Всесвітня історія. Історія України (інтегрований курс). 6 клас: розробки уроків до підручника О. В. Гісема та О. О. Мартинюка

УРОК № 3

Тема. Поява людини. Розселення людей по земній кулі.

Мета: скласти уявлення про основні теорії походження людини; визначати основні особливості й етапи антропогенезу та характеризувати процес появи людських рас; застосовувати та пояснювати на прикладах терміни й поняття «антропогенез», «дріопітек», «австралопітек», «пітекантроп», «неандерталець», «кроманьйонець», «раса»; розвивати вміння поєднувати інформацію з розповіді вчителя й підручника для набуття нових знань; виховувати в учнів повагу до представників різних рас.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: підручник, атлас, стінна карта «Виникнення людини та її розселення на Землі», таблиця. Основні терміни та поняття: антропогенез, дріопітек, австралопітек, пітекантроп, неандерталець, кроманьйонець.

Основні дати: близько 1 млн років тому — заселення пітекантропами території сучасної України; близько 40—30 тис. років тому — поява людей розумних, або кроманьйонців.

Хід уроку

I. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Учитель привертає увагу учнів до назви розділу І у підручнику — «Життя людей за первісних часів», інформує їх про початок вивчення першої навчальної теми, форми та методи роботи, проведення практичного заняття, узагальнення й тематичного оцінювання тощо. Після цього оголошує тему й основні завдання уроку.

II. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ

Бесіда за запитаннями

1. Що вивчає історія стародавнього світу?

2. Які джерела дають історикам повнішу інформацію про історію стародавнього світу?

3. Чому археологію іноді називають «історією, яка озброєна заступом»?

4. Як етнографія допомагає у вивченні історії?

5. Як здійснюється відлік часу в історії стародавнього світу?

6. До якого століття ви можете віднести сучасні дні, ураховуючи періодизацію, установлену археологами?

7. Для чого людство винайшло календар? Які системи літочислення вам відомі?

8. Що покладено в основу археологічної періодизації історії й чому?

III. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Бесіда за запитаннями

1. Для чого ми вивчаємо історію?

2. Чому людину завжди цікавило питання її походження?

3. Що вам відомо про походження людини?

IV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Дидактична гра «Три речення»

Дидактична гра сприятиме активізації уваги учнів упродовж розгляду нового матеріалу.

Правила гри. Після завершення розгляду нового матеріалу учням пропонується передати зміст кожного з чотирьох пунктів плану трьома простими реченнями. Переможцем визнається той учень, розповідь якого буде найкращою та при цьому точно відображатиме зміст.

1. Основні теорії походження людини

Розповідь учителя

Одна з найскладніших проблем і нерозгаданих таємниць — як виникла наша планета, у який спосіб і чому на ній зародилося життя. На сьогодні більшість учених припускає, що вік Землі становить близько 6 млрд років. Але життя на ній виникло 3,6 млрд років тому й протягом мільйонів років розвивалося від найпростіших живих організмів, що зародилися у воді, до складних. І тільки згодом на планеті з’явилася людина.

Походження людини є такою ж таємницею, як і виникнення життя на Землі. Серед учених щодо цієї проблеми не вщухають суперечки, виникає багато різних припущень, здогадок і теорій. Найдавнішою з таких теорій є релігійна. Вона спирається на твердження священних книг багатьох релігій, які запевняють, що людина є творінням надприродних сил — богів.

Існує також припущення, що життя занесене на нашу планету з космосу — високорозвиненими розумними істотами або в результаті падіння космічних тіл, у яких містилися живі організми. Завдяки їм на Землі з’явилася людина. Можливо, це був експеримент і за його результатами прибульці спостерігають і сьогодні.

Але частина вчених завжди наполягала на земному та природному походженні людства. Думка про те, що людина походить від мавпоподібної істоти, належить англійському природодосліднику XIX ст. Чарльзу Дарвіну. Він розробив учення про еволюцію — розвиток живої природи під впливом навколишнього середовища та природного відбору. Природний відбір полягає в тому, що виживають найбільш пристосовані організми. Їхні якості передаються нащадкам через гени, унаслідок чого зростає пристосованість видів організмів.

Чарльз Дарвін стверджував, що живі організми постійно змінюються під впливом навколишнього середовища і серед них виживають тільки найсильніші та найпристосованіші.

Жодна із цих теорій не сприймається сьогодні як остаточно доведена, і походження людини залишається предметом суперечок учених. Проте більшість учених дотримується еволюційної теорії.

2. Предки людини. Початок антропогенезу Колективна робота з підручником

Учитель організовує коментоване читання відповідного тексту підручника учнями, поєднуючи його з роботою за стінною картою «Виникнення людини та її розселення на Землі» і таблицею «Основні етапи антропогенезу»*.

* Використовується також при розгляді пункту 3.

ОСНОВНІ ЕТАПИ АНТРОПОГЕНЕЗУ

Дата

Які зміни відбулися

4 млн років тому

Людиноподібні істоти австралопітеки (південні мавпи) з'явилися в Африці. Безпосередні предки сучасних людей. Почали пересуватися на двох ногах замість чотирьох кінцівок

2,5—2 млн років тому

В Африці з'явилася «людина вміла» (homo habilis). Перша розумна істота, яка навчилася виготовляти знаряддя праці

1,5 млн років

В Африці з'явилася «людина прямоходяча» (homo erectus). Це були перші люди (архантропи), які навчилися користуватися вогнем і стали розселятися за межі континенту

150—100 тис. років тому

В Африці, Азії та Европі з'явилися неандертальці, або палеоантропи (давні люди). Стали першими, хто почав ховати померлих

40—35 тис. років тому

У більшості регіонів Землі з'явилися представники виду «людини розумної» (homo sapiens), або кроманьйонці. Поява людини сучасного фізичного типу (неоантропа, або нової людини) завершила процес антропогенезу — становлення людини як виду живих істот на нашій планеті, та започаткувала історію людства

Результати роботи учнів учитель уточнює й систематизує за допомогою наведеного матеріалу.

Додаткова інформація

Більшість учених дотримується думки, що людина походить від деревної мавпи — дріопітека. Дріопітек з’явився близько 18 млн років тому в Африці й поступово розселився по інших континентах. Він рухався на чотирьох кінцівках. Його дії, як і дії багатьох інших тварин, зумовлювалися потребами пристосовуватися до мінливої природи. Але, на відміну від інших тварин, його праця мала ознаки творчості. Щоб досягти бажаного, він міг використати різні способи та предмети, щоразу досягаючи результату.

Крім дріопітека, серед пращурів людини вчені називають південну мавпу — австралопітека, який з’явився понад 4 млн років тому. На відміну від дріопітека, він інколи пересувався на двох кінцівках. Безмежними просторами Африки, яку вважають колискою людства, австралопітеки пересувалися невеликими групами, збираючи рослини й полюючи на дрібних тварин. Вони не були ні сильнішими, ні прудкішими за своїх жертв або ворогів та під час полювання або для захисту застосовували камені, палиці тощо.

Цікаво знати

У 1974 р. американські археологи в Східній Африці знайшли скелет австралопітека, якого назвали Люсі. Зріст становив 1—1,3 м, маса тіла — 30 кг, вік — 3 млн років. Це найдавніша знахідка австралопітека. Можливо, він уже виготовляв примітивне знаряддя з дерева й каменю.

Пізніше було знайдено скелет австралопітека, що мав зріст 1,5—1,7 м і жив 2,5—1,5 млн років тому.

Перетворення людиноподібної мавпи на людину сучасного типу називають антропогенезом. Цей процес вивчає наука антропологія. На жаль, докладно з’ясувати, як відбувалося перетворення людиноподібної мавпи на людину сучасного типу, неможливо. Існуючі археологічні знахідки не відтворюють повної картини. Але можна стверджувати, що на антропогенез передусім мала вплив природа. Зміна клімату, спричинена похолоданням близько 3,5 млн років тому, привела до перетворення значної території Африки на савану та степ. Людиноподібна мавпа, пристосовуючись до життя на відкритій місцевості, змушена була випростатися. Піднявшись над високою травою та чагарником, вона стала краще бачити ворогів або здобич.

Але прямоходіння було лише однією з умов виживання. Другою умовою було об’єднання з подібними до себе з метою захисту й полювання. Життя в колективі сприяло нагромадженню й передачі досвіду. Ще однією умовою стало виготовлення знарядь праці, яке сприяло розвитку руки й мозку. Проте не слід вважати, що розвиток людини відбувався по висхідній лінії. На певному етапі могли існувати різні типи давньої людини, які розрізнялися будовою тіла, черепа, об’ємом мозку. Вони конкурували між собою. Деякі з них вимирали, інші, удосконалюючись, продовжували свій розвиток. У цьому складному процесі роль австралопітека ще до кінця не з’ясована. Недоведеним є твердження, що вони виготовляли знаряддя праці. Тому частина вчених не відносять австралопітека до людей.

3. Основні етапи антропогенезу

Розповідь учителя

Найдавнішу людину відкрив англійський археолог антрополог Луїc Ліні (1903—1972 рр.). Він у 1960 р. в Олдувайській ущелині в Африці знайшов фрагменти кісток і щелепу із зубами, які належали невідомій до того часу людиноподібній істоті. Оскільки поряд із нею були примітивні знаряддя праці, то її назвали «людина вміла» (homo habilis). Ця та інші знахідки дали можливість ученим відтворити зовнішній вигляд людини вмілої. Вона мала похилий лоб, скошене підборіддя, масивні щелепи, видовжені руки та короткі ноги. Зріст людини вмілої не перевищував 1,5 м, а маса — 50 кг.

Наступним кроком у розвитку людини була «людина прямоходяча» (homo erectus). Учені її називають також пітекантропом (у перекладі з грецької — мавполюдина). Пітекантропа відкрив археолог Ежен Дюбуа на о. Ява в 1890 р.

Порівняно зі своїми попередниками ця людина мала менш похилий лоб, дрібніші та гостріші зуби, які були більш пристосованими для харчування м’ясом, значно більший об’єм мозку.

Підборіддя пітекантропа виразніше виступало вперед. Руки були коротшими, а ноги — довшими. Збільшилися також середній зріст і маса тіла. Пітекантроп умів виготовляти рубила, гостроконечники, скребла. Пітекантропи жили групами по 25—40 осіб: зазвичай троє-шестеро дорослих чоловіків, шість-десять жінок і 15—20 дітей. Спільне життя та колективне полювання вимагали узгодженості дій, а отже, спілкування не лише мовою жестів, але й за допомогою звуків. Із часом звуки складалися в слова, а слова — у речення. Так поступово виникла мова.

Пітекантропи вправно виготовляли різноманітні знаряддя праці з каменю — рубила та скребла. Саме праця стала виділяти людей зі світу тварин.

Близько 1 мли років тому пітекантропи почали освоювати й інші континенти. Вони були й першими людьми, які почали заселяти територію сучасної України. Знайденого в Китаї пітекантропа називають синантропом.

Нащадком пітекантропа деякі вчені вважають неандертальця. Неандертальці, або палеоантропи («давні люди»), жили 150—40 тис. років тому. Зовнішнім виглядом вони були вже більше схожі на сучасну людину. Мали кремезну будову тіла, вигнутий хребет і міцні крижі, більший, ніж у їхніх попередників, об’єм мозку. Зріст їх сягав 1,6 м, маса — 70 кг.

Цікаво знати

Рештки неандертальця (від назви долини Неандерталь, поблизу Дюссельдорфа в Німеччині) знайшли вперше під час будівельних робіт у фортеці Гібралтар у 1848 р. Пізніше залишки неандертальця були виявлені і в інших районах Європи.

У боротьбі за виживання змінювався не тільки спосіб життя первісної людини, але й її зовнішній вигляд. Близько 40—30 тис. років тому — на планеті з’явилася «людина розумна» (homo sapiens), яку вчені називають кроманьйонцем. Вони певний час співіснували з неандертальцями. Назва походить від французької місцевості Кро-Маньйон, де в 1868 р. випадково було знайдено рештки давньої людини, яка майже не відрізнялася від сучасної. Пізніше археологи відшукали стоянки людини розумної в кількох місцях у Європі (поблизу Комб-Капелль у Франції, Пржедмості та Дольні Вестоніце в Чехії, Оберкассель у Німеччині). Крім Європи, стоянки кроманьйонців відомі в Африці, Азії, Австралії, Америці. Це дає вченим підставу стверджувати, що людина розумна розселилася на всіх континентах нашої планети. Заселення Європи кроманьйонцями відбувалося кількома хвилями. Від предків кроманьйонця відрізняло високе чоло, виразне підборіддя, відсутність різко означених надбрівних валиків. Зростом та будовою тіла він майже не відрізнявся від сучасних людей. Через хвороби, погане харчування, загибель під час полювання на хижаків кроманьйонці жили в середньому до 30 років. Ті, кому вдалося досягти 50 років, вважалися людьми похилого віку.

4. Поява людських рас Колективна робота з підручником

Уявлення учнів про появу людських рас формуються шляхом коментованого читання відповідного тексту підручника. Учитель при цьому доручає учням виконати завдання: скласти запитання до кожного з абзаців прочитаного тексту.

Результати роботи учнів систематизуються й уточнюються вчителем за наведеним матеріалом.

Додаткова інформація

Із появою кроманьйонця стали формуватися людські раси: європеоїдна, монголоїдна, негроїдна. Представники різних рас відрізняються кольором шкіри, розрізом очей, кольором і видом волосся, довжиною та формою черепа, пропорціями тіла. В основі утворення расових відмінностей головна роль належала двом чинникам. По-перше, пристосування до природного середовища, яке мало свої відмінності на різних материках. По-друге, тривала ізоляція груп найдавніших людей унаслідок наявності природних перешкод між материками.

Для європеоїдної (євразійської) раси характерні світла шкіра, широкий розріз очей, м’яке волосся на голові, вузький і різко виступаючий ніс. У чоловіків ростуть борода й вуса. У монголоїдної (азіатсько-американської) раси особливими ознаками є жовтувата або червонувата шкіра, пряме чорне волосся, відсутність рослинності на обличчі в чоловіків, вузький розріз очей, вилицювате обличчя. Негроїдна раса відрізняється темною шкірою, кучерявим жорстким волоссям, широким носом, товстими губами. Зовнішні відмінності мають другорядне значення. Усі раси володіють рівними можливостями для розвитку.

Ще до виникнення перших цивілізацій народи європеоїдної раси розділилися на великі групи: семітів та індоєвропейців. Семіти отримали свою назву від імені біблійного Сіма (Сема), сина патріарха Ноя. Вони заселили Близький Схід, Північну Африку. До сучасних семітських народів належать араби та євреї. Індоєвропейці (їх також називають аріями) розселилися на величезній території, зайнявши Європу, Північну й частину Центральної Індії, Іран, Середню Азію, півострів Мала Азія. До індоєвропейських народів належали індійці, іранці, хети, кельти, греки, римляни, а також слов’яни й германці. Мови, якими вони розмовляли, називають індоєвропейськими.

Робота термінами та поняттями

Раса — одна з груп людства, що склалася історично й характеризується спільними спадковими ознаками (кольором шкіри, очей, волосся, формою черепа тощо), спільністю походження.

V. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ

ВАРІАНТ 1

Дидактична гра «Три речення»

Обговорення й перевірка результатів виконання учнями завдання до дидактичної гри, отриманого перед початком розгляду нового матеріалу.

ВАРІАНТ 2

Бесіда за запитаннями

1. Назвіть головні теорії походження людини. У чому вони полягають?

2. Що таке антропогенез?

3. Які істоти вважаються предками людини? Що їх поєднує із сучасною людиною?

4. Якою є головна відмінність людини від тварини?

5. Кого з первісних людей відносять до виду «людина розумна»?

6. Які існують людські раси?

VI. ПІДСУМКИ УРОКУ

Учитель разом з учнями підсумовує матеріал уроку, доручивши їм виконати завдання.

Завдання

Закінчіть речення: «Сьогодні на уроці ми дізналися про...», «Сьогодні на уроці ми навчилися...».

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Опрацюйте матеріал відповідного параграфа підручника.

2. Творче завдання. Напишіть есе (невеликий твір-роздум) за певною проблемою, який містить особисті роздуми автора та не претендує на вичерпне розкриття питання, за темою «Походження людини».

3. За допомогою додаткової літератури або ресурсів мережі Інтернет підготуйте повідомлення про розкопки Л. Лікі в Олдувайській ущелині.