Всесвітня історія. Історія України (інтегрований курс). 6 клас: розробки уроків до підручника О. В. Гісема та О. О. Мартинюка

УРОК № 39

Тема. Господарство і повсякденне життя у Стародавній Греції.

Мета: скласти уявлення про господарське і повсякденне життя у Стародавній Греції; пояснити терміни і поняття теми; формувати навички роботи з текстом підручника та історичними джерелами; виховувати толерантне ставлення до звичаїв і традицій інших народів.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: підручник, ілюстративні матеріали.

Основні терміни та поняття: хітон, гіматій, пеплос.

Хід уроку

І. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Учитель знайомить учнів із темою та основними завданнями уроку.

II. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ

Бесіда за запитаннями

1. Що таке рабство? Які види рабства існували в Греції?

2. Який суспільний лад існував в Афінах під час правління Перікла?

3. Який період в історії Афін було названо «золотою добою»?

4. Між якими двома містами Аттики було збудовано Довгі стіни?

5. Які грецькі держави вели боротьбу під час Пелопоннеської війни?

6. Яка держава здобула перемогу в Пелопоннеській війні?

III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Житло

Розповідь учителя

(Супроводжується демонструванням відповідних ілюстрацій.)

Якби ми опинилися на вулиці давньогрецького міста, то здивувалися б, наскільки вона відрізняється від звичних нам міських вулиць. На вулицю не виходило жодного вікна — тільки гладкі стіни одно- і двоповерхових будинків із дверима. У центрі будинку перебував відкритий дворик.

Житло греків було дуже простим. Будинок складався з двох частин: чоловічої й жіночої. Через ворота входили до передпокоїв, з обох боків від яких розташовувалися господарські приміщення. Далі — головна зала чоловічої половини з колонами. Посередині в ній стояв вівтар, присвячений Зевсу. Із боків до нього приєднувалися кімнати чоловіків. Коридор навпроти головного входу вів до жіночої половини. Вона також мала залу з колонами та кімнати для жінок. За нею — приміщення для рабів та слуг. Якщо будинок мав два поверхи, то на другий поверх вели східці. На другому поверсі були кімнати для гостей та рабів. Тільки верхній поверх мав вікна, а нижній освітлювався через двері. Стіни білили як ззовні, так і всередині. Підлога була земляна, глиняна, інколи кам’яна. Деякі будинки мали опалення, каналізацію. В Афінах, на відміну від країн Стародавнього Сходу, розкіш не була модною.

Вчені багато дізналися про побут греків із малюнків на вазах. Нечисленні меблі були простими. Основне місце в будинку займали ложа. Ложе являло собою дерев’яну раму на невисоких ніжках. Зверху клали сінник. На цих ложах греки їли напівлежачи і спали. Столи були низькими і маленькими. Господар будинку сидів на почесному місці — в кріслі, жінки — на стільцях із вигнутими спинками. Розповсюдженими були лавки з широко розставленими ніжками, іноді складні. Шаф тоді не було. Постільну білизну та одяг зберігали в дерев’яних скринях. Дрібні предмети розвішували на стінах. Кімнати освітлювалися масляними світильниками з глини, бронзи або срібла. Греки користувалися зазвичай глиняним посудом.

Будинки багатіїв були більшого розміру, оздобленішими і багатшими. Підлогу вкривала мозаїка, стіни прикрашав розпис. Багаті люди мали гарний посуд із золота та срібла.

Розповідь учителя

(Супроводжується демонструванням відповідних ілюстрацій.)

Грецький одяг був також простим: носили сорочки (хітони) і накидки (гіматії), або плащі. Одяг виготовляли із цілого шматка лляної або вовняної тканини, пізніше — бавовняної. Чоловіки вдягали короткі або довгі хітони, жінки — довгі, до п’ят, легкі, прикрашені вишивкою та золотом хітони (пеплос). Зазвичай жінки самі шили одяг. Хіба що святкові сукні з розкішних, розшитих візерунками тканин виготовляли ремісники.

Грецький одяг складався з двох основних частин: нижнього одягу, подібного до сорочки, та накидки або плаща. Ані сорочка, ані накидка не викроювалися, а виготовлялися з цілої тканини, яка мала форму довгастого чотирикутника. Усі зміни, яких зазнавав грецький одяг, стосувалися лише його прикрас, матеріалу, розмірів, але спосіб виготовлення залишався незмінним від найдавніших часів.

Виходячи на вулицю, поверх хітона чоловіки надягали подобу плаща. Верхнім одягом жінки служив шматок тканини, яким вона майстерно намотувалася, часто накидаючи його на голову. Ґудзиків, як і кишень, греки не знали, тому широко користувалися різними шпильками і пряжками.

Чоловіки в Греції покривали собі голову тільки для захисту від дощу і сонця, наприклад у дорозі або в театрі під час вистав, що тривали протягом дня. Жінки носили головний убір виключно як прикрасу.

Жінки часто використовували білила, рум’яна, ароматичні олії, що замінювали їм парфуми.

3. Взуття

Розповідь учителя

(Супроводжується демонструванням відповідних ілюстрацій.)

Взуття греків було різноманітним: у чоловіків — сандалі, півчобітки і чоботи, у жінок — сандалі, туфлі та високі черевики.

Сандалі, що складалися з простої підошви, підв’язаної ременем, були щоденним взуттям для дому та виходу. Сандалі, які мали більш вишуканий вигляд, взували, збираючись у гості або на громадські збори. Черевики були двох видів: низькі, що закривали тільки ступню, і високі, які заходили за щиколотку. До того самого розряду взуття належали і крепідіс та ендромідіс. Перші часто підбивалися цвяхами. А високі чоботи, схожі на ассирійські, були переважно взуттям мисливців та мандрівників і взувалися поверх панчіх. Утім, простолюдини та пастухи також часто носили високе взуття.

4. Свята та дозвілля греків Розповідь учителя

Чотири рази на рік у Греції проходили свята, присвячені богу Діонісу. У містах та селах відбувалися святкові процесії, люди танцювали, співали пісні на честь Діоніса, зображали козлоногих сатирів — супутників Діоніса.

Вуличні процесії перейшли на спеціальні майдани — театри. Театральні вистави тривали протягом чотирьох днів від ранку до ночі. Гроші на відвідування театрів давала держава. У дні вистав ніхто не працював, усе доросле заселення, крім рабів, було присутнє в театрі. Жінкам заборонялося дивитися комедії: жарти в них були занадто грубими.

Вільний час чоловіки проводили поза домом. Вони збиралися в невеличкі компанії, відвідували лазні, стадіони, зали для вчених бесід. Займалися спортивними вправами, брали участь у суперечках, розважалися бенкетами.

5. День афінського громадянина

Колективна робота з підручником

Учні самостійно опрацьовують відповідний матеріал підручника, визначаючи особливості розпорядку дня афінських громадян.

Результати роботи учнів учитель систематизує й уточнює, використовуючи наведений матеріал.

Додаткова інформація

Греки зазвичай вставали рано, на світанку. Перший сніданок був дуже скромним: кілька шматочків хліба, намочених у вині. Потім громадяни вирушали на головну міську площу — агору.

Агора — центр торгівлі. Селяни привозили сюди боби, горох, цибулю, часник, маслини, інжир, виноград та інші овочі і фрукти, яйця, курей, м’ясо. Ремісники виставляли одяг і взуття, посуд і світильники, сокири і серпи, зброю і прикраси.

Придбавши необхідне, громадянин прямував в іншу частину агори, де розміщувалися всі головні будівлі міста — суд, архів і т. д. Всюди тут стояли статуї богів, атлетів, знаменитих людей. Тут же можна було прочитати тексти законів, які пропонувалися для обговорення на найближчому засіданні народних зборів. Друзі та знайомі обмінювалися на агорі новинами, міркували про справи.

Вечорами греки часто ходили в гості. Вони були людьми товариськими та гостинними. «Людина людині — божество», — стверджувало прислів’я. Процес вживання їжі наодинці, за словами одного письменника, — це не обід, а годівля.

Гості укладалися на ложа напівлежачії. Перед кожним ложем стояв окремий столик із частуванням: рибою та м’ясом зі всілякими овочами та приправами. Ложками користувалися рідко, вилок не було. їли руками, які витирали хлібним м’якушщем або спеціально приготованим тістом. У кінці трапези подавали солодкі пиріжки, мигдаль і фрукти.

Тоді ще не знали ні чаю, ні кави, ні какао, ні пива. Пили тільки вино, змішане з водою: наливали в чашу одну частину вина і дві частини води або порівну вино і воду. Пити нерозбавлене вино, на думку греків, означало варварську поведінку.

Після їжі прикрашали голови вінками, чаші наповнювали вином, і починалася розмова на різні теми. Це могла бути серйозна суперечка про політику чи з філософії. Але найчастіше люди просто приємно проводили час: грали на лірі, читали вірші, розповідали веселі історії, загадували загадки. Присутніх розважали музиканти, танцюристи, акробати.

По-іншому жили бідні громадяни. Аристофан описує, як бідняки починали свій день: «Після півневої ранкової пісні прокидаються всі на роботу — ткачі, пічники, кушніри, борошномели, гончарі, столяри, малярі...». Ці люди не проводили весь ранок на агорі, не вели філософських розмов. Основною їжею бідняків були ячмінна юшка і коржі з ячмінного борошна, дрібна рибка, дешеве вино.

IV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ

Гра «По одному слову»

Правила гри. Учні повинні скласти розповідь за вивченою темою всім класом. Під час гри кожен шестикласник має сказати по одному слову так, щоб зрештою утворилася зв’язна розповідь. Один з учнів записує її на дошці. Діти називають слова по черзі ланцюжком (у процесі гри кожен повинен сказати декілька слів). Той учень, який довго думає або каже недоречне слово, пропускає хід, за що не отримує балів. Для активізації роботи класу вчитель, який виконує роль ведучого, може перервати ланцюжок і попросити учнів з іншого кінця класу продовжити.

V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Опрацюйте матеріал відповідного параграфа підручника.

2. У групах підготуйте виставу про день громадянина Афін:

1) заможного;

2) бідного.