудили мармурову колону, прикрашену носами захоплених карфагенських кораблів.

Найграндіозніша битва Першої Пунічної війни відбулася в 256 р. до н. е. біля сицилійського мису Екном. 330 римських кораблів, які везли до Північної Африки римських вояків, тут зустрілися з 350 карфагенськими. Римський флот знову здобув перемогу. На узбережжі Африки висадилися понад 15 тис. солдатів армії консула Атілія Регула. Римляни спустошували квітучі землі узбережжя, просуваючись до Карфагена.

У 255 р. до н. е. доля відвернулася від них: союзник Карфагена, спартанський полководець Ксантіп, розбив війська Регула, захопив у полон і стратив консула. До того ж під час вивезення з Африки залишків армії Регула флот потрапив у нищівний шторм, під час якого загинуло 256 кораблів.

Але цією поразкою римлян війна не закінчилася. Вона спалахнула з новою силою на Сицилії. Військова удача була на боці римлян, доки на острів не прибув талановитий карфагенський полководець Гамількар Барка. Під його командуванням війська перейшли в наступ і спустошили південь Італії, хоча остаточно перемогти супротивника не спромоглися. У 241 р. до н. е. виснажені війною Рим і Карфаген уклали мирну угоду. За угодою Карфаген втратив острови Сицилію, Корсику, Сардинію.

Робота з документом

ПОЛІВІЙ ПРО БИТВУ ПІД МІЛАМИ

...Наближаючись, карфагеняни помічали на передніх частинах усіх кораблів підняті ворони (великі металеві гаки з прилаштованими дерев’яними містками. —Авт.). Спочатку вони не розуміли і дивувалися з ніколи не бачених пристроїв... Під час сутички кораблі щоразу зчіплялися за допомогою описаних пристроїв, причому люди відразу переправлялися по самому ворону, і бій відбувався на палубах. Частину карфагенян було знищено, інші із жахом здавалися ворогові самі, бо морська битва перетворилася на сухопутну...

Запитання до документа

1) Завдяки чому, на думку Полібія, римлянам вдалося виграти битву?

2) Як римляни використали новий технічний винахід у битві під Мілами?

2. Друга Пунічна війна (218—201 рр. до н. е.)

Розповідь учителя

Карфаген не змирився із втратою островів і, відновивши сили, знову готувався до війни з Римом. Карфагенську армію в цей час очолював син загиблого Г. Барки — Ганнібал. Він був талановитим полководцем і лютим ворогом Риму.

Карфагеняни спровокували початок війни, захопивши місто Сагунт, яке було союзником Риму. Ганнібал після цього, у 218 р. до н. е., почав надзвичайно складний перехід своїх військ з Іспанії до Італії через Альпи. Не маючи підкріплення, Ганнібал з боями просувався Апеннінами до Риму. Перемігши біля Тразименського озера, він ще раз зустрівся з ворогом біля Канн. Це була одна з найвідоміших битв стародавньої історії. Реорганізована за римським зразком армія Ганнібала зіткнулася з військами консулів Гая Теренція Варрона та Луція Емілія Павела.

Ганнібал, розташовуючи армію, свідомо послабив центр і посилив фланги. Він мав намір оточити ворога. Коли війська консулів атакували центр, карфагеняни поступово відступали, доки їхні ряди не утворили півмісяць. Римляни продовжували битву, не помічаючи, що їх оточили. За півдоби римляни втратили майже 50 тис. солдатів. Загинули Емілій Павел і 80 сенаторів. Втрати карфагенян становили близько 6 тис. вояків. Ганнібал підійшов до Риму, але, не маючи підкріплень, змушений був повернутися до Карфагена.

Вирішальна битва Другої Пунічної війни відбулась у 202 р. до н. е. біля міста Зама, неподалік від Карфагена. Сили були рівними. Ганнібал розраховував перемогти за допомогою бойових слонів. Римський полководець Сципіон Африканський розгадав його план і був готовий до удару. Бойових слонів римляни зустріли зливою каміння та дротиків. Частина слонів злякалась і повернула назад. Інші продовжували свій шлях. Але римляни, вбивши вожака, спрямували рух слонів коридором, що його утворили дві шеренги воїнів. Ганнібал, намагаючись врятувати ситуацію, кинув у бій кінноту, яку солдати Сципіона не тільки зупинили, а й змусили повернути назад. Останньою надією Ганнібала були загартовані у боях ветерани. Але битва вже була програна. За умовами миру Карфаген втратив увесь свій флот і бойових слонів та повинен був сплатити величезну контрибуцію.

Робота з термінами та поняттями

Контрибуція — грошове відшкодування збитків під час війни на користь переможця.

Провінція— підкорена Римом територія за межами Апеннінського півострова.

3. Війни з елліністичними державами Колективна робота з підручником

Учні самостійно опрацьовують відповідний матеріал підручника. Учитель узагальнює знання учнів за допомогою наведеної інформації.

Додаткова інформація

Маючи на меті захопити всі землі узбережжя Середземного моря, Рим одночасно вів війни з іншими претендентами на ці території. Найсильнішими серед них були елліністичні держави Македонія і Сирія.

У 197 р. до н. е. римляни після успішних бойових дій уклали мирну угоду з македонським царем Філіппом V і змусили його віддати флот та виплатити велику контрибуцію.

Уклавши мир, римляни у битвах біля Фермопіл (191 р. до н. е.) та поблизу гори Сипіл (190 р. до н. е.) здолали союзника Македонії — сирійського царя Антіоха III. Після поразки у війні з Римом Сирія втратила свій вплив у Середземномор’ї. Проте Македонія, незважаючи на поразку, залишилася досить сильною державою і стояла на заваді пануванню Риму в Середземномор’ї.

У 168 р. до н. е. римляни біля міста Підни перемогли македонського царя Персея, сина Філіппа V. Македонія була поділена на чотири провінції, які увійшли до складу Риму.

Тепер Рим міг зосередити сили для остаточної перемоги над своїм наймогутнішим ворогом — Карфагеном.

4. Третя Пунічна війна (149—146 рр. до н. е.). Зруйнування Карфагена

Розповідь учителя

Після поразки Карфагена вдалося відновити свої сили завдяки торгівлі. Римські сенатори на чолі з Марком Катоном вимагали розпочати військові дії, щоб остаточно зламати супротивника. Кожна промова Марка Катона в сенаті закінчувалася словами: «Карфаген має бути зруйнований». У 149 р. до н. е. римські війська висадилися поблизу Карфагена і підійшли до міста. Його жителі, щоб відкупитися від ворога, віддали римлянам 2000 військових машин та 200 тис. комплектів озброєння. Але римлянам здалося цього замало. У 147 р. до н. е. військо римлян на чолі з Корнелієм Сципіоном Еміліаном, сином Сципіона Африканського, знищивши основні сили ворога, оточило місто. Перехитривши карфагенян, які чекали нападу із суходолу, римляни атакували мури Карфагена з боку моря й увірвалися в місто.

Бій за Карфаген тривав тиждень. Жителі боронили кожний будинок, але сили були нерівні. На прохання карфагенян римляни випустили з міста 50 тис. жінок і дітей. Ті оборонці, які лишилися в живих, сховалися у храмі й хотіли підпалити його, але потім були змушені здатися ворогові. Усіх полонених римляни продали у рабство, місто зруйнували, а землю, де стояв Карфаген, зорали та «засіяли» сіллю. Колишній наймогутніший супротивник Риму став римською провінцією Африка.

У 146 р. римляни придушили повстання у грецькому місті Коринф, завершивши підкорення Греції. Вона увійшла до складу римської держави як дві її провінції — Ахая й Етолія. Завоювавши, крім цього, Іспанію, Італію, Понтійське царство, Вірменію, Сирію і Палестину, Рим перетворився на світову державу.

IV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ

Бесіда за запитаннями

1. Назвіть основні причини війн Риму з Карфагеном.

2. Чому війни з Карфагеном називаються Пунічними?

3. Які полководці прославилися під час Пунічних воєн?

4. Перелічіть головні битви Другої Пунічної війни.

5. Хто з римських політиків найбільше наполягав на знищенні Карфагена?

6. Коли було знищено Карфаген?

7. Чому Рим продовжив завоювання після підкорення всієї Італії?

8. Що завадило Ганнібалу знищити Рим?

9. Яка битва Другої Пунічної війни увійшла в усі підручники з воєнної стратегії і чому?

V. ПІДСУМКИ УРОКУ

Висновок

У III—II ст. до н. е. відбулося стрімке розширення території Римської республіки. Римська армія завдала поразки Карфагену й елліністичним державам, фактично взявши під контроль узбережжя Середземного моря.

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Опрацюйте матеріал відповідного параграфа підручника.

2. Підготуйте презентацію за темою «Пунічні війни».