Всесвітня історія. Історія України (інтегрований курс). 6 клас: розробки уроків до підручника О. В. Гісема та О. О. Мартинюка

УРОК № 45

Тема. Утворення та розквіт елліністичних держав. Еллінізм. (Слайд 1)

Мета: показати на карті елліністичні держави і центри елліністичної цивілізації; описати пам'ятки елліністичної цивілізації; навчати застосовувати і пояснювати на прикладах зміст понять «діадохи», «еллінізм», «музей», «пергамент»; формувати навички свідомого читання тексту, визначення його головної думки і пошуку в ньому відповідей на запитання; сприяти розвитку в учнів інтересу до історії.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: підручник, стінна карта, мультимедійна презентація.

Основні терміни та поняття: еллінізм, діадохи, музей, пергамент.

Основні дати: 323—281 рр. до н. е. — боротьба за спадщину Александра Македонського; III ст. до н. е. — розквіт елліністичних держав.

Хід уроку

І. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Учитель знайомить учнів із темою та основними завданнями уроку.

II. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ

Бесіда за запитаннями (Слайд 2)

1. Коли Александр Македонський вирішив організувати «Східний похід»?

2. Які країни захопив Александр?

3. Які ви можете назвати найбільші битви походу?

4. Чому, дійшовши до Індії, Александр Македонський був змушений повернутися назад?

5. Що сприяло переможному походу Александра Македонського?

6. Яке місто стало столицею створеної ним імперії?

III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Боротьба за спадщину Александра Македонського. Еллінізм

Розповідь учителя

Після смерті Александра Македонського створена ним імперія невдовзі розпалася на окремі держави, які мали своїх царів і свої династії. Їх засновували колишні соратники та командири македонського царя — діадохи або їхні нащадки — епігони. Вони поділили імперію та почали воювати між собою. У 311 р. до н. е. діадохи уклали угоду про мир. Але вона була порушена, і війни тривали ще майже 50 років. У цій кривавій боротьбі, як у калейдоскопі, змінювались і гинули правителі, зокрема син Александра Македонського — Александр IV, полководець Лісімах та ін. Врешті-решт виникло кілька держав. Серед них наймогутнішими були Македонія, Єгипет династії Птолемеїв та Сирійське царство Селевкідів.

Держави, що утворилися на уламках великої імперії Александра Македонського, називають елліністичними. Їх політичний устрій поєднував елементи управління східних держав, які керувалися одноособово царями, й особливості демократичного управління давньогрецьким полісом. Основою їхнього життя була грецька (еллінська) культура, що доповнювалася здобутками завойованих Александром Македонським народів. Культуру, що виникла внаслідок взаємодоповнення грецької й східних культур, прийнято називати елліністичною.

На неосяжних просторах імперії Александра виникли міста, що за будовою, архітектурою та управлінням нагадували грецькі поліси. Зі Сходу прийшло поклоніння царям. У військовій сфері греки запозичили використання бойових слонів. В еллінів стали популярними Шива, Кібела, яких шанували на Сході. У свою чергу, греки на Схід принесли своїх богів Зевса, Афіну, Діоніса, Ніку. Під впливом греків східні митці наслідували еллінські зразки в архітектурі, скульптурі та живописі. Тепер коринфські й іонічні колони будували від Греції до Індії. Спільною для народів елліністичного світу була також мова, яка виникла на основі афінського діалекту.

Початком періоду еллінізму вчені домовилися вважати смерть Александра Македонського — 323 р. до н. е., а завершенням цієї доби — завоювання Римом елліністичних держав у 30-ті рр. до н. е.

2. Розквіт елліністичних держав

Розповідь учителя

Розквіт елліністичних держав припадає на III ст. до н. е. Найбільша з них — царство Селевкідів (або Сирійське царство), що проіснувало з 312 по 64 рр. до н. е. Воно отримало таку назву за іменем царя Селевка, колишнього охоронця Александра Великого. Селевк (358— 281 рр. до н. е.) захопив частину Малої Азії, Сирію, Месопотамію, Іран, частину Середньої Азії. Це була величезна територія. Селевк був владним правителем, йому приписують слова: «Завжди справедливе те, що встановлене царем». Вершини могутності держава досягла за Антіоха III, який правив у 223—187 рр. до н. е. Як і Александр Македонський, він зміг дійти до Індії. Його онук Антіох IV уславився як будівничий: прикрасив столицю — місто Антіохію — чудовими спорудами, сприяв розвитку мистецтва. Антіохія була одним із головних центрів торгівлі та ремесла у Східному Середземномор’ї. Населення міста становило близько півмільйона. Перед Селевкідами — нащадками Селевка — завжди стояло завдання зберегти її під своєю владою. Як і Олександр, вони засновували нові міста, сприяли тому, щоб жителі Греції і Македонії переселялися до їх держави. Але місцеве населення не бажало миритися з владою прибульців і нерідко повставало. У результаті виникло декілька нових держав. Царство Селевкідів поступово слабшало. У 64 р. до н. е. Сирійське царство захопив Рим.

Другою за значенням державою було царство Птолемеїв, яке також отримало свою назву за іменем свого засновника. Птолемей теж був охоронцем Александра. Після смерті правителя Птолемей відвіз його тіло в Єгипет і поховав в Александрії. Він прагнув, щоб його вважали законним спадкоємцем Александра. Його син Птолемей II Філадельф (283—246 рр. до н. е.) відбудував занедбаний канал між Нілом і Червоним морем. Це налагодило та розширило торгівлю з Індією та іншими країнами. Цар заснував місто Птолемаїду, жителі якого займалися дресируванням бойових слонів, необхідних для тогочасної війни. Птолемеї створили величезний флот із 4000 кораблів.

Царі Єгипту (всіх їх звали Птолемеями) були найбагатшими з правителів. Основним їхнім багатством стало зерно, яке вирощували в Єгипті. Але, як і Сирія, Єгипет був підкорений Римом.

Македонія стала третьою великою державою. Після розпаду імперії Александра Македонського ця держава була економічно слабкою, але за допомогою сильного війська їй вдалося утримувати під своєю владою міста-держави Балканського півострова. Першим царем елліністичної Македонії був полководець Антипатр. Після його смерті державу охопило полум’я братовбивчих війн і повстань. Розквіту Македонія досягла за династії, яку заснував Антигон II. Це був визначний правитель, який вважав, що царювання є почесним, але важким обов’язком.

Незважаючи на те, що всі найсильніші грецькі держави повстали проти нього, Антигону II вдавалося успішно протистояти їм і навіть узяти штурмом Афіни, які намагалися звільнитися з-під влади Македонії. За його наступників становище країни ускладнилося. На Македонію зазіхали грецькі міста, повсталі племена, могутній Рим. Найсерйознішим ворогом став Ахейський союз. У 168 р. до н. е. останній цар Македонії — Персей — програв вирішальну битву римлянам, був узятий у полон і страчений у Римі. У 148 р. до н. е. Македонія перетворилася на провінцію Римської республіки.

Значною і впливовою державою поступово став Пергам, що розташовувався в північно-західній частині Малої Азії. Пергам посідав друге місце після Єгипту за вивезенням зерна. Тут розводили овець, шкіру яких навчилися обробляти так, що вона ставала м’якою і гладкою. На ній можна було писати. Цей новий матеріал для письма назвали пергаментом. Порівняно з папірусом він був набагато міцніший, але дорожчий.

Цікаво знати

(Слайд 3) Існує легенда про походження пергаменту. Єгипетські царі прагнули мати найбільшу у світі бібліотеку, тому один із Птолемеїв заборонив вивозити з Єгипту папірус, щоб завадити розвитку бібліотеки в Пергамі. Довелося пергамському цареві шукати новий матеріал для письма. Так був винайдений пергамент.

(Слайд 4) Столиця царства Пергам перетворилася на красиве місто. На його акрополі перед храмом Зевса височів прекрасний вівтар із мармуру. Це була величезна споруда заввишки більш ніж 9 м. Весь вівтар оточував рельєф, що зображав битву богів із титанами.

Бесіда за запитаннями (Слайд 5)

1) Як утворились елліністичні держави?

2) Назвіть найбільші елліністичні держави.

3) Якими є хронологічні межі еллінізму?

4) Назвіть найвидатніших правителів елліністичних держав.

5) Які держави називають елліністичними і чому?

3. Наука доби еллінізму. Чудеса елліністичного світу

Колективна робота з підручником

Учні самостійно опрацьовують відповідний матеріал підручника, визначаючи особливості науки та культури доби еллінізму.

Результати роботи учнів учитель систематизує й уточнює, використовуючи наведений матеріал.

Додаткова інформація

Елліністична культура, яка поєднувала духовні надбання античної та східної цивілізацій, стрімко розвивалася протягом усієї доби еллінізму. Вона стала прикладом швидкого зростання досягнень у різних галузях духовного життя — мистецтві, науці, філософії тощо.

(Слайд 6) Доба еллінізму залишила багато імен великих особистостей. Серед них і учень Платона — Лристотель (384—322 рр. до н. е.). Поблизу Афін він заснував власну школу — лікей. Учні здобували знання з літератури, державного устрою, природи під час прогулянок алеями гаю Аполлона Лікейського.

Аристотель вважається одним із найвидатніших філософів і вчених всіх часів і народів. Важко, напевно, знайти таку галузь знань, якою б він не займався. Аристотель написав безліч праць про рослини, тварин, людину тощо. Учений вважав, що вивчати навколишній світ можна лише через досвід.

Головним інтересом Аристотеля був поліс. Разом із численними учнями Аристотель описав устрій більш ніж 150 полісів і на їх підставі написав дослідження про державу та її різні форми. На його думку, найкращим державним устроєм є монархія, а найгіршим — тиранія.

Робота з документом

ПЛУТАРХ ПРО АРИСТОТЕЛЯ (Слайд 7)

...Цар запросив до себе найзнаменитішого й найвченішого з грецьких філософів — Аристотеля, а за навчання винагородив його в спосіб якнайкращий і гідний величі цього вченого. Філіпп відбудував рідне місто Аристотеля Стагіру, яке колись сам зруйнував... Александр захоплювався Аристотелем і навіть любив його не менш, ніж свого батька, бо, як сам казав, одному він завдячує своїм життям, а другому — відчуттям краси життя...

Запитання до документа (Слайд 8)

1) Як Філіпп II віддячив грецькому мудрецю?

2) Чим, за словами Плутарха, Александр завдячував Аристотелеві?

Видатний учений Аристарх родом з острова Самос висловив геніальний здогад, що Земля обертається навколо своєї осі та навколо Сонця. Але Аристарх не міг довести цього, і йому не повірили.

Ще одним видатним філософом доби еллінізму був Епікур. Він у 306 р. до н. е. заснував у Афінах власну школу «Сад Епікура». Вона проіснувала близько 800 років. Мета життя, на думку Епікура, полягає у відсутності страждань, у фізичному та духовному здоров’ї. Його основною працею був твір «Про природу», який складався з 37 книг.

Часи еллінізму характеризувалися значними досягненнями у розвитку математики і техніки. Знання з геометрії узагальнив видатний математик Евклід (III ст. до н. е.), у результаті чого з’явилася його праця «Начала», яка протягом багатьох століть була підручником.

Численні відкриття здійснив Архімед із Сиракуз (287—211 рр. до н. е.). Він сформулював закон важеля. Архімед казав: «Дайте мені точку опори, і я переверну світ». Свої знання він використав для створення багатьох механізмів. Зокрема, створені ним військові машини захищали жителів Сиракуз від нападів ворогів.

Послідовник Архімеда Ктесибій (II ст. до н. е.) створив зубчасте колесо, водяний годинник, насос. Видатним механіком доби еллінізму був Герон Александрійський (150—100 рр. до н. е.). Він сконструював фонтани. Парову машину, винайдену Героном, використовували під час театральних вистав — вона рухала маріонетки й декорації, створюючи враження реальності дійства.

Найвідомішим географом тоді був Ератосфен. Він висловив припущення, що Землю можна об’їхати по колу, досить точно обчислив довжину окружності земної кулі, помилившись на 50 км.

До нашого часу збереглися твори авторів популярних на той час п’єс. Одним із найвидатніших авторів був Менандр (343—291 рр. до н. е.), який написав понад 100 комедій. Вісім із них перемогли у змаганнях поетів.

Елліністичні правителі із метою увічнити себе і свої діяння тримали придворних хроністів. Також історичні твори писали і видатні політичні діячі. Найбільшу популярність здобув Полівій, який написав першу «Загальну історію», що описує події від середини III ст. до 146 р. до н. е. Полібій не просто описував події, а намагався пояснити їх хід. На його думку, розвиток держави схожий на розвиток людини з етапами народження, розквіту й занепаду. Крім того, він дуже точно відтворював фактичний матеріал.

Знайомство греків з іншими народами, які розмовляли різними мовами, привело до появи нової науки — мовознавства (філології). Першу граматику створив Аристарх із Самофракії.

Греки високо цінували мистецтво архітектури і найвидатніші творіння людських рук називали чудесами світу.

Александрія Єгипетська стала найбільшим містом світу. Александр Македонський вибрав для нього дуже вдале місце — захищену природою простору гавань. Александрія була побудована за спеціальним планом. Вулиці зробили прямими і широкими, зручними для їзди верхи і на возах. Майже посередині місто прорізала головна вулиця. Уздовж вулиці розміщувалися гімнасії, палестра, будівля суду, храми, палаци. Мало не третину міста займав царський палац. Він складався з безлічі будівель і парків. Тут перебувала гробниця Александра.

(Слайд 9) Поблизу Александрії Єгипетської було збудовано маяк на острові Фарос у дельті Нілу. Острів з’єднали із континентом рукотворним насипом. За свідченням очевидців, на вершині маяка стояла статуя бога морів Посейдона заввишки 7 м. Тут горів вогонь і розміщувалися металеві дзеркала, щоб світло маяка на висоті 135 м було видно на великій відстані (до 60 км). Паливо (просмолені поліна) піднімали віслюки по гвинтовій доріжці всередині маяка. Цю чудову споруду вважали одним із чудес світу.

(Слайд 10) Елліністичні царі прагнули, щоб весь світ захоплювався ними, тому покровительствували вченим, запрошували їх із різних країн, селили у своїх величезних палацах. Такі колективи вчених виникли в Пергамі, Сиракузах (на острові Сицилія) та інших місцях. Найбільший із них з’явився в Александрії. Його організував Птолемей І і назвав храмом Муз — Мусей (Мусейон). Мусей не був музеєм у нинішньому розумінні слова. Він був створений для розвитку науки та мистецтва і більше схожий на сучасний університет або дослідницький центр. Мусей згуртував найкращих учених того часу. Отримавши чудові умови для дослідницької роботи, вони збагатили людство численними винаходами та науковими відкриттями.

Мусей розташовувався на території царського палацу. Тут були кімнати для занять з учнями, лабораторії, загальна їдальня, зоопарк і ботанічний сад. У Мусеї перебувала і найбільша в світі бібліотека, в якій зберігалося 700 тис. папірусів. Єгипетські царі доклали чимало зусиль для її поповнення. У ті часи книги переписували від руки. Зрозуміло, що переписувач, навіть дуже старанний, рідко міг уникнути помилок. Тому особливо цінувалися старі рукописи. Птолемей І навіть віддав наказ: на всіх кораблях проводити обшук. Знайдену книгу відбирали, переписували, але власникові повертали копію.

Цікаво знати

Найдостовірніші копії трагедій Есхіла, Софокла та Еврипіда зберігалися в Афінах. Птолемей попросив ці рукописи, щоб звірити з ними рукописи своєї бібліотеки. Афіняни дали їх під величезну заставу. Але Птолемей передав рукописи в свою бібліотеку, а афінянам повернув копії. Він вважав за краще втратити заставу.

Царі запрошували в Александрію кращих вчених і поетів з усього світу. Тут працювали Аристарх, Архімед, Евклід, Ератосфен та інші. Але не всі вчені приймали запрошення єгипетських царів. Один поет назвав Мусей кліткою для Муз. Він порівнював життя вчених в Александрійському Мусеї з життям птахів у клітці, адже під контролем Птолемеїв вони не були вільними.

(Слайд 11) Ще одним чудом елліністичного світу була триступінчаста гробниця царя Мавсола (Мавзолей), яку увінчувала колісниця, запряжена четвіркою коней.

(Слайд 12) Шедевром був також Колос Родоський — гігантська, близько 36 м заввишки, статуя бога Сонця Геліоса на о. Родос в Егейському морі. Двадцять років знадобилося, щоб побудувати це диво. Але воно було зруйновано землетрусом, як і Александрійський маяк.

(Учитель підбиває підсумки вивченого матеріалу, називаючи Сім чудес елліністичного світу: Єгипетські піраміди, Сади Семіраміди, скульптура Зевса Олімпійського, храм Артеміди в Ефесі, Колос Родоський, Мавзолей у Галікарнасі.)

4. Елліністичне мистецтво

Розповідь учителя

Мистецтво елліністичних держав продовжувало грецькі традиції. Сюди приїжджали чудові майстри з Еллади, але в III—II ст. до н. е. характер грецького мистецтва вже змінився.

Архітектурні споруди цього часу відрізняються більш грандіозними розмірами і пишністю оздоблення. їх, як і раніше, прикрашали колонами. Але на зміну доричним та іонійським приходять більш ошатні коринфські колони, увінчані вгорі подобою квітки.

Елліністичні скульптори прагнули вже не просто відтворення ідеального образу громадянина або людини взагалі, як це було раніше. Вони намагалися надавати своїм роботам портретної схожості з людиною, з якої вони створювалися. Крім того, їм було притаманне зростання інтересу до внутрішнього духовного світу людини.

Найбільш видатними серед скульпторів цієї епохи стали (Слайд 13) Пракситель («Афродіта Кнідська», «Гермес із малюком Діонісом»), (Слайд 14) Скопас («Галл, що вмирає», «Галл, що вбиває дружину і себе», «Фриз вівтаря Зевса у Пергамі» тощо) та (Слайд 15) Ліссіп («Апоксіомен», «Гермес, що відпочиває», статуя Зевса в Таренті). Створювали вони і статуї, орієнтуючись на смаки забезпечених людей, які вбачають у творах мистецтва предмет милування. Намагаючись передати красу людського тіла, скульптори дедалі частіше зображали фігури богів і богинь оголеними. Вони підкреслювали цим досконалість їхніх тіл, які могли б викликати захоплення і служити взірцем для наслідування. Особливо багато в цей час з’являється зображень оголеної Афродіти — символу любові і жіночої краси. Ними прикрашали будинки багатих людей, царські палаци.

Справжнім та неперевершеним шедевром елліністичного мистецтва є статуя Афродіти Мілоської роботи скульптора Агесандра. У цій чудовій скульптурі гармонійно поєднуються ідеальна жіноча краса і життєвість. Здається, статуя ось-ось зрушить і зійде зі свого п’єдесталу.

(Слайд 16) Ще одним чудовим твором елліністичної скульптури є статуя Ніки-Перемоги з острова Самофракія, яку створив Піфократ. Незважаючи на те що статуя погано збереглася, вона досі справляє приголомшливе враження. Митцю вдалося передати в мармурі відчуття швидкого руху і переможного пориву.

(Слайд 17) Художньою виразністю вражає скульптурна композиція «Лаокоон та сини», яку створили скульптори Агесандр, Полідор та Атенодор.

Поєднання досягнень грецької науки та культури з досягненнями країн Стародавнього Сходу сприяло піднесенню науки і мистецтва в елліністичних державах.

Робота з ілюстративним матеріалом (Слайди 18, 19)

Учитель демонструє учням зображення гробниці царя Мавсола в Галікарнасі і пропонує їм визначити, які її архітектурні елементи є наслідком використання традицій архітектури Стародавнього Сходу, а які — Стародавньої Греції.

IV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ

Бесіда за запитаннями (Слайд 20)

1. Імена яких видатних діячів елліністичної культури вам відомі?

2. Яке місто можна вважати символом еллінізму?

3. Назвіть чудеса елліністичного світу.

4. Чому елліністичні держави мали суттєві відмінності у своєму розвитку?

Творче завдання (Слайд 21)

Порівняйте мистецтво класичної Греції V ст. до н. е. з мистецтвом елліністичних держав. Що в них було спільного, а що — відмінного?

V. ПІДСУМКИ УРОКУ

Висновок (Слайд 22)

Еллінізм є важливим етапом розвитку античного світу. Завдяки завоюванням Александра Македонського відбулось поєднання еллінської та східних культур, що зумовило піднесення новоутворених елліністичних держав.

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Опрацюйте матеріал відповідного параграфа підручника.

2. Складіть розповідь від імені мандрівника, який відвідав Александрію Єгипетську.

3. Наведіть приклади, які підтверджують, що еллінізм — це зустріч Сходу і Заходу.