Всесвітня історія. Історія України (інтегрований курс). 6 клас: розробки уроків до підручника О. В. Гісема та О. О. Мартинюка

УРОК № 34

Тема. Об'єднання Аттики. Завершення формування Афінського поліса.

Мета: визначити особливості державної діяльності Драконта, Солона, Пісістрата та Клісфена; характеризувати основні ознаки поліса як форми державності; застосовувати на пояснювати на прикладах терміни й поняття «ареопаг», «архонт», «реформи», «олігархія», «остракізм»; розвивати вміння учнів порівнювати історичні явища; виховувати повагу до історичного минулого людства.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: підручник, атлас, таблиця, стінна карта «Стародавня Аттика», ілюстративні матеріали.

Основні терміни та поняття: ареопаг, архонт, реформи, олігархія, остракізм.

Основні дати: 621 р. до н. е. — створення законів Драконта; 594—560 рр. до н. е. — реформи Солона; 537—527 рр. до н. е. — тиранія Пісістрата.

Хід уроку

І. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Учитель знайомить учнів із темою й основними завданнями уроку.

II. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ

ВАРІАНТ 1

Обговорення учнівських есе за темою «Цивілізаційний вплив Великої грецької колонізації на українські землі».

ВАРІАНТ 2

Бесіда за запитаннями

1. Якими були причини грецької колонізації?

2. Якими були відносини між колоніями та метрополіями? Між колоніями та сусідніми народами?

3. Поясніть на прикладах значення слів «колонія», «колонізація», «метрополія», «емпорій».

4. Яким було значення грецької колонізації для греків та інших народів?

5. Чому грецька колонізація мала мирний характер?

6. Чи правильним є твердження, що колонія — це батьківщина, яку люди створили самі для себе?

III. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Бесіда за запитаннями

1. Покажіть на карті Аттику. Опишіть її географічне положення.

2. Якими були природні умови Аттики?

3. Хто такі демос та аристократія?

IV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Дидактична гра «Шість запитань»*

Дидактична гра сприятиме активізації роботи учнів впродовж розгляду нового матеріалу.

1. Виникнення Афінської держави. Закони Драконта

Розповідь учителя

У Середній Греції розташована область Аттика, у якій і виникла Афінська держава. У західній частині Аттики є рівнина, де можна було займатися землеробством. Решта області була гористою, де її жителі розводили овець, кіз, свиней. Для вирощування зернових культур земля Аттики була малопридатною. Тому афіняни віддавали перевагу вирощуванню винограду й оливкових дерев, а зернові купували чи обмінювали в сусідів.

Бідна для землеробства земля Аттики була багатою на глину, мармур, залізо, срібло, що сприяло розвитку різноманітних ремесел.

Головним містом Аттики було місто Афіни, одне з найстаріших міст Європи. Місто заснувало поселення, що виникло на пагорбі посеред рівнини. Круті схили пагорба були природним захистом для населення від ворогів, піратів. Побудовані згодом стіни перетворили поселення на справжню фортецю — акрополь.

Цікаво знати

У міфах розповідається, що коли було збудовано місто, але воно ще не мало своєї назви, про право бути його покровителем вели суперечку бог Посейдон і богиня Афіна. Боги вирішили присудити перемогу тому,

* Правила гри наведено в розробці уроку № 8.

чий подарунок для міста буде найбільш цінним. Посейдон ударив тризубом по скелі та з’явилося джерело води, але вода в ньому виявилася солоною, бо Посейдон був покровителем морів. Тоді Афіна встромила свого списа в землю, із якого виросло оливкове дерево. Усі визнали подарунок Афіни ціннішим, і місто було названо на її честь. Афіняни прославляли свою покровительку, будуючи на її честь храми та статуї.

Місто швидко зростало, йому було тісно на пагорбі, й афіняни почали будувати свої помешкання біля його підніжжя. Центром міського життя була ринкова площа — агора, де відбувалася жвава торгівля.

Вільне населення Афін, як і в решті грецьких полісів, складалося із селян, ремісників і знаті. Знатні люди називалися аристократами («кращі», «благородні»). Завдяки своєму походженню вони тримали у своїх руках управління полісом (деякі знатні роди вели свій родовід від богів, героїв, стародавніх царів).

Представники знатних родів утворювали ареопаг — раду знаті, яка опікувалася всіма справами міста. Ареопаг обирав щороку дев’ять правителів — архонтів, які безпосередньо здійснювали владу (жрець, полководець, «міністр», шість суддів).

Усі незнатні громадяни незалежно від того, бідні вони чи багаті, називалися демосом, тобто народом. Демос був невдоволений усевладдям аристократів і прагнув також брати участь в правлінні державою.

Всевладдя знаті давало їй змогу всі суперечки вирішувати на свою користь, навіть інколи порушуючи сталі звичаї. Такий стан обурював народ, який вимагав записати стародавні звичаї, щоб судді розв’язували справи не так, як їм заманеться, а відповідно до закону.

У 621 р. до н. е. архонт Драконт нарешті склав писані закони, але вони містили не лише норми стародавніх звичаїв. До існуючих законів правитель додав багато своїх. Багато з них можуть здатися дивними для сучасних людей. Так, наприклад, тварину або якийсь предмет можна було судити так само, як і людину. Якщо собака покусав або бик забодав людину, вони підлягали вигнанню за межі Аттики, так само як черепиця, що випадково впала на голову й забила людину.

Головною заслугою Драконта було те, що йому вдалося покласти край кривавій помсті. Тобто всі справи про вбивства вирішувалися в суді, а не родичами загиблого, які мстилися кривдникам.

Закони Драконта вважали «писаними кров’ю», тому що навіть за найменший злочин, наприклад дрібну крадіжку, передбачалася смертна кара. Коли Драконта запитували, чому його закони такі суворі, він відповідав, що «ні більшого, ні меншого покарання він вигадати не зміг».

І дотепер занадто суворі покарання, заходи називають драконівськими. Тим не менше, греки вважали, що краще погані закони, яких дотримуються, аніж добрі, які не виконуються.

2. Реформи Солона

Колективна робота з підручником

Учні самостійно опрацьовують відповідний матеріал підручника, визначаючи особливості реформ Солона. Учитель систематизує й доповнює результати роботи учнів, використовуючи наведений матеріал.

Додаткова інформація

Жорстокі закони, хоч і дещо впорядкували життя в Афінах, але не вирішували проблеми. Боротьба між демосом та аристократією тривала. Аристократи, користуючись своїм становищем, усілякими способами забирали землю в селян, а їх за борги перетворювали на рабів. Ситуація стала загрозливою і могла вибухнути народним повстанням. Було прийнято рішення обрати правителя, який би примирив демос з аристократією.

У 594 р. до н. е. першим архонтом було обрано Солона, людину знатного походження, але яка користувалася повагою й довірою в демосу за чесність і порядність. У молоді роки він був купцем, побував у багатьох країнах, писав вірші та був досить веселою людиною.

Солон провів реформи для демосу та в управлінні державою. Було полегшено становище селян, скасовано боргове рабство та борги, знищено боргові камені, звільнено від рабства тих, хто потрапив туди за борги. Частина селян разом зі свободою отримала назад свої землі. Відтепер заборонялося брати в рабство афінян за борги. У господарствах багатіїв могли працювати лише раби-чужинці.

Реформи Солона підривали політичне панування знаті, тепер політичні права залежали не від знатності, а від розміру майна.

Усе чоловіче населення — уродженці Аттики — вважалися громадянами Афінської держави.

Усе населення Афін Солон розділив на чотири групи залежно від розміру їхнього майна та прибутків. До першої та другої груп входили найбагатші люди, до третьої — середняки, до четвертої — бідняки (фети). Усі чотири групи мали право брати участь у відроджених народних зборах і у створеному народному суді. Але найвищі посади в державі обіймали представники тільки першої групи. До ради чотирьохсот мали право обиратися представники перших трьох груп. Суддями можна було обирати будь-кого з усіх чотирьох груп.

Перші три групи мали служити у війську важкоозброєними воїнами та вершниками. Четверта група повинна була нести службу під час війни в легкій піхоті або матросами на кораблях.

До жодної групи не входили люди, що за своїм походженням не вважалися афінянами, а також раби. Вони не були допущені до управління державою.

Реформи Солона прославили його як засновника афінської демократії, тобто народовладдя. Сам він дуже пишався тим, що йому вдалося примирити аристократію з демосом.

РЕФОРМИ СОЛОНА (594—560 рр. до н. е.)

Реформа

Зміст

Заборона боргового рабства та скасування всіх боргових зобов'язань

Громадян Афін не можна було продавати в боргове рабство

Реорганізація державних органів влади

Вищим органом влади стали народні збори — еклесія, у яких мали право брати участь чоловіки, що досягли 20 років.

Рада старійшин (ареопаг), що обиралася з аристократів, стала розглядати важкі злочини та контролювати роботу чиновників.

Була створена рада чотирьохсот (буле), яка обиралася народними зборами, виконувала роль чиновників і готувала справи для обговорення на народних зборах.

Запроваджено суд присяжних (гелія). Присяжним міг стати громадянин, що досяг 30 років. На рік обиралося 6 тис. присяжних

Суспільний поділ населення

Усе населення Аттики було поділено на чотири групи за кількістю мір зерна, оливкової олії чи вина, яку мав господар. Перші три групи (п'ятисотмірники, вершники, зевгіти) мали право голосу та обіймати урядові посади, натомість у війську мали служити вершниками й важкоозброєними піхотинцями. Ті, хто мав менше ніж 200 мір, належали до четвертої групи — фетів. Вони мали право голосувати, але не могли обіймати державні посади. У війську служили легкоозброєними піхотинцями або веслярами на кораблях

Здійснивши перелічені заходи, Солон узяв обіцянку з афінян упродовж десяти років дотримуватися його законів, а сам вирушив у подорож та оселився на острові Кіпр.

Реформи Солона сприяли подальшому розвитку Аттики, заклали основи їх демократичного устрою.

3. Тиранія Пісістрата. Реформи Клісфена

Розповідь учителя

Через 30 років від початку правління Солона в Афінах знову почалися заворушення. Знать не хотіла ділитися владою з незнатними, селяни виступали за розподіл панських земель. Заможний землевласник, родич Солона, Пісістрат став на захист селян та бідних громадян. Він прагнув за допомогою народу стати на чолі Афінської держави. Йому це вдалося, і від 537 до 527 р. до н. е. в Афінах установилася тиранія Пісістрата. Пісістрат виступав проти багатих аристократів, і деякі з них були змушені залишити країну. Їхні землі було розподілено між селянами. Значення тиранії полягало в тому, що в полісах родова знать була позбавлена своїх привілеїв. Для здобуття прихильності купців Пісістрат заволодів важливим торговельним шляхом з Егейського в Чорне море. Він сприяв розвитку ремесел і торгівлі, запровадив свято на честь бога Діонісія та театральні вистави. Але інтереси полісного колективу не збігалися з осо

бистими інтересами тиранів, що прагнули встановити одноосібну та спадкову владу. Після смерті Пісістрата його син Гіппій став правити жорстоко, як і більшість тиранів. Тирани перестали бути народними захисниками, тому їх вигнали з міст-держав, і в 510 р. до н. е. тиранію було повалено.

На народних зборах, що були скликані, першим архонтом було обрано Клісфена. Для того щоб уникнути встановлення тиранії в Афінській державі, Клісфен запропонував закон про остракізм — вигнання, заслання. Щорічно громадяни збиралися для того, щоб визначити, чи немає серед них людей, які становлять собою загрозу для всіх. Усім роздавалися черепки посуду (остракони), і кожен міг написати ім’я тієї людини, яка видавалася небезпечною. Якщо на одному й тому самому імені сходилося багато людей, то цю людину виганяли з міста на десять років. Вигнання шляхом остракізму вважалося почесним, майно не конфісковувалося, його родину не виселяли. Через визначений термін вигнанець міг повернутися та користуватися правами громадянина.

Було проведено реформу виборчого права: тепер усі громадяни мали рівні політичні права незалежно від свого майнового стану.

Клісфен запропонував проводити виборчі збори не за родами, а за місцем проживання. Тим самим він ліквідував залишки родоплемінних відносин і поділив Аттику не за родовими ознаками, а за територіальними. Разом стали збиратися сусіди одного селища чи частини міста. Тепер родова знать не мала змоги впливати на залежних від неї людей. Усі вважалися рівними в державі. Найголовніші питання вирішувалися на загальних зборах громадян, на яких кожен мав право висловити власну думку. Виборчі посадові особи повинні були звітувати перед народом.

Реформи Клісфена остаточно утвердили демократичний устрій в Афінах.

V. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ

ВАРІАНТ 1

Обговорення результатів виконання учнями завдання до дидактичної гри, отриманого перед початком розгляду нового матеріалу.

ВАРІАНТ 2

Бесіда за запитаннями

1. Яким заняттям сприяли природні умови Аттики?

2. Який подарунок зробила Афіна місту? Чому саме такий?

3. Що таке поліс?

4. Яка система управління існувала в Афінах?

5. На які соціальні групи поділялося населення Аттики?

6. Чим була зумовлена поява законів Драконта?

7. Що спричинило здійснення реформ Солоном? Коли це відбулося?

8. Які реформи були проведені Солоном?

9. Які реформи були здійснені архонтом Клісфеном?

VI. ПІДСУМКИ УРОКУ

Учитель стисло нагадує учням провідні ідеї матеріалу, розглянутого на уроці.

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Опрацюйте матеріал відповідного параграфа підручника.

2. Підготуйтеся до практичного заняття (за рекомендаціями вчителя).

3. Творче завдання. Підготуйте повідомлення або презентацію про життя та звичаї спартанців.