Всесвітня історія. Історія України (інтегрований курс). 6 клас: розробки уроків до підручника О. В. Гісема та О. О. Мартинюка

УРОК № 32

Тема. Становлення грецьких полісів.

Мета: охарактеризувати процес становлення полісної системи в Стародавній Греції; визначити причини й результати боротьби між аристократією та демосом; з'ясувати особливості встановлення тиранії в грецьких полісах; пояснювати та застосовувати на прикладах терміни й поняття «поліс», «громадянин», «демос», «аристократія», «тиранія»; розвивати вміння визначати причинно-наслідкові зв'язки між історичними явищами; виховувати повагу до першопочатків демократичних цінностей.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: підручник, атлас, стінна карта «Стародавня Греція», ілюстративні матеріали.

Основні терміни та поняття: поліс, громадянин, демос, аристократія, тиранія.

Основні дати: VII ст. до н. е. — установлення перших у Стародавній Греції ознак тиранії.

Хід уроку

І. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Учитель знайомить учнів із темою й основними завданнями уроку.

II. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ

ВАРІАНТ 1

Дидактична гра «Хто останній — той перемагає»*

Для гри використовуються запитання з варіанта 2 перевірки домашнього завдання, наведеного нижче.

ВАРІАНТ 2

Бесіда за запитаннями

1. Якими були особливості Мінойської цивілізації?

2. Археологи виявили, що поселення в Стародавньому Криті не мали оборонних стін. Поміркуйте, чому.

3. Як історія Мікенської та Мінойської цивілізацій відображена в грецьких міфах?

4. Чому Мікени називають «золотими»?

5. Про що свідчать могутні укріплення міст ахейців?

6. Чи можна вважати міфи історичними джерелами?

7. У яких випадках можна вжити крилатий вираз «нитка Аріадни»?

8. Складіть схему управління ахейських міст-палаців.

9. Які риси Мінойської цивілізації були сприйняті Мікенською цивілізацією?

10. Яке значення для Ахейської цивілізації мало знайомство із цивілізацією Криту?

11. Чому дорійці змогли перемогти цивілізованих ахейців?

III. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Бесіда за запитаннями

1. Що таке держава?

2. Якими були особливості державної організації в країнах Стародавнього Сходу?

IV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ Дидактична гра «Три речення»**

Участь учнів у дидактичній грі сприятиме активізації їхньої уваги під час розгляду нового матеріалу.

1. Поява полісів. Нові явища в господарському розвитку

Розповідь учителя

Після занепаду Мікенської (Ахейської) цивілізації та вторгнення дорійців розпочався Полісний період в історії Стародавньої Греції.

* Правила проведення гри наведені в розробці уроку № 6.

** Правила проведення гри наведені в розробці уроку № 3.

Після дорійської навали історія Греції мовби почалася заново. Колишні міста та царські палаци руйнувалися й заростали травою, а на їхніх місцях з’являлися нові поселення.

Побут греків став простішим. Кожна сім’я самостійно забезпечувала себе всім необхідним для життя: їжею, одягом, знаряддями праці. Населення жило в укріплених селищах. Згодом з окремих поселень виникали міста, які об’єднували навколо себе прилеглу сільську округу. Таким чином виникали міста-держави — поліси.

В Елладі найсильнішими вважалися міста-держави Афіни та Спарта, найбагатшим — Коринф, а найбільшим і найкрасивішим — Мілет.

Робота з термінами та поняттями

Поліс — місто-держава, община громадян із власними органами управління, законами, армією, судом.

Занепад Греції після дорійської навали тривав довго. Але з поширенням заліза в VIII ст. до н. е. розпочався її швидкий розвиток, у якому Греція обігнала країни Стародавнього Сходу.

Хлібороби, використовуючи залізні знаряддя, стали краще обробляти ґрунт і отримувати великі врожаї. Знову з’явилися різноманітні ремесла.

Селяни почали продавати на ринку надлишки продуктів — вино, овочі, фрукти. Їх купували ремісники, які також продавали свої вироби на ринку. Так люди знову почали торгувати. Розвивається й міжнародна торгівля. Важливим для розвитку торгівлі стало використання монет. Греки дуже швидко перейняли це корисне нововведення лідійців, які вигадали їх у VII ст. до н. е. Тепер торгувати стало набагато простіше. Кожний поліс карбував власну монету з яким-небудь зображенням. Часто на монеті містилася назва поліса.

У VIII—VI ст. до н. е. важливого значення набуло кораблебудування. Греки навчилися будувати добрі кораблі.

Греки запозичили у фінікійців алфавіт і переробили його таким чином, що навчитися читати й писати стало досить легко. У Греції грамотних людей було набагато більше, ніж у країнах Стародавнього Сходу.

2. Народження громадян. Боротьба між аристократією та демосом

Колективна робота з підручником

Учні самостійно опрацьовують відповідний матеріал підручника, визначаючи особливості формування громадян грецьких полісів і боротьби між аристократами та демосом. Учитель систематизує й доповнює результати роботи учнів, використовуючи наведений матеріал.

Додаткова інформація

Усе населення поліса складало колектив, кожний член якого був громадянином. Громадянин мав права й обов’язки.

Громадянином був корінний житель, який мав у власності землю та брав участь в управлінні полісом. Почесним обов’язком громадянина був захист вітчизни, він був воїном. Крім громадян, у полісі зазвичай жили іноземці, кількість яких із часом збільшувалася. Вони не брали участі в управлінні полісом, не мали права володіти землею й тому найчастіше займалися ремеслом і торгівлею.

Кожний поліс був незалежною державою. Уся Греція складалася з безлічі таких незалежних держав.

Роздробленість Греції становила важливу рису її стародавньої історії.

Поліси були дуже невеликими. Житель поліса міг уранці вийти за міські стіни, прийти на свою дільницю попрацювати, а ввечері повернутися додому. Невеликою була й кількість населення поліса. Зазвичай усі знали одне одного в обличчя.

Основна частина населення жила в місті. Місце для нього зазвичай вибирали таке, де був високий пагорб. На пагорбі розташовувався акрополь. Тут будували храми богів і жили правителі. Біля підніжжя пагорба розташовувалися будинки громадян і ринкова площа — агора.

Із розвитком полісів відбуваються важливі зміни у військовій справі. Раніше тільки знать мала бронзове озброєння, яке коштувало дорого. Завдяки поширенню заліза озброєння воїна стало дешевшим. Тому тепер кожен міг придбати його. Основна частина війська поліса складалася з важкоозброєних піхотинців, які називалися гоплітами (від грецького слова «гоплон» — озброєння).

Панцир захищав груди й спину, а голову — шолом. Поножі вкривали ноги до колін. Найчастіше гопліти воювали босоніж. Щит зазвичай був великим і круглим.

Коли гопліти йшли в бій, то шикувалися особливим чином. Кілька сотень людей вишикувалися в ряд — один поруч з іншим, плечем до плеча; інші воїни ставали за ними точно так само, у потилицю одне одному, і так далі. Таких рядів зазвичай було шість-вісім. Цей стрій називався фалангою. Головне завдання воїна в бою полягало в тому, щоб не порушити стрій. Фаланга мала силу, поки стрій воїнів не був прорваний. Краї фаланги в бою прикривалися кіннотою, яка стає самостійним родом військ.

Уся влада в полісах перебувала в руках знаті, яка вважала себе кращою за інших. Така влада називалася аристократією (грецькою слово «аристократія» означає «влада кращих»). Знать засідала в раді. Коли відбувалися збори всього народу — демосу (грецькою «демос» означає «народ»), то думка аристократів мала більше значення, ніж думка пересічних жителів. Зазвичай знатні люди вважали своїми предками богів і стародавніх царів та думали, що це виправдовує їх панівне становище. До простого народу вони ставилися з презирством і називали його натовпом.

Раніше знать мала право на владу, оскільки тільки аристократи були справжніми воїнами, що захищали поліс. Але потім усі жителі поліса стали битися в одному строю з аристократами. Селяни міркували: якщо вони рівною мірою проливають кров у боротьбі за рідний поліс, то так само повинні мати й рівні права в управлінні ним. Із розвитком ремесла й торгівлі в полісі посилюється вплив купців і ремісників. Вони вважали, що їхнє багатство також дає їм право брати участь в управлінні полісом.

Але знать не хотіла ділитися ні з ким своїми правами. У багатьох полісах у той час йшла боротьба між аристократами та демосом. Іноді вона навіть перетворювалася на справжню війну. Яскраво змалював ненависть знаті до демосу поет Теогнід (він належав до знаті):

Міцно п’ятою топчи пустодушний народ, нещадно Гострою палицею коли, тяжким мечем зарубай!

3. Тиранія

Розповідь учителя

Розбіжності між народом і знаттю в деяких полісах приводили до тиранії, тобто до встановлення влади тирана. Тирани жорстоко розправлялися зі знаттю, цілими сім’ями виганяли їх із міста, багатьох убивали.

Найперше тиранія встановилася в VII ст. до н. е. в Сикіоні, Коринфі, Мегарі, пізніше, у VI ст. до н. е., — в Афінах.

Тиранія в Коринфі набула значного розмаху, особливо за правління Періандра, і протрималася близько 70 років (657—580 рр. до н. е.). За цей час місто значно зміцніло й розквітло. Набули розвитку ремесло, торгівля та кораблебудування. Саме в Коринфі було створено трієру, водотоннажність якої сягала 50—60 т. Коринфяни винайшли корабельний якір.

На острові Самосі владу захопив тиран Полікрат. Його правління, як і правління більшості тиранів, сприяло розквіту міста. Відбулося політичне об’єднання острова, було створено великий воєнний флот, споруджено водогін, зручну корабельну гавань і фортечні мури навколо міста Самос.

Одноосібна влада тиранів викликала ненависть у родової знаті. На противагу їй демос шукав захисту в тиранів від утисків багатіїв. Тиранія сприяла господарському розвитку грецьких міст на певному проміжку часу.

Але тирани зовсім не думали про благо народу, а прагнули тільки зміцнити свою владу. Вони боялися народу й не довіряли йому, оточували себе охоронцями. Тиранія встановилася в багатьох полісах. Але тирани не могли розв’язати суперечностей, що існували між народом і знаттю. Тому панували вони недовго. Перші поступки, які демос зміг вирвати в знаті, — це так звані писані закони. Спочатку судили за звичаєм, тобто так, як було заведено, як судили раніше. А суддями були аристократи, тому вони захищали аристократів. Демос вимагав, щоб закони були однаковими для всіх. А щоб їх застосовували правильно, закони слід було записати.

Зрештою в кількох грецьких державах створили й записали перші закони. У VII ст. до н. е. в Локрах, на півдні Італії, було ухвалено закони Залевка. А в місті Катани на Сицилії в VI ст. до н. е. це зробив законодавець Харонд.

Таким чином, завдяки запису законів почали обмежувати сваволю аристократів. Це був перший крок на шляху встановлення демократії, тобто влади народу («демократія» грецькою означає «влада народу»).

Робота з термінами та поняттями

Звичаєве право — використання традицій і звичаїв як законів при розв'язанні суперечливих питань.

Демос — незнатні трудові верстви громадян еллінської держави.

Аристократія (від грец. «аристос» — найкращий, «кратос» — влада) — влада родової знаті; суспільна верства, що посідає панівне становище.

V. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ

ВАРІАНТ 1

Обговорення результатів виконання учнями завдання до дидактичної гри «Три речення», отриманого на початку розгляду нового матеріалу.

ВАРІАНТ 2

Бесіда за запитаннями

1. Коли розпочався Полісний період в історії Греції? Чому він дістав таку назву?

2. Що таке поліс?

3. Чому жителів поліса називають громадянами?

4. Що сприяло господарському піднесенню Греції у VIII ст. до н. е.?

5. Якими є основні риси фаланги?

VI. ПІДСУМКИ УРОКУ

Учитель стисло нагадує учням провідні ідеї матеріалу, розглянутого на уроці.

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Опрацюйте матеріал відповідного параграфа підручника.

2. Творче завдання. Підготуйте повідомлення про одне з античних міст-держав Північного Причорномор'я та Криму — Ольвія, Пантікапей, Тіра, Херсонес.